Втрата довіри
Підтверджується це і статистикою. Зі слів голови правління АТ «Райффайзен банк Аваль» Володимира Лавренчука, на сьогодні кожна третя одиниця техніки придбана аграріями саме через лізинг.
На важливості лізингу для України наголосив і голова правління АТ «ОТП-Банк» Томаш Хак-Ковач: «Лізинг — це дуже важливе джерело фінансування для України. Тим паче, що його майже завжди фінансують іноземні компанії. В українському законодавстві прописано, що в лізинг можуть інвестувати лише іноземці, тому це завжди свіжі гроші закордонних акціонерів».
Але в серпні 2014 року ситуація докорінно змінилася. Дії однієї компанії поставили під загрозу захист прав інвестора в Україні, значно підвищили ризики для іноземних інвестицій у нашу державу і створили умови для зупинки надходження міжнародного капіталу в українську економіку. Мова йде про дії агрохолдингу «Мрія».
Про інцидент з цією компанією розповів генеральний директор ТОВ «ОТП-Лізинг» Андрій Павлушин. За його словами, компанія «Мрія» була їхнім найбільшим клієнтом, з яким розпочали співпрацю ще 2010 року. На той час це була відкрита, публічна компанія, що вийшла на міжнародні ринки і мала гарну звітність. До 2013 року її ліміт у «ОТП-Лізинг» зріс із 3 до 24 млн доларів.
«Мрія» стала клієнтом №1 як у портфелі нашої компанії, так і в портфелі ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», де ліміт «Мрії» становив 25 млн доларів. Але на початку цього року в «Мрії» почалися проблеми. Всередині компанії йшла дискусія стосовно подальших вкладів: думали або віддавати борги, або вкладати кошти в наступну посівну кампанію. Таким чином, представники «Мрії» хотіли першу половину року платити нам лише відсотки, а другу — виплачувати «тіло», — розповів деталі співпраці пан Павлушин.
Однак, погодившись на ці умови, вже з травня лізингові компанії не одержували виплати. За умовами договору, якщо клієнт не сплачує хоча б один місячний платіж, лізингодавець має право забрати техніку. Оскільки суть лізингу в тому, що це оренда з подальшим викупом техніки, то остання до моменту викупу зареєстрована у МРЕО на лізингодавця. Відтак, розпочалися довготривалі переговори, результатом яких стала взаємовигідна домовленість: частину техніки агрохолдинг викупляє, а більшу частину, близько 80%, повертають лізингодавцям поступово, відповідно до збору врожаю — з вересня по листопад. Повернуту техніку планували продати разом: якщо б її вдалося реалізувати дорожче, то цей прибуток за домовленістю вирішили поділити навпіл між агрохолдингом та лізингодавцем.
Ситуація змінилася із приходом до «Мрії» нового фінансового директора, позиція якого була простою: агрохолдинг повертати нічого не буде, а лиш упродовж п’яти років викупить техніку за курсом 8 грн/дол.
«Зрозуміло, що на такі умови ми не могли піти, оскільки ми втратили б 50% того ліміту, що в нас був. Усі кошти ми залучили із закордону, з «ОТП-Угорщина». Їх нам надав акціонер, і ми зобов’язалися повернути йому гроші в доларах. Зрозуміло, що за курсом 8 грн/дол. ми долари вже не купимо. Тому скористалися своїм правом почати вилучення техніки», — наголосив Андрій Павлушин.
Одержавши всі необхідні документи — виконавчі приписи, лізингодавцям все одно не вдалося повернути техніку, оскільки цього не дозволила зробити служба безпеки агрохолдингу. «Це виглядало так: ми приїхали забирати техніку. ДАІ зупиняло наші вантажівки. Після цього приїхала СБ «Мрії», яка забрала в ДАІ техніку і відігнала її за високий паркан цукрового заводу. Ці дії ввели нас, європейських інвесторів, у шок», — наголосили представники лізингових компаній.
Сьогодні це питання просто «зависло»: договори лізингу розірвані, відповідно за техніку ніхто не платить, і більше того, її зараз використовують незаконним способом.
