Шлях до біологізації

Необхідність широкого впровадження біологізації землеробства на сьогодні стає нагальною. Тим паче, як свідчить досвід розвинених країн, це економічно вигідний шлях. Тому біологізація має бути основним напрямом розвитку аграрного комплексу та туристичної галузі у найближчому майбутньому.

Передумови для біологічного землеробства

У розвинених країнах, де здоров'я людини -- категорія економічна, починаючи з 40-х років ХХ сторіччя, упроваджують біотехнології, що імітують природні процеси за інтенсивних умов.

У США, зокрема, діє понад 1400 великих спеціалізованих виробництв з переробки органічних речовин у гумус, а понад 500 тис. фермерських господарств перейшли на систему біологічного землеробства, середня урожайність зернових при цьому досягла 60 ц/га, кукурудзи (зерна) -- понад 100 ц/га.

Органічне сільське господарство у світі досить популярне. За статистикою, в Європі під нього використовують 5,1 млн га, Північній Америці -- 1,5 млн га, Латинській Америці -- 4,7 млн га, Австралії -- 10,6 млн га. Причому за останні роки частка європейських земель, переведених на органічне землеробство, значно зросла. Цьому сприяла започаткована ще в 1993 році спільна політика ЄС щодо підтримки фермерів у перші перехідні роки. Середній показник у країнах ЄС досяг близько 4% загальної площі сільськогосподарських земель, в Австрії та Італії -- 8%, а у Швеції, яка є європейським лідером, -- майже 12%.

Розширенню органічного аграрного виробництва у сусідній Польщі приділяється значна увага: розвиток сільськогосподарської галузі відбувається за державної підтримки з дотриманням технологічних вимог, стандартів Євросоюзу.

Для країни цей сектор економіки є дуже важливим з огляду на його позитивний вплив на навколишнє середовище, стан здоров'я споживачів та самих фермерів.

За останні роки органічний сектор у Польщі характеризується постійним зростанням як кількості органічних господарств, так і площі під органічним виробництвом. У 2009 роців цій країні під контролем перебувало 17091 аграріїв, що на 15% більшепорівняно з 2008 роком. Протягом шести років (2003-2009) кількість виробників органіки збільшилася у 7,5 разів

У 2009 році кількість органічних господарств становила 17091. Найбільші з них знаходилися у воєводствах Малопольському (2197), Підкарпатському (2014) та Люблінському (1710). Величезна кількість господарств зосереджена в південно-східній частині країни.

Як відомо, в Україні є усі умови для виробництва надзвичайно популярної у світі екологічно чистої продукції. Це, зокрема, ґрунти, які вже «відпочили» від надмірного інтенсивного обробітку та насичення агрохімікатами за радянських часів. Водночас поля сильно забур’янюються, на сільськогосподарські угіддя «наступає» ліс, меліоративні канали заростають очеретом. Особливо турбує надмірна «міграція» практично всіма регіонами України так званого карантинного бур’яну, який викликає сильну алергенну дію на організм людини -- амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia L.). Поширення цього виду бур’яну може відбуватися за аналогією колорадського жука, якщо на державному рівні не вживати комплексних заходів для його знищення.

Учені вважають, що в майбутньому ґрунт може збіднюватися на фосфор і калій. У зв'язку з цим необхідне рециклювання поживних речовин. Тому біологічне землеробство доцільно застосовувати насамперед на землях із високим вмістом поживних речовин.

Соціально-економічні умови, що склалися на території України упродовж останніх десятків років, вплинули на рівень розвитку сільського господарства. Через нестачу органічних добрив та високих цін на мінеральні добрива, засоби рослин, пальне землеробство в Україні розвивається на засадах біологічного. І на зовнішньому ринку воно має цілком серйозні перспективи, оскільки є попит на таку продукцію та механізм її сертифікації, тобто гарантії того, що вона справді вирощена за органічною технологією.

Сільськогосподарські товаровиробники переважно застосовують спрощені технології вирощування сільськогосподарських культур. Тільки половина посівних площ удобрюється (рис. 1), а дози застосування мінеральних добрив у 4-6 разів менші, ніж технологічно необхідні. Ще гірша ситуація склалася із застосуванням органічних добрив: їх середні дози знизилися до 0,6 т/га при необхідних 8-10 т/га.

У господарствах із органічною системою виробництва шляхом використання спеціальної системи чергування культур, в якій бобові відіграють важливу роль, можна покращити агрохімічні характеристики грунтів та досягти балансу поживних речовин і біогенних елементів у ньому. Для ліквідації нестачі поживних речовин і покращання стану грунтів доцільно застосовувати поліпшувачі властивостей грунту і добрива відповідно до стандартів ЄС.

