Новітня історія українського АПК
/
Думки про важливе
/
Понеділок, 28 листопада 2011 12:02
Історія - штука циклічна. Історія українського агропромислового комплексу - не виняток. Протягом останніх десяти років проблеми сільського господарства в нашій країні лишаються практично незмінними і виринають на поверхню більш ніж систематично. Ми пропонуємо Вашій увазі огляд подій, які, за версією «АС», найбільш суттєво вплинули на розвиток вітчизняного агросектору.
2001 рік. Рік реформаторський
Саме цього року в Україні почався новий виток земельної реформи. Не дивлячись на те, що на той момент реформування тривало майже 10 років, поняття ринку землі в країні не існувало (власне, як не існує його і до тепер), а все, що було пов’язано із земельним питанням виглядало більш ніж сумно. Згідно з указом Президента «Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки», земельні відносини виглядали наступним чином.
«З 1991 року виконано значний обсяг робіт з реформування земельних відносин, внаслідок чого зміни у цих відносинах набули необоротного характеру. Проте кінцевої мети - економічно ефективного та екологічно безпечного використання земель України - ще не досягнуто.
У результаті перерозподілу земельних ресурсів у державній власності залишилося 49,7% земель. Здійснено паювання 26,4 млн га земель, переданих у колективну власність 11419 підприємствам. Право на земельну частку (пай) набули 6,5 млн громадян. Середній розмір земельної частки (паю) становить 4,1 га. Розпочалося масове відведення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі та видача державних актів на право приватної власності на землю. Створено резервний фонд земель загальною площею 3070,3 тис. га.
Власниками земельних часток (паїв) передано в оренду 22,4 млн га земель, орендна плата за які у 2000 році перевищила 1,6 млрд грн.
Приватизували свої земельні ділянки на площі 3256 тис. га 11 млн громадян, 37,6 тис. фермерських господарств використовують майже 2 млн га сільськогосподарських угідь. Стрімкого розвитку набуло використання земель для ведення особистих підсобних господарств, садівництва і городництва.
Запроваджуються економічні механізми регулювання земельних відносин. Проведено грошову оцінку сільськогосподарських угідь, загальна величина якої дорівнює 306,8 млрд грн. Проводиться також грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення.
Запроваджено плату за землю.
До цього часу не створено системи законодавчих актів, які б належним чином забезпечували проведення земельної реформи. Не сформовано механізмів вільного обігу земельних ділянок та не розв'язано проблеми іпотечного кредитування. Заходи земельної реформи не мають належного фінансового забезпечення.
Є перепони на шляху еволюційного розвитку землеволодіння і землекористування, зокрема, у формуванні на базі особистих підсобних і дрібних селянських (фермерських) господарств сучасних конкурентоспроможних, високорентабельних сільськогосподарських підприємств.
Вирішення питань регулювання земельних відносин у містах та інших населених пунктах, зокрема органами місцевого самоврядування, здійснюється без належного врахування соціально-економічного значення земель для створення сприятливого життєвого середовища. Питома землеємність забудови у 1,5-3 разів поступається відповідним показникам у розвинутих країнах.
Не проведено розмежування земель державної та комунальної власності та розподілу повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування щодо управління ними.
Практично припинено здійснення заходів щодо охорони земель, картографування земельних угідь, ґрунтових обстежень, визначення територій техногенного забруднення земель.
Новостворені сільськогосподарські підприємства не забезпечено належними планово-картографічними матеріалами та інформацією про стан ґрунтів. Технології ведення державного земельного кадастру є застарілими. Моніторинг земель не має системного характеру та сучасного технічного забезпечення.
Повільно проводиться грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.
Тому в сучасних умовах необхідним є визначення основних напрямів дальшого реформування земельних відносин з метою забезпечення ефективного використання потужного потенціалу земельних ресурсів України».
Саме за цим указом глави держави, задля удосконалення нормативно-правової бази розвитку земельних відносин, у Україні мав бути прийнятий Земельний кодекс України. І 25 жовтня його прийняли.
Цей документ значно відрізняється від Земельного кодексу в редакції 1992 року. Він закріпив нові правові інститути: зокрема, право земельного сервітуту, договір довічного утримання, заставу землі, обмеження прав на землю, продаж земельних ділянок на конкурентних засадах, зонування земель, державна реєстрація земельних ділянок, право концесіонера на земельну ділянку тощо. Він регулював підстави і порядок виникнення, здійснення, припинення та захисту земельних прав суб'єктів і розглядав землю не тільки як об'єкт власності й господарювання, але разом з тим і як природний ресурс - елемент навколишнього середовища. Кодекс також містив детальний механізм здійснення операцій із земельними ділянками та земельними частками (паями), він відповідає вимогам ринкової економіки та цивілізованого суспільства і водночас зберігає соціальну спрямованість. Окрім того цей документ закріпив систему земельно-процесуальних норм, які повинні забезпечувати реалізацію земельних норм матеріального права та гарантії прав на землю.
