Водночас зростає значення кооперації й інвестицій у зберігання та переробку для зменшення збитків і підвищення доданої вартості. Необхідні адаптивні стратегії, що поєднують кліматоадаптивні технології та механізми управління ризиками. У такій ситуації агровиробникам регіону необхідно економічно обґрунтувати баланс між прогнозною собівартістю виробництва 1 т озимих (пшениця озима, ячмінь) при різних сценаріях урожайності й цінами на ресурси та реальними ресурсними можливостями господарств, щоб забезпечити не лише беззбитковість, але й прийнятний рівень рентабельності.
В умовах посиленої невизначеності господарювання та кліматичних змін критично важливим елементом ефективної організації конкурентоспроможного виробництва є дотримання збалансованої структури посівних площ у сівозміні. Така балансована частка ключових культур підвищує стійкість виробництва, знижує ризики втрат урожаю й підтримує довгострокову продуктивність ґрунтів. Наявна динаміка структури посівних площ під озимими культурами на зерно і зелений корм у 2010–2025 рр. наведена на рис. 1.
Рис. 1 Частка озимих культур в структурі посівних площ, %
Серед досліджуваних факторів, які впливали на зміну частки озимих культур у структурі посівних площ, крім суто економічних також мали місце і агрономічні чинники. Наприклад, урожайність, ріст якої порівняно із ярими культурами за останнє десятиліття досить помітно відставав. Про це свідчить аналіз динаміки її зміни. Зокрема, за даними проведених досліджень і аналізу статистичної інформації середня урожайність озимих зернових культур у 2005–2009 рр. була вищою порівняно з ярими культурами. Починаючи з 2010 р. при збільшенні посівних площ кукурудзи спостерігається тенденція, коли урожайність ярих зернових культур в окремі роки була вищою.
Результати проведеного моніторингу та експертного аналізу загалом свідчать, що рівень ефективності виробництва зернових культур із кожним роком підвищується, як за рахунок покращення культури землеробства, так і внаслідок впровадження сучасних наукових розробок і технологій. Водночас, останніми роками економічна ефективність виробництва озимих зернових культур через досить несприятливу кон’юнктуру цін не відповідає досягнутому рівню урожайності.
Останніми роками спостерігалася наступна тенденція щодо зміни показників урожайності озимих зернових культур. Зокрема, 2014 р. середня урожайність озимих зернових культур досягала рівня 4,11 т/га, а в період 2015–2020 рр. коливалася в межах 3,09 — 4,27 т/га т/га. При цьому 2019 р. було перевершено попередній рекорд урожайності 2014 р., досягши 4,27 т/га, тоді як у 2020 р., внаслідок складних погодних умов, вона знизилася до 3,14 т/га.
Протягом останніх 5 років урожайність озимих зернових в цілому зросла до рівня 4,20-4,84 т/га. Так, 2021 р. середня урожайність озимих зернових культур досягла найбільшого показника за усі роки спостережень — 4,84 т/га, а 2022 р. було отримано 4,20 т/га, 2023 р. — 4,69 та в 2024 р. — 4,66 т/га.
Прогнозні розрахунки на 2026 рік науково обґрунтовані з урахуванням інфляційного чинника й основних витрат свідчать, що нормативна собівартість вирощування 1 т озимих значно варіюватиме залежно від середньої очікуваної урожайності та темпів росту вартості матеріально-технічних ресурсів. При формуванні прогнозного бюджету витрат було також враховано ряд ключових технологічних, виробничих та агрокліматичних аспектів, а також очікувані показники інфляції за 2022–2025 рр., ціни на основні види ресурсів та інші фактори виробництва.
На основі проведеного аналізу поточної кон’юнктуру аграрного ринку та очікуваних економічних умов господарювання у 2025/2026 маркетинговому періоді варто зазначити, що забезпечити прибутковість виробництва зернових культур можливо буде лише при стабілізації цінової ситуації на аграрному ринку, а також при достатній фінансовій підтримці зі сторони держави, яка повинна спрямовуватися на формування рівновигідних відносин на ринку та створення еквівалентного ціноутворення. Останніми роками форми і методи державної підтримки сільського господарства удосконалюються. Однак, щоб ефективно реалізувати наявний в господарстві ресурсний потенціал виробництва та використати кошти державної підтримки потрібне також відповідне наукове забезпечення і економічне прогнозування.
