На значній площі, відведеній під посів пшениці, запаси вологи в ґрунті суттєво нижчі, ніж торік. На півдні України по непарових попередниках запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту на багатьох полях становлять лише 25-40 мм, а орний шар ґрунту повністю сухий, відтак, отримати сходи пшениці неможливо. Навіть на полях чорного пару запаси вологи в посівному шарі ґрунту недостатні для одержання своєчасних і дружніх сходів. Це дуже турбує виробників зерна.
Практика показує, що за посушливої осені після непарових попередників сходи пшениці з’являються пізно — в кінці жовтня або на початку листопада після дощів. Внаслідок цього рослини до зими не встигають розкущитись, створюють лише 2-3 листочки, зріджені посіви і забезпечують низькі врожаї або весною пересіваються. За таких умов валовий збір зерна озимої пшениці, незалежно від умов зволоження весною і літом, у степовій зоні знижується більше ніж на 30% порівняно з роками, коли осінь сприятлива для одержання сходів і доброго розвитку рослин. Наприклад, у Херсонській області за умов сприятливої осені валовий збір зерна пшениці становив у середньому 1709 тис. т, а за посушливої осені — 900 тис. т, в окремі роки — лише 600 тис. т. У такі роки зерна ледь вистачає на насіння та випікання хліба. Все це завдає господарствам величезних збитків і гальмує подальше нарощування виробництва зерна.
Наші дослідження показали, що на півдні України посушлива осінь, як правило, буває перед високосним роком, а у високосні роки (яким буде 2016 рік) зазвичай відбувається зниження валового збору зерна пшениці. Знаючи цю закономірність, можна прогнозувати роки з посушливою осінню та зменшувати їх негативні наслідки.
Сіяти таки варто
Враховуючи критичну ситуацію, що склалася цього року із запасами вологи на полях, відведених під сівбу озимини, перед спеціалістами і керівниками господарств стає питання сіяти пшеницю у сухий ґрунт чи ні?
Практика показує, що в такі роки господарства скорочують посіви пшениці, що в кінцевому результаті призводить до зменшення валового збору зерна. Наші багаторічні дослідження показують, що за таких умов сіяти озиму пшеницю необхідно навіть у сухий ґрунт на всій запланованій площі. Тривалий період осінньої вегетації і опади, які зазвичай випадають у середині жовтня, при сівбі в сухий ґрунт, хоча й пізно, але практично завжди дають можливість одержати сходи. Іноді рослини восени починають кущитись, а за тривалої осінньої вегетації утворюють по 1,5-2,5 пагони і добре зимують.
Весною часто рано відновлюється вегетація, утримується помірно тепла, волога погода, яка сприяє кущінню, укоріненню рослин та значно покращує їх стан. У степовій зоні посіви пшениці в сухий ґрунт виправдані передусім тим, що вони забезпечують урожай вищий, ніж ярі зернові культури.
Технологія для посушливої осені
За таких складних умов високу ефективність забезпечує технологія, розроблена нами в Інституті зрошуваного землеробства НААН, м. Херсон, апробована у виробництві та запатентована для умов посушливої осені.
Основні вимоги цієї технології наступні:
1. Застосовувати поверхневий обробіток ґрунту. В умовах посушливої осені основною проблемою є одержання своєчасних сходів пшениці, що великою мірою залежить від якості обробітку ґрунту. Сухий ґрунт погано піддається обробітку, супроводжується утворенням грудок, що є однією з головних причин нерівномірної появи та зрідження сходів. За таких умов на всіх непарових попередниках необхідно застосовувати виключно поверхневий обробіток дисковими або комбінованими агрегатами на глибину 10-12 см. Потім за допомогою культивацій на глибину 5 см і коткування ґрунт слід добре вирівняти і довести до дрібногрудкуватого стану. Це сприяє збереженню вологи, більшому контакту висіяного насіння з ґрунтом та покращує умови для одержання сходів.
2. Сівбу перенести на пізніші строки. На полях, де достатньо вологи в ґрунті для одержання сходів, сіяти пшеницю необхідно в оптимальні строки для кожної зони. Якщо в цей період ґрунт сухий, то сіяти в оптимальні строки не слід, бо за тривалої відсутності дощів частина насіння втрачає схожість внаслідок чого посіви зріджуються. Тому в роки, коли ґрунт сухий, сіяти пшеницю необхідно пізніше, в допустимі строки, прийняті в зоні. У цей період настає прохолодніша погода, і насіння не псується, а посіви не зріджуються. Сіяти слід до дощу, бо інакше сівба, а відтак, і сходи, затримуються на 5-7 днів, що погіршує розвиток рослин восени.
Досить небезпечно сіяти пшеницю в «напівсухий» ґрунт, особливо при ранніх строках сівби. За цих умов вологи може вистачити тільки для набухання або проростання насіння. Проросле насіння у подальшому при високих температурах і нестачі вологи виснажується і псується. Потім навіть, якщо випадуть дощі, значна частина насіння не дає сходів, посіви зріджуються або й гинуть.
