Ефективність агробізнесу — ризики й можливості
Якщо запитати власників багатьох агрокомпаній і менеджерів про підходи до ведення сучасного агробізнесу, а також принципи та критерії забезпечення його ефективності, то більшість відповість, що нині вони багато в чому відрізняються від тих, якими були 20 і навіть 10 років тому. Нові економічні, кліматичні та ресурсні умови, інноваційні технології, системи менеджменту, зовнішня та внутрішня кон’юнктура, а також відкриття ринку землі зумовлює необхідність змінити традиційну стратегію розвитку агробізнесу для багатьох господарств незалежно від їх розміру та спеціалізації. Адже від цього залежатиме його майбутнє — чи вдасться зберегти конкурентні позиції на ринку і забезпечити стійку траєкторію прибуткової економічної діяльності.
Як свідчить аналіз інформації багаторічних даних статистики економічної ефективності, провадити аграрне виробництво з кожним роком стає все складніше, зростають різного роду ризики, однак з’являються також і нові можливості й нішеві напрями його розвитку. Спробуємо експертно поглянути на ці питання та системно їх проаналізувати (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка середнього рівня рентабельності виробництва продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах України
Візьмемо для порівняльного зіставлення окремі дані економічної статистики щодо динаміки рівня рентабельності виробництва основних видів аграрної продукції. З результатів аналізу вказаної інформації можна дійти висновку, що за останні 19 років, починаючи відлік із 2000 року, коли на ринок вийшли нові реформовані господарства різних організаційно-правових форм, стабільно беззбитковим було виробництво всього двох видів аграрної продукції — зернових культур і насіння соняшнику. Ці дві сільськогосподарські культури є не лише стратегічними для експорту, а й економічно є по факту страховими для багатьох вітчизняних агропідприємств, бо за будь-яких ризиків кон’юнктурного чи кліматичного характеру впливу забезпечують беззбитковий рівень господарської діяльності. Також цих два види аграрної продукції мали порівняно незначний розмах відхилень між мінімальним і максимальним рівнями рентабельності виробництва за досліджуваний період. Найменший рівень рентабельності виробництва зерна було зафіксовано 2013 року — 1,5%, а найвищий 2000-го — 64,8%. Аналогічно для насіння соняшнику цей показник виявився найнижчим у 2008 році — 18,4% і найвищим у 2015-му — 80,5% (рис. 1).
Рис. 1. Порівняльний аналіз ризикованості різних видів агробізнесу на підприємствах України
Джерело: власні експертні розрахунки автора за даними Держслужби статистики
Аналізуючи інші види аграрної продукції, варто зазначити, що найстійкішим за кількістю беззбиткових років було виробництво картоплі та яєць, овочів відкритого ґрунту, а також цукрових буряків і молока. Так, виробництво картоплі та яєць було збитковим тільки протягом трьох років з усього періоду спостережень за всі 19 років, що досліджувалися і порівнювалися в динаміці за показником середнього рівня рентабельності. Крім цих культур економічно стійким було виробництво овочів відкритого ґрунту, від вирощування яких збитки було отримано тільки протягом чотирьох років, а також цукрових буряків (фабричних) і молока, відповідно п’ять років.
Водночас щороку майже вся продукція тваринництва є збитковою за винятком окремих її видів. Зокрема, протягом 19 років, які аналізувалися, виробництво м’яса овець і кіз було збитковим, тоді як виробництво м’яса великої рогатої худоби — мінімально прибутковим всього 1 рік у 2017 році — 3,4%.
Інший аспект проблеми полягає в недосконалому ринковому механізмі ціноутворення, внаслідок чого навіть за умов досягнення високих показників продуктивності виробництва це не гарантує забезпечення аналогічного рівня економічної ефективності.
Проте в аграрному секторі економіки є певні позитивні тенденції утримання на стійкому рівні ефективності виробництва окремих видів аграрної продукції, які раніше були досить збитковими. Зокрема, з 2007 року щороку поспіль загалом по Україні виробництво молока є стабільно прибутковим, а виробництво овочів відкритого ґрунту — починаючи з 2013-го.
