За експертними оцінками 2025 року вітчизняний агробізнес може натрапити на низку як традиційних, так і нових викликів, що безпосередньо впливатимуть на собівартість виробництва продукції. Передусім нинішні кліматичні зміни й далі створюють непередбачувані погодні умови, що вимагатиме адаптації агротехнологій до них і збільшення витрат на захист рослин від шкідників і хвороб, дисикацію та інші заходи. Підвищення цін на енергоносії та транспортування, спричинене інфляцією й коливанням світових цін на нафту, призведе до подорожчання логістичних процесів. Водночас підвищення попиту на екологічно чисту продукцію зумовлює впровадження нових, досконаліших і витратніших методів аграрного виробництва. Також варто враховувати й можливі зміни в державній політиці та міжнародних торгових угодах, які можуть вплинути на доступність субсидій і регулювання ринку. Зрештою, цього сезону підвищення цін на мінеральні добрива та пестициди у зв’язку з глобальними економічними чинниками впливу зумовить додаткові фінансові витрати.
Собівартість виробництва продукції є одним із головних аспектів ефективності агропромислового комплексу. Нині дуже багато чинників впливає на собівартість, що визначає також економічну ефективність і конкурентоспроможність продукції та загалом результати всієї діяльності сільськогосподарських підприємств. До цього варто додати кліматичні умови, якість насіннєвого матеріалу, витрати на оплату праці, вартість добрив і хімікатів, амортизацію, технологічне оснащення і запчастини, транспортування й логістику, державну політику та субсидії, а також курсові коливання. Усі ці чинники сукупно формують досить складну структуру собівартості аграрної продукції, і їх варто обов’язково враховувати в прогнозуванні.
Окремо варто звернути увагу на те, що природні умови, такі як температура, вологість і кількість опадів, безпосередньо впливають на врожайність і якість сільськогосподарських культур. Щоб мінімізувати ризики від негативного впливу погодних умов, слід використовувати районоване та сертифіковане посівне насіння. Використання високоякісного насіннєвого матеріалу та сучасних агротехнологій потребує значних інвестицій, проте сприяє підвищенню врожайності та стійкості до хвороб. Витрати на оплату праці та матеріальні ресурси також відіграють важливу роль у формуванні собівартості, адже ефективне використання добрив і пестицидів може суттєво підвищити не лише врожайність, а й рентабельність виробництва.
Транспортні витрати та логістичні витрати пов’язані з доставкою продукції від поля до споживача, і вони також значно впливають на собівартість. Державна підтримка у вигляді субсидій і програм сприяє зниженню фінансового навантаження на сільськогосподарські підприємства, а курсові коливання можуть впливати на вартість імпортних матеріалів й обладнання. Таким чином, розуміння та керування цими чинниками є необхідною умовою для забезпечення стабільного й ефективного виробництва аграрної продукції і його адаптивності до сучасних викликів і загроз.
Аналізуючи основні макроекономічні показники на 2025 рік та поточну цінову ситуацію на внутрішньому ринку матеріально-технічних засобів для аграрного виробництва, економічно обґрунтовано прогноз витрат із розрахунку на 1 га для основних агрокультур (табл. 1). Цей прогноз базується на експертних оцінюваннях, а також за певних умов додавання в розрахунках стандартних технологічних операцій в агробізнесі, а також ураховує основні елементи витрат та інші аспекти та чинники.
Таблиця 1. Розрахунковий консенсус-прогноз середніх витрат на 1 га 2025 року
Джерело. Експертні модельні розрахунки
Поточного маркетингового сезону, як очікується, найбільші витрати будуть у таких сільськогосподарських культур: горох (35192,3 грн/га), озимий ріпак (34959,5 грн/га), кукурудза (32390,9 грн/га), соняшник (31918,7 грн/га). Якщо запланувати в розрахунках три рівні врожайності, то за мінімального її значення прогнозована собівартість вирощування озимої пшениці в середньому становитиме 9295,6 грн/т, озимого ячменю 8545,4 грн/т, ярого ячменю 7413,5 грн/т, гороху 17596,2 грн/т, кукурудзи 6478,2 грн/т, соняшнику 15959,3 грн/т, сої 12262,5 грн/т, озимого ріпаку 17479,8 грн/т (табл. 2). За умов дотримання технологій і своєчасного виконання необхідного комплексу робіт із сівби, догляду за посівами та збирання без суттєвих втрат урожаю можна сподіватися на середню та високу врожайність, що забезпечить нижчий рівень собівартості виробництва продукції та досягнення рентабельності навіть за нинішньої досить мінливої цінової кон’юнктури внутрішнього аграрного ринку та інших ризиків.
Таблиця 2. Адаптивний консенсус-прогноз собівартості виробництва основних агрокультур 2025 року за різного рівня очікуваної врожайності (грн/т)
Джерело. Експертні модельні розрахунки
Серед визначальних чинників, які впливатимуть на собівартість виробництва, варто враховувати кліматичні умови року, якість насіннєвого матеріалу, вартість добрив і своєчасно проведений інтегрований захист сільськогосподарських культур. Насамперед погодні умови, такі як температура, вологість і кількість опадів, сильно впливають на врожайність і якість рослинницької продукції. Екстремальні погодні умови можуть призвести до зниження врожаю та збільшення витрат на вирощування, догляд та збирання, а також, наприклад, як у разі з кукурудзою, додатково також зростуть витрати на досушування до стандартної вологості зерна та зберігання.
Інший аспект пов’язано з насіннєвим матеріалом. Якість і вартість насіння безпосередньо впливають на собівартість виробництва. Високоякісне насіння може коштувати дорожче, але забезпечує потенційно кращу врожайність і стійкість до хвороб. Використання добрив, пестицидів і гербіцидів також дуже необхідне для покращення врожайності й ефективного захисту рослин від шкідників, що, безумовно, збільшує і собівартість виробництва. Ціни на ці матеріали можуть коливатися залежно від кон’юнктури ринку та валютного курсу або інфляції. Зокрема зміни в курсі валют можуть впливати на вартість імпортних матеріалів та обладнання, засобів захисту рослин, а також посівного насіння високопродуктивних гібридів соняшнику, ріпаку або кукурудзи, частка яких є досить значною на вітчизняному ринку насіння.
Однак додаткові інвестиції в сучасне обладнання й інноваційні технології, такі як системи зрошення та дрони для моніторингу полів, можуть знизити витрати в довгостроковій перспективі. Але все ж таки ці кроки потребують значних початкових фінансових вкладень. Також не варто забувати про витрати на транспортування зерна від поля до елеватора, переробного підприємства та далі до кінцевого споживача, що також впливає на собівартість — відстань і стан інфраструктури відіграють важливу роль. Нині для ефективної діяльності в агробізнесі важливо не просто виростити високий урожай сільськогосподарських культур, а й знайти для них вигідний канал збуту і вчасно доставити продукцію до покупця за найоптимальнішим логістичним маршрутом. Усі перелічені вище аспекти є складовими елементами формування раціональної повної собівартості реалізації аграрної продукції та забезпечення процесу розширеного відтворення капіталу в сучасному агробізнесі.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач лабораторії
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник
з аудиту, економіки та управління підприємством
