Нинішній рік для Глухівського інституту луб’яних культур НААНУ і насамперед відділу насінництва та селекції льону ювілейний: рівно пів століття тому тут розпочали активні наукові дослідження і виведення нових сортів цієї цінної для України культури, хоча сам відділ організували в 1973-му. З часом, у 1992-му, тут створили українську національну колекція льону із майже 2 тисяч зразків, які слугують фундаментальною базою для глухівських науковців і які ретельно досліджують їхні колеги з НТП «Генетичні ресурси рослин» Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр‘єва, м. Харків.

Латинська назва льону культурного Linum Usitatissimum у буквальному перекладі означає «найбільш корисний». Цей вид ділиться на чотири підвиди, з яких найбільш розповсюдженим є євразійський, що включає чотири різновиди: льон-довгунець або прядивний, олійний або кудряш, межеумок або проміжний та льон, що стелиться. Ця культура характеризується відмінними біологічними і господарськими властивостями, а саме високою посухостійкістю, скоростиглістю, технологічністю вирощування, високою врожайністю та рентабельністю.

Льон-довгунець — із давніх часів традиційна прядивна культура поліських і західних регіонів України. За свої споживчі властивості він дістав назву «північного шовку».