Стан галузі
Минулий рік став черговим етапом вітчизняного молочного скотарства в нарощуванні обсягів виробництва молока. Валове виробництво молока в усіх категоріях господарств досягло майже 11,5 млн т, що на 110 тис. т перевищило показник попереднього року. Незначне збільшення виробництва молока відбулося в сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення. При цьому господарства населення виробили 8,9 млн т молока, а сільськогосподарські підприємства — 2,6 млн т. Більшість регіонів мала позитивну динаміку виробництва молока. Проте, в семи областях України молока виробили менше за попередній рік, зокрема в Донецькій (-8,1 %) та Луганській (-0,9 %) областях. Більшими за інших темпами нарощували молочне виробництво Харківська (+4,6%) та Кіровоградська (+4,1%) області.
Збільшення виробництва молока відбулося завдяки зростанню продуктивності корів. Разом з тим, поголів’я дійного стада зменшувалося. На 1 січня 2014 року чисельність корів в агроформуваннях України становила 565 тис. голів, що на 9,8 тис. менше попереднього року; в господарствах населення корів поменшало на 35,7 тис. голів — до 1,94 млн голів. Таким чином, у господарствах населення утримується майже 77 % загального поголів’я корів і виробляється така ж частка молока. Тож вплив дрібних виробників на показники вітчизняної молочної галузі залишається домінуючим.
За підсумками 9 місяців поточного року в молочному скотарстві спостерігається скорочення в усіх категоріях господарств поголів’я корів і зменшення виробництва молока. Станом на 1 жовтня, при загальному зменшенні поголів’я корів на 56,3 тис голів, виробництво молока знизилося на 16,3 тис. тонн. Переробні підприємства придбали 3,6 млн т молока, що майже на 4 % більше відповідного періоду минулого року. Частка господарств населення в забезпеченні молочною сировиною переробників становить 40 %, як і роком раніше. На це вплинуло підвищення рівня товарності молочної сировини, виробленої сільськогосподарськими підприємствами. Якщо домогосподарства продають близько п’ятої частини виробленого молока, то агроформування — понад 90 %.
Разом з тим, дрібні виробники молока мають важливе значення в насиченні внутрішнього ринку молоком та молочною продукцією. У найближчі роки не вдасться забезпечити ці потреби країни тільки за рахунок великотоварного виробництва. Тож запровадження інновацій у молочному скотарстві має відбуватися паралельно як у великих підприємствах, так і в дрібних виробників.
Цінова ситуація
Унаслідок девальвації гривні та торговельних проблем з Росією реальні доходи від реалізації молока у вересні були на 35% нижчими порівняно з минулим роком. Заборона експорту молочної продукції окремих вітчизняних підприємств до Росії на початку квітня 2014 року вплинула на стрімке падіння закупівельних цін на молоко. До того ж, девальвація гривні значно знизила реальні доходи виробників молока.
У вересні цього року середня закупівельна ціна на молоко першого ґатунку для сільськогосподарських підприємств становила 3,45 грн/кг (без ПДВ). У перерахунку за офіційним курсом НБУ така ціна еквівалентна 0,20 €/кг, тоді як рік тому молоко в Україні закуповували по 0,31 €/кг. Для порівняння, у Європейському Союзі середні закупівельні ціни на молоко у вересні 2014 року, розраховані для базових в Україні показників жиру й білка, становили 0,27 €/кг (без ПДВ), а в минулому — 0,29 €/кг. Якщо у вересні 2013 року закупівельні ціни на молоко в Україні були вищими за європейські на 9 %, то цього року вітчизняна молочна сировина стала на 24 % дешевшою за європейську.
В Україні сезонне зменшення виробництва молока сприяло незначному зростанню закупівельних цін на нього, але значних резервів щодо підвищення цін молокопереробні підприємства не мали, адже купівельна спроможність українців унаслідок кризи зменшилась, а експортні ціни на молочну продукцію є досить низькими. Тож залишається сподіватися, що результати останньої перевірки молокопереробних підприємств європейською комісією будуть позитивними, і українська молочна продукція наступного року зможе потрапити на ринок ЄС.
За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва у 2014 році очікується на рівні 20,6 %, що майже вдвічі перевищить показник минулого року. При цьому рівень рентабельності виробництва тваринницької продукції виросте порівняно з попереднім роком на 4,5 % і становитиме майже 16 %. Найбільше на це впливатиме ситуація на ринку молока.
Ціни на молоко поступово відновлюють втрачений цієї весни рівень. Щотижня відбувається їх збільшення на 1-3 копійки. Основна причина цього — зменшення надоїв, і як результат — посилення конкуренції за сировину між переробниками.
