П’ятнадцять років Григорій Миколайович провадить no-till, не маючи дорогих агрегатів, сам переобладнує, майструє та ефективно працює на землі. Його винаходи вже переробив не один фермер. Добре знається на мікробіології ґрунту й береже її. А тому в той час, коли всіх турбує підплужна підошва, на полях Григорія Голованя без проблем можна і до 1,2 м глибини досягти.
Ось чому важливо не лише вміти й любити свою роботу, а й розуміти всі процеси, не боятись експериментів і досягати високих урожаїв за оптимальних витрат.
Ґрунт на відміну від сусідських полів рихлий, навіть в середині літа можна легко на 1,2 м глибини досягти
Розумний підхід
«Ви приїхали до фермера, а не в агрохолдинг, що назвався фермерським господарство», — з такими словами нас ще в розпал літа зустрів Григорій Миколайович Головань, голова СФГ «Наталія В», що розташоване у Київській області.
Ще за молоду Григорій Миколайович збирався бути штурманом на річкових суднах, але після служби на флоті влаштувався у місцевий колгосп. Потім подався відбудовувати БАМ, а коли проголосили Незалежність України, повернувся з дружиною додому, влаштувався в колгосп. А вже на початку 2000-х, коли відбулось розпаювання, взяв перші землі в обробітку. З того часу успішно господарює. Були часи, коли мав в обробітку і сотню гектарів, а нині обробляє близько сорока.
«Усе більше з’являється молодих господарів, орендарі почали шукати, де ліпше, а я не держу землю: якщо господар хоче забрати, то хай забирає», — розповідає фермер.
Проте його життя — це не лише агровиробництво, а й власні дослідження, винаходи. На консультації до Григорія Миколайовича їдуть звідусіль: були навіть закордонні гості: і з Естонії професор цікавився технологією Григорія Голованя, і навіть були гості з Америки. Адже фермер за мінімальної технології обробітку ґрунту і навіть без добрив досягає високих урожаїв.
«З України часто приїжджають фермери, котрі працюють за безвідвальною технологією: в одного виходить, в іншого — ні. Чому? Бо знаєте, як це буває: маємо дощовите літо, давай виоремо. Один раз виорали — і все пішло прахом», — зазначає Григорій Миколайович.
No-till без міндобрив
«Я працюю за мінімальною технологією. Хоча у нас, як уважають, що таке мінімальна технологія: як фермер 10 років орав, а потім один рік злущив і каже: мені мінімальна технологія не підходить, бо погано родить. Так-от я почав обробляти мінімально з 2005 року, і тільки у 2009 році у мене нормально вродила соя. Тепер я кукурудзу сію, і от як глянути на полі в сезон, то в мене кукурудза — одна з найкращих, хоча і без міндобрив», — каже фермер.
Замість міндобрив Григорій Миколайович застосовує так звані М-технології, на основі молочнокислих бактерій. Улітку ґрунт не чіпає, вважає, що це призводить до його загибелі.
«От як у нас заведено: ріпак зібрали, і в червні починають орати. От уявіть собі: червень, липень, серпень, у серпні починають сіяти пшеницю й кажуть: цього року склалися екстремальні умови, пшениця не сходить. У такому разі умови склалися екстремальні не в погоді, а в голові», — коментує Григорій Миколайович.
Зі свого досвіду фермер наголошує: не можна чіпати землю, доки температура ґрунту не впаде до 18 градусів, бо за вищої температури навіть +22 °С — одна культивація забирає з ґрунту 80% вуглекислого газу.
Григорій Головань на полі кукурудзи, яка вирощується за no-till і без добрив
Фото: липень 2020
«А вуглець — це основа всього. Якщо його бракуватиме, то на кукурудзу потрібно буде вже не 100% азоту, а цілих 200. Часто чути хвальби, що зібрали кукурудзи 120 ц, а коли питаєш: скільки ти кинув азоту? Виявляється, 500 кг на гектар. То що ж заробив? А є господарства, що і техніку мають, і не перший рік працюють за мінімальним обробітком, а потім усе одно починають орати. Чому? Тому що ці технології є дуже наукоємні. Тут треба брати не так потужністю трактора, як інтелектом. І мало не на кожні 100 га треба свого агронома, бо кожне поле індивідуальне. No-till вимагає контроль сівозміни, ротацію культур», — зазначає фермер.
