Основні хвороби
Збудником фузаріозу є гриб Fusarium oxysporum Schlecht. f. Lini Snyd. Et Hens-Fusarium lini Bolley. Хвороба поширена в усіх льоносійних районах. Проявляється на посівах упродовж вегетації, але найбільшої шкоди завдає сходам і в фазі «ялинка». В ураженої рослини спочатку поникають верхівки, жовтіють листки і стебла, потім листки підсихають, скручуються, стебла буріють, руйнуються корені, й рослина гине. Раннє уражання льону хворобою призводить до втрати урожаю, пізніше — до зниження урожаю льоносоломки на 50-60%, насіння у 6-7 разів, якість волокна знижується до 3-х номерів. Олія має отруйні властивості. Шкідливість фузаріозного побуріння верхівок і коробочок полягає у зниженні врожаю насіння до 56%, якості волокна до 1 номеру.
Хвороба поширюється вогнищами, призводить до передчасного достигання льону. Рослини заражуються за температури 13-32 °С міцелієм, який проникає через кореневі волоски, молоді клітини епідермісу, продихи ранки.
Льон уражується також іншими видами грибів роду Fusarium: F. avenaceum Sacc., F. herbarum Fr. Вони спричиняють побуріння верхівок і коробочок, а також утворення рожевих подушечок на коробочках та навколо плям іржі, через що це явище називають «фузаріозом по іржі».
Збудники зберігаються міцелієм на насінні й рослинних рештках.
Розвитку фузаріозного побуріння верхівок і коробочок сприяє волога погода, особливо наприкінці вегетації, відносно низькі середні температури повітря (до 15 °С), надлишок азоту, пізні посіви.
Антракноз найбільш шкідливий у фазі проростків і сходів. Надмірний розвиток захворювання на проростках призводить до їх загибелі ще до появи на поверхні грунту. Сходи з виразками і перетяжками на підсім’ядольному коліні і кореневій шийці також зазвичай гинуть, у результаті чого спостерігається сильнe зрідження посівів. Рослини, що вижили, відстають у рості. Утворення перетяжок на центральному корені дорослої рослини спричиняє появу бічних корінців, що, у свою чергу, затримує ріст льону, негативно впливає на врожайність і ускладнює механічну збирання урожаю.
Хвороба поширена повсюдно і проявляється в усі періоди росту льону. Інтенсивно розвивається у вологу погоду за температури 23-28 °С. Патоген зберігається на рослинних рештках на насінні грибницею, конідіями і хламідоспорами, не втрачаючи життєздатності до семи років. Під час вегетації культури інфекція поширюється вітром, дощем, комахами, у грунті — під час стикання корінців хворих і здорових рослин.
Побуріння (поліспорозу), або ламкість стебла може викликати сильну зрідженість посівів. Недобір урожаю насіння і соломи досягає 50%. Якість волокна погіршується на 3-4 номери за рахунок зниження міцності і прядильних властивостей волокна. Уражене насіння має понижену масу 1000 насінин і схожість.
Хвороба поширена в усіх льоносійних районах, уражуються рослини різного віку. На молодих рослинах, сім’ядолях, нижніх листках і біля кореневої шийки стебла з’являються бурі плями, які перетворюються на виразки. Часто навколо стебла утворюються бурі перетяжки, що призводить до його переламування, особливо під час вітру, і загибелі рослин.
Поширюється гриб під час вегетації рослин конідіями. Зберігається у насінні у вигляді грибниці до одного року.
Сприятливими умовами для інтенсивного розвитку хвороби є холодне дощове літо, різкі коливання температури повітря, оптимальна температура для розвитку збудника 20-23 °С, ранні посіви, важкі кислі грунти, нестача калію, надлишок фосфору.
Хвороба, що називається пасмо льону, спричиняє зрідження посівів, зменшення врожаю і погіршення якості волокна. Насіння в уражених коробочках не утворюється зовсім або воно недорозвинуте і щупле. Сильне ураження рослин на ранніх фазах розвитку льону призводить до недобору врожаю насіння від 20 до 50%, якість довгого волокна знижується від 1до 4 номерів, вихід його до 3%.
Уражуються всі надземні органи рослин. На сім’ядолях і листках утворюються жовто-зелені плями, що швидко стають коричневими і підсихають. Через деякий час на них з’являється велика кількість чорних пікнід. Поширюється збудник з ураженим насінням, а під час вегетації рослин — конідіями. Зберігається на рослинних рештках у грунті до 6-7 років.
