Система землеробства No-till

Від редакції

Ця стаття є частиною унікального збірника українських науковців-дослідників нової технології землеробства No-till в Україні. Під назвою «Виробництво зерна в Україні за технологією No-till» збірник був виданий у 2010 році за підтримки «Канадсько-українського зернового проекту». Редакція висловлює вдячність авторам за люб’язно наданий матеріал.

Сучасну систему землеробства No-till, яку також називають системою «прямої сівби», достатньо обґрунтовано відносять до найвагоміших надбань агрономічної та інженерної науки другої половини XX сторіччя у галузі рослинництва.

Основні концептуальні положення

Загально визнано, що основною причиною агрофізичної деградації ґрунтів є їх інтенсивний механічний обробіток з обертанням скиби. Полицевий обробіток вимагає надто високих витрат палива та людської праці, що в сучасних умовах є неприйнятним як з економічної, так і екологічної точки зору. Крім цього, зниження інтенсивності обробітку ґрунту та поширення технологій мінімального обробітку доцільно хоча б з тієї причини, що чисельність працездатного населення у сільській місцевості прогресуюче скорочується.

Системи землеробства No-till базується на наступних загальних концептуальних положеннях:

1.       Значна частина типів ґрунтів за фізичними властивостями повністю відповідає вимогам основних сільськогосподарських культур і тому не потребує механічного обробітку як засобу зміни фізичних властивостей у сприятливому для культур напрямі.

2.       Контроль бур'янів в агрофітоценозах можна з успіхом виконувати без застосування механічних заходів обробітку ґрунту.

3.       Наявність рослинних решток на поверхні ґрунту -- засіб контролю водної і вітрової ерозії.

4.       Найкращим засобом збереження і підвищення родючості ґрунту є залишення всієї побічної продукції на поверхні грунту.

5.       Ґрунт як живий організм найкраще розвивається при мінімальному його порушенні людиною.

Система землеробства No-till-- це не просто відмова від механічного обробітку ґрунту. Відсутність системи механічного обробітку ґрунту зумовлює зміну всіх інших складових ланок системи землеробства -- системи удобрення, насінництва, системи сівозмін, організації території, структури посівних площ тощо.

No-till зумовлює і іншу філософію землеробства. Її суть коротко можна викласти так: «Кожен отриманий урожай культури повинен підвищувати вміст органічної речовини в грунті, тому урожай наступної культури повинен зростати не за рахунок внесення додаткової кількості добрив, а за рахунок підвищення родючості ґрунту».

Таким чином, землероб має справу з агроекосистемою, яка постійно розвивається і самовдосконалюється. Ось чому No-tillвідносять до самовідновлюваних систем землеробства.

Змінюється також і розуміння «технології вирощування культури». В цій системі землеробства немає сталої технології. Вона мусить розвиватися з розвитком екосистеми. Необхідно щороку вносити певні зміни до технології вирощування кожної культури на конкретному полі відповідно до ступеня зміни властивостей екотопу полів.

 

Підходи до оцінки системи землеробства

Зміна системи землеробства чи технології -- не самоціль. Це лише один з шляхів вирішення проблем, з якими стикається господарство в землеробстві. Відповідно до цього перед тим як думати про нові технології, необхідно максимально точно сформулювати основні проблеми, які стримують розвиток галузі рослинництва в господарстві у рамках прийнятої системи землеробства. При цьому кожну проблему слід розглядати в оперативній та довгостроковій перспективі. Висновки з аналізу існуючих проблем є основою для прийняття рішення про стратегію розвитку рослинницької галузі, визначення оптимальної системи землеробства господарства, а відповідно в її межах -- необхідність і порядок переходу до нової технології.

Для об'єктивності аналізу необхідно чітко уявляти і враховувати сучасні умови ведення землеробства в країні. Вони визначаються трьома складовими:

-                     соціальна складова -- рівень безробіття на селі буде зростати, при одночасному збільшенні дефіциту висококваліфікованих кадрів, зростатиме також відтік людей із села навіть при поліпшенні соціальних умов. Потреба в продуктах харчування з часом не зменшиться, а зростатиме;

-                     екологічна складова -- сьогоднішній рівень ерозії та агрофізичної деградації ґрунту в Україні досягнув межі, за якої ведення землеробства за старими технологіями може призвести до катастрофічних наслідків. Процес глобального потепління призводить до зміни кліматичних умов ведення землеробства в несприятливому для нього напрямі;

-                     економічна складова -- ще якийсь час доведеться жити і працювати в умовах економічної кризи, що зумовить зростання вартості необхідних матеріальних ресурсів для землеробства за відсутності адекватного зростання цін на продукцію землеробства. Фінансових ресурсів на традиційну інтенсивну технологію не вистачатиме, кредити банків будуть малодоступними, а умови їх отримання -- обтяжливими.

Висновок зі світового досвіду виходу з кризи:

-                     виробляти треба більше, але дешевше;

-                     основний напрям підтримання економічної ефективності землеробства це -- зменшення витрат при підвищенні ефективності їх використання.

