Так, інтереси відстоюються, правда, не сільгоспвиробників, а окремих зацікавлених осіб, які будують свій бізнес, йдучи по головах середніх та малих агроформувань. Приймаються незрозумілі закони, які один за одним ще більше ускладнюють і без того нелегке існування аграріїв. Така «підтримка» швидше нагадує шлях у нікуди, або гірше - до повного занепаду. Про це попереджають самі виробники, які б’ють на сполох.
Нинішній рік виявися збитковим у виробництві. Погодні умови, які підвели у найбільш важливий момент, цінова політика, що також зіграла не на руку вітчизняних аграріїв - усе в купі дало негативний результат. Як зауважують експерти, цьогорічне виробництво зернових культур виявилося найбільш збитковим за 10 років. Порівняно з минулим роком, коли рентабельність становила майже 11 %, цьогоріч вона на рівні 0–5 %, а в деяких регіонах (південь та схід) фермери рахують «доходи» у мінусах. Що стосується кукурудзи та ячменю, то тут ситуація ще гірша - збитковість сягає до 10 %. Та й ріпак, який завжди забезпечував добрі показники, не порадував фермерів, збитки приблизно становлять 1000 грн/га.
Причиною таких невдач для вітчизняних сільгоспвиробників є суттєве зниження світових цін на зерно. Та й невідшкодування ПДВ при експорті зернових та олійних культур також зіграло неабияку роль. «Собівартість пшениці зросла на 20 %, при цьому ціна всього на 17 %, - обурюється президент УКАБу Алекс Ліссітса. - Собівартість кукурудзи також збільшилася на 20 %, а ціна - на 35 %. Аграрії несуть величезні збитки. Нехай повернуть ПДВ. В усіх інших галузях економіки податок при експорті повертається, чому ж аграрії його не отримують? Ще й зареєстрований законопроект про продовження невідшкодування ПДВ до 2016 року. Де логіка?» А логіки в агропромисловому комплексі давно уже не простежується, як і обіцяного «покращення».
Думки фермерів і владних структур різняться категорично. Аграрії говорять про скрутне становище, уряд - про рекордний урожай, рекордний експорт, мільярдні валютні надходження в аграрний сектор. Де знайти ту золоту середину, яка б сповна відповідала реальності?! Питання, мабуть, риторичне. Микола Присяжнюк, профільний міністр, визнає, що 2013 рік для сільгоспвиробників певною мірою виявився критичним, поточні показники, з його слів, сьогодні знижуються до мінімальних рівнів. Проте чиновник з оптимізмом дивиться у майбутнє: «Це тимчасово. Чому так відбувається? Тільки нам вдалося вивезти 5 млн т пшениці, як одразу почала рости світова ціна. У нас в амбрах зерна немає, а у світі вартість його уже і зростає. Я твердо переконаний - сільгоспвиробник, зернотрейдер повинні бути на двох позиціях: або на FOBі у порту, або з фінансової у господарстві. Іншого шляху немає».
Що стосується недолугих законів, міністр Присяжнюк теж має своє пояснення. «Було законодавство, де передбачалося повернення ПДВ тільки аграріям. Запитайте, чому депутати не підтримали той законопроект. А тому що мали діалог із зернотрейдерами, і дослухалися до них по якійсь причині», - говорить чиновник. Гадаю, усім і так зрозумілі «ті причини». Як коротко висловився Леонід Козаченко, президент «Української аграрної конфедерації», - ціна питання, коментуючи ситуацію в аграрному секторі на Аграрному форуму, що недавно відбувся у Києві. І справді, зараз кожне невирішене питання має свою ціну. І кому вона підходить - той і в дамках, інтереси того лобіюватимуться у парламенті, відповідно прийматимуться «правильні» закони. От вам і корупція.
Та й експортне ПДВ - спірне ще питання. У цьому переконаний Микола Присяжнюк. «Два роки ПДВ відсутнє. Я помітив, що думка у людей щодо повернення чи ні податку змінюється зі зміною займаної посади: якщо він сьогодні трейдер - кричить, що ПДВ не треба давати, коли ж представляє інтереси сільгоспвиробників - одразу позиція змінюється у протилежний бік», - говорить глава відомства. Відтак, треба створити робочу групу, розробити аграрний кодекс і залишити 20 законів, які дійсно працюватимуть і при цьому будуть дієвими. Якщо все ж заглибитися у питання неповернення ПДВ при експорті зерна селянам, то тут картина не така вже й оптимістична вимальовується. За рік, на думку фахівців, збитки від запровадження експортного мита можуть сягати 8,5 млрд грн. Експортери, котрі працюють в Україні, свої витрати перекладають саме на виробників.
Якщо подивитися на світову практику, де застосування податку успішне, зарубіжний досвід має чимало невирішених питань, пов’язаних із негативними особливостями широкого використання ПДВ. Тому сліпе копіювання положень зарубіжного законодавства про ПДВ у теорію й практику не доцільне, впевнена експерт Ксенія Правдолюбова. В Україні у цьому уже всі переконалися - економісти, політики і самі платники податку, для яких відшкодування ПДВ стало болючою проблемою.
У Податковому кодексі до 2018 року прописана система оподаткування для агропромислового комплексу. Аграрії інвестують гроші, планують якійсь інвестпроекти. Все б нічого, так ні - нашим законодавцям знову прийшла «геніальна» ідея - забрати фіксований податок у селян. Виникає питання - як можна зрозуміти інвесторам, куди ми рухаємося?! Те ж саме стосується і тваринництва. «Чомусь міністерство вважає, що у нас тваринницька галузь дуже прибуткова, - обурюється Алекс Ліссітса. - Таке «покращення» коштує 325 млн грн. на рік для вітчизняних виробників. Тварин просто повирізають, і як наслідок, ціна на внутрішньому ринку на продукцію автоматично виросте». Хто від цього виграє? Одиниці, чиї інтереси лобіюються в уряді, ВР.