Земельним кодексом встановлено, що землі сільськогосподарського призначення можуть перебувати у приватній власності лише громадян України. Якщо ж вони будуть отримані у спадок іноземними громадянами або особами без громадянства чи іноземними юридичними особами, то ці землі підлягають відчуженню протягом року. Цей закон, остаточно закріпивши багатосуб'єктне право власності на землю, забезпечує пріоритет права приватної власності на відповідний об'єкт природи. У цій редакції кодекс діє і по сьогодні.
Прийняттю цього надважливого для ринку землі документу передував моніторинг громадської думки, проведений за участі Комітету виборців України. Результати моніторингу показали, з одного боку, бажання селян стати землевласником, організувати господарство, з іншого - незадоволення результатами реформування, необізнаність зі своїми правами та обов'язками як власника землі, а також засвідчили відсутність умов, які дають можливість реалізувати переваги приватної власності на землю. Десять років, які минули з моменту проведення моніторингу, показали, що у громадській думці мало що змінилось. Більше того, незважаючи на наявність Земельного кодексу нормативно правова база, яка регулює земельні відносини в Україні, все ще залишається, м’яко кажучи, недосконалою.
2002-2003 роки. Продовольчо-кризовий період
Головною подією цих двох років стала зернова криза, яка виглядала абсолютно нелогічною на фоні рекордних на той час урожаїв.
Рекордні врожаї 2001-2002 років (39,7 млн т та 38,8 млн т відповідно) з легкої руки уряду Анатолія Кінаха майже повністю були вивезені за кордон. Україну привселюдно оголосили годувальницею Європи. Європу нагодували. Але при цьому забули закласти до Держрезерву достатню кількість зерна для власного споживання. Можливо б ситуацію і можна було б якось виправити і не допустити такого дефіциту зерна, але підвела погода. Весняні заморозки 2003-го року знищили озимі на значній частині посівних площ, потім грянула травнева посуха, від якої постраждали ярі. Зрештою в абсолютно плачевному стані опинилися 80% посівів озимих і 60% ярових зернових. В результаті отримали всього 25 млн тон зерна не надто високої якості, при чому переважно фуражного.
Закінчилося все тим, що новий уряд (який змінився наприкінці 2002 року) у березні 2003 року оголосив, що в Україну прийшла зернова криза. У цьому звинувачували все і всіх: і погану погоду, і поганого Кінаха з поганою командою, і поганих зернотрейдерів,
Зрештою про заповнення Держрезерву продовольчою пшеницею домовилися з Росією і Казахстаном.
Саме 2003 року уряд вперше виділив дотацію на суму 360 млн грн для підтримки площ, засіяних зерновими. Ці кошти спрямували на придбання мінеральних добрив.
Також Кабмін виділив 140 млн грн дотацій заводам, які випускають мінеральні добрива, для їх здешевлення.
2004 рік. Створення Єдиного економічного простору
Цього року було закладене підґрунтя для того політичного й економічного шпагату між Заходом і Росією, в якому розтяглася нинішня влада. Ще на початку попереднього (2003) року президенти Росії, Казахстану, Білорусії й України заявили про намір сформувати Єдиний економічний простір. 19 вересня 2003 було підписано відповідну угоду.
У 2004 році президенти країн четвірки затвердили перелік документів, які підлягають узгодженню й підписанню в першочерговому порядку. Передбачалося, що першочергові угоди мають становити нерозривний пакет і повинні бути підписані і вступити в силу одночасно.
Україна, однак, з перших же днів почала гальмувати процес формування ЄЕП, висловлюючи невиправдане, з токи зору інших країн, бажання отримати односторонні політичні та економічні переваги. Коли ж до влади прийшов новий президент Віктор Ющенко, він поставив на перше місце ідею Євроатлантичної інтеграції. Коментуючи ставлення до Росії і її планів щодо створення ЄЕП, президент Ющенко зазначив, що «Україна підтримує створення зони вільної торгівлі з членами цієї організації, але не допустить девальвації свого фіскального, митного і бюджетного суверенітетів».
