Олексій Удовенко, директор регіонального представництва ГО «Малайзійська Рада виробників пальмової олії»
- На конференції ми почули думки пана Сандіпа Баджорія з Індії. За його словами, соняшникова олія та пальмова в принципі для них взаємозамінні, тільки пальмова — дешевша. Я правильно його зрозумів?
— Так, значною мірою взаємозамінні. Індія — один з найбільших імпортерів пальмової олії у світі. Малайзія як експортер орієнтується саме на Індію, а також на Китай, Євросоюз, Пакистан та інші найбільші країни. Всі вони закуповують пальмову олію мільйонами тонн. Бо, якщо порівняти, у неї є певні переваги. Вона має кілька фракцій: тверда, м’яка. Це дає змогу технологічно зробити з неї будь-який жир. А соняшникова олія — рідка, з нею потрібно додатково працювати, щоб отримати тверду фракцію. Тому пальма завойовує таку популярність у всьому світі, а також перемагає доступною ціною внаслідок високої урожайності олійного дерева. Воно дає з гектара у 4–5 разів більше олії, ніж будь-яка інша культура — соняшник, соя чи ріпак.
- Ми багато чуємо про пальмову олію. А наскільки вона затребувана взагалі — хотілося б розуміти масштаби.
— Кожен третій кілограм рослинної олії, яку споживають у світі, — це пальмова. США імпортує його близько 1,5 млн тонн у рік. Японія за 50 років збільшила імпорт пальмової олії в 20 разів. Складно назвати японців недалекоглядними. Євросоюз теж великий імпортер пальмової олії. Там, правда, багато її йде на технічні цілі: виробництво біодизеля, біохімії і т. п. Тропічна олія — це сировина, з якої можна зробити все що завгодно. Проте біодизель не скрізь популярний так, як в Європі. Тому в інших країнах більше пальмової олії використовують у харчовій промисловості, наприклад у Росії. В Україні найбільш споживана рослинна олія — соняшникова, тоді як в усьому іншому світі — пальмова.
- Чи можна такими цифрами врожайності й експорту переконати українських фермерів теж зайнятися пальмою?
— Навряд чи. Пальма ефективно росте тільки у спекотних країнах поблизу екватора. Навіть під Одесою або в Криму вирощувати її не вийде через холодний для неї клімат.
- Ми чуємо від лікарів про надмірний уміст пальмової олії у солодощах, пончиках, консервах, локшині швидкого приготування, кондвиробах, молоковмісних замінювачах сиру й масла, у чипсах. Така «їжа для бідних» є не вельми корисною, чи не так?
— Багато хто з нас харчується в ресторанах фастфуду, я теж цим грішу. Смажені крильця, картопля фрі — так, це смачно. Однак там навіть найліпшу олію іноді піддають багаторазовій термічній обробці, що погіршує її якість. Тобто шкода криється не стільки в оліях, скільки в неправильно приготованому продукті.
Ми, Малайзійська рада виробників пальмової олії, вважаємо, що їжа повинна бути як мінімум безпечною. Уся їжа, не тільки олія. Проте будь-який невинний продукт, — питна вода наприклад, — може містити не один і не два потенційно небезпечних компоненти. У ній може бути миш’як, ртуть, гексахлоран… Кожна з цих речовин шкідлива. Якщо їх вміст незначний, ми не переживаємо. А допустиму норму домішок визначаємо, використовуючи науковий підхід. Або, наприклад, іноді знаходять у пальмовій або в іншій якійсь олії хлор. Звідки він береться? З’являється спочатку з ґрунту або з води. Потім потрапляє в рослину — все одно олійна це пальма, соя чи соняшник. Таким чином, тут проблема в обробітку ґрунту, а не в урожаї. Якість будь-якого аграрного продукту починається з поля, з лану.
До жодної іншої олії немає такої пильної уваги, як до нашої. З’являються дедалі нові вимоги до якості та нові обмеження. Часто про ймовірну шкоду кажуть, при цьому додаючи, що нема точних даних, проведених на людях, а не тільки на мишах.
- Розкажіть докладніше про вміст пальмової олії в молочних продуктах на полицях магазинів? Наскільки це загрозливо для споживача?
— Є молочні вироби, а є молоковмісні, наприклад, так звані спреди. В Європі здавна борються з холестерином, зайвим жиром у продуктах. Візьмемо Фінляндію: там від спреду, від рослинних олій не сахаються. Адже справа не в самому спреді, а в тому, що деякі молочники видають його за коров’яче масло. І продають за завищеною ціною, але це проблема не сировини, а фальсифікату. У Європі виробляють і преміумпродукти з цільного молока, і молоковмісні з додаванням пальмової олії. Проте чітко їх при цьому маркують. Споживач має право вибирати, знаючи переваги і недоліки кожного виду продукції. До того ж пальмова олія дає змогу уникати використання так званих трансжирів. Їх не повинно бути в їжі більше як 2,5%.
Ми — за безпечну їжу. Говорячи про проблеми, важливо не виплеснути з водою дитину. В середньому кожен малаєць з’їдає 22 кг пальмової олії на рік. Це в 4 рази більше, наприклад, ніж середній росіянин (6 кг щорічно). При цьому в Малайзії рівень багатьох масових захворювань нижчий, ніж в Росії, яка входить до трійки найбільших експортерів пальмової олії у світі після Китаю і США. Чому вони її охоче купують? Бо тваринний жир завжди коштував дорожче рослинного.
