Удобрення озимої пшениці (продовження)
/
Агрономія Сьогодні
/
Середа, 17 листопада 2010 00:00
Григорій ГОСПОДАРЕНКО, професор, завідувач кафедри агрохімії
Уманського національного університету садівництва
Серед зернових колосових культур пшениця озима найвибагливіша до умов живлення.
У середині 70-х років ХХст. бельгійським ученим Лалу було розроблено систему удобрення пшениці озимої, яка передбачала внесення азоту у три строки: 1)на стадії кущіння - 30 кг/га д. р. (у Бельгії середина березня); 2) на початку виходу в трубку - 80 кг/га д. р. (середина квітня); 3)під час появи верхівкового листка - 30 кг/га д. р. Це був початок впровадження інтенсивних технологій вирощування пшениці в Європі.
За системою Шлезвіг-Гольштейн, розробленою для північно-західних районів Німеччини (середня температура в січні-лютому - 0оС, родючі ґрунти, значна кількість опадів у період вегетації), перше підживлення азотними добривами проводять наприкінці січня-на початку лютого (90-130 кг/га д. р.), друге - на початку росту стебла (20-25 кг/га д. р.), третє - напередодні колосіння (60-80 кг/га д. р.).
За системою німецької фірми БАСФ перше підживлення пшениці озимої проводять у лютому-на початку березня (N80), друге - на початку видовження стебла (N20−30), третє - під час появи верхівкового листка (N60).
В Англії фірма «АДАС» розробила дві системи удобрення пшениці озимої. За маловитратною системою азотні добрива вносять один раз на ранніх стадіях росту (прощупування другого вузла), а за високовитратної - норми азотних добрив збільшують на 1/3. Основну їх кількість вносять у період появи першого вузла на стеблі.
За системою МБА, створеною спеціалістами фірми БАСФ, як страховий захід проводять ранньовесняне підживлення, зокрема, під час якого вносять N60−90. Що густіший стеблостій і пізніший строк сівби, то більшою є доза внесення. Друге підживлення проводять малими дозами, а третє - дозою N60 до початку появи колоса, оскільки у цей період відбувається активне засвоєння азоту.
Отже, залежно від ґрунтово-кліматичних умов, попередників і сортів потрібно проводити страхове або стимулююче внесення азотних добрив навесні після танення снігу по мерзлоталому ґрунті. Азот добрив буде засвоюватися пшеницею у період відновлення вегетації, оскільки навесні вона починає відростати за температури +5оC, тобто через два-три тижні після танення снігу. Пізніше вже не можна буде вийти в поле, щоб внести добрива. Крім того, будуть інші польові роботи (культивація, сівба ярих зернових культур тощо).
У значно пізніші строки рекомендують вносити азотні добрива дисковою сівалкою (метод Бузницького). Однак у нього є ряд недоліків, зокрема, агрегат має малу ширину захвату. Рослини пшениці повинні бути без роси, а ґрунт - фізично спілим, щоб він не прилипав до коліс і дисків сівалки. Під час її проходу під колесами і сошниками гине до 20% рослин пшениці. Крім того, від хворих до здорових рослин сошниками передаються хвороби. Все це завдає значної шкоди майбутньому врожаю, який іноді не компенсується проведеним удобренням, розпушуванням ґрунту сошниками сівалки та дещо кращою рівномірністю внесення добрив на глибину 5-6 см.
Ефективність застосування азотних добрив під пшеницю озиму знаходиться в оберненій залежності від запасів мінерального азоту в кореневому шарі ґрунту. Незалежно від ґрунтово-кліматичних умов середній нормативний запас мінерального азоту навесні у шарі ґрунту 0-60 см під пшеницею озимою становить 110-130 кг/га. Збільшення запасів мінерального азоту в ґрунті понад зазначені величини не сприяє підвищенню урожайності зерна пшениці, але дещо поліпшує його якість. Тому дозу азотних добрив для наступних підживлень можна розрахувати на основі балансових розрахунків, врахувавши загальну потребу пшениці озимої в азоті для отримання запланованого врожаю, дозу азоту, внесеного навесні, та запаси мінерального азоту в ґрунті.