На Першому інтеграційному форумі з ЄЕП за участю міністрів економіки чотирьох країн-учасниць тогочасний міністр економіки України Сергій Терьохін оголосив, що Україна наполягатиме на перегляді базової угоди з формування ЄЕП (тої самої, яку підписали у 2003 році). Українську сторону не влаштовувало, що згідно з текстом базової угоди, після поетапного скасування обмежень у торгівлі, яке мало статися до 2012 року, планувалося створення наднаціональних органів, які б проводили скоординовану економічну політику.
Україна ж вимагала, умовно кажучи, укласти мир без анексій і контрибуцій - скасувати всі квоти і мита в рамках зони торгівлі, яку створять країни-учасниці. «Україна розглядає свою участь у ЄЕП тільки у форматі створення зони вільної торгівлі та умов для переміщення капіталу, послуг і робочої сили», - заявив Терьохін.
Наприкінці серпня 2005 на саміті глав країн-учасниць Угоди з формування Єдиного економічного простору Ющенко підтвердив, що українське керівництво вважає за можливе підписати лише 15 документів, які регламентують створення зони вільної торгівлі. Решта документів щодо ЄЕП, у яких йдеться про створення наднаціонального тарифного органу та митного союзу, Київ не влаштовують.
Після цього тема ЄЕП на певний час зникла з поля зору журналістів. Про неї знову згадали після вступу України до СОТ (яки сильно образив Росію), але про СОТ йтиметься трохи згодом.
У 2010 році Росія, Казахстан і Білорусь підписали всі 17 документів щодо створення Єдиного економічного простору. Україна утрималась, значною мірою через вищезгаданий СОТ. Втім це не завадило теперішньому голові уряду України Миколі Азарову 18 жовтня 2011 приєднатися до країн-членів Співдружності і підписати договір про зону вільної торгівлі в СНД. Тепер парламент вимагає текст договору на ознайомлення. Тема лишається відкритою.
2005 рік. Інвестиційно-позитивний
Цього року країна все ще не втратила віри у світле майбутнє, яка з’явилась після Помаранчевої революції. І, не зважаючи на політичні протистояння, які намітились у провладній команді, варто відзначити, що для аграрного комплексу він був більш-менш позитивним.
Підбиваючи підсумки розвитку агропромислового комплексу, президент України Віктор Ющенко оголосив, що наступний, 2006 рік, мав стати Роком села. Сам по собі подібний анонс повинен був суттєво покращити настрій вітчизняних аграріїв.
Але повернемось до підсумків року 2005-го. Серед досягнень в аграрному секторі Ющенко назвав збільшення на 40% заробітної плати в сільському господарстві, розвиток харчової та переробної промисловості, збільшення фінансування цільових програм в аграрній сфері на 20%, зростання на чверть експорту сільськогосподарської продукції.
Президент також відзначив поліпшення ситуації у тваринницькій галузі. «Вперше за багато років деякі галузі тваринництва стали дійсно рентабельними», - підкреслив він.
Глава держави також відзначив ефективну політику уряду Юрія Єханурова в агросфері. «Завдяки правильній політиці команди Єханурова нинішня посівна пройшла без звичних авралів. Селяни не відчули дефіциту пального та посівних культур», - сказав він.
Ющенко також підкреслив, що на програми кредитування розвитку приватних господарств виділено 1 млрд грн, у тому числі на пільгове кредитування забудовників - 55 млн грн. Президент закликав селян активніше користуватися послугами кредитних спілок, виробничих товариств, асоціацій, які повинні захищати вітчизняного виробника. При цьому глава держави зазначив, що одним із завдань Верховної Ради нового скликання буде розробка й прийняття державних програм і законопроектів щодо розвитку «зеленого туризму» та підприємницької діяльності на селі.
Але головне досягнення цього року - в Україну почали повертатись іноземні інвестори. За даними Держкомстату, станом на 1 січня 2006 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених за 15 років незалежності України, досяг $16,375 млрд, або $349 на душу населення порівняно з $177 на 1 січня 2005 року.
Зокрема, за даними того ж Держкомстату, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну до 1 жовтня 2005 року досяг $9532,2 млн, або $ 202 на людину. По кварталах інвестиції розподілялися наступним чином: у першому - $227,2 млн, другому - $264 млн, у третьому - $440,9 млн.
Надалі спостерігався сплеск інвестиційної активності, який протримався до настання кризи, причому одним із найпопулярніших напрямів для вкладання грошей був саме український АПК.