За інформацією аналітичного відділу компанії «Дикун» у кінці жовтня закупівельні ціни на молоко екстра ґатунку становили 4,5 грн/кг. При цьому найвища ціна була зафіксована в Сумській області — 4,64 грн/кг, а найнижча — у Херсонській — 4,40 грн/кг. Молоко вищого ґатунку продавали по 4,33 грн/кг (+0,46%). Найдорожче молоко цього ґатунку було в Кіровоградській області — 4,60 грн/кг, а найдешевше — у Черкаській — 4,07 грн/кг. Молоко першого ґатунку закуповували по 4,18 грн/кг (+0,24%). Найдорожче його купують на Хмельниччині — 4,48 грн/кг, а найдешевше — на Кіровоградщині — 3,80 грн/кг. Надалі закупівельні ціни поступово зростатимуть і будуть утримуватися на високому рівні до лютого-березня наступного року.
Проблеми
Якість молочної сировини є одним з пріоритетних питань подальшого розвитку вітчизняного молочного скотарства, оскільки від цього залежать ринки збуту готової продукції. Раніше українську молочну продукцію переважно експортували до Росії. Російські та українські стандарти були досить наближеними один до одного. Вимоги до якості молока були нижчими за європейські. Тому виробники молока і особливо переробники не надто переймалися цим. Вони також не поспішали запроваджувати систему контролю за безпечністю продукції НАССР. Проте нині європейський ринок вимагатиме від виробників і переробників молока здійснити всі заходи, які забезпечать якість та безпечність продукції.
Найбільше стримує експорт молочної продукції в країни ЄС низька якість вітчизняної молочної сировини. Молоко переважно виробляється господарствами населення, де застосовується ручне доїння, відсутні технології зі швидкого охолодження молока, що негативно позначається на його якості. Загалом щорічно вітчизняні заводи переробляють майже 5 млн т молока, близько половини якого надходить від особистих селянських господарств. Звідси й гострота проблеми. Одним із виходів із ситуації, що склалася, є створення на базі особистих селянських господарств сімейних фермерських господарств. Створення сімейних ферм дасть змогу відійти від застосування примітивних технологій виробництва молока. Кожна з таких ферм, як показує практика, доглядатиме близько 8-10 корів. Це та кількість, котра, як мінімум, потребуватиме доїльних установок. Своєю чергою, технічне та технологічне оновлення потребує значних інвестицій. Господарям новостворених невеликих ферм власних коштів для цього не вистачить, та й комерційні банки на них не надто зважатимуть. Тому про їх підтримку, в першу чергу, має подбати держава.
Наразі урядом призупинено фінансування більшості програм підтримки тваринництва, які діяли в 2013 році. Мінагрополітики здійснює погашення кредиторської заборгованості з виплати тваринницьких дотацій за бюджетною програмою «Державна підтримка галузі тваринництва», яка виникла торік. У кінці жовтня поточного року тваринники вже отримали 91,3 % належних їм коштів. Загалом, сума коштів, отримана виробниками тваринницької продукції, становить 348 млн грн. Тож залишається сподіватися на запровадження наступного року державної фінансової підтримки для новостворених молочних сімейних ферм.
Перспективи
За підсумками 2014 року виробництво молока в Україні залишатиметься на рівні попередніх двох років, в межах 11,4-11,5 млн тонн. Основною причиною цього буде продовження тенденції до скорочення поголів’я корів у господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах, де ця діяльність є збитковою. Разом з тим, продуктивність дійного стада зростатиме, та може досягти 4,6 тис. т на корову.
В аграрному секторі України відбуваються глибокі реформи, за результатами яких страждають дрібні товаровиробники. Це проявляється в недостатньому доступі до засобів виробництва та неефективній організації збуту продукції. У зв’язку зі складною економічною та політичною ситуаціями в державі, цим підприємствам доводиться шукати шляхи самоорганізації і самодопомоги, щоб вижити в умовах гострої конкуренції з боку великих агрохолдингів. Зважаючи на те, що половину молока виробляють у приватному секторі, одним із напрямів подальшого розвитку молочного сектору в державі буде кооперація дрібних товаровиробників молока.
Незважаючи на чинну законодавчу основу, на сьогодні кооперація в сільському господарстві України розвинена не достатньо. Через негативні стереотипи колективного минулого уявлення українських громадян про кооперацію спотворене і не відповідає дійсності. Насправді ж кооперативне об’єднання — сучасний європейський підхід до питання рентабельності дрібнотоварного виробництва.
Відомо, що основні виробники і продавці агропродукції у світі — кооперативи. Наприклад, за кордоном — у США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії — існує безліч таких об’єднань, традиційно до них входять малі та середні виробники. Деякі кооперативи можуть бути справжнім «монстром» на ринку, і за розмірами перевищувати будь-яку міжнародну приватну компанію. Логіка такого утворення проста: кооператив дозволяє середнім фермерам виходити на міжнародний ринок, напряму продавати свою продукцію та отримувати вигідніші умови співпраці.
Ідея кооперативів є найбільш вдалою, оскільки в інших об’єднаннях, на кшталт відкритих акціонерних товариств (ВАТ), виникають проблеми зі вступом членів. Кооператив же розраховано на значну кількість учасників, які можуть вільно в нього вступати та виходити. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — це найефективніша форма власності. Наразі ідея впровадження кооперативів в Україні лише розробляється та вивчається досвід їх роботи в інших країнах світу.