3. Сіяти сорти, адаптовані до пізніх строків сівби. При сівбі озимої пшениці у допустимі і пізні строки в сухий ґрунт, найвищі врожаї зерна забезпечують сорти, які восени інтенсивно розвиваються, слабо реагують на скорочення тривалості дня, мають добрі компенсаційні властивості і здатні створювати більше продуктивних стебел із пагонів весняного кущіння. Такі сорти при запізненні з сівбою і пізніх сходах забезпечують вищий урожай, ніж сорти, які восени повільно розвиваються. На півдні України кращими сортами для вказаних цілей є Знахідка, Херсонська 99, Кохана, Благо. В кожній зоні це свої сорти. Сорти інтенсивного типу, особливо напівкарликові, не придатні для пізніх посівів у сухий ґрунт.
4. Збільшити норму висіву насіння. За наявності вологи в ґрунті озима пшениця на непарових попередниках найвищу врожайність забезпечує при нормі висіву 5 млн схожих насінин на 1 га. Восени на таких посівах нараховується 300-380 розкущених рослин на 1 м². Але в умовах посушливої осені при сівбі пшениці нормою 5 млн/га формуються зріджені посіви, в яких весною нараховується лише 200-220 нерозкущених рослин на 1 м². Такі посіви не здатні забезпечити задовільний урожай і часто пересіваються. Тому при сівбі в сухий ґрунт або в пізні строки норму висіву пшениці слід збільшувати до 6 млн схожих насінин на 1 га, щоб весною було не менше 300 рослин на 1 м². Це вимагає сіяти більше насіння, але забезпечує достатню густоту стеблостою, виключає пересіви весною, підвищує урожайність на 5-7 ц/га і більше.
5. Зменшити глибину загортання насіння. При сівбі пшениці в сухий ґрунт насіння необхідно загортати не глибше 3-4 см. Це дозволяє одержати раніше сходи і сильніші рослини, ніж при сівбі на 5-6 см, що дуже важливо при пізніх сходах. Навпаки, на полях чорного пару, де в такі роки волога є на глибині 8-9 см, сіяти слід глибше, ніж звичайно, але сіяти у вологий ґрунт навіть на глибину 8-9 см крупним насінням.
6. Протруїти насіння специфічними препаратами, які не знижують його схожості при тривалому перебуванні в сухому ґрунті і не гальмують проростання їх після випадання дощу. Для цього найбільш придатними є Вітавакс, Кінто Дуо тощо, які не тільки захищають насіння від хвороб, але й стимулюють ріст рослин та збільшують кількість продуктивних стебел.
7. Внести добрива до сівби і в підживлення весною. Враховуючи пізні сходи пшениці, необхідно стимулювати ріст рослин як восени, так і весною з тим, щоб створити достатню густоту стеблостою і велику надземну масу. Для цього потрібно внести добрива під основний обробіток ґрунту з розрахунку N30, залежно від вмісту NРК у ґрунті. До відновлення вегетації посіви необхідно підживити азотними добривами в дозі N30. Раннє підживлення стимулює кущіння рослин та збільшує щільність стеблостою. Підживлення таких посівів після відновлення вегетації є менш ефективним, особливо при пізній весні, бо верхні шари ґрунту швидко висихають і добрива до випадання дощів не використовуються. Рослини тривалий час залишаються без достатнього живлення, що гальмує їх ріст і формується мало продуктивних стебел.
8. Боронувати нерозкущені посіви пшениці не слід, бо це призводить до зрідження стеблостою та недобору зерна. Якщо ґрунт рихлий або, є випирання рослин, то такі посіви краще закоткувати. Це руйнує щілини, забезпечує кращий контакт коренів із ґрунтом, що стимулює ріст вузлових коренів і зменшує відмирання рослин на 15-20%.
9. Захист рослин та інші заходи з догляду за посівами здійснюються згідно з вимогами традиційної технології. Підживлення посівів і захист від бур’янів, шкідників та хвороб значною мірою усувають недоліки осіннього розвитку рослин. Добрий догляд весною за слабко розвиненими з осені посівами дає можливість сформувати велику надземну масу рослин, добре розвинену кореневу систему та створити 450-500 продуктивних стебел на 1 м², що є передумовою одержання високого врожаю зерна.
У наших дослідах озима пшениця, що вирощувалася після кукурудзи на силос за традиційною технологією, в роки з осінньою посухою забезпечувала урожай зерна в середньому 24,2 ц/га, тоді як за адаптованою до осінньої посухи технологією 34,3 ц/га, що на 10,1 ц/га більше. Крім того, застосування вказаного комплексу заходів виключає пересіви і підсіви посівів пшениці весною і тим самим запобігає значних витрат коштів на ці роботи.
Ці дані свідчать про те, що пшениця, насіння якої висівається в сухий ґрунт і пізні строки, здатна забезпечити задовільний урожай зерна, при вирощуванні за адаптованою до посухи технологією. За 30 років досліджень не було жодного разу, щоб застосовуючи викладений вище комплекс заходів, ми не одержали сходів пшениці і задовільний урожай.
Отже, у нас є всі можливості, навіть за таких посушливих умов осені, отримати сходи пшениці і запланований урожай та запобігти значному недобору зерна в наступному році.