Інтенсивного розвитку хвороби набуває за умов теплої вологої погоди, наявності крапельно-рідкої вологи, особливо наприкінці вегетації, пізніх строків посіву льону. Оптимальною для розвитку хвороби є температура повітря 21-24 °С.
Напрями захисних заходів: дотримання сівозміни, оптимальні дози добрив, ретельне очищення і протруювання насіння, обприскування посівів фунгіцидами у фазі «ялинка», прибирання в оптимальні і стислі терміни.
Внаслідок ураження льону іржею урожай насіння льону знижується на 8-10%, якість волокна — на 4-10 номерів.
Хвороба поширена в усіх районах вирощування льону. Уражуються листки, стебла і коробочки. На молодих рослинах (сім’ядолях, листках, іноді на стеблах) з’являються жовто-коричневі плями, на яких утворюються спермогонії, а через 2-3 дні — лимонно-жовті пустули (ецидії). У фазі бутонізації і цвітіння на листках формуються яскраво-оранжеві пустули (уредопустули). Після цвітіння і до кінця вегетації рослин переважно на стеблах, плодоніжках і коробочках утворюються довгасті, щільні, чорні з глянцевим відтінком теліопустули. Розселяється збудник в уредостадії за допомогою повітряних течій за температури повітря 18-22 °С і високій відносній вологості повітря. Основне джерело хвороби — рештки уражених рослин, що перезимували у грунті.
Для борошнистої роси є характерним поява на листках і стеблах спочатку білого, а пізніше борошнистого нальоту. Через деякий час від ущільнюється, і на ньому утворюються чорні кулясті клейстотеції. Уражені листки передчасно жовтіють і відмирають. Гриб поширюється конідіями, що у вигляді ланцюжків утворюються на грибниці. Зимує на рослинних рештках у формі клейстотеціїв, у яких навесні дозрівають сумки з сумкоспорами, що спричиняють первинне зараження рослин.
Крапчастість льону проявляється на сходах у вигляді цегляно-червоних штрихів і крапочок, які часто зливаються, утворюють плями на стеблах, корінцях, сім’ядолях і підсім’ядольному коліні. Уражені частини рослин загнивають, вкриваються пухкою білуватою грибницею, сходи гинуть.
Насіння інфікується під час запізнення з збиранням льону, особливо у вологу погоду.
Ефективна тільки інтенсивна технологія
Під час вирощування льону ефективним є застосування елементів інтенсивної технології, а саме: використання сортів льону, стійких до вилягання, хвороб і шкідників; розміщення льону після кращих попередників; застосування науково обґрунтованих норм і співвідношень мінеральних добрив, способів обробітку ґрунту; використання кондиційного насіння високої репродукції з нормою висіву 22-25 млн шт./га; інтегрований догляд за посівами і механізоване збирання й реалізацію урожаю потоковим і потоково-перевалочним способами без сортування соломи вручну; отримання високого врожаю волокна і насіння з мінімальними матеріальними затратами.
Сорти та сівозміна
Найбільш ефективним, екологічно чистим способом захисту рослин від хвороб є використання стійких сортів. Але майже усі сорти льону в тій чи іншій мірі уражаються різними хворобами. Враховуючи те, що сортів із комплексною стійкістю до хвороб немає, а також те, що льон вимогливий до умов обробітку, систему заходів із захисту культури від хвороб рекомендовано планувати, виходячи з прогнозу щодо розвитку хвороб.
Основу заходів захисту культури від хвороб становить проведення фітопатологічної експертизи з обліку насіння інфікованого патогенами, визначення рівня рН, короткостроковий прогноз розвитку хвороб.
Розміщуючи льон у сівозміні необхідно враховувати, що він погано витримує часте повернення на попереднє місце. Спостерігається так звана льоновтома: урожайність і якість льону різко знижуються, а іноді він навіть гине внаслідок значного накопичення у ґрунті патогенів (збудників фузаріозу, антракнозу і поліспорозу). Серед ефективних засобів уникнення льоновтоми найпершим є дотримання чергування полів у сівозміні з поверненням льону на попереднє поле не раніше, ніж через 6-7 років.