Наприклад. Запланована врожайність зерна пшениці озимої - 50 ц/га з вмістом у ньому білка 14%. Збір білка має становити 7 ц/га (50:14:100). Білок містить 17,5% азоту. Отже, в зерні міститиметься 123 кг/га азоту (7:17,5:100). Співвідношення в урожаї зерна до соломи - 1:1, тобто врожайність соломи сягатиме 50 ц/га. В 1 ц соломи міститься 0,5 кг азоту, а в 50 ц - 25 кг. Тому для вирощування врожаю 50 ц/га озимої пшениці рослина повинна засвоїти 148 кг/га (123+25) азоту. Якщо вважати, що пшениця озима засвоїть 50% азоту з ґрунту (74 кг/га) і 50% - із добрив, то з добривами потрібно внести 148 кг/га азоту (74:100:50).
Дозу азотних добрив, яку вносить восени з урахуванням гіршого попередника або низького рівня родючості ґрунту, при цьому не враховують.
Якщо навесні було внесено азотні добрива у дозі 30 кг/га д. р., а вміст мінерального азоту в шарі ґрунту 0-60 см становить 40 кг/га, то доза другого підживлення на початку росту стебла пшениці озимої має становити N80 (120-40). Тоді після появи у рослин верхівкового листка потрібно ще внести N38 (148-30-80). Якщо посіви зріджені (200-250 рослин на 1 м2), під час першого підживлення вносять N50–60, за наявності 180-200 рослин на 1 м2- дозу азоту збільшують до 60-80 кг/га. Її також підвищують у роки з пізньою весною, що впливає на пізніше відновлення весняної вегетації (після 1 квітня), внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшується.
Якщо господарство не має змоги придбати таку кількість азотних добрив, насамперед потрібно запланувати їх внесення восени та в період формування другого вузла на стеблі пшениці. Це пояснюється тим, що від закінчення кущіння до колосіння (так званий великий період) посіви потребують приблизно 100 кг/га азоту, тобто щодоби - 2-4 кг/га. У цій фазі доцільно внести N50–60 або двічі по 25-30 кг/га азоту. Що родючіший ґрунт, то більше він продукує мінерального азоту, і то нижчі можуть бути дози його внесення. Оптимальну дозу добрив встановлюють за листовою діагностикою. У фазу початку виходу рослин у трубку вміст азоту повинен становити 3-5% на суху речовину.
Друге підживлення - продуктивне - сприяє кращому росту бокових стебел, які за продуктивністю наближаються до головного стебла. Воно найбільше впливає на врожай зерна. До його проведення потрібно внести гербіциди, щоб не допустити засвоєння азоту бур'янами.
За умов здорового колосу і неушкодженого листового апарату від закінчення колосіння до достигання пшениця озима ще поглинає приблизно 80 кг/га азоту. Тому пізнє внесення азотних добрив має велике значення, тим паче, що високий вміст білка в зерні досягається лише таким шляхом. Для цього їх доцільно вносити перед початком колосіння. Чим пізніше проведено підживлення, тим менше азотні добрива впливають на врожай і більше - на якість зерна. Для встановлення доцільності його проведення використовують дані листової діагностики. У Німеччині і Польщі для третього підживлення застосовують підвищені дози азотних добрив - 50-70 кг/га д. р. або з розрахунку 10 кг азоту на 1 т очікуваного врожаю зерна.
Пізні азотні підживлення підвищують показник седиментації, масу 1000 зерен і натуру зерна, але знижують вміст у ньому лізину, метіоніну і цистину. Це відносне зниження якості компенсується підвищенням вмісту білка.
Внесення азотних добрив під час цвітіння пшениці озимої у посушливих умовах ефекту не дає.