Туристична перспектива

Геополітичне розташування України дозволяє не тільки вирощувати екологічно чисту продукцію для населення (насамперед дитяче харчування, лікувальні та оздоровчі заклади, дошкільні заклади освіти та інші), а й організовувати туристичні потоки, що значною мірою може вплинути на пом'якшення безробіття та подолання бідності в окремих регіонах України (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Групування регіонів України за кількістю відвідувань іноземними туристами (2005 рік)

Кількість відвідувань	Регіон України
до 1 тис.	Донецька, Житомирська, Київська (без м. Київ), Луганська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська області
1 -2 тис.	Вінницька, Кіровоградська, Рівненська, Херсонська, Черкаська області
2-3 тис.	Волинська та Дніпропетровська області
3-5 тис.	Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Миколаївська, Харківська області
5-10 тис.	Чернівецька область
10-20 тис.	м. Севастополь
20-50 тис.	Львівська та Одеська області
понад 50 тис.	м. Київ і АР Крим

Джерело: Туризм в Україні. Статистичний бюлетень. -- К.: Державна туристична адміністрація України. -- 2005.

 

Кількість іноземних туристів за період 2000-2007 років збільшилася у 3,6 разу (рис. 3). Деяке уповільнення темпів зростання у 2005-2006 роках (12,8% та 7,2%) пояснюється передусім внутрішніми організаційно-економічними та політичними чинниками.

Особливе зацікавлення має розвиток малого туристичного бізнесу у сільській місцевості, який отримав значне поширення в Угорщині, Чехії, Польщі, Словаччині, Великобританії.

Можливість задоволення рекреаційних потреб населення, що проживає в умовах урбанізованого середовища, у районах складного екологічного стану посилило зацікавлення до сільського зеленого туризму як одного із альтернативних видів відпочинку.

Крім того, є усі передумови для розвитку відносно нового та екологічно безпечного виду туристичної діяльності -- екологічного туризму, який сприятиме пом’якшенню наслідків, заподіяних природі нераціональним, споживацьким ставленням людини, зможе зберегти куточки незайманої природи, сприятиме примноженню природних цінностей не тільки за допомогою екологічної просвіти, а й за рахунок коштів, що спрямовуються із прибутків від екотуризму на вирішення цих завдань. Слід зауважити, що забезпечення раціонального природокористування у поєднанні з розвитком екологізації туристичної галузі невід’ємно пов’язані з проведенням комплексної паспортизації об’єктів рекреаційної діяльності.

В Україні найбільший розвиток отримав сільський зелений туризм у Карпатах. Це значною мірою зумовлено природними умовами, розвиненою санаторно-курортною інфраструктурою із джерелами лікувальних мінеральних вод, наявністю відомих гірськолижних курортів, таких як Славське і Буковель, які приваблюють любителів зимового відпочинку. Позитивну роль саме у становленні сільського туризму в Карпатському регіоні зіграв традиційно високий рівень безробіття, який змусив населення самостійно вирішувати проблеми власної зайнятості шляхом розвитку цього сектору туризму, користуючись сприятливою кон'юнктурою останніх років. Зміцненню матеріальної бази зеленого туризму у Карпатах сприяють і гроші так званих «остарбайтерів», які працюють у Польщі та інших країнах Центральної Європи.

Сільський туризм у Криму отримав значно менший розвиток, ніж у Карпатах. Це пов'язано з тим, що основний потік туристів у літній період зосереджений у курортній зоні на самому узбережжі, де найбільш масовим є відпочинок у приватному секторі Автономної Республіки. Зимовий відпочинок у Криму поступово розвивається у міру поліпшення туристичної інфраструктури. Поступово дедалі більшої популярності набуває і сільський туризм у Криму, про що свідчить поява та активізація діяльності таких організацій, як Кримська асоціація сільського зеленого туризму.

Найменш розвинений сільський зелений туризм у Східній Україні. Такі густонаселені області, як Луганська та Донецька налічують лише кілька туристичних садиб, тоді як реальний попит на заміський відпочинок у цих високоурбанізованих регіонах вельми високий і лише частково задовольняється пропозицією відпочинку на морському узбережжі.

Екотуризм, заснований на принципах сталого туризму, може сприяти вирішенню безлічі проблем, пов'язаних із деградацією навколишнього середовища, передусім земельних і водних ресурсів, біорізноманіття. Його розвиток дозволить збільшити зайнятість населення у депресивних сільськогосподарських районах, що буде сприяти відродженню українського села.

Важливим аспектом туристичного продукту слід вважати можливості використання етнографічних особливостей території: ознайомлення із традиціями, національною кухнею, ремеслами, фолькльором конкретної місцевості, а також участь в етнографічних святах, приурочених до найбільш важливих подій у житті населення.

Крім того, актуальною для розвитку сільського зеленого туризму є поява нових форм ведення господарства, особливо -- фермерства.

Безумовно, важливою передумовою функціонування сільського зеленого туризму виступає виробнича інфраструктура, що включає наявність різних видів транспорту, систем водо-, енерго-, газозабезпечення, системи зв'язку, що дозволяє наблизити потенційних виробників і споживачів туристичного продукту у сільській місцевості, забезпечити комфортність перебування туристів у її межах, доступність об'єктів рекреаційного значення.