? Пане Романе, як вплинула російсько-українська війна на вітчизняний агробізнес?
– Російсько-українська війна суттєво вплинула на всі рівні агробізнесу – великий, середній, малий: змінилися логістичні маршрути, були заблоковані традиційні експортні канали, велика частина територій стала непридатною для ведення господарства через окупацію або мінування.
Для великих агрокомпаній головний виклик – налагодження нових шляхів збуту, насамперед експорту. Малий та середній бізнес, який, як правило, працює на внутрішній ринок, зіткнувся із падінням купівельної спроможності населення, втратою значної частини споживачів, які виїхали за кордон. Також є традиційна проблема з доступом до ресурсів: кредитні ставки високі, а власні ресурси обмежені.
? Як адаптуватися до нових умов?
– Щоб вижити й розвиватися, агробізнесу потрібно весь час змінюватися. Важливо шукати нові ніші на ринку, розвивати маркетингову складову бізнесу, чому не так багато уваги приділяє невеликий бізнес.
У світі говорять про «Сільське господарство 5.0». А це штучний інтелект, великі дані, цифрові технології. Без цього у теперішньому світі складно обійтися. Освоювати сучасні цифрові технології – вкрай важливе завдання, з яким вже частково справляються великі агрокомпанії, а от у решти ще багато роботи.
Українські агровиробники дедалі частіше звертаються до виробництва крафтових продуктів та продуктів із високою доданою вартістю.
В умовах війни, коли бюджетні ресурси для підтримки агробізнесу є вкрай обмеженими, міжнародна допомога також відіграє важливу роль: багато програм надають гранти для підтримки аграріїв. Проте бізнесу потрібно вчитися ефективно використовувати ці можливості.
? Зараз багато розмов про вплив сільського господарства на кліматична зміни, на довкілля. Як бути українським фермерам?
– Зміни клімату створюють як нові можливості, так і ризики. Наприклад, збільшення кількості сонячних днів дозволяє вирощувати теплолюбні культури на значних територіях країни, мати декілька врожаїв овочів на півдні України. Це «плюси». Але є й «мінуси». Насамперед, все більшою стає проблема нестачі вологи. Що робити сільгоспвиробникам? Впроваджувати кліматично-орієнтовані, ресурсозберігаючі технології, оскільки саме це є одним із ефективних інструментів протистояння кліматичним змінам.
А щодо довкілля… Україна, як кандидат у члени ЄС, має адаптуватися до європейських екологічних стандартів. І це доволі непросте завдання.
? Як українському агробізнесу посилити власний вплив на світових ринках?
– Український агробізнес вже міцно «прописався» на світових ринках. Українські агровиробники є лідерами на ринках зернових, олійних, технічних культур. На жаль, це переважно сировина. Щоправда, ситуація змінюється: на світових ринках вже знають й українські борошно, макарони, заморожені ягоди, шоколад, нішеві культури – льон, коріандр, гірчицю та просо.
Проте конкуренція жорстка, і українським виробникам потрібно вивчати потреби ринків та адаптувати власну продукцію до цих потреб, запроваджувати стандарти виробництва, вдосконалювати маркетинг…
? Яким Ви бачите майбутнє українського агробізнесу?
– Основний вектор розвитку – це переробка продукції. Україна має не лише експортувати сировину, а й виробляти й експортувати готові продукти, продукти з високою часткою доданої вартості: не зерно чи борошно, а й кондитерські вироби; не тільки фрукти, а й соки, джеми… Це дозволить отримувати більше прибутку та створювати нові робочі місця в селах.
А зараз варто пам’ятати, що агросектор – це не лише економіка, а й стратегічний ресурс для країни. Фермери, які зараз працюють у тилу, забезпечують продовольчу безпеку України та підтримують нашу армію.
Для реалізації цього потенціалу, фермерам, насамперед , потрібний мир. Потрібна нова аграрна політика, спрямована на стимулювання виробництва продукції з високою часткою доданої вартості. А ще на швидке та повсюдне впровадження інновацій!
Оскільки наше сільське господарство експортоорієнтоване, то розширення міжнародної співпраці, особливо у контексті євроінтеграції. формування ефективної системи інститутів й інституцій підтримки агробізнесу, створить нові можливості для розвитку.
Яна Кулик, студентка 3-го курсу групи ЖР-22-1-фмб_ifmc
кафедри журналістики, видавничої справи, поліграфії
та редагування Фахового коледжу «Освіта»
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА»