Для підживлення озимих можна застосовувати більшість форм азотних добрив: аміачну, вапняно-аміачну селітру, сульфат амонію тощо. При цьому для підживлення навесні найкраще використовувати аміачну селітру, а восени - амонійні форми добрив, оскільки амоній на відміну від нітратів майже не мігрує по профілю ґрунту, отже, менше втрачається за осінньо-зимовий період. Навесні і влітку пшеницю озиму підживлювати карбамідом недоцільно. За поверхневого його внесення відбуваються значні втрати азоту, особливо за високої біологічної активності ґрунту.
Для підживлення пшениці озимої потрібно максимально використовувати органічні добрива - гноївку і пташиний послід. Гноївку вносять у нормі 4-5 т/га, розвівши її у 2-3 рази водою, що зменшує втрати азоту та запобігає опікам рослини. Внесену гноївку негайно заробляють боронами. Приріст урожайності зерна від підживлення гноївкою становить 5 ц/га і більше. Курячий послід найкраще вносити у сухому стані в нормі 4-6 ц/га.
В Україні зазвичай вирощують високі врожаї зерна пшениці озимої, але не завжди високої якості. Строкатість якості зерна змушує проводити пошук шляхів впливу на його технологічні показники.
Серед відомих прийомів підвищення якості зерна внаслідок зміни азотного підживлення велике значення має позакореневе підживлення. Це складний енергоємний технологічний прийом, позитивна дія якого виявляється лише за певних умов. Позакореневе підживлення введено у технологічний процес вирощування багатьох культур, але як природне живлення воно існувало в усіх сферах рослинного життя із самого свого зародження. У рослини, як єдиного цілого організму, існує тісний зв’язок між усіма життєво важливими процесами, зокрема, між кореневим і позакореневим живленнями. Тому позакореневі підживлення потрібно розглядати як технологічний прийом, який за певних умов підвищує ефективність внесення у ґрунт добрив та використання родючості ґрунту. Збільшення вмісту азоту в рослинах зумовлює активізацію процесу фотосинтезу, затримується природне старіння листків, зокрема верхівкових. У разі їх видалення зерно стає щуплим, що зменшує його масу в колосі на 15-20%.
Ефективність позакореневого підживлення насамперед залежить від форми добрива. Сульфат амонію, аміачна вода та аміачна селітра хоч і поліпшують якість зерна, але вони обпікають листки і колоски пшениці, внаслідок чого зменшується її урожай. Найкращим азотним добривом для позакореневого підживлення є карбамід. На відміну від інших форм азотних добрив розчин карбаміду у воді має нейтральну реакцію навіть у підвищених концентраціях (20-30 і навіть до 40%), він не обпікає листків і, крім того, добре засвоюється рослинами, тоді як 2-5%-й розчин аміачної селітри спричиняє на них сильні опіки. Карбамід, концентрація якого понад 5%, потрапивши в клітини, зумовлює плазмоліз, який не супроводжується некрозом тканини, але викликає негативні функціональні зміни в рослинах. Наприклад, у перші дні після обприскування спостерігається пригнічення процесу фотосинтезу.
Завдяки амідній формі азоту карбамід поглинається клітинами листків не лише внаслідок попереднього розщеплення з утворенням аміаку під дією ферменту уреази, а й прямим включенням цілих молекул у цикл перетворення речовин, пов’язаних з утворенням діамінокислот. Він не лише є джерелом азотного живлення, а й фізіологічно активною речовиною, яка значно посилює процес фотосинтезу і, збільшуючи розщеплення білків у листках, сприяє повнішому відтоку азотних речовин і сірки.
Швидкість поглинання карбаміду листками та його засвоєння дуже варіюють залежно від виду рослин та від багатьох факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Для поглинання 50% внесеного карбаміду потрібно від 1-4 до 12-24 год. У рослинах карбамід має високу рухомість і вже через дві доби після обприскування його азот входить до складу білка рослин.
