Сівба — це одна з найбільш відповідальних організаційних технологічних операцій, яка значною мірою зумовлює не тільки час появи і повноту сходів, але й алгоритм розвитку культури. Під час її виконання важливою є якість насіння, норма висіву, глибина загортання та, звичайно ж, строк сівби. Так, в Інституті сільського господарства Полісся НААН на дерново-підзолистих супіщаних грунтах уже 20 років проводиться моніторинг за ростом і розвитком рослин пшениці озимої, залежно від строків сівби, з 10 вересня по 10 жовтня. Весь цей час для закладки польових дослідів використовувалися сорти селекції ННЦ «Інститут землеробства НААН» та Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН України. Це і славнозвісні Миронівська 808 та Поліська 90, а також Столична, Артеміда, Ювіляр Миронівський, Колос Миронівщини. Нині спостереження ведуться за сортом Краєвид.
Відомо, що визначальною характеристикою комфортності умов для розвитку рослин в осінній (післяпосівний) період є температурний режим. Він найбільш обумовлює особливості подальшого протікання вегетаційного періоду озимих культур та їх рівень продуктивності. За спостереженнями науковців ІСГП НААН, період від сівби до сходів рослин пшениці озимої першого строку висіву (10 вересня) останніми роками характеризувався середньодобовою температурою повітря на рівні 15,0 °C. За більш пізніх термінів висіву цей показник поступово знижувався: у разі 20 вересня — на 4,0 °C, 30 вересня — на 5,0 °C, 10 жовтня — на 7,5 °C. Таким чином, градієнт змін температурного показника за зміщення строків сівби в бік пізніших становив 0,4–0,7 °C на день.
Паралельно зі зниженням середньодобових температур змінюється і загальна теплозабезпеченість осіннього періоду вегетації озимини, на що вказують значення сум ефективних температур (вище 5 °C). Встановлено, що за сівби 10 жовтня впродовж періоду від висіву до припинення вегетації восени рослини пшениці отримують на 350 °C менше суми ефективних температур, порівняно зі строком 10 вересня, тобто щодня рослини пізніших від першого строку сівби «не добирають» близько 12,0 °C тепла. Усе це не може не позначитися на подальшому розвитку рослин пшениці озимої, зокрема на їх зимо- та морозостійкості.
За достатньої вологості ґрунту тепло як екологічний фактор є визначальним у тривалості інтервалу від сівби до появи сходів. У наших дослідженнях за висіву пшениці озимої 10 вересня період від сівби до появи сходів тривав 9–10 днів. У разі зміщення термінів через десятиденний інтервал до 10 жовтня цей показник подовжувався, зростаючи до 13–18 днів.
Характеризуючи умови забезпечення рослин пшениці озимої вологоресурсами впродовж осінніх періодів вегетації, за роки проведення досліджень необхідно відмітити, що запаси продуктивної вологи в орному шарі дерново-підзолистого ґрунту коливалися здебільшого в межах 35–45 мм і сягали 120–150% від оптимальної вологозабезпеченості (30 мм). Але останніми роками почастішали випадки, коли осінні запаси вологи в ґрунті були недостатніми для проростання насіння та виявлялися лімітувальним фактором розвитку в початковий період росту озимих зернових культур. Зокрема, минулого року, в двох перших декадах жовтня вміст продуктивної вологи в метровому шарі грунту становив 70–90 мм за достатньо-оптимального рівня 120–130 мм.
За всі роки досліджень стан посівів озимих зернових культур на час припинення вегетації був переважно добрий та задовільний. Згідно з проведеними спостереженнями рослини пшениці озимої за оптимальних строків сівби (10, 20 вересня) перед входом у зиму знаходяться у фазі кущення, формують по 3–6 стебел, висота рослин знаходиться у межах 20 см, вага надземної частини 100 рослин, відповідно, становить у середньому 280 і 75 г за кількості листків 16 і 6 шт. на рослину.
Рослини пізніших строків сівби (з 30 вересня по 10 жовтня) переважно перебувають у фазі сходів. Вага надземної маси 100 рослин знаходиться у межах 20–38 г, а кореневої системи — 27–30 г, що, відповідно, в 1,9–14,2 і 1,2–6,2 разів менше порівняно з рослинами оптимального строку сівби.