Прогалини в законодавстві
Зі слів генерального директора ТОВ «Унікредит-лізинг» Лариси Чернишової, ця ситуація не є вузькопрофільною, оскільки вона зачіпає дві найважливіші галузі економіки: фінансову та агропромислову.
На сьогодні є три основні небезпеки. По-перше, постраждає ринок лізингу, а все, чого досягали роками — всі правила і стандарти ведення бізнесу, може бути знівельованим за кілька місяців. До того ж, лізинг себе дискредитує, бо, як виявилося, на практиці не так легко забезпечити захист прав кредиторів і права власника об’єкта фінансування.
По-друге, якщо не присікти правовий нігілізм на ранній стадії, то він загрожує перерости у справжню епідемію, яка загрожуватиме всій економіці країни.
По-третє, до сьогодні іноземні інвестори вважали агросектор найбільш успішною та стійкою до різних економічних потрясінь галуззю. Але зараз вона може втратити довіру як національних, так і закордонних кредиторів. Агросектор уже починає відчувати недофінансування, яке вплине на наступну посівну, а якщо ситуацію не змінити, то і на всю динаміку галузі.
«Для розв’язання цієї проблеми нам потрібно зробити три кроки. Перший — ліквідувати будь-які прояви правового нігілізму з боку боржника. З цією метою потрібно забезпечити абсолютне виконання всіх процесуальних термінів, усіх юридичних дій, які передбачені законодавством та не допустити будь-які корупційні схеми, які може використовувати позичальник. На цьому прикладі потрібно довести всьому суспільству, що в Україні є сильна вертикаль влади і панує верховенство закону. Другий крок — держава має сприяти проведенню заходів кредиторів щодо «Мрії», зокрема проведення розслідування щодо дій керівництва компанії та її менеджменту, а також притягнення винних до відповідальності. Інакше це може слугувати поганим прикладом для всіх учасників ринку. І третій крок — реформа судової влади. Держава повинна зробити ефективний нагляд за судовою сферою і виконанням судових рішень. Цей випадок оголив слабкі місця нашого законодавства, але завдяки ньому ми можемо бачити, куди нам рухатися далі і які реформи слід провести державі», — наголосила пані Чернишова.
Особливо це стосується вдосконалення законодавства із захисту прав кредиторів та банкрутства. Останнє вимагає унеможливити боржнику процес виведення активів із компанії, що банкрутує. Також важливо ввести більш жорстку відповідальність для керівництв і менеджменту компаній, коли виникають питання щодо платоспроможності та банкрутства, аж до кримінальної відповідальності. Це допоможе знизити кількість фіктивних банкрутств, які організовуються з метою уникнення сплати боргів.
Усі великі та успішні компанії зі світовим ім’ям і величезним досвідом, що налічує десятки років, починали майже з нічого. Креслення на папері огризком олівця чи маленький гараж з купою металобрухту і великим ентузіазмом власника всередині — компанії починались по-різному, але завжди з малого. Люди розуміли, що нехай довше будуть накопичуватися прибутки, зате рано чи пізно вони стануть відносно стабільними. Прийде визнання, важкою працею буде зароблена репутація, а їхнє ім’я та імена їх нащадків ніхто і ніколи не зможе правдиво поставити поруч зі словом «злочин». До того ж, вони працюють у своїй країні, в знайомому з дитинства середовищі, знають його слабкі та сильні сторони. Їм протистоять чи їх використовують, а це є беззаперечною перевагою. Хтось скаже: то вони, а то ми. Різні часи, різні умови. І він матиме рацію, але врешті-решт, усі ми розуміємо, що бізнес треба будувати саме в західному напрямку. А коли так, то і грати за їхніми правилами. У чужий монастир зі своїм уставом не ходять, так і ми не повинні стукати у двері Європи з неефективним, безперспективним та ганебним уставом у руці.
Коли в природі умови існування змінюються, у будь-якого живого організму є два шляхи: швидке пристосування або зникнення. Що обере український бізнес — покаже лише час.