Процес проникнення розчину карбаміду крізь кутикулу листка має певні особливості. Якщо у звичайну погоду розчин карбаміду нанести на поверхню листка вдень, його краплі висихають через 10-15 хв. При цьому на поверхні листка утворюються кристалики карбаміду, які зберігаються до випадання вечірньої роси. Вночі вони адсорбуються вологою з повітря і листки знову покриваються тонкою плівкою розчину, що створює умови для дифузії карбаміду в тканини листка. Такий процес може тривати кілька діб. Тому для ефективного поглинання карбаміду листками дуже важливо забезпечити добре розпилення розчину, оскільки великі краплі під час висихання утворюють друзи кристалів, які не утримуються на поверхні листка, а обсипаються на землю. Проте досить малі краплини розчину карбаміду можуть переноситися потоком повітря і втрачати вологу ще до потрапляння на поверхню листя.
Для проведення позакореневого підживлення пшениці озимої оптимальною дозою азоту є 30-45 кг/га у вигляді 10-30%-го розчину карбаміду. Істотне збільшення вмісту білка (в абсолютних величинах на 1,5-2,0%) та клейковини в зерні і його скловидності переважно відбувається при його проведенні у період колосіння - на початку молочної стиглості зерна, який зазвичай триває впродовж 10 діб. Засвоєний у цей час через листя азот уже не може бути використаний на утворення вегетативної маси рослин, тому повністю застосовується для формування якості врожаю. Підвищення врожайності при цьому незначне - 1,5-3,0 ц/га, переважно завдяки збільшенню маси 1000 зерен. Це пояснюється тим, що до початку колосіння всі елементи структури врожаю пшениці озимої вже були сформовані.
Ефективність позакореневого підживлення пшениці озимої азотом залежить від вмісту його в листках, впливу різних кліматичних факторів і запасів у ґрунті рухомих сполук елементів живлення у процесі формування зерна та неоднаковим ступенем реутилізації азоту рослинами різних сортів.
Азот карбаміду найкраще засвоюється листками рослин уночі під час високої вологості повітря. Тому найкраще позакореневе підживлення пшениці озимої проводити вранці та ввечері. У прохолодну і похмуру погоду цю роботу можна виконувати впродовж усього дня. Однак проводити підживлення за температури понад +20оC та за низької відносної вологості повітря у сонячний день не рекомендується, оскільки з’являється небезпека обпікання поверхні листків.
Слід зазначити, що часткове побуріння країв листків, пожовтіння верхньої частини листкової пластинки та поява незначних плям опіків після підживлення негативно не впливають на врожай пшениці озимої внаслідок поліпшення азотного живлення. Великі краплини розчину значно сильніше обпікають листки, ніж дрібні.
Позакореневе підживлення можна поєднувати із застосуванням пестицидів лише тоді, коли доведено їхню сумісність. В іншому разі їх застосовують окремо. Під час обприскування пшениці озимої у різні фази розвитку вміст карбаміду в робочому розчині повинен сягати не більше: на початку кущіння - 15-20%, кінець кущіння - 16-18%, початок виходу в трубку - 10-12%, кінець виходу в трубку - 6-8%. Внесення за потреби одночасно з карбамідом сульфату магнію зменшує небезпеку опіків та сприяє ефективнішому використанню азоту. Розчин карбаміду (15-20%) згубно діє на попелицю і на клоп-черепашку та знищує або пригнічує розвиток деяких бур’янів, що поліпшує умови збирання урожаю.
Для позакореневого підживлення пшениці озимої можна також використовувати КАС, розвівши його водою до 15-20% концентрації, але за ефективністю він поступається розчину карбаміду.