За умов активного впровадження інноваційних розробок та при нинішніх технологіях і ресурсному забезпеченні можливо забезпечити досить істотне підвищення рівня врожайності зернових культур в області. Це потребує від аграріїв повноцінного використання усіх наявних резервів та оптимального поєднання факторів аграрного виробництва, що пов’язані з інтенсифікацією галузі, а саме:
• використання лише перевіреного посівного матеріалу районованих сортів відповідно до рекомендацій науковців;
• дотримання внесення науково-обґрунтованих доз мінеральних добрив;
• застосування інтегрованої системи засобів захисту та регуляторів росту рослин;
• постійне сортооновлення та використання, передусім, перспективних високоврожайних сортів вітчизняної селекції, які більш пристосовані до агрокліматичних умов;
• дотримання сівозміни та вирощування озимих зернових культур по кращих попередниках.
Важливим аспектом є модернізація аграрного сектору і кластерізація через впровадження інновацій та цифровізації, що підвищить ефективність виробництва. Необхідно створити ефективну систему підтримки фермерів, включаючи нові програми дотацій та грантового фінансування, залучення інвестицій. Також акцент робиться на екологічній відповідальності, зокрема, на зменшенні використання хімікатів та впровадженні кліматично орієнтованих і вуглецево нейтральних практик. Важливою метою є розвиток інклюзивної політики, що забезпечить доступ до ресурсів для всіх учасників аграрного ринку на прозорих умовах.
На сучасному етапі додатково слід активізувати механізми державно-приватного партнерства та взаємодії для забезпечення доступу господарств до фінансування та інноваційних технологій, якісного насіннєвого матеріалу. Також додатково необхідно розвивати місцеву інфраструктуру зберігання й переробки агропродукції, щоб знизити логістичні витрати і втрати продукції. Системне впровадження цифрових рішень дозволить оперативно моніторити стан посівів і приймати обґрунтовані управлінські рішення та удосконалити бізнес планування. У результаті повноцінної реалізації цих заходів підвищиться стійкість регіонального зернового господарства та його внесок у продовольчу безпеку.
Своєчасне проведення агротехнологічних робіт із сівби озимих під урожай 2026 року в оптимальні строки залежатиме від комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів, а також інших чинників:
• фінансово-економічних можливостей господарств щодо залучення коштів на придбання насіння, пально-мастильних матеріалів і добрив, а також сприятливих умов кредитування;
• цінової кон’юнктури ринку сільськогосподарської продукції та матеріально технічних ресурсів і здатності вирішувати логістичні питання.
Критично важливим для агровиробників Кіровоградщини є своєчасне ресурсне забезпечення (посівний матеріал, добрива, пальне), яке визначає можливість виконати сівбу у рекомендовані строки з урахуванням погодних умов. Нині саме дефіцит ресурсів залишається одним із ключових обмежень.
Організаційно технологічні цілі та завдання агропромислового сектору області в підготовці до сівби озимих:
• довести до виробників науково обґрунтовані рекомендації щодо структури посівних площ;
• оптимізувати структуру сівозмін для забезпечення економічної ефективності господарств і збереження продовольчої безпеки;
• забезпечити своєчасну сівбу озимих в оптимальні строки;
• підтримати розвиток регіональної системи насінництва та гарантувати високу якість посівного матеріалу;
• впроваджувати й випробовувати інноваційні ресурсозберігаючі агротехнології, спрямовані на відновлення та покращення ґрунтів і екологічну безпеку виробництва.
У підсумку варто наголосити на важливості забезпечення раціонального, високоефективного та інноваційного виробництва озимих зернових культур за рахунок впровадження на аграрних підприємствах області новітніх наукових розробок та удосконалення агротехнологій, використання перспективних сортів та системи управлінського обліку і бізнес-планування з урахуванням адаптації агробізнесу до впливу складної взаємодії різноманітних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які в сучасних умовах економічного розвитку потребують різноманітних прогнозних оцінок, і зокрема, в питаннях ринку збуту, логістики та техніко-технологічного забезпечення.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач лабораторії
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємствами;
Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук, старший науковий
співробітник, учений секретар ІСГС НААН, дорадник
з питань механізації сільського господарства та
економіки сільськогосподарського виробництва