Із рекомендованих попередників льону-довгунця кращими в умовах України є озимі зернові культури, які вирощувалися по пласту багаторічних бобових трав, та ярі зернові після удобрених просапних культур. Зернові не пошкоджуються збудниками хвороб льону і сприяють очищенню грунту від фітопатогенів. Крім того, у санітарних цілях після збирання зернових культур слід засівати поле, на якому планується висівати льон, проміжними культурами з сімейства капустяні (ріпак, суріпиця), ризосферна мікофлора яких позитивно впливає на біологічну активність грунту, знижує її інфекційний потенціал. Висівають льон також після картоплі, коренеплодів, гороху.
Пласт багаторічних трав як попередник льону часто поступається своєю активністю пласту озимих культур, після яких розміщують льон. Зумовлено це тим, що після бобових трав (на Поліссі — конюшини) ґрунт збагачується на рухомий азот, який стає причиною вилягання волокна й погіршення його якості. Тому багаторічні трави як попередник можуть бути використані тільки на бідних, слабоокультурених грунтах.
Ґрунти та удобрення
Льон-довгунець виявляє високу реакцію на внесення добрив, що пояснюється недостатньою фізіологічною активністю його кореневої системи, високим виносом урожаєм елементів живлення та коротким періодом вегетації і нерівномірністю їх засвоєння впродовж вегетації. Необхідно дотримуватися розробленої для кожного господарства системи удобрення та уникати надлишкового внесення азотних добрив, які збільшують тривалість вегетаційного періоду та сприяють розвитку ряду захворювань.
Льон краще росте і розвивається на слабокислих грунтах (рН — 5,0-5,5). Крім того, в кислих грунтах сповільнюються мікробіологічні процеси, порушується баланс між корисною і патогенною грунтовою мікофлорою у бік накопичення грибкової інфекції. Таким чином, вапнування не тільки створює сприятливі умови для розвитку льону, але й пригнічує розвиток збудників грибкових хвороб.
На дерново-підзолистих ґрунтах Полісся, які мають підвищену кислотність ґрунтового розчину, льон-довгунець позитивно реагує на внесення невеликих норм вапна: при рН 4,5 і менше 2,5-3 т/га; рН 4,6-5,0-2-2,5 т/га; рН 5,0-5,5-1,5-2 т/га. Вносити вапно краще під попередник. Вапнування кислих грунтів є ефективним заходом з обмеження шкідливості фузаріозу льону.
Але, з іншого боку, надлишок кальцію сприяє виникненню кальцієвого хлорозу (бактеріозу), тому що ускладнює поглинання калію, магнію, бору, цинку, які переходять у важкодоступні малорухливі з’єднання. Негативний вплив вапнування на льон можна нейтралізувати завчасним внесенням вапна (за 2-3 роки до посіву, під попередник), внесенням калійних добрив із підвищеними нормами (на 15-20%), внесенням мікроелементів, рівномірним розподілом вапна по полю, вапнуванням доломітовим борошном, що містить магній.
Внесення мінеральних добрив — один з найбільш складних і відповідальних елементів агротехніки. Льон менше інших культур засвоює поживних речовин, але в той же час має підвищені вимоги до забезпеченості грунтів поживними речовинами. Це пояснюється тим, що коренева система не здатна засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук. Як недолік, так і надлишок елементів живлення негативно позначається на фізіологічному стані рослин і стійкості їх до хвороб. Так, особливо надлишок азоту викликає посилений розвиток пухких тканин, найбільш уразливих для патогенів (іржа, антракноз), а також нестійких до вилягання. А на полеглому льоні сильно розвиваються сіра і біла гнилі. Надлишок фосфору сприяє ураження льону поліспорозом та іржею, а надлишок калію — підвищує стійкість до хвороб. Тому дози NРК повинні встановлюватися згідно з картограмою, попередника і запланованого врожаю, а також з урахуванням біологічних особливостей сортів та їх чутливості до умов живлення. Для формування вирівняного стеблостою льону переважніше внесення добрив під зяблеву оранку.
Внесення мікроелементів є ефективним прийомом підвищення врожаю і якості льонопродукції на дерново-підзолистих грунтах, особливо з реакцією середовища близькою до нейтральної, що знижує ураженість рослин льону кальцієвим хлорозом (бактеріозом) більш ніж у десятеро, а іноді — в 100 разів і збільшує урожай на 30%.
З органічних добрив можна використовувати під льон перегній-сипець (до 10 т/га під зяблевий обробіток), гноївку (3-5 т/га під весняну культивацію), пташиний послід (0,6-0,8 т/га під весняну культивацію).