Особливістю мінерального живлення пшениці озимої є те, що після завершення росту вегетативних органів до збирання врожаю вона повинна засвоїти близько 30% загальної кількості азоту, поглиненого за всю вегетацію, який переважно використовується на формування якості зерна. Вирощування зерна пшениці озимої із високим вмістом білка можливе лише внаслідок повної реутилізації азоту з вегетативних органів. Створити такі умови під час вирощування пшениці озимої можна за допомогою сеникації. Цей прийом ефективний лише за наявності азоту в листках у кількості не менш ніж 2,5%. Зі збільшенням його вмісту ефективність сеникації підвищується.
Фізіологічна суть сеникації полягає у дії на рослини іонів амонію, що є в добриві, які прискорюють процеси старіння і достигання. Ця дія виявляється у послабленні процесу синтезу та посиленні гідролізу високомолекулярних сполук на прості та рухомі, що сприяє енергійному і повнішому їх відтоку у зерно. Внаслідок невеликої концентрації іонів амонію у розчині процеси старіння і підсихання протікають повільно і послідовно: спочатку в листках, потім у стеблах і в останню чергу - у зерні. Таке зменшення обводнення тканин сприяє повнішому переміщенню пластичних речовин із вегетативних органів у зерно.
Оптимальним строком сеникації є фаза тістоподібного стану зерна. Обприскувати посіви потрібно в денні години. У разі середньодобової температури понад +19оC і вологості повітря нижче 65% для належного ефекту достатньо 25 кг/га сульфату амонію, а в роки з більш прохолодною і вологою погодою - 50 кг/га, розчиненого у 200-300 л води. Сеникація сприяє підвищенню склоподібності зерна, вмісту в ньому білка і клейковини. Підвищення при цьому врожайності пшениці озимої на 2-3 ц/га пояснюється поліпшенням умов збирання прямим комбайнуванням унаслідок підсушування вегетативної маси рослин, що прискорює настання строків достигання зерна.
Пшениця озима ефективно реагує на внесення мікродобрив. За формування низького рівня врожайності зерна (20-30 ц/га) на більшості ґрунтів обмежувальним чинником продуктивності рослин є забезпечення макроелементами. Під час внесення високих норм мінеральних добрив подальше підвищення врожаю залежить від елементу живлення, який є в мінімумі. Інколи нестача кількох десятків грамів одного з мікроелементів обмежує засвоєння інших елементів живлення і призупиняє зростання врожаю навіть на високих фонах живлення макроелементами. Найважливішими мікроелементами для неї є марганець, молібден, мідь, цинк, бор. Їх вносять у ґрунт разом із мінеральними добривами, а також позакореневим підживленням та передпосівним обробленням насіння солями мікроелементів.
Марганець сприяє підвищенню цукрів у рослинах пшениці озимої, цим самим забезпечує вищу морозо- і зимостійкість, підвищує врожай. Найбільше рослини його засвоюють від фази кущіння до колосіння. Тому, щоб попередити значне зниження врожаю, крім нанесення на насіння, марганець вносять навесні до першого вузла на стеблі у дозі 1 кг/га. Нестача марганцю спостерігається на ґрунтах з нейтральною і лужною реакцією.
Для нормального розвитку пшениці озимої вміст марганцю у рослинах у фазі кущіння має становити 50-150 мг/кг сухої речовини.
Мідь значно впливає на формування генеративних органів, на розвиток і будову клітин рослин, підвищує стійкість до хвороб, вилягання, посухо-, жаростійкість та зимостійкість рослин, сприяє кращому засвоєнню ними азоту. Найбільше міді рослини засвоюють від фази кущіння до колосіння. Нестача її виявляється на провапнованих ґрунтах, за високої температури, підвищених норм внесення азотних добрив (більш ніж 100 кг/га д. р.).
Для нормального розвитку пшениці озимої вміст міді в ній повинен сягати 4-15 мг/кг сухої речовини. Замість показника вмісту міді зручніше користуватися відношенням Cu:N, яке має бути >1. При цьому вміст міді виражається у мг, а азоту - у відсотках. Щоб попередити значне зниження врожаю, під час виходу рослин у трубку вносять 0,5 кг/га міді.