Зважаю на те, що останніми роками все частіше повне припинення вегетації озимини відбувається практично не раніше другої декади листопада, а її відновлення починається на початку березня у 2015 році, в схему дослідів добавлено для моніторингу ще один строк сівби озимини — 20 жовтня. Як показують результати досліджень, за цього терміну рослини останні три роки входили в зиму у фазі поодиноких та повних сходів.
Під час перезимівлі посіви озимої пшениці пізніх строків сівби характеризувалися найменшою зимостійкістю. Середній відсоток виживання їх становив 95%.
Під час весняно-літньої вегетації спостерігається істотна різниця між часом настання фенологічних фаз у пшениці озимої різних строків сівби. Так, фаза цвітіння у рослин першого строку сівби (10 вересня) і останнього (20 жовтня) може наступати з розбіжністю у 7–12 днів.
Строки сівби мають істотний вплив на врожайність зерна озимої пшениці. Так, у середньому за 20 років досліджень найвищу врожайність пшениці озимої (3,50 т/ га) отримано за сівби 10 вересня (табл. 1). За висіву 20, 30 вересня та 10 жовтня урожайність зменшується, відповідно, на 0,31 (9%), 0,59 (17%) та 1,03 т/га (30%) порівняно з першим строком сівби (10 вересня). Зазначимо, що за несприятливих метеорологічних умов (2007 рік) урожайність пшениці озимої четвертого строку сівби майже втричі нижча, ніж за першого. Посіви зі строком сівби 20 жовтня за продуктивністю у 2016–2018 роках фактично майже не поступалися посівам, які були посіяні на 10 днів раніше (10 жовтня), але втрачали по 1,0–1,5 т/га зерна відносно посівів оптимальних строків сівби.
Таблиця 1. Урожайність зерна пшениці озимої залежно від строків сівби*, т/га
У виняткові періоди, зокрема в 2013–2014 сільськогосподарському році, за сівби 30 вересня отримали кращий результат урожайності озимої пшениці (3,98 т/га) порівняно з 20 вересня (3, 04 т/га). Причин цьому було декілька: прохолодний дощовий вересень із перенасиченими вологою грунтами, відносно теплі жовтень і листопад (у жовтні середня температура повітря перевищувала середньобагаторічний показник на 1,7, а у листопаді — на 3,9ºС, за кількості опадів за ці два місяці 44,8 мм, що майже вдвічі менше, ніж у вересні), відчутно м’яка зима, надраннє відновлення вегетації у другій декаді лютого та поступове весняне зростання температури повітря.
Так, середньомісячні показники температури повітря у березні становили 6,5ºС, що на 5,0ºС вище багаторічних. Крім того, сума ефективних температур цього місяця сягала аж 165ºС за норми 50–60ºС. У таких умовах відбувалася регенерація втрачених за зиму листків в озимини, набирали сили росту в посівах ранніх строків сівби бур’яни, які перезимували.
Загальний аналіз урожайності пшениці озимої за 1999–2018 роки показує, що вплив погодних умов на її величину досить істотний. Так, впродовж двох десятиліть урожайність пшениці за раннього і оптимального строків сівби 10 вересня коливалась у межах 2,01 т/га (2015 рік) — 5,96 т/га (2008), а за пізнього — 10 жовтня від 0,77 т/га (2007) до 4,96 т/га (2008 роки). Тобто у несприятливі роки врожай збіжжя, залежно від строків сівби, зменшувався в 3–6,5 разів, порівняно з оптимальними за метеоумовами роками. Зокрема, низький рівень продуктивності в несприятливому 2007 році пояснюється тим, що впродовж весняно-літнього періоду рослини пшениці вегетували в умовах гідротермічного стресу. Внаслідок недостатньої кількості опадів (57% від норми), високої температури повітря (141% від норми) та низького вмісту продуктивної вологи в ґрунті (18%) у критичний період росту та розвитку пшениці озимої (від виходу в трубку до колосіння) відбулася редукція кількості зерен у колосі та сформувалися недорозвинуті колоски зі щуплим, невиповненим зерном.
Отже, дані наших досліджень свідчать, що попри різні умови росту і розвитку рослин озимої пшениці максимальний урожай зерна вона формує за сівби 10–20 вересня.
Валентина ТКАЧУК, канд. с.-г. наук
Інститут сільського господарства Полісся НААН