Гній, торфогнойові компости зазвичай вносять під попередник. Безпосереднє їх внесення під льон часто призводить до формування не вирівняного стеблостою, вилягання рослин і погіршення якості волокна.
Слід уникати розміщення льону на перезволожених полях з метою зменшення ураження культури фузаріозом, іржею, поліспорозом.
Дуже важливим є передпосівний обробіток грунту, під час якого не слід допускати пересихання поверхневого шару, він повинен бути добре вирівняним та закоткованим перед сівбою. Правильно проведений основний обробіток грунту (з урахуванням механічного складу, попередника, засміченості) — дієвий захід боротьби з бур’янами, які, з одного боку, є резерваторами інфекції фузаріозу, поліспорозу, з іншого — забирають у рослин льону вологу, світло, поживні речовини. У разі розміщення льону по зернових попередниках після їх збирання слід провести лущення стерні на глибину 6-8 см, а через 2 тижні — зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину орного горизонту — 18-22 см, потім, з інтервалом 2-3 тижні — культивацію на глибину 8-10 см. На полях, засмічених кореневищними бур’янами, лущення стерні не проводиться, а вегетуючі бур’яни обприскують відповідним гербіцидом, і через два тижні проводиться оранка, а потім культивація.
Льон необхідно сіяти в оптимальні строки, що забезпечує більш дружні сходи. Ранні посіви менш чутливі до ураження збудниками хвороб. Сіяти льон рекомендовано починати у ранні строки, як тільки ґрунт перестає налипати на знаряддя й добре обробляється, що буває під час його прогрівання на глибину 10 см до 5-6 °С. Не слід насіння загортати глибоко у грунт.
Захист треба розпочинати взимку
Заходи захисту льону-довгунця від хвороб необхідно розпочинати в осінньо-зимовий період. У цей період важливим заходом захисту льону від хвороб є підготовка насіння до посіву: очищення його від насіння бур’янів, щуплого і битого насіння льону, частин коробочок і рослин, на яких зберігаються збудники хвороб (фузаріоз, антракноз, поліспороз та ін.). Чистота та схожість насіння повинна бути доведена до 1 і 2 класу посівного стандарту. Проведення фітопатологічної експертизи насіння. У разі, якщо насіння (для насіння 1 класу) льону інфіковане фузаріозом понад 0,5% і в цілому іншими хворобами понад 15%, до посіву воно не допускається. Насіння 1 класу повинне мати сортову чистоту не нижче 90%, вологість 12%, зараженість хворобами не вище 15%, у тому числі фузаріозом — не вище 0,5%. Насіння першої і наступних репродукцій повинні відповідати 2 класу, зараженість хворобами у них може бути не вище 30%, у тому числі фузаріозом — не вище 2%.
Насіння має бути добірним — добре виповненим, вирівняним за розміром, знезаражене від збудників хвороб — фузаріозу, антракнозу та ін. Тому його завчасно очищають на очисних і сортувальних машинах і протруюють за 2-3 місяці до сівби.
Завчасно за два тижні до посіву, не пізніше, для обмеження насіннєвої інфекції насіння протруюють зі зволоженням або методом інкрустування з додаванням мікроелементів (борна кислота — 1,0-1,5 кг/т, сульфат міді — 1-2 кг/т, молібденовокислий амоній і сірчанокислий цинк по 2кг/т). Інкрустування дозволяє міцно закріпити пестицид і мікроелементи на поверхні насіння і тим самим уникнути значних втрат препаратів у результаті їх осипання під час затарювання, зберігання, транспортних роботах і сівбі. За таких умов насіння обволікається водорозчинною пористою оболонкою (плівкою), яка штучно збільшує їх розмір на 0,01-0,08 мм і вирівнює поверхню, що забезпечує більш рівномірний висів насіння і краще розміщення їх у грунті.
В якості плівкоутворювачів для льону рекомендується використовувати водні суспензії. Більш високий ефект від висівання насіння, інкрустованого мікроелементами, досягається на грунтах із кислою реакцією середовища і низьким вмістом цинку і бору. На грунтах з реакцією середовища більше 6,0 внесення цинку і бору під час інкрустування насіння не забезпечує підвищення врожаю і якості льонопродукції, тому що цієї кількості вистачає тільки для початкового росту і розвитку рослин. На таких грунтах потрібно додатково вносити цинк і бор у фазі «ялинка» (відповідно 100-180 і 50-90 г/га д.р.) у вигляді позакореневого підживлення. Мікроелементи сприяють зниженню розвитку таких захворювань, як фузаріоз, іржа, поліспороз, бактеріоз (кальцієвий хлороз).
«Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» запропоновані для протруювання насіння препарати на основі таких діючих речовин: флутріафол, 25 г/л у поєднанні з тіабендазолом, 25 г/л; карбоксил, 200 г/л у поєднанні з тираном, 200 г/л; флудіоксоніл, 25 г/л. Зазначені препарати є ефективними для обмеження шкідливості антракнозу, крапчастості сім’ядолей, кореневих гнилей, плямистостів, пліснявіння насіння.
Важливу роль під час захисту льону від хвороб відіграють терміни, норми і глибина посіву. Доведено, що у пізні строки сівби льон інфікується збудниками фузаріозу, іржі, пасма. Це пов’язано з тим, що збудники зазначених хвороб розвиваються за досить високих позитивних температур. Надмірно ранні посіви інфікуються збудниками антракнозу і поліспорозу, який у цьому випадку проявляється у вигляді зламів. Оптимальний строк сівби настає за температури грунту на глибині 5-10 см — 7-8 °С і вологості грунту 50-60% від повної польової вологоємності. Для кожного районованого сорту необхідно дотримуватися оптимальних норм висіву насіння. Загущені посіви сильніше уражуються антракнозом через зіткнення у грунті коренів хворих і здорових рослин. Розріджені посіви сильніше уражуються поліспорозом і іржею. Тому норма висіву повинна бути 18-20 млн шт./га схожих насінин на окультурених грунтах і 21-22 млн шт./га — на середньо-окультурених. Норма висіву насіння змінюється, залежно від групи стиглості сорту і від стійкості його до вилягання.
Глибина посіву на суглинних грунтах — 1,5-2 см, на супісках — не більше 3 см. Посів проводиться із внесенням одночасно в рядки борного суперфосфату для попередження кальцієвого хлорозу.
Відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» під час догляду за посівами для обмеження шкідливості антракнозу і пасма рослини обприскують у фазі «ялинки» фунгіцидом на основі діючої речовини беноміл, 500 г/кг.
У фазі «ялинки» для обмеження шкідливості таких хвороб, як іржа, антракноз, фузаріоз та інші посіви льону рекомендовано обробляти хлорокисом міді, 90% з.п. (2,2 кг/га). Для зниження ризику появи кальцієвого хлорозу можна додавати мікроелементи (борну кислоту — 0,3 кг/га і сірчанокислий цинк — 0,3-0,5 кг/га).
Захист льону від хвороб під час збирання культури, з метою отримання здорового насіння та якісного волокна льону, повинен включати такі заходи: за тиждень до збирання проведення апробації насіннєвих ділянок. Посіви, уражені фузаріозом більше 5% і комплексом хвороб понад 30%, а також, де є пасмо, використовувати на насіння не дозволяється. Перед збиранням необхідно провести знезараження тари, машин, зерносховищ, сушильних пунктів.
Надзвичайно важливим є своєчасне збирання льону, щоб уникнути інфікування пасмом, запобігти сильному розвитку антракнозу та інших хвороб. Для контролю фузаріозу важливим є недопущення перестою льону в полі. З метою отримання високих і якісних урожаїв волокна льон необхідно збирати на початку фази ранньої жовтої стиглості і закінчувати збирання не пізніше фази жовтої стиглості (цей період триває 8-12 днів). Рання жовта стиглість настає приблизно через 25-30 днів після цвітіння. Насіннєві ділянки необхідно збирати у фазі жовтої стиглості, це через 35-40 днів після масового цвітіння. Насіння, отримане за цієї фази і висушене за оптимальних умов, має високу схожість (94-97%), незначно заражене грибковими хворобами. Забороняється льоносолому розстилати на полях сівозміни, особливо на багаторічних травах, а також на місцинах і низинах, які погано провітрюються, тому що залишки трести, уражені хворобами, інфікують грунт.
Після збирання льону рекомендовано провести зяблеву оранку, з метою обмеження поширення хвороб. Перед оранкою поля ретельно очистити від післяжнивних решток (полови, трести та ін.).
Насіння очищують, сортують, забезпечують йому повітряний обігрів. Під час цих заходів потрібно не допускати його пересушування і травмування. Насіння слід зберігати за вологості не вище 13%, інакше воно може вкритися нальотом цвільових грибів, на яких розвивається борошняний кліщ, що є перенощиком хвороб.