2006 рік. Рік м'ясо-молочних збитків
Цей рік відзначився черговою війною з Росією. Цього разу - м'ясо-молочною. 20 січня Росія ввела тимчасову заборону на ввезення з України всіх видів тваринницької продукції. Офіційна причина - недотримання українською стороною ветеринарно-санітарних норм. Російська влада підкреслила, що мораторій діятиме до надання повних гарантій виконання ветеринарних і санітарних вимог РФ.
Думки різних експертів і політиків розійшлися: одні відразу пов'язали заборону з бажанням Москви захистити своїх споживачів, інші - з бажанням допомогти своїм виробникам, треті - з бажанням покарати Україну за впертість у газовій суперечці і спробу показати Кремлю, хто реальний господар у Криму. Беззаперечно покарані виявилися лише українські виробники м'ясо-молочної продукції - їх відрізали від великого ринку збуту.
Через місяць, після кількох невдалих поїздок українських ветеринарів до Москви і телефонних переговорів, російська сторона погодилася розглянути питання скасування заборони. Для цього вона зажадала дозволити своїм фахівцям проінспектувати українські підприємства. Така можливість їм була надана.
За підсумками тижневого візиту Россільгоспнагляд дозволив експорт продовольства шести українським підприємствам. Зокрема, йшлося про «Гадячсир», «Хмельницьку маслосирбазу», Роменський молочний комбінат, «Менський сир», Пирятинський сирзавод і Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів. Решта компаній лишилася у «чорному» списку.
Згодом керівник Федеральної служби з ветеринарного і фітосанітарного нагляду (Россільгоспнагляд) Сергій Данкверт озвучив умови, за яких ембарго може бути знятим. З його слів, російська сторона піде на це лише в тому випадку, якщо поставки м'ясо-молочної продукції з України після зняття обмежень будуть здійснюватися за новими правилами.
Данкверт відзначив, що «в підготовлюваному меморандумі про відновлення торгівлі тваринницькою продукцією з Україною прописано ряд нових принципових умов, при яких дозволяється ввезення м'ясо-молочної продукції з України в РФ». «Щоб не допустити реекспорт з України, ввезення м'яса здійснюватиметься у напівтушах і чвертях, а не в блоках, як це допускалося раніше», - пояснив він.
При цьому поставляти яловичину можна буде автомобільним або залізничним транспортом тільки через Брянську область. «У разі виконання українською стороною всіх російських ветеринарних вимог пропускних пунктів стане більше», - додав керівник Россільгоспнагляду.
За новими правилами, «українці також зобов'язані перед кожною підготовлюваною до відправки партії м'яса завчасно направляти в брянське територіальне управління Россільгоспнагляду підтвердження про його походження».
«Після підписання меморандуму, а ми ставимо завдання якнайшвидше прийняти цей документ, через Україну буде відновлений транзит тваринницької продукції, виробленої країнами ЄС, у тому числі з Австрії та Угорщини, які не були помічені в реекспортних операціях», - конкретизував глава Россільгоспнагляду. Разом з тим він уточнив, що «дроблення транзитних партій, заміна транспортних засобів і зберігання вказаної продукції на території України категорично заборонені».
Зрештою, майже через 8 місяців ембарго було знято. Умови ввезення продукції стали набагато жорсткішими.
В цілому за час простою, зі слів учасників молочної галузі, їхні щомісячні збитки становили не менш як $50 млн, а переробників м'яса відповідно - $12-15 млн. На деяких підприємствах пройшло масове скорочення штатів. До введення заборони на ввезення м'ясо-молочної продукції українського виробництва на територію Росії експортні поставки здійснювали майже 70 українських молокопереробних і 70 м'ясопереробних підприємств.
За даними національної асоціації «Укрм'ясо», за період дії заборони закрилися такі великі підприємства, як Шепетівський (Хмельницька область), Жмеринський, Тростянецький (Вінницька область) і Сарненський (Рівненська область) м'ясокомбінати.
2007 рік. Рік контрастів
Найбільш значущою економічною подією 2007 року мав стати вступ України до Світової організації торгівлі. Але переговори з Єврокомісією про порядок регулювання експортних мит затягнулися, в результаті чого підсумковий звіт про відповідність українського законодавства нормам СОТ так і не був затверджений. Таким чином, СОТ стала головною подією наступного року.