Потенціал сільського господарства величезний, але до кінця не використаний. Розуміють це і самі агровиробники, й інвестори також. По-своєму цю істину тлумачать і у владних структурах. Оскільки наразі ця галузь чи не єдина, яка є локомотивом української економіки, державні мужі вирішили з неї вижити по максимуму. Доходить до абсурду: податкові служби на місцях розширили коло своїх обов’язків, зокрема, у Чернігівській області податківці ділять «хліб» з агрономами - контролюють внесення добрив на поля, і у разі їх перебільшення чи навпаки - накладають штрафні санкції на виробників. Ось так відбувається наповнення держказни… Як говориться, на війні всі засоби виправдані.
Інвестиційний клімат в аграрному секторі далекий від довершення і має негативну тенденцію. Причина цьому явище - нестабільність нормативно-правової системи. Наприклад, не так давно вступив у дію новий ПК. Бізнес поступово освоюється у ньому, проте останнім часом з боку Міністерства доходів і зборів посипалися шквал пропозицій стосовно нових змін Податкового кодексу: зміни у нарахуванні ПДВ, збільшення штрафних санкцій, відміна фіксованого сільгоспподатку для тваринницьких підприємств. І це при тому, що тваринництво є найбільш трудоємним та капіталоємним напрямом. Розрахунки, проведені спеціалістами, показали, що відміна фіксованого податку призведе не лише до зниження фінансового результату по тваринницькому сегменту аграрного бізнесу на понад 300 млн грн, а відтак, до цілого ланцюжка негативних наслідків - втрати конкурентоспроможності і повної втрати інвестиційної привабливості, різкого зниження обсягів тваринництва, скорочення робочих місць, що в цілому для бюджету країни означатиме уже 5–6 млрд грн.
Ще одна проблема - відсутність адекватної протекціоністської політики відносно вітчизняного виробника. Коментуючи ситуацію на ринку м’яса, генеральний директор «Бахмутського аграрного союзу» Юрій Акневський говорить: «У першому півріччі 2013 року на ринку свинини склалося вкрай несприятливе становище. Ціна реалізації у травні-червні знизилася на 10 %. Це стало наслідком тиску на ринок імпортної продукції. Вдумайтеся, 120 тис. т свинини імпортується в Україну. Це на 40 % більше, ніж торік на аналогічну дату».
Те ж саме робиться і серед переробників - ті, які працюють з імпортованою сировиною, тиснуть на тих, які віддають перевагу вітчизняному м’ясу. А це ще більше погіршує ситуацію на ринку. «Таким чином, при діючих механізмах регулювання внутрішнього ринку і правилах СОТ, нав’язаних країні всупереч волі більшості сільгоспвиробників, внутрішній ринок незахищений. А відтак, профільні товаровиробники не конкурентоспроможні імпортній продукції», - робить висновок пан Акневський. На його думку, у такій ситуації треба встановити кворум - не більше 120 тис. т при середньомісячному обсязі імпорту в 10 тис. т. А у разі перевищення цієї цифри - встановити мито на рівні €850 за тонну, як це відбувається у ЄС. У той же час слід провести усі необхідні заходи зі збільшення експорту вітчизняної сільгосппродукції. Наразі за перше півріччя експорт знизився - вдумайтеся! - у 6,6 разу!
Справді, ситуація катастрофічна. А відтак, законодавчим та виконавчим органам влади треба відмовитися від багаторічної практики перманентних змін Податкового кодексу та закріпити чіткі правила захисту внутрішнього ринку. Звідси, на думку народного депутата Олега Ляшка, випливають три нагальні проблеми сільського господарства: дерегуляція ринку, дешеві кредити (зміна грошової кредитної, податкової політики), захист внутрішнього ринку, які необхідно серйозно вирішувати.
Звісно, питання землі - наче й притихло в суспільстві, але в кулуарах відбуваються жваві дискусії. Навіть тишком-нишком нещодавно виносилося питання у ВР на порядок денний на користь одного гравця - Державного земельного банку. Слава Богу, пронесло, тобто зняли. Але це ще раз говорить про те, що у нашому суспільстві з нашою владою можна чого хочеш чекати. Насправді те, що відбувається сьогодні з реєстрацією земель, інакше як повний хаос охарактеризувати не можна. Тим паче землі до кінця досі не інвентаризовані.
Коментар
Катерина ЛУЦЕНКО, гендиректор «Агрофірма «Злагода», Запорізька обл.
- Вважаю, що закон повинен спростити обіг земель сільгосп-призначення, а не ускладнити. На сьогодні важливо визначити, хто має право купувати ці землі. Але чому закон забороняє юридичним особам набувати права власності на землю? На нашу думку ця позиція повинна бути виключена. Що стосується громадян - той має право купувати земельну ділянку, хто проживає на відстані 20 км від неї. Питання - хто буде міряти тих 20 км і за чий рахунок? Якщо вже є обмеження територіальне, то повинно бути обмеження хоча б територією району.
І ще цікаві моменти: встановлено, що той має право купити ділянку, хто проживає 3 роки на цій території. А якщо людина в село приїхала і хоче займатися сільським господарством. Чому вона не може купити там землю?
Загалом, на мою думку, процедура продажу земельних ділянок має бути максимально простою. Вдумайтеся тільки: для того щоб продати землю, треба отримати дозвіл трьох органів (РДА, територіального органу Держземагентства і Держзем-агентства України), опублікувати на веб-сайті на всю країну, коли купити може її житель певного району. Хіба не абсурд?!