Таким чином викладені чинники можуть бути визначені як основні проблеми, що зумовлюють необхідність переходу до нових технологій.

 

Ключові фактори вибору систем землеробства

Техніко-економічні причини: низький прибуток у рослинництві. В цьому випадку доцільно провести більш глибокий економічний аналіз причин цього, можливо, що технології -- не основна причина низького прибутку. Причини можуть критися в низькій урожайності культур або у високих витратах на її виробництво. Рівень закупівельної ціни не варто оцінювати як причину низького прибутку. Її необхідно розглядати як існуючу економічну умову, позаяк рівень впливу землероба на цей показник мінімальний. Далі варто встановити основну причину «низької» урожайності культур.

Насамперед наскільки досягнутий рівень урожайності відповідає природнокліматичному потенціалу території, де розташоване господарство. Який фактор життя рослин в умовах певного господарства є лімітуючим. Вся система землеробства має бути спрямована на накопичення і раціоналізацію використання цього чинника рослинами. На більшій території України основним лімітуючим фактором життя рослин є волога.

Можливо, рівень урожайності зумовлений грубими порушеннями прийнятої у господарстві технології вирощування культур, наприклад, порушення оптимальних строків сівби чи догляду та збирання культур тощо. Таким чином, слід спочатку визначитись чи можливо і наскільки підвищити досягнутий рівень урожайності при оптимальній реалізації прийнятої в господарстві технології.

Другим етапом аналізу є визначення можливого обсягу скорочення витрат на реалізацію прийнятої в господарстві технології за рахунок палива, пестицидів, добрив, насіння чи загальногосподарських витрат.

Третім етапом є розрахунок економічної ефективності вирощування певної культури при максимально можливому рівні її урожайності за мінімальних витрат на реалізацію. Якщо результат є неприйнятним для господарника, це і є основою необхідності переходу господарства до нової системи землеробства або пошуку вдосконалення технологій у рамках прийнятої в господарстві системи землеробства.

Екологічні причини. Основними екологічними причинами, які зумовлюють необхідність пошуку нових технологій і систем землеробства є зниження родючості ґрунту. Погіршення екологічного стану довкілля та проблема глобального потепління клімату. Ці причини взаємопов'язані, вирішуючи першу, ми одночасно можемо вирішити й інші. Відмовившись від інтенсивного механічного обробітку грунту, ми уникаємо основної причини агрофізичної деградації наших ґрунтів, а залишаючи всю побічну продукцію на поверхні ґрунту, ми збільшуємо кількість органічної речовини в ньому, тим самим зменшуючи надходження вуглекислого газу в атмосферу.

Першим етапом пошуку нових технологій є чітке формування тих вузьких місць (на основі результатів перших двох етапів аналізу) які не вирішуються на бажаному рівні в традиційній системі землеробства, прийнятій у господарстві. Це перші завдання, які мусить вирішувати нова система землеробства.

Загальним напрямом змін у землеробстві, як показує світовий досвід, є ресурсоощадність та екологічність. Перший напрям більше реалізується в технологіях самопоновлювальних систем землеробства при мінімальному та нульовому обробітку ґрунту, другий -- в органічних технологіях, які реалізуються в екологічній або, як її ще називають, біологічній системі землеробства при традиційній системі обробітку ґрунту. Варто зробити порівняльну таблицю оцінки вирішення проблем у галузі рослинництва, які визначені в господарстві умови переходу до іншої системи землеробства. У цій таблиці потрібно дати оцінку всім можливим факторам і процесам, які відбуваються протягом усього сезону вирощування за існуючої системи землеробства, і порівняти з процесами і факторами, які з’являться або зникнуть за умови застосування нової системи.

Безумовно, що в цій таблиці неможливо включити всі можливі варіанти, які можуть виникнути, і які необхідно оцінити в конкретному господарстві. Загальне правило – передусім слід визначити ключову проблему і поставлену мету, а потім відповідно до цього з’ясувати, за якими показниками проводити порівняння різних систем землеробства як шляхів досягнення поставленої мети.

Крім цього, після вибору найбільш доцільної системи треба провести оцінку придатності і готовності господарства до переходу на нову систему. Це можна зробити, оцінивши кілька моментів, виходячи з наступного:

-                     кожна система найбільш ефективна за певних ґрунтово-кліматичних умов;

-                     кожна система висуває певні вимоги до початкового стану поля;

-                     кожна система вимагає відповідного технічного оснащення господарства;

-                     кожна система вимагає наявності необхідного матеріального забезпечення;

-                     кожна система вимагає певного рівня підготовки працівників.

Наприклад, система No-till висуває вимогу перед переходом мати добре вирівняне поле, відсутність переущільненого орного шару, низький рівень присутності багаторічних бур'янів тощо. Крім цього, необхідно бути готовим, що нова технологія, як і будь-яка нова машина, потребує певного часу на адаптацію, перед тим як виявить свої переваги.