Нещодавній переворот у країні та переворот передусім у свідомості громадян розпочав відлік нової епохи в українській державі. Принаймні, мені цьому дуже хочеться вірити. Люди готові повірити новій владі, яка не на словах, а на ділі буде піклуватися про свій народ.
Аграрна спільнота готова повірити новому профільному міністру. А це, погодьтеся, уже неабиякий аванс - ДОВІРА, особливо після стількох років обману з чиновницьких вуст. Ігор Швайка, новопризначений очільник міністерства, зі свого боку, також відкритий, принаймні, поки що. І це також приємно. Може, і справді тепер влада й аграрії будуть один одного чути і працювати в одному напрямку.
Нещодавно відбулося засідання Ради Аграрного союзу України (АСУ), на якому, зокрема, розглядалися питання, пов’язані з поточною ситуацією в АПК. З’їхалася велика кількість членів АСУ, знаних у своїх регіонах як успішних сільгоспвиробників, котрі не з чуток знають про наболілі проблеми, що стають на заваді нормальному розвитку. Обговорення проходило жваво й емоційно. Вони намагалися донести до міністра, який також взяв участь у заході, низку проблем та шляхи їх вирішення, заручитися його підтримкою.
Що ж на сьогодні найбільше турбує сільгоспвиробників України? Передусім реєстрація договорів оренди земельних паїв. Звучали різні пропозиції, серед яких - реєстрація договорів у сільській/селищній радах. «Попри численні звернення Аграрного союзу в різні інстанції проблема залишається гострою, вона не вирішується, а все більше ускладнюється, - наголошує голова АСУ Геннадій Новіков. - Така ситуація спонукає господарників відмовлятися від обробітку земельних паїв, щоб не попасти під прес адміністративних органів та податківців. Це призведе до того, що значні площі орних земель будуть вилучені з обороту, зменшиться виробництво продукції сільського господарства, що викличе серйозне незадоволення та справедливу критику селян».

АСУ підтримує намір Мінагропроду ввести порядок декларування розроблених проектів сівозмін відповідно до Постанови Кабміну № 164 від 11 лютого 2010 р. «Про затвердження нормативів співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах», однак проекти землеустрою повинні розроблятися не на територію господарюючого суб’єкта, а на територію адміністративної одиниці.
Окрім цього, аграрії наполягають сьогодні на ліквідації технічного огляду сільгосптехніки, пояснюючи це тим, що таким чином з них лише витягують кошти, а про якийсь реальний техогляд мова навіть не йде. Цьому наводився яскравий приклад: підприємство повинне оплатити по 250 грн за кожну одиницю техніки, перерахувавши кошти на відповідний рахунок у банку. Після цього буде здійснена і формальна процедура оформлення документів. Відтак, ніхто як слід не перевіряє ту техніку. Ігор Швайка, у свою чергу, підтримав вимогу аграріїв, зауваживши, що це «зайва процедура у дозвільній системі, яка є додатковим обтяженням для сільгоспвиробників. При тому, що здійснюваний техогляд у жодному разі не впливає на рівень технічної безпеки та стан сільгосптехніки». Ціна корупційного питання становить до 100 млн грн. Натомість чиновник пропонує впровадити декларування сільгосптехніки, ведення реєстру.
Збереження існуючих систем оподаткування - фіксований податок та повернення ПДВ - це те, за що виступає аграрна спільнота. Як зауважив Геннадій Новіков, це єдиний чинник, який може стримати галузь від розвалу, враховуючи мінімізацію програм підтримки розвитку села, суттєве зниження цін реалізації продукції та як наслідок збільшення збитковості галузі.
Питання аграрного кредитування також сьогодні непокоїть сільгоспвиробників, оскільки наразі банківська система майже призупинила кредитування, а ті банки, які все ж працюють у цьому напрямі, з метою самозбереження піднімають відсоткові ставки і вводять обмеження на зняття з рахунків депозитів. Це відповідно призводить до здорожчання самих кредитів. «На сьогодні є суттєве скорочення фінансування, - звітує профільний міністр. - Про відшкодування процентних ставок, напевно, йтися не буде, тобто якщо є кредит під 25 %, значить на 25 % треба розраховувати. Нам сьогодні треба шукати інші варіанти залучення коштів. Вихід з цієї ситуації я вбачаю у діяльності Аграрного фонду та ДПЗКУ, зокрема у форвардній закупівлі на наступний рік».
Окреслили основне, обговорили наболіле і до праці - хто в поле, а хто в урядові кабінети. Аби лиш робота їхня була плідна в обох випадках. А результати не забаряться.