Рослинні олії мають велике харчове й технічне значення. Їх використовують як харчовий продукт у натуральному вигляді, для виготовлення маргарину, в консервній, харчовій і кондитерській промисловості. Цінність харчової рослинної олії зумовлена вмістом у ній біологічно активних жирних кислот, які організмом людини не синтезуються, а засвоюються тільки в готовому вигляді. До складу рослинних олій багатьох олійних культур входять також інші цінні для організму біологічно активні речовини — фосфатиди, стерини, вітаміни. Олію використовують також для виготовлення оліфи, фарб, стеарину, лінолеуму, лаків, в електротехнічній, шкіряній, металообробній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості; ефірну олію — у фармацевтичній, парфумерній, кондитерській промисловості.
У кожної країни
«своя» олія
Олійні культури вирощують майже в усіх країнах світу, проте у кожній з країн є своя провідна олійна культура. В Україні такою культурою є соняшник, у США — соя, Канаді — льон олійний, Англії та Індії — ріпак, Азії і Африці — арахіс. Соя, арахіс, ріпак, льон олійний, соняшник і кунжут займають найбільші посівні площі в світі. Світова посівна площа олійних культур, включаючи сою, становить понад 150 млн га, а світове виробництво олій — близько 185 млн т.
Україна за обсягом виробництва олії займає одне з провідних місць у Європі. Посівні площі олійних культур у нашій державі сягають 5,0 млн га. Найбільші площі займає соняшник. На дещо менших площах вирощують ріпак та сою. Ще менше відводиться під рицину, мак олійний, льон олійний, рижій, суріпу, гірчицю, коноплі. Обмеженими також є площі земель, на яких вирощують такі культури, як арахіс, кунжут, лялеманцію, перилу, амарант, редьку олійну та сафлор.
Останніми роками світове споживання олій та рослинних жирів щороку підвищувалося на 4%. Приріст виробництва олійних культур за останній десяток років щороку становить 3,5 млн т.
Вирощування олійних культур для господарств у ринкових умовах — економічно вигідна справа. Вони дають високі прибутки і є одним із джерел надходження валюти. Виробництво олій, нарівні з виробництвом зерна та цукру, є національним пріоритетним стратегічним напрямом розвитку аграрної економіки України.
Останніми роками в багатьох країнах світу олія має застосування як сировина для виготовлення екологічно чистого біологічного пального. В Україні з цією метою у 2003 р. була розроблена та затверджена Президентом спеціальна науково-технічна програма зі значного збільшення обсягів виробництва як самого насіння, так і олії ріпаку.
Олійні культури родини капустяних
мають все більший попит
В Україні останніми роками набувають поширення олійні культури з родини Капустяних (Brassicaceae). У табл. 1 наведено їх перелік. Деякі з них сьогодні вже вирощуються на великих площах, а деякі лише проходять випробування.
Таблиця 1. Олійні культури з родини Капустяних (Brassicaceae)
Вміст олії у насінні та її якість у різних культур залежить від виду, особливостей сорту рослин, удобрення, водного режиму, ґрунту й інших умов. Вирішальне значення у підвищенні вмісту олії в насінні має впровадження у виробництво високоолійних сортів і гібридів та застосування досконалої системи насінництва. Окремі олійні культури характеризуються наступними показниками кількості та якості олії (табл. 2).
Таблиця 2. Вміст і показники якості олії у насінні
окремих олійних капустяних культур
Озимий ріпак серед олійних культур родини капустяних займає перше місце за вмістом олії у насінні (51% слабовисихаючої олії з йодним числом 94–112). Крім того, в насінні міститься до 20% білка і понад 17% вуглеводів. Нині його світові посіви становлять понад 40 млн га. Як озиму культуру ріпак вирощують у Франції, Голландії, Бельгії, Англії, Швеції, Польщі. В Україні посіви озимого ріпаку зосереджені переважно в правобережній частині Лісостепу.
Ярий ріпак має таке саме значення, як і озимий. Його вирощують на насіння, яке містить від 35 до 45% слабовисихаючої олії (йодне число 101), 21–30% протеїну і до 17–18% вуглеводів. Нині він дуже поширений у Канаді, Китаї, Індії, Пакистані, де займає площу більшу, ніж озимий ріпак. Світові площі сягають близько 10 млн га. На сьогодні посівні площі ярого ріпаку в Україні становлять близько 50 тис. га у Сумській, Київській, Чернігівській та Житомирській областях. Урожайність насіння його нижча, ніж озимого ріпаку.
В насінні суріпиці міститься 33–42% слабковисихаючої олії, яка подібна до ріпакової, але важче омилюється. Вміст ерукової кислоти знижує її смакові якості, тому для харчових цілей використовують рафіновану олію або олію низькоерукових сортів суріпиці. Культуру вирощують у країнах Європи, Північної і Південної Америки, Азії, Австралії. Набільші площі зосереджені в Індії. В Україні її сіють як олійну культуру і на зелений корм.
