Геннадій НОВІКОВ, голова Аграрного союзу України
Ситуація, що нині виникла в аграрному середовищі, ніким не очікувана й не прогнозована. Маю на увазі цінову кон’юнктуру. Коли в минулі роки світова ціна починала підніматися, то наш уряд усіма можливими методами, законними і незаконними, намагався протистояти експорту, щоб залишити зерно в Україні і при цьому зменшити внутрішні ціни. Таким чином, залазячи в кишеню товаровиробника. А як наразі ситуація склалася інакше, всі учасники ринку все рівно заробляють, окрім аграріїв. До речі, на 600–700 грн знизилася вартість продовольчої пшениці, а споживач відчув це?!
Частина Миколаївської, Запорізької, Луганської областей, Крим підпадають під форс-мажорні обставини. Держава при цьому палець об палець не вдарить. Закони, які самі ж пишуть і приймають (зокрема, закон про розвиток агрострахування, який передбачає, що держава повинна компенсувати 50% страхових платежів), не виконують. А ви скажіть, як можна в зоні ризикованого землеробства вести сільське господарство? Наявність зрошення могло б також підпадати під страхування. Але ж ціни, по яких отримують воду, скажімо, в Криму «урізають» всі прибутки: для прикладу, кукурудза на зрошенні стає нерентабельною навіть при урожайності 120 ц/га.
Уже два роки не виплачують жодних компенсацій, заявлених у кредиторці бюджету. Люди у такій ситуації почнуть просто відмовлятися від оренди землі.
Звісно, є тут вина, мабуть, і самих виробників. Вони мали б за ці роки створити інструменти управління ринком, об’єднатися у корпорації, побудувати свою елеваторну логістику, налагодити експорт власної продукції. Таким чином, цей логістичний ланцюг був би індикатором формування ціни на внутрішньому ринку. Але, на жаль, коли все гаразд, то про це думати не приходиться.
«Укрзалізниця» також відіграє неабияку роль у цій ситуації. На сьогодні вона бере експортний тариф, тобто, якщо ви перевозите зерно з одного елеватора на інший внутрішній, то тариф один. А якщо з елеватора у порт також на території України - це вже вважається експорт, і одразу вводиться експортний контракт, на який нараховується ще й ПДВ.
За рішенням АСУ була вимога створити оперативний штаб з експорту зерна, аби розібратися у вартості логістики. Штаб назвали координаційною радою, яку очолили перші заступники міністра економічного розвитку. Є перші результати - почали ремонтувати зерновози, домовилися про зменшення інспектуючи документів, дозволів різного характеру. Але! З точки зору зниження вартості логістики - ні на крок. Бо, як пояснює міністерство фінансів, це втрати бюджету. Ось так, за рахунок селян і далі будуть наповнювати державну казну.
Олександр ВЕРЖИХОВСЬКИЙ, виконавчий директор УКАБу
Збитковість виробництва зернових стане своєрідним рекордом за останні десять років. Якщо по пшениці рентабельність становить близько нуля, то по ячменю та кукурудзі ситуація ще більш катастрофічна. Там збитки сягають 55% порівняно з минулорічними 11 і 20%. Навіть ріпак, який завжди вважався рентабельною культурою, за нинішніх розкладів може продемонструвати 15–20% збитковості. А це близько 1000 грн/га прямих збитків. Причиною цьому є низька ціна, що сформувалася на світових ринках. Проте не відкидаймо інші фактори. Не треба забувати, хто формує ту ціну. Адже Україна є потужним гравцем на світовому ринку зерна. І якщо ми весь час розповідаємо про рекордні врожаї, звісно, це не може не позначитися на кон’юнктурі світових цін. Відповідно в прив’язці до них у прямій залежності є ціна, яку пропонують сільгоспвиробнику за його збіжжя.
Тут мала б долучитися держава. Необхідно скоротити логістичні витрати, які становлять різницю між ціною, що пропонується аграрію, та ціною на світових ринках. Сюди ж - невідшкодування ПДВ з експорту зернових та олійних, які торік недоотримали виробники. А це 9,5 млрд грн! Ці гроші теоретично мали б бути перенаправлені для аграрія, щоб підняти ціну на зерно.
Катерина ЛУЦЕНКО, керівник ФГ «Злагода» (Запорізька обл.)
Я твердо переконана, що нині існує змова між великими агрохолдигами та трейдерами задля знищення малих та середніх виробників. Та й держава ніяк не проявляє себе. Зараз якщо не допомогти Півдню та Сходу України, то через дуже короткий час можна забути про сільськогосподарське виробництво у цій частині країни. Наразі гостро стоїть питання зрошення, без якого ми просто знищуємося. Зараз у Запорізькій області клімат мало чим відрізняється від Криму. Ми кричимо, але нас поки ніхто не чує.
Я зраділа, коли розпочав свою роботу Аграрний фонд України. Сподівалася, ця структура стане стабілізатором цін, як і передбачалося від початку за законом. Однак це ще одна бізнес-структура, для якої інтереси селян - пусте місце.
Повірте, я досвідчений керівник, практик з великим багажем знань, тому відповідально можу заявити: якщо зараз не прийняти правильних дій - сільське господарство, село припине своє існування!
Записала Олеся Скринник