Натомість в 2007 році Україні вдалося досягти відразу двох рекордних показників. Перший - найвищий показник інфляції з початку тисячоліття - 16,6% річних. Найбільше подорожчали продукти харчування. Перше місце тут впевнено зайняла олія, яка подорожчала на 69% (до 10 грн/л). Урожай соняшнику зібрали відносно непоганий, але торговцям було набагато вигідніше продати олію за кордон, ніж відправити на внутрішній ринок. На 5 грн/кг подорожчало м'ясо. У цьому звинуватили подорожчання кормів для худоби через не надто високий показник урожаю. Також пройшли чутки, що в усьому винні виробники продукції, яких у черговий раз звинуватили у змові заради дестабілізації ринку. Словом, у разі чого - завжди винні виробники, особливо коли йдеться про продукти харчування. Це вже традиція.
Наступний рекорд - обсяг залучення прямих іноземних інвестицій. Країни Європейського союзу, за даними Держкомстату, в 2007 році вклали $ 22 млрд 944,5 млн.
Основний обсяг інвестицій надійшов до України з Кіпру - $ 5 млрд 941,8 млн (на 1 січня 2007 року - $ 3 млрд 187,5 млн (зростання 86,4%), Німеччини - $ 5 млрд 917,9 млн (на 1 січня 2007 року - $ 5 млрд 578,1 млн (зростання 6,1%), Голландії - $ 2 млрд 511,2 млн (на 1 січня 2007 року - $ 1 млрд 533,8 млн (зростання 63,7%), Австрії - $ 2 млрд 075,2 млн (на 1 січня 2007 року - $ 1 млрд 633,8 млн (зростання 27%), Великобританії - $ 1 млрд 968,8 млн ( на 1 січня 2007 року - $ 1 млрд 563,4 млн (зростання 25,9%). Однією з найбільш привабливих, традиційно, виявилась саме аграрна галузь.
2008 рік. Кризово-насичений
Рік, хоч і кризовий, але насичений.
По-перше, - вступ до СОТ. Хоча ні. Якщо розташовувати події за значущістю - перше місце одноосібно займає фінансова криза, яка боляче вдарила абсолютно по всіх (і як показав час, український АПК у конкретних умовах показав себе як найбільш рентабельна галузь економіки).
По-друге, вступ до СОТ. Отже, 5 лютого президент Віктор Ющенко і генеральний директор СОТ Паскаль Ламі підписали Протокол про вступ нашої країни до цієї організації, і 16 травня Україна офіційно стала 152-м членом СОТ. Варто відзначити, що, підписуючи протокол, глава держави серед переваг, які дає нам членство в організації, назвав і збільшення в майбутньому експорту металургійної продукції на 26%. У той же час деякі експерти вказували і на недоліки членства у СОТ. Зокрема, це зробило наш внутрішній ринок відкритим для імпорту.
Поза тим, драматичне напруження, яке утрималося на локальному рівні, - в самому аграрному секторі.
Урожай зернових 2008-2009 маркетингового року визнали найбільшим за історію незалежності України (станом на 25 листопада - понад 54 млн т). Однак рішення уряду, нерозвинена інфраструктура зберігання і недостатні потужності для експорту з України показали, що не все так добре, як могло б бути.
Обмеження на експорт зерна, введені Кабміном, призвели до того, що в I півріччі 2008 року практично не здійснювалися зовнішні відвантаження зернових. Ось тут і з'ясувалося, що зберігати все це багатство банально ніде. Навіть у переробленому вигляді. Вперше в ЗМІ активно заговорили про гостру нестачу елеваторів (про неї, до речі, не менш активно говорять до цих пір).
Через запровадження режиму квотування утворився великий розрив між внутрішніми та світовими цінами на сільгосппродукцію. Скасування 21 травня 2008 року квотування експорту зернових, на думку аналітиків ринку, відбулося надто пізно: втрати сільгоспвиробників, які не могли реалізувати вирощену продукцію за ринковими цінами і погасити банківські кредити, обчислювалися мільярдами гривень.
Надлишок зерна на внутрішньому ринку абсолютно логічно призвів до низьких закупівельних цін на зерно. Аграрії, які не мали власних зерносховищ і можливостей самостійно експортувати продукцію, були змушені збувати зерно за тими цінами, які пропонували посередники, повністю контролюючи ситуацію на ринку.
Наслідки світової фінансової кризи, які почали активно проявлятися у жовтні, стали початком грандіозного падіння цін на всі сільгоспкультури. Наприкінці жовтня ціни на фуражну пшеницю знизилися до 400 грн/т, на кукурудзу - до 350 грн/т, на ячмінь - до 600 грн/т при вкрай слабкому попиті з боку покупців.
Сільгоспвиробники, не маючи можливості продати свою продукцію за економічно обґрунтованими цінами, не змогли своєчасно розрахуватися з банками за раніше залучені кредити та отримати достатню кількість коштів для завершення осінньо-польових робіт, а також для придбання матеріально-технічних ресурсів для забезпечення весняної посівної кампанії 2009 року.
Власне після цього, можновладці усвідомили, що АПК треба якось підтримати у важкі кризові часи. 23 грудня Верховна Рада прийняла в цілому Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу», дія якого спрямовувалася на мінімізацію можливих збитків в агропромисловому комплексі України.
Ну і наостанок згадаємо про те, що Україна оскандалилася на європейському ринку олії - вітчизняну продукцію у Європі запідозрили у тому, що вона забруднена.
Вперше забруднену соняшникову олію походженням нібито з України було виявлено на європейських ринках наприкінці квітня. Відразу після виявлення Єврокомісія запропонувала всім країнам-членам ЄС відкликати з ринку всю забруднену соняшникову олію, а також продукти, що містять більш ніж 10% забрудненої олії.
Українські переробники були твердо впевнені у високій якості своєї продукції, і навіть припускали навмисне забруднення і називали інцидент провокацією з боку європейських конкурентів.
Пізніше інспектори Єврокомісії підтвердили ефективність української системи сертифікації і контролю якості соняшникової олії, яка експортується у країни ЄС. Але репутацію Україна все ж таки дещо зіпсували.
2009 рік. Газова війна
Цей рік для України розпочався одним із найгучніших конфліктів в історії відносин з Росією - газовою війною. Ця подія виявилася настільки яскравою, що перевершити її за значущістю усім іншим проблемам посткризового року виявилося не під силу.
Почалося все ще в грудні 2008 року. Тоді Україна спочатку не могла погасити борги за газ перед Росією, потім ніяк не виходило укласти новий контракт на поставку блакитного палива. Зрештою, на початку 209 року Росія спочатку перекрила газ Україні, а потім і взагалі припинила будь-які поставки газу на кордон з Україною.
Таким чином, без продукту першої необхідності взимку - палива - залишилися Україна і більша частина країн Європи. І якщо українці звикли до проблемного газового питання, то у європейців почалася паніка. Вони масово запасалися дровами й електрообігрівачами, ті хто не встиг зробити запаси - почали відверто мерзнути.
У цей час Україна і Росія обмінювалися взаємними звинуваченнями. Росія стверджувала, що українці крадуть газ і перекривають його транзит до Європи. Україна не погоджувалася, запевняла, що нічого не крала, і вимагала, щоб агресивні росіяни запропонували газ не за європейською, а за прийнятною ціною.
Завершився конфлікт 19 січня у Москві підписанням угоди про постачання і транзит Україною російського газу на 2009-2019 роки. Україна, зокрема, отримала газ зі знижкою, а Росія - незмінні ціни на його транспортування. Втім, газові проблеми на укладенні угоди не закінчилися.
Протягом усього року президент Віктор Ющенко і його команда звинувачували уряд, який уклав газовий контракт, у зраді національних інтересів і загрозі для української економіки укладених угод. Власне, саме за це зараз і засудили колишнього екс-прем’єра Юлію Тимошенко.
По-справжньому газовий конфлікт загострився лише одного разу, коли в України не було грошей на те, щоб взяти всі зазначені в контракті обсяги газу. Але штрафувати Україну за недобір російського блакитного палива не стали.
Втім, цей конфлікт спричинив стрес у багатьох представників хімічної галузі, які або почали шукати шляхи закупок газу напряму у Росії, або замислилися про перехід на альтернативні джерела енергії.
Зокрема, з’ясувалося, що вартість основної сировини - природного газу для підприємств хімічної галузі України, які виробляють азотні добрива, у червні на 30% перевищила аналогічний показник їх конкурентів у країнах Євросоюзу, на 40% - у країнах Північної Америки, і в 2,2 разу - російських азотних підприємств.
За даними Європейської ради хімічної промисловості про ціни провідних виробників азотних добрив у країнах Європи та Північної Америки, ціна на природний газ для заводів «Тертре» і «Ла Хаврусь» становила відповідно $155 і $170 за тисячу кубометрів, «Зібруг» (Бельгія) - $162, «Скуіскіп» - $204, «Брунсбюттель» (Німеччина) - $247, «Феррара» (Італія) - $267, «Порсгрун» (Норвегія) - $281 долар.