На межі прибутковості
Минулий рік для агробізнесу виявився досить непростим. Адже, незважаючи на отримані рекордні показники виробництва зернових й олійних культур, багато підприємств економічно опинилися майже на межі беззбитковості. Одержаний фінансовий результат (сальдо) до оподаткування на підприємствах із видом економічної діяльності «Сільське, лісове та рибне господарство» у 2019 році становив 91,3 млрд гривень, що майже на рівні показника 2016-го — 91,1 млрд гривень. Його зростання, як порівняти з показником 2017-го і 2018 років, відбулося за скорочення майже на 3% підприємств, які одержали прибуток у % до загальної їх кількості. До того ж це зниження має стійку тенденцію, починаючи з 2015 року (табл. 2).
Таблиця 2. Фінансовий результат (сальдо) до оподаткування на підприємствах України з видом економічної діяльності «Сільське, лісове та рибне господарство» за 2019 рік
Рентабельність операційної та всієї діяльності підприємств агробізнесу також зостається на досить низькому рівні, що є недостатнім для забезпечення відтворення вкладеного капіталу й поступального розвитку, залучення інвестицій та впровадження інноваційних технологій у виробництво (табл. 3).
Таблиця 3. Рентабельність операційної та всієї діяльності підприємств України за видами економічної діяльності за 2019 рік
Порівнюючи показники рівня рентабельності (збитковості) операційної діяльності підприємств за видами економічної діяльності «сільське, лісове та рибне господарство», «оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів» й «операції з нерухомим майном», можна побачити, що різниця між ними є доволі суттєвою і не на користь аграрного виробництва.
Більш поглиблений аналіз середнього рівня рентабельності аграрного виробництва в розрізі основних видів продукції сільського господарства за 2019 рік показав, що за умов збереження нинішньої економічної моделі ведення агробізнесу його окупність зоставатиметься на мінімальному рівні підтримання прибутковості, а за окремими напрямами зберігатиметься досить висока збитковість (табл. 4).
Таблиця 4. Середній рівень рентабельності виробництва основних видів продукції сільського господарства в усіх підприємствах України за 2019 рік
Слід зазначити, що низька рентабельність виробництва більшості видів сільськогосподарської продукції зафіксована також і у фермерських господарствах, які раніше показували значно вищий її рівень. Фактично аграрна галузь останніми роками з досить прибуткової сфери вкладання капіталу перейшла у сферу з високими ризиками, що визначаються не лише чинниками погодно-кліматичного та економічно-кон’юнктурного характеру впливу, а й структурно-організаційними проблемами, пов’язаними з диспропорціями розвитку різних галузей сільського господарства та відсутністю в багатьох господарствах довгострокових стратегій. Нині агробізнес значною мірою ще не визначився щодо свого місця та ролі за умов повноцінного відкриття ринку землі й перебуває в пошуках нових моделей економічного розвитку.
Стратегічні імперативи прибуткового агробізнесу
У сучасній ринковій економіці на рівні окремих галузей агробізнесу їх розвиток може супроводжуватися одночасним пришвидшенням двох протилежних процесів, що визначають його прибутковість:
- підвищенням економічної ефективності шляхом кон’юнктурних чинників зміни ринкового середовища (зростання ціни, збільшення попиту на продукцію), технологічних чинників удосконалення виробництва (перехід на нові технології, сорти й гібриди, застосування інтегрованого захисту рослин, стимуляторів росту, мікробних препаратів, збільшення і оптимізація внесення добрив);
- зростанням собівартості виробництва продукції та зниженням рівня рентабельності виробництва внаслідок недостатньо обґрунтованої стратегії розвитку агробізнесу (товарна структура аграрної продукції незбалансована або ж орієнтована суто на маржинальні сільськогосподарські культури чи навпаки, високі витрати на виробництво не окупаються відповідною прибавкою врожаю).
Для ефективного зменшення ризиків і підвищення стійкості виробництва в агробізнесі вже сьогодні варто впроваджувати антикризову стратегію його розвитку. Суть її полягає в розумній диверсифікації структури виробництва через модель сталого розвитку та смарт-спеціалізації й орієнтації його на кліматично оптимізоване сільське господарство.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, ІСГС НААН,
експерт-дорадник з аудиту, економіки та управління підприємством
