За L.Cordes, у Німеччині поширені два види великих слимаків: іспанський (Arion lusitanicus) та сірий дорожній (Arion circumscriptus). Ці види великі, завдовжки 8-12 см, живуть в основному на краю доріг, кюветах, канавах та в полі. Мобільність їх є досить високою, вони можуть долати дистанції більше 20 м.
Проте більшої шкоди часто завдають маленькі польові слимаки: сірий польовий (Deroceras agreste L.), вологий (мокрий) польовий, або сітчастий (Deroceras reticularum Mull), облямований (Deroceras sturangi L). Ці види подібні між собою як за зовнішнім виглядом, так і за біологією розвитку та способом життя.
Ймовірно, в нас на ріпакових полях найбільш поширені саме маленькі польові слимаки.
Слимак вологий (мокрий) польовий, або сітчастий (Deroceras reticularum Mull) завдовжки від 4 до 6 см, зовні від червонуватого до темно-коричневого відтінків із малюночком у вигляді сітки.
Сірий польовий (Deroceras agreste L) слимак є дещо меншим (3-5 см), від жовто-коричневого до жовтого відтінків зовні і без малюнка.
Слимаки відкладають яйця пізно восени і рано навесні, максимальна кількість яких може бути 500 шт. За рік виходить два покоління слимаків. Під час зимівлі яйця слимаків залишаються життєздатними і при мінус 20 °С.
Слимаки найбільше заселяють посіви ріпаку у вологу погоду, яка сприяє розвитку їх популяцій. Вдень слимаків на полі виявити важче, вони уникають світла, ховаються у щілинах грунту, під рослинними рештками, а вночі виповзають зі сховищ і живляться рослинами. Особливу активність проявляють ввечері та зранку. На пошкоджених листках та на грунті залишаються характерні сліди слимаків у вигляді сріблястого слизу — за цією ознакою найлегше діагностувати наявність шкідника. Живуть слимаки у верхній частині грунту до 15 см у глибину. Проте необхідно враховувати, що житло дорослих слимаків може бути за багато метрів від місця пошкодження.
Для слимаків молоді рослини озимого ріпаку є надзвичайно смачним делікатесом. Слимаки з’їдають або пошкоджують молоді, багаті на воду листки рослин, полюбляють їсти стебла. Зазвичай дуже часто поїдається ціла рослина. Найбільшої шкоди можуть завдати в перші тижні після сівби на ранніх фазах росту ріпаку, починаючи від сходів. Причиною повної або часткової відсутності сходів може стати не лише неякісне насіння і незадовільні умови для його проростання, а й пошкодження слимаками, які повністю з’їдають рослини. Протруювання насіння не запобігає з’їданню проростків ріпаку!
За значного поширення за добу слимаки можуть з’їсти до 60 кг листків на 1 га. Одна особина з’їдає масу листків, що дорівнює ¼ маси його тіла. Впродовж доби один слимак з’їдає 1-4 рослини ріпаку у фазі 3-4-х листків. За значного пошкодження на полях з’являються голі плями.
Для добре розвинутих рослин у фазі 6-ти і більше листків слимаки вже є менш небезпечні.
Максимальна активність слимаків проявляється за температури 15-20 °С тепла. Невеликі опади, роси, тепла погода підвищують активність слимаків, їх рухливість та інтенсивність поїдання.
Слимаки більше поширені на важких і вологих грунтах, на полях із неякісним обробітком грунту, за наявності рослинних решток на поверхні грунту і особливо за прямої сівби (no-till). Сприяє поширенню слимаків вирощування проміжних культур, особливо гірчиці, олійної редьки, суріпиці.
Природними ворогами слимаків є їжаки, лисиці, кроти, жаби, і птахи (і французи –жарт).
Слимаків неможливо знищити існуючими інсектицидами. Практика показала, що ні підвищення норми внесення інсектицидів, ні проведення обприскувань у вечірній чи нічний час (коли слимаки інтенсивно живляться) не забезпечують належного ефекту.
За високої ймовірності появи слимаків спеціальні протислимакові препарати — приманки рекомендується застосовувати після сівби або на ранніх фазах росту. Проти слимаків застосовують молюскоциди. Так, наприклад, у Польщі застосовують молюскоциди з діючою речовиною metaldehyd, які більш ефективні за сухої погоди, а з діючою речовиною merkaptodimetur — у вологих умовах.
Натомість у Німеччині використовують препарати на основі метальдегіду і метіокарбу: перші сприяють зневодненню слимаків, що призводить до їх висихання. Ця речовина нетоксична для дощових черв’яків, жужелиць та ін. Водночас метіокарб має інший механізм дії — через нервову систему спочатку спричинює гіперактивність, а потім втрату напруги м’язів і обезсилення. Діє швидко, але, на жаль, має токсичний вплив на дощових черв’яків тощо.
Препарати для знищення слимаків мають бути насамперед доброю приманкою з приємним запахом і натуральним смаком. Найвищої ефективності досягають при внесенні молюскоцидів у вечірній час під теплу, вологу ніч і сонячний бездощовий день.
Рішення про доцільність боротьби зі слимаками приймають на підставі обстеження пасток. У якості пасток використовують посудини вверх дном, шматки дощок, дахівки тощо, під які кладуть принаду (найкраще гранули молюскоциду). Пастки ставлять на полі перед сівбою і обстежують кожні 2-3 дні аж до четвертого тижня після сходів ріпаку.
Економічні пороги шкідливості:
- два і більше слимаки у пастці перед сівбою і після неї;
- п’ять і більше слимаків у пастці у пізніших фазах росту рослин;
- приймають рішення про внесення молюскоцидів і після візуальної оцінки посівів, якщо 10% вегетуючих рослин середньо і сильно пошкоджені слимаками.
У випадку масового поширення слимаків у Польщі рекомендується використовувати також каїніт (400 кг/га) або вапно палене розмелене (400 кг/га). Вносять їх перед сівбою на грунт, але бажано не вносити на листя рослин після сходів.