Насіння рижію містить 25–46% висихаючої олії (йодне число 132–153), 28% білка. Використовують її переважно для технічних цілей (виготовлення оліфи, мила зеленого, в лакофарбовій, металургійній галузях промисловості). Рижій має дуже короткий вегетаційний період, тому ним часто пересівають і підсівають загиблі або зріджені озимі посіви, а також висівають як проміжну та післяжнивну культуру. У культуру рижій введено ще в доісторичну епоху. Сьогодні рижій досить успішно культивується на полях Росії, США, Канади, Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Швеції. В Україні його вирощують на площі близько 100 га в Сумській, Київській та Черкаській областях. Середній урожай насіння 1,0–1,2 т/га.
У світі вирощують чотири види гірчиці: білу, або англійську, сизу, або сарептську, чорну, або французьку та абіссінську, або крамбе. Насіння сизої гірчиці містить 35–47% олії, абіссінської — до 46%, білої — 30–40%, а чорної — близько 36%. Крім того, в насінні є 25–32% протеїну. Гірчична олія містить до 28% олеїнової кислоти і є слабовисихаючою. Гірчиця біла походить з Середземномор’я, звідки вона поширилася майже по всій Європі, Америці, потрапила в Індію, Японію. Батьківщиною гірчиці сизої вважається Східний Китай, звідки вона потрапила в Індію. Батьківщиною гірчиці чорної вважається Середземномор’я. Культивують в Англії, Франції, Італії, Румунії, Туреччини, Індії, Китаї та ряді інших країн. Гірчиця абіссінська, або крамбе походить з Північної Африки. Наразі вона вивчається і вирощується у багатьох країнах світу (Швеції, Польщі, Німеччині, Болгарії, Ірландії, Канаді, США, Данії, Японії, Китаї та ін.). Світові площі, зайняті гірчицею, становлять близько 3,0 млн га. В Україні гірчицю вирощують в усіх областях та АР Крим. Площі сизої гірчиці в Україні становлять 86 тис. га при врожайності зерна 0,8–1,2 т/га. Площі зайняті білою гірчицею у нас невеликі. Середня врожайність становить 1,2–1,5 т/га. Гірчиця чорна в Україні майже не вирощується. Середня урожайність сягає до 1,5 т/га. Гірчиця абіссінська у нас поки не вирощується, проте у Російській Федерації врожайність становить до 3,0 т/га, а посівні площі сягають 50 тис. га.
Редька олійна у сучасному рослинництві є відносно новою культурою. З середини 70-х років вона використовувалась лише як кормова культура, що пояснюється невисокою насіннєвою продуктивністю (1,0–1,5 т/га) і низькою якістю олії. В останні роки створені низькоерукові сорти, що придатні для виробництва олії. На 2000 рік в Україні зареєстровано сорт Журавка, який має олійний напрям використання. Середня врожайність насіння становить 1,5–1,65 т/га, вміст олії — 37%, білка — 27%. На сьогодні редька олійна вирощується в основному як кормова культура та сидерат, проте щороку зростає значення її як олійної культури. В Україні редька олійна поки що вирощується на обмежених площах.
Чи заслужено ріпак і гірчиця
тримають пальму першості?
Головними причинами отримання низького врожаю олійних капустяних культур є недотримання агротехніки та великі втрати від шкідливих організмів, що сягають 30–40% і більше, тому розробка ефективної, науково обґрунтованої системи захисту посівів при сучасних технологіях вирощування виходить на перше місце. Але важливим є також такий фактор, як природна стійкість тієї чи іншої культури до пошкоджень певним видом шкідника.
На дослідних ділянках навчального науково-виробничого центру «Дослідне поле» Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва у 2013–2016 рр. висівали 6 ярих олійних культур, котрі належать до родини капустяних: ріпак ярий сорту Отаман, гірчицю білу сорту Кароліна, гірчицю сизу сорту Тавричанка, гірчицю чорну сорту Софія, редьку олійну сорту Журавка та рижій ярий сорту Гірський. У 2015 р. на розмноженні було отримано вихідний посівний матеріал суріпиці ярої та абсолютно нової для України олійної культури з родини капустяних — гірчиці абіссінської, або крамбе. Цьогоріч вперше висіяли сортозразки на дослідному полі.
Результати досліджень показали, що більшість олійних капустяних культур незаслужено перебувають у тіні ріпаку та білої і сизої гірчиці. Окрім визначення урожайності цих культур, особливу увагу приділяли встановленню видового складу ентомофауни та визначенню домінуючих видів фітофагів.
Проведені польові дослідження показали, що гірчиця чорна дає на 20–25% більший урожай зерна порівняно з гірчицею білою і сизою. Редька олійна дає урожай майже удвічі вищий за інші олійні капустяні культури. Рижій ярий забезпечує урожайність на середньому рівні з іншими традиційними олійними капустяними культурами. Суріпиця є культурою, котра за своїми особливостями наближена до ріпаку ярого та має спільних із ним шкідників, і може бути цікавою з господарської точки зору лише в тому разі, коли дає більший урожай. Крамбе є, мабуть, найцікавішою з усіх досліджених ярих олійних капустяних культур, адже забезпечує урожай зерна на рівні озимого ріпаку.