Бор сприяє синтезу хлорофілу, впливає на формування генеративних органів, розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів. Він майже не рухається з нижньої частини рослин до точки росту, тобто повторно не використовується.
Нестача бору у живленні рослин виявляється на провапнованих ґрунтах та після внесення високих норм азотних і калійних добрив.
Цинк бере участь у багатьох фізіологічних процесах, сприяє росту міжвузлів, підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість рослин, вміст білка в зерні, стійкість рослин до ураження хворобами. Особливу увагу на забезпеченість пшениці озимої цинком потрібно звертати під час внесення високих норм азотних і фосфорних добрив, вапнування, низьких температур.
Григорій ГОСПОДАРЕНКО, професор, завідувач кафедри агрохімії
Уманського національного університету садівництва
Серед зернових колосових культур пшениця озима найвибагливіша до умов живлення.
У середині 70-х років ХХст. бельгійським ученим Лалу було розроблено систему удобрення пшениці озимої, яка передбачала внесення азоту у три строки: 1)на стадії кущіння - 30 кг/га д. р. (у Бельгії середина березня); 2) на початку виходу в трубку - 80 кг/га д. р. (середина квітня); 3)під час появи верхівкового листка - 30 кг/га д. р. Це був початок впровадження інтенсивних технологій вирощування пшениці в Європі.
Схожі матеріали (за тегом)
18 листопада 2025
Після півторарічної перерви на Тереблянському родовищі в Закарпатській області із 7 листопада відновили видобування кам'яної солі.
Після півторарічної перерви на Тереблянському родовищі в Закарпатській області із 7 листопада відновили видобування кам'яної солі.
18 листопада 2025
18 листопада 2025
Експорт м’яса птиці з України у жовтні 2025 року становив 38,3 тис. т, що на 4% більше, ніж у вересні 2025 року (36,8 тис. т).
Експорт м’яса птиці з України у жовтні 2025 року становив 38,3 тис. т, що на 4% більше, ніж у вересні 2025 року (36,8 тис. т).
18 листопада 2025
18 листопада 2025
Кабінет міністрів України ухвалив рішення про включення індустріального парку «НЕКСУС Одеса» до Реєстру індустріальних (промислових) парків.
Кабінет міністрів України ухвалив рішення про включення індустріального парку «НЕКСУС Одеса» до Реєстру індустріальних (промислових) парків.
18 листопада 2025
18 листопада 2025
Компанія «Фруктовий Сад» з Київщини почала вирощувати лохину на гідропоніці. Ростуть кущі у блочному тунелі загальною площею 0,4 га розміром 9 на 65 метрів.
Компанія «Фруктовий Сад» з Київщини почала вирощувати лохину на гідропоніці. Ростуть кущі у блочному тунелі загальною площею 0,4 га розміром 9 на 65 метрів.
18 листопада 2025
17 листопада 2025
На Полтавщині відбулися заходи зі вселення молоді водних біоресурсів. Відповідно до Програми розвитку рибного господарства Полтавської області на 2024-2028 роки з обласного бюджету виділено майже 100 тис. грн на зариблення річки Ворскла.
На Полтавщині відбулися заходи зі вселення молоді водних біоресурсів. Відповідно до Програми розвитку рибного господарства Полтавської області на 2024-2028 роки з обласного бюджету виділено майже 100 тис. грн на зариблення річки Ворскла.
17 листопада 2025
17 листопада 2025
Українські молокопереробні підприємства нарощують виробництво свіжих молокопродуктів, навіть попри необхідність надавати суттєві знижки для їх реалізації, щоб утримати свої сировинні зони та скоротити випуск збиткових біржових продуктів.
Українські молокопереробні підприємства нарощують виробництво свіжих молокопродуктів, навіть попри необхідність надавати суттєві знижки для їх реалізації, щоб утримати свої сировинні зони та скоротити випуск збиткових біржових продуктів.
17 листопада 2025