Талановитий винахідник
Григорій Миколайович у розмові зізнався, що його в районі місцеві називають «Мічурін», дивуються його винаходам і часто звертаються за допомогою: «У мене цього року був випадок: місцеві фермери звернулися за допомогою. Мають поле на крапельному зрошенні, повна технологія захисту, добрива дають вдосталь, а буряк сохне. І що виявилося? А вони так виробили ґрунт, що почалася карбонізація кальцію. Земля стає біла, вся в таких грудках, які не можна розбити. І що вони не роблять, реакції — нуль. Я їм порекомендував: треба вносити кислоти, терпени, застосовувати препарати М-технології, вводити в сівозміну жито».
Окрім агрономічних знань Григорій Миколайович чудово розбирається в техніці: його переобладнаний Т150 дивує не лише зовнішнім виглядом, а й економією пального. Тільки уявіть — десять літрів на гектар!
А спеціальний коток для прикочування насіння ріпаку вже облетів усі простори українського інтернету. Усіх вражає виконання, технологічність і ефективність, що відбивається в урожайності культур. «Усі котки, які є на ринку, нас не задовольняли. Бо спочатку землю розпушуєш, а потім котком трамбуєш. То для чого ти розпушував? Тут треба тільки верхній шар придавити, щоб вологу втримати. Думали чим, і от — таке змайстрували. Це просте знаряддя, наче й примітивне, але якщо з ним посіяти ріпак, то тонна ріпаку додається. Адже ріпак сіємо на глибину 2 см, і цей коток прикочує ідеально. Так само і гірчицю, яку сіємо «СЗшкою». До речі, краще сіє, ніж будь-яка імпортна сівалка, бо проходимо цим котком. А він рівненько прикочує, навіть дрібненької грудочки не лишає. Після нього поле наче заасфальтовано, чи злітна смуга. Адже це знаряддя копіює рельєф ґрунту до 8–10 см. І в нас абсолютно вирівнюється площа. Це дозволяє нам навіть зменшувати норму застосування ґрунтових гербіцидів. Бо після прикочування цим знаряддям — у нас не буває три хвилі бур’янів, як усі звикли. А тільки практично півтори-дві хвилі», — ділиться досвідом Григорій Миколайович.
Григорій Головань власноруч змайстрував цей коток,
який забезпечує ідеальне вирівнювання площі
Фермер пояснює, що тільки завдяки цьому прикочуванню можна знімати однією гербіцидною обробкою хвилю бур’янів. І друге — якщо весна надто спекотна, вивітрювання та випаровування вологи зменшується тільки завдяки тому, що нема нерівності ґрунту. «Навіть якщо пройти сучасними ґрунтообробними знаряддями, то висота грудки може бути до 3 см, тут же висота грудки виходить — до 1 см. І вітер не затримується на поверхні, і, відповідно, земля не так пересихає. Загалом економиться до 10 т/га води в спекотний день. Така проста арифметика», — каже винахідник.
Григорій Миколайович порахував у розрізі 10 років: прибавка врожайності з використанням котка становить, наприклад, на сої до 300 кг/га. «Ця „качалка” особливо ефективна, якщо суха і рання весна, у вологий рік не рятує ситуацію. Був 2010-й, 2015-й — сухі роки, коли в нас тут в окрузі фермери молотили по 0,8 т/га сої, я збирав — 1,7 т/га. Тобто різниця 900 кг на гектар. В екстремальних умовах це дуже виручає. Багато це може й не потрібно, а бідному саме стане в пригоді», — каже Григорій Миколайович.
Хоча, як ми знаємо з практики, саме багаті в нас найбільше економлять, рахують витрати й бережуть ресурси.
«Один канадський професор казав, що багато фермерів, як виходять на поле, не розуміють, що стоять на вершині іншого світу. А я скажу: одні не розуміють, бо в них грошей багато, вони не заморочуються, інші — в принципі не хочуть розуміти, і тому маємо таку проблему на сьогодні: 6,5 млн гектарів землі виведено з обороту через втручання людини, і вони перестали родити», — підсумовує фермер.
Тетяна ТИМОШЕНКО, головна редакторка газети «Агробізнес Сьогодні»