Домінантними видами шкідників на посівах олійних капустяних культур були комплекс хрестоцвітих клопів (Eurydema spp.): капустяний, або розмальований (Eurydema ventralis Kol.), ріпаковий (E. oleracea L.), гірчичний (E. ornata L.); капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae L.); капустяна міль (Plutella maculipennis Curt.); ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus F.); оленка волохата (Tropinota (Epicometis) hirta L.), хрестоцвіті блішки (Phyllotreta spp.): чорна (Phyllotreta atra F.), синя (Ph. nigripes F.), світлонога (Ph. nemorum L.), хвиляста (Ph. undulata Kutsch.), виїмчаста (Ph. vitata Redt.) і широкосмугаста (Ph. armoracie Koch.).
Під час досліджень за домінантними видами шкідників було встановлено, що різні культури не в однаковому ступені пошкоджувались комахами. Згідно з даними, наведеними у табл. 3, видно, що хрестоцвіті блішки віддають перевагу при виборі кормової рослини ріпаку ярому та різним видам гірчиці, меншою мірою — редьці олійній, і взагалі не живились на рижію ярому.
Таблиця 3. Пошкодженість різних видів олійних капустяних культур (2013–2016 рр.)
Умовні позначення:
+++ рослини пошкоджуються у сильному ступені;
++ рослини пошкоджуються у середньому ступені;
+ рослини слабко пошкоджуються;
0 пошкодження відсутні.
Хрестоцвіті клопи віддають перевагу ріпаку ярому та гірчиці сизій, значно слабше клопи заселюють білу та чорну гірчиці і редьку олійну, і взагалі не живляться рижієм ярим.
Ріпаковий квіткоїд віддає перевагу ріпаку ярому та різним видам гірчиці і взагалі не живиться на редьці олійній та рижію ярому. Це, можливо, пояснюється білим кольором квіток у редьки та дрібним розміром квіток у рижію.
Капустяна попелиця віддає перевагу ріпаку ярому та гірчиці сизій — культурам, що мають гладеньке не опушене стебло. Значно слабше попелиця заселяє білу та чорну гірчиці і редьку олійну, стебло яких є опушеним і колючим. Попелиця взагалі не живилася на рижію ярому.
Капустяна міль у сильному ступені заселяє ріпак ярий, і менше — всі види гірчиці та редьку олійну. Живлення гусениць не відмічено на рижію ярому.
Оленка волохата є багатоїдним шкідником і значною мірою заселяє квітки ріпаку ярого і всіх видів гірчиці, проте менше (як і ріпаковий квіткоїд) і редьку олійну. Як і попередні види, оленка волохата не заселяє рижій ярий.
Із даних, наведених у табл. 3, можна побачити, що ріпак ярий та гірчиця сиза найбільше заселяються всіма домінантними видами шкідників олійних капустяних культур. Гірчиця біла та гірчиця чорна заселяються цими видами комах у меншому ступені. Редька олійна слабо заселяється шкідниками. Рижій ярий взагалі не заселяється спеціалізованими видами шкідників олійних капустяних культур, що, можливо, пояснюється біохімічними особливостями культури і буде досліджено в майбутньому.
Дослідження щодо заселеності суріпиці ярої та крамбе продовжуються і будуть оприлюднені пізніше.
Висновки
Встановлено, що ріпак ярий та гірчиця сиза найбільше заселяються всіма домінуючими видами шкідників олійних капустяних культур і потребують великих витрат на проведення захисних заходів, що знижує рентабельність виробництва зерна. Гірчиця біла та гірчиця чорна заселяються цими видами комах меншою мірою, ніж ріпак ярий та гірчиця сиза, і формують вищий урожай, що обумовлює вищу рентабельність їх виробництва. Редька олійна слабо заселяється шкідниками і відмічається як культура з найвищим урожаєм, що робить її привабливою для виробництва.
Рижій ярий взагалі не заселяється спеціалізованими видами шкідників олійних капустяних культур, що можливо пояснюється біохімічними особливостями культури і буде досліджено в майбутньому. Оскільки рижій ярий не потребує додаткових витрат на захисні заходи, то ця культура при далеко не найвищій урожайності забезпечує найвищу рентабельність виробництва з усіх олійних капустяних культур. Зважаючи на те, що досліджені нетрадиційні види олійних капустяних культур (гірчиця чорна, редька олійна та рижій ярий) дають урожай більший за традиційні олійні культури з родини капустяних та потребують значно менших витрат на проведення захисних заходів, вони мають шанси на поступову популяризацію серед виробників.
Збільшення посівних площ під цими культурами сприятиме ботанічному збагаченню агроценозів та покращить їх фітосанітарний стан. Разом з тим, зменшення об’ємів витрачених пестицидів при вирощуванні цих культур знизить токсикологічний вплив на довкілля.
