• Маємо інформацію, Вікторе Григоровичу, що на Черкащині працюють 1300 фермерських господарств, у середньому десь 100 га виходить на одне господарство. Це справді так?
— Ця інформація застаріла на кілька років. На сьогодні таких господарств уже набагато більше. Але яких? Деякі фермерські господарства тільки числяться. Це — фейкові, а іноді кишенькові утворення при якихось холдингах. І створювали їх під певні державні преференції, пільги. Тобто де-юре фермерські, