Федір ВЕРХОВЦЕВ, спеціально для "АС"
Різні словники і форуми пропонують такі значення: тривалий, сталий (найбільш популярний варіант при перекладі українською, адже сталий розвиток зустрічається), відтворений, життєздатний, самодостатній. Взагалі-то це слово використовується зараз у різних значеннях і їх відтінках, що іноді навіть складно сказати, що точно воно означає. Однак для сталого, приймемо цей варіант, розвитку можна дати визначення: сталий розвиток - це розвиток, який відповідає потребам теперішнього часу без шкоди задоволенню потреб майбутніх поколінь.
Як бачите, замість «розвитку» у визначення цілком можна підставити і «сільське господарство» - самодостатнє наразі і відтворюване в тій мірі, яка дає йому можливість існувати в історичній перспективі. Виходячи з цього, можна сказати, що сталий розвиток і сільське господарство в ролі окремого випадку почивають на «трьох китах»:
- соціальна справедливість - одна з підстав, на якій формується мирне існування та яка може йти шляхом еволюційного, але не революційного розвитку;
- охорона навколишнього середовища - в цілому середовища існування, в якому соціум не живе за принципом «після нас - хоч потоп»;
- економічний добробут, який рано чи пізно без дотримання перших двох умов приходить до більшого або меншого краху.
Прихильники сталого сільського господарства пропонують близькі йому за значенням поняття «місцевого сільського господарства» - як у нас прийнято говорити «та це ж домашня курочка» - і органічного сільського господарства з його досить складною системою вимог, народжених в головах європейських, американських і японських чиновників. До речі, зауважте, українські аграрії мають можливість модно брендувати свої господарства «сталими» в тому сенсі, де воно близьке до органічного. Сертифікаційні програми в Україні проводяться за нормами ЄС, США і навіть Японії. Кому сталу органічну полуницю, а кому молоко (від 15 і вище грн/л)? Налітай.
Тут якраз видно близькість, однак не повну синонімічність цих понять. Інакше кажучи, три основні вимоги можуть виконуватися у тій чи іншій мірі без паперової сертифікації, підготовка до якої вимагає від аграрія сильного бажання, волі і терпіння, хоча і може призвести до економічної вигоди. Це нормально. Безкоштовно ніхто годувати не буде, а кваліфікований працівник вартий своєї нагороди. Соромитися тут не треба: свого часу кращі люди Європи вступали в Хрестові походи, цілком щиро маючи дві мети - духовну та матеріальну.
Ось так, розпливається по західних сайтах, брендах, маркетингових та наукових матеріалах слово sustainability - іменник для загального визначення позначеного вище підходу. І виходить, що у цього слова, при всій його модності, сенсу-то може бути і не дуже багато. Наприклад, чи можна назвати стійким, відтвореним і тривалим сільське господарство, в якому використовуються препарати, що здійснюють менший вплив на навколишнє середовище, ніж звичні? А якщо це конвенційні препарати, проте з більш вивіреною формулою і підходом до застосування?
Між іншим, питання це, наукове воно більше чи політичне, сягає ще далі: наприклад, чи можуть біотехнологічні культури бути частиною сталого сільського господарства? Такого, щоб і нам добре, і нащадкам - всі ситі та задоволені. У США, де біотехнології у постійному активному розвитку, - відповідь швидше за все ствердна. У Європі, де біотехнології можуть асоціюватися у масовій свідомості з генною інженерією, тобто з ГМО - не так однозначно. На нашому з вами континенті результати біотехнології видно тільки в основному в гібридизації. А суперечки про вплив або однозначну шкоду ГМО, здається мені, нескоро закінчаться.
А тому подивімося на кілька прикладів того, що можна назвати стійким сільським господарством з точки зору європейця, тобто при максимальному наближенні до органічного сільського господарства.
Візьмемо для прикладу ціле господарство. Максимально самодостатнє, органічно-стійке господарство подібне до живого організму, що одержує кращу батьківську турботу. Так, якби батьки з дитинства навчили «каку в рот не брати», в міру займатися спортом і правильно харчуватися, а лікуватися при такій турботі трав’яними, народними засобами без загалом більш переконливої хімії. У такому господарстві введений замкнутий цикл виробництва, при якому використовують місцеві матеріал і сировину. У цьому випадку діє або принцип переважного живлення грунту, а не рослини - грунт може дати рослині майже все необхідне. Або ж, у разі органічної сертифікації, застосовуються підтверджені для цього типу господарств добрива та ЗЗР, що, до речі, тема непроста, якщо намагатися дотримуватися усіх букв закону. Але оскільки за просто «стійкі крупи» не платять стільки, скільки за органічні, постаратися можна. В окремих випадках можуть враховуватися астрономічні фактори, наприклад, місячний календар, проводитися підготовка води, а для боротьби зі шкідниками використовуватися світло, шум, залучення природних ворогів або відповідної сівозміни. Це не новизна, втім, і ці точки перетину органічного та сталого сільського господарства лише доводять, що все краще повертається.
Зелена революція нагодувала сотні мільйонів голодуючих. При цьому інтенсивне використання водних ресурсів, добрив, пестицидів та енергії проявило і зворотний бік: знесилені грунти, проблеми з доступністю води, скорочення біорізноманіття, нові бур’яни, пристосовані до найсильніших препаратів та інше. Це служить як зворотний приклад, свого роду антагоніст основних «засідок» сталого сільського господарства. Людство не може покладатися на інтенсивні технології, бо вирішуючи нехай і глобальні проблеми в сьогоденні та залишаючи за собою випалену землю, воно, тобто ми - люди, робимо перспективи на майбутнє все похмурішими.
Ще один приклад сталого виробництва в сільському господарстві та вирощуванні в цілому - це фертигація, тобто точне внесення поживних речовин або більш прийняте у нас визначення: внесення добрив із поливною водою. Точне, розраховане, а значить і економне внесення. Тут і турбота про економічну вигоду, і про майбутні покоління, адже води в цьому випадку споживається менше. Наприклад, при фертигації можна зволожувати не всю поверхню поля, а певні його ділянки. Звичайно, вона вимагає витрат на покупку й установку обладнання. Навіть на Заході фертигація використовується в основному в високорентабельних випадках: вирощуванні овочів і особливо підтримці в належному стані галявин і гольф-майданчиків (golf courses). Самі розумієте, гольф - гра суперелітна, коротше, дуже дорога.
Ось так, навіть за названими вище причинами майбутнє сільського господарства, як це не парадоксального попри ті процеси укрупнення, що в нас відбуваються зараз, бачиться за дрібними і середніми фермерами. Їм простіше впроваджувати принципи чи то сталого, біодинамічного або органічного землеробства.
Потрібно вчитися економити будь-які ресурси: воду, енергію, в якомусь сенсі добрива (більш ефективне використання - одна з форм економії) і, звичайно, грунт. Економити грунт, нехай і звучить це трохи дивно, як ресурс, який подібно до інших, теж виснажується, але на відміну від багатьох має всі шанси і можливості відновлюватися та навіть поліпшуватися як основний засіб, об’єкт і основа виробництва.
Нам потрібна не просто зелена революція. Потрібна вічнозелена революція. Хтось скаже: «Так на початку ж було про те, що революції не потрібно!» Вона потрібна, але саме в головах, у ставленні та підходах. Можливо, слово з якого ми почали - sustainable - це в деякому сенсі і протест проти глобалізації з її мегакорпоративною етикою. Вирощуй у себе місцеві культури, будь незалежний, поважай сусіда, дбай про землю, думай про майбутнє. Хороші принципи, яким словом їх не назви!