- Звісно, адже тварина — це складна «фабрика» з переробки рослин на молоко, м’ясо і жир. Малайзія — найбільший виробник тропічної олії?
— Один із двох найбільших. Попереду Індонезія — майже половина світового виробництва. На другому місці якраз Малайзія: чверть світового обсягу приблизно. Ну і далі йде ще кілька країн, розташованих поблизу екватора: Таїланд, Колумбія, Нігер.
- Ви спілкувалися в кулуарах конференції з гендиректором асоціації «Укроліяпром» Степаном Капшуком. Він представляє одну з провідних галузей України. Чи пальмова олія конкурує з нашою соняшниковою? Хто в Україні купує пальмову?
— Степан Павлович — це гуру. Учитель, а не конкурент. Пальмова олія не може бути абсолютним замінником соняшникової, тим більше молочного жиру. Проте обсяг імпорту пальмової олії в будь-якій країні відповідає розвитку її масложирової промисловості... І якщо вона таки розвинена й розгалужена, то використовує багато різних жирів. Скажу, що Китай чимало рослинних олій використовує на олеохімію — виробництво мийних засобів, шампунів, косметичних гелів, кремів, стеарину тощо. Там навіть чорнило для принтерів роблять із тропічної олії. Тоді як у нас за радянських часів олеохімію було орієнтовано на соняшникову олію. Після розпаду СРСР галузь олеохімії... скажімо так: продовжує відновлюватися, зокрема в Україні. Імпорт інших олій почався, напевно, з 2000-х років. Сьогодні Україна завозить в середньому 200–250 тис. тонн пальмової олії. Це залежить від цінової кон’юнктури у світі, купівельної спроможності українських покупців та інших чинників.
- Наші фермери страждають від стрибків цін на кукурудзу або соняшник на світових біржах. А наскільки волатильні ціни на пальмову олію? Які чинники тут впливають?
— Я вже згадував Індію. Нещодавні зміни цін багато в чому були результатом поведінки цієї держави. Вона стала з початку цього року одним із ключових чинників того, що ціни на всі рослинні олії впали. У «біржовому гороскопі» несприятливо зійшлися кілька зірок: пандемія, закриття кордонів, падіння закупівель... І також міжнародна політика. Індія з політичних причин істотно знизила товарообіг з Малайзією. Через локдаун на пальмових плантаціях бракувало робітників. Потім почали масово видавати візи іноземцям на збирання врожаю, і виробництво почало зростати. Скажу так: ціни вельми волатильні. Пальмова олія може подешевшати протягом двох-трьох місяців на 30%. Потім раптом знову дорожчає. Зазвичай у високий сезон, коли збирають пальму, ціна падає. Тут нібито зрозуміло. Проте в цьому році вона влітку почала зростати. Чому — важко сказати.
- Який профіль типового підприємства з вирощування пальми в Малайзії? Це державні компанії, або холдинги, чи дрібні аграрії?
— У країні є велике державне підприємство FELDA. Воно є найбільшим виробником і переробником пальмової олії. Однак більше як 40% врожаю дають дрібні фермери. Десь наприкінці 1950-х років уряд Малайзії придумав програму боротьби з бідністю шляхом залучення безземельних селян до вирощування олійної пальми й каучуку.
Вирішили у нових освоюваних районах організувати дрібні сімейні ферми. Держава відібрала людей, налаштованих займатися сільським господарством і одружених. Дали їм землю по 10 акрів (4 га), кредити, навчили, створили інфраструктуру збуту й переробки пальми, сказали: дерзайте. Поблизу плантацій постали переробні та олійноекстракційні заводи. Фермер збирає урожай і відвозить на найближчий такий завод. Там він бачить поточну біржову ціну і легко визначає, скільки коштує його урожай. Здає його й одразу ж отримує гроші на руки. А потім повертається на свою плантацію продовжувати агробізнес. На освоюваних, розданих державою землях спочатку не вистачало навіть базової інфраструктури, не було водогону й електрики. А тепер там є усе: школи, медичні центри й місцеві культові споруди. Тамтешні колишні бідні фермери сьогодні зміцнилися матеріально й посилають вчитися своїх дітей та онуків до Великої Британії чи США. Дай Боже і нам так.
ДОВІДКОВО
Пальмову олію роблять із плодів рослини Elaeis guineensis. Вона походить із Західної Африки, де росте в дикій природі, і була перетворена людиною на сільськогосподарську культуру. Олійні пальми ростуть до 15 м заввишки. Починають плодоносити на третій рік після висаджування у ґрунт і протягом наступних 30 років забезпечують стабільні врожаї.
Світ загалом виробляє пальмової олії близько 60 млн тонн. Одним із найбільших виробників у світі є Малайзія з населенням 30 млн людей: на неї припадає 27% експорту тропічної олії. Сьогодні в Малайзії вирощують олійні пальми на площі близько 4,5 млн гектарів. Ця галузь дає роботу приблизно 1 млн людей.
У Верховній Раді України підготовано законопроєкт, що обмежуватиме використання пальмової олії у виробництві харчів, однак це не стосуватиметься хімічної промисловості.
Розмовляв Ігор Петренко
