За східним гороскопом 2019-ий — рік Свині. Однак це не допомагає: в Україні виробництво свинини й сала падає. Буває, що свинарі, здаючи вирощених тварин на переробний комбінат, не знають її собівартості. І дізнаються про неї тільки десь тоді, коли підводять загальні підсумки виробничої діяльності протягом року. Ціни нестабільні: на корми, ветеринарні препарати… Та й курс валюти часто коливається. Але ж контроль собівартості продукції — один із ключових інструментів бізнесу. То як постійно тримати руку на пульсі виробничої собівартості, щоб зрештою не потрапити у збитки, а постійно бути у плюсах? Ці теми звучали на прес-конференції «Україна — продовольчий рай. Точне свинарство™», що пройшла в інформагентстві «УНІАН». Журналісти й експерти обговорювали їх з Миколою Бабенком, генеральним директором Центру підвищення ефективності в тваринництві.
Микола Бабенко, генеральний директор Центру підвищення ефективності в тваринництві
Є те, що об’єднує усіх українців: усі ми — споживачі свинини. Але в Україні споживання її б’є нові антирекорди. За 2018 рік ми бачимо зменшення: лише 15 кг на одного українця. Це втричі менше, ніж у країнах ЄС, де цей показник становить 45 кг, ніж у Китаї — там з’їдають 40 кг, і ніж у Росії, де споживання свинини сягало минулого року 30 кг на душу. Україна виробляє лише 621 тис. т свинини — це мало. Українці споживають м’яса на загал удвічі менше від фізіологічної потреби.
Насамперед нам слід чітко розуміти причину високої ціни і недоїдання національного продукту. Ключова — це висока собівартість вирощування свинини, яка через це стає недоступною для українців. Якби свинина в нас коштувала як у Польщі, то й їли б ми її більше. Собівартість її у більшості країн ЄС знаходиться на рівні €0,8 /кг, у США, Канаді й Бразилії — €0,7/кг, тоді як у нас, для порівняння, — €1,15 /кг.
Заручником проблем у свинарстві стала переробна галузь. Вона почала використовувати як сировину для виробництва, наприклад, ковбаси у значних обсягах так зване ММО — м’ясо механічного обвалювання. Це, по суті, залишки кісток і м’яса птиці, свинячої шкіри тощо. Така сировина призводить до порушення метаболізму в організмі людини, яка це все потім споживає. Свинарі не створили, як птахівники, вертикально інтегровані компанії. Лише одиниці мають власний забій і роздрібну мережу продажів м’яса. Але в Україні багато переробних підприємств, які очікують на доступну за ціною сировину — свинину.
Структура собівартості свинини у клієнтів Центру підвищення ефективності в тваринництві (2018 рік)
Собівартість української курятини вже є предметом гордості і знаходиться на рівні з Бразилією — 0,65 €/кг. Настала черга українських свинарів. Лише для внутрішніх потреб країни поголів’я свиней має бути на 3 млн голів більше, і його цілком можливо наростити до кінця 2021 року. Україна може стати продовольчим раєм із доступними українцям цінами на свинину. Собівартість живих свиней може стати найнижчою у світі: €0,8/кг.
Сьогодні собівартість свинини в Україні в середньому становить 40 грн/кг. Чому галузева асоціація заперечує, що 25 грн/ кг — можливо? Варто сказати, що такі асоціації в Україні це нерідко — прикриття для бізнесів їхніх учасників, що займаються продажами комбікормів, ветеринарних препаратів тощо. Ми співпрацюємо з асоціаціями свинарів з інших країн: Польщі, Білорусі, Казахстану… Обмінюємось досвідом із провідними ветеринарними та кормовими компаніями. І ніде немає такого, щоб галузева асоціація постачала що-небудь через свої підприємства. Бо це ламає механізм конкуренції на ринку, як наслідок — призводить до збільшення собівартості.
Вже є свинокомплекси, які мають ті самі 25 грн/кг. Ми обіцяємо досягнути такої собівартості свинини. Але вона не включає у себе відкати, хабарі, порушення технології, «кришування» продажу кормів чи ветеринарних препаратів, якійсь обмани на підприємстві. Чи означає собівартість живих свиней, вища 25 грн/кг, що на свинокомплексі є перевитрати або порушення технології, чи фальшування кормів, ветпрепаратів? Саме так. Щоб зрозуміти, де криється джерело перевитрат, потрібен системний аудит бізнесу.
Зокрема, свинарство може зробити вельми рентабельним рідка годівля. Є розвинуті країни, в яких такий тип годівлі свиней займає 80–90% ринку. Основні інгредієнти таких кормів у ЄС — відходи харчової промисловості, цукрової, молочної й спиртової. У нас можна з успіхом використовувати для цієї мети пивну дробину, сирну сироватку, спиртову барду. Я знаю приклади, коли спиртзаводи самі готові доплачувати, якщо у них забирають ту барду. Бо її треба все одно утилізувати, а підприємство і так отримало рентабельність 1000%. А якщо порівняти барду у ціні з соняшниковим шротом, із співставним за поживністю для свиней, то останній буде дорожчим у 10–20 разів. У нас є 1700 підприємств свинарства, і лише 15 з них перейшли із сухої годівлі на рідку. А рідка — це технологія суто для свинарства, вона не доступна приміром тим же птахівникам.
Ми розробили комп’ютерну програму «ПіґЦентр» (PigCentre) для керування свинокомплексами, управлінського та технологічного обліку в свинарстві. Вона дозволяє управляти рухом тварин, селекцією, розведенням їх, годівлею, лікуванням і буде корисна як керівництву господарства, так і конкретним фахівцям — зоотехнікам, ветеринарам, операторам забою. Є свинокомплекси сучасні, a є побудовані ще за часів УРСР, де вся вентиляція — це відчинені вікна-двері. Свині теж бувають різні: є імпортовані, а є аборигенної генетики. Ми враховуємо всі нюанси.
Важливі елементи управління свинокомплексом зібрані нами у систему «Точне свинарство™», яку ми розробили, виходячи саме із собівартості 25 грн/кг. На основі багатьох даних програма розраховує собівартість тваринницької продукції. В українському свинарстві немає постійного контролю собівартості. Ми пропонуємо впровадити програму «ПіґЦентр», яка відстежує собівартість м’яса у режимі реального часу. З внесених даних також формується звітність встановленого зразка для ветеринарної служби.
Наш Центр підвищення ефективності в тваринництві може впровадити ефективну технологію виробництва за три місяці та зробити будь-яке збиткове свинарське підприємство рентабельним за півроку. Нам подобається вирішувати складні задачі, які інші вважають безнадійними та неперспективними. За 8 років Центр реалізував 40 проектів за повним налаштуванням технологічних процесів на тваринницьких підприємствах.
Зараз у світі ціни на свинину ростуть, і можна отримати прибуток, експортуючи її. Дуже багато свинини потребує Китай. Хоча там знаходиться половина всього світового поголів’я свиней, але їм все одно не вистачає. Найбільшим експортером свинини у світі є Євросоюз — 2019 року він продав її 3,9 млн т. Ми також можемо, задовольнивши спершу свій внутрішній ринок, потім експортувати 1 млн т щорічно.
Записав Григорій Мереф’янський