При цьому найдешевший газ у країнах Євросоюзу отримували румунські виробники добрив. Середня ціна природного газу для хімічних підприємств Румунії становила $150 за тисячу кубометрів. Це майже на 50% дешевше, ніж для їх конкурентів в Україні.
Європейська рада хімічної промисловості також навела для порівняння вартість газу для інших великих світових виробників азотних добрив. Так, завод «Белл Плейн» (Канада) одержував паливо за ціною $114 за тисячу кубічних метрів, середня вартість природного газу для азотних виробників США - $138, Росії - менше $70 за тисячу кубометрів.
Ціна ж на газ для українських хімічних підприємств формувалася на підставі вище описаних угод про закупівлі НАК «Нафтогаз України» природного газу у ВАТ «Газпром». Середня ціна на природний газ для хімічних підприємств, які використовують природний газ як основну сировину, в червні 2009 року сягала $318 за тисячу кубометрів.
Так, наприклад, за підсумками 5 місяців 2009 року виробництво аміаку, який складає основу азотних добрив в Україні, скоротилося на 43,8% або на 1 005 тис. т, порівняно з січнем-травнем 2008 року. Зокрема, Горлівське ВАТ «Концерн «Стирол» за вказаний період зменшило виробництво аміаку на 66% до 186,8 тис. т, ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» - на 54,1% до 208,9 тис. т, ВАТ «Одеський припортовий завод» - на 53,2% до 218,9 тис. т, ВАТ Рівнеазот» - на 37,7% до 121,5 тис. т.
2010 рік. Податковий
На тлі всіх інших подій, прийняття парламентом нового Податкового кодексу минулого року сяяло яскравою зіркою. Документ викликав акції протесту, які тривали з 22 листопада по 3 грудня. Підприємці з різних куточків України з'їхалися до столиці, вимагаючи від Президента вето на прийнятий документ і відставки уряду Миколи Азарова.
Протести загальнонаціонального масштабу таки змусили главу держави ветувати Податковий кодекс і повернути його до парламенту зі своїми поправками. Зокрема, у пропозиціях Президента була повернута презумпція невинності платників податків, виключені норми, що дозволяють податківцям без рішення суду практично без обмежень проводити перевірки. Крім того, глава держави запропонував скоротити підстави для перевірок і терміни їх проведення. Було також запропоновано зберегти чинну систему оподаткування, обліку і звітів суб'єктів малого підприємництва, що було одним з основних вимог підприємців.
2 грудня Податковий кодекс був прийнятий парламентом у новій редакції.
Новий Податковий кодекс містить 19 розділів, у яких 340 статей (627 сторінок).
Документ встановлює і регулює загальнодержавні та місцеві податки і збори, а також їх адміністрування. Згідно з ним, ставка податку на прибуток підприємств поетапно знижується з 25 до 16%: з 2011 року вона знижується з 25 до 23%, з 2012 - до 21%, з 2013 - до 19% і з 2014 - до 16%.
Кодекс також передбачає зниження ставки податку на додану вартість з 20% до 17% і введення автоматичного відшкодування ПДВ. З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року ставка ПДВ становить 20%, а з 1 січня 2014 року - 17%.
Оподаткування доходів фізосіб, згідно з документом, буде здійснюватися за ставкою 15% для осіб зі щомісячним доходом до 10 мінімальних зарплат і за ставкою 17% для осіб зі щомісячним доходом понад 10 мінімальних зарплат.
Кодекс передбачає оподаткування доходів фізосіб від банківських депозитів за ставкою 5%, цей податок буде введений з 2015 року.
Документ також передбачає введення податку на нерухомість, від якого звільняються зареєстровані мешканці квартир площею до 120 кв. м і будинків до 250 кв. м.
Базовий податковий період - 1 календарний рік.
За рішенням місцевої ради від сплати цього податку можуть повністю або частково звільнятися прибудови до житлових будинків для утримання худоби, птиці та зберігання інвентарю, гаражі, підвали та горища, а також старі та аварійні будинки.
Передбачається, що норми, які стосуються податку на нерухомість, набудуть чинності з 2012 року.
Документ також містить перелік з 25 видів діяльності, на які не може поширюватися спрощена система оподаткування (серед таких видів діяльності - діяльність у сфері розваг, з виробництва та продажу підакцизних товарів, з виробництва та продажу пально-мастильних матеріалів, з видобутку і виробництва дорогоцінних металів і каменів, з видобутку та реалізації корисних копалин, фінансова діяльність та інші).
Можливості працювати за спрощеною системою оподаткування, відповідно до кодексу, позбавлені юридичні особи.
Податковий кодекс (крім його окремих норм) набув чинності з 1 січня 2011 року.
2011 рік. Поточний
Цей рік ще триває, і говорити про підсумки ще зарано. З урахуванням того темпу реформування країни, який розгорнула чинна влада, до кінця року все ще може кілька разів кардинально змінитися у кардинально протилежних напрямках. Втім, не виключено, що найяскравішою подією року стане земельна реформа, яка передбачає зняття мораторію на продаж землі.
Історія - штука циклічна. Історія українського агропромислового комплексу - не виняток. Протягом останніх десяти років проблеми сільського господарства в нашій країні лишаються практично незмінними і виринають на поверхню більш ніж систематично. Ми пропонуємо Вашій увазі огляд подій, які, за версією «АС», найбільш суттєво вплинули на розвиток вітчизняного агросектору.
2001 рік. Рік реформаторський2002-2003 роки. Продовольчо-кризовий період2004 рік. Створення Єдиного економічного простору2005 рік. Інвестиційно-позитивний 2006 рік. Рік м'ясо-молочних збитків2007 рік. Рік контрастів2008 рік. Кризово-насичений2009 рік. Газова війна2010 рік. Податковий2011 рік. Поточний 04 жовтня 2025
Інституту експертизи сортів рослин України другий рік проводить випробування сортів бавовнику, які надають різні компанії, зокрема й іноземні.
Інституту експертизи сортів рослин України другий рік проводить випробування сортів бавовнику, які надають різні компанії, зокрема й іноземні.
04 жовтня 2025
03 жовтня 2025
Фермери Сергій та Дмитро Синенки з Чернігівщини запустили власну олійню. За перші 5 місяців роботи їм вдалося виготовити понад 35 тонн соняшникової олії вищого ґатунку. Наразі господарство планує вихід на обсяги близько 10 тонн щомісяця. У перспективі – розливний цех і запуск виробництва рижієвої олії. Рижій брати вирощують самостійно.
Фермери Сергій та Дмитро Синенки з Чернігівщини запустили власну олійню. За перші 5 місяців роботи їм вдалося виготовити понад 35 тонн соняшникової олії вищого ґатунку. Наразі господарство планує вихід на обсяги близько 10 тонн щомісяця. У перспективі – розливний цех і запуск виробництва рижієвої олії. Рижій брати вирощують самостійно.
03 жовтня 2025
03 жовтня 2025
Вступ до ЄС означає більш жорсткі вимоги до української продукції, а поспішна імплементація всіх норм може призвести до закриття значної частини малого та середнього агробізнесу.
Вступ до ЄС означає більш жорсткі вимоги до української продукції, а поспішна імплементація всіх норм може призвести до закриття значної частини малого та середнього агробізнесу.
03 жовтня 2025
03 жовтня 2025
Станом на 3 жовтня українські аграрії намолотили 31 548,8 тис. тонн зернових та зернобобових культур на площі 7 213,8 тис. га. Обмолочено 65% площ, засіяних цими культурами.
Станом на 3 жовтня українські аграрії намолотили 31 548,8 тис. тонн зернових та зернобобових культур на площі 7 213,8 тис. га. Обмолочено 65% площ, засіяних цими культурами.
03 жовтня 2025
03 жовтня 2025
За прогнозом аналітиків наступного тижня, 06-12 жовтня 2025 року, закупівельні ціни на живець свиней в Україні не зміняться. Ціни залишаються на рівні 97-98 грн/кг вже шостий тиждень поспіль.
За прогнозом аналітиків наступного тижня, 06-12 жовтня 2025 року, закупівельні ціни на живець свиней в Україні не зміняться. Ціни залишаються на рівні 97-98 грн/кг вже шостий тиждень поспіль.
03 жовтня 2025
03 жовтня 2025
2 жовтня 2025 року в межах 44-ї сесії Європейської комісії з питань сільського господарства в Будапешті в Угорщині, Продовольча та сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО) відзначила трьох молодих фермерів-новаторів за їхні видатні досягнення, по одному в кожній з трьох категорій: інновації в агропродовольчих системах, розбудова громади та інклюзивність і розширення прав і можливостей.
2 жовтня 2025 року в межах 44-ї сесії Європейської комісії з питань сільського господарства в Будапешті в Угорщині, Продовольча та сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО) відзначила трьох молодих фермерів-новаторів за їхні видатні досягнення, по одному в кожній з трьох категорій: інновації в агропродовольчих системах, розбудова ...
03 жовтня 2025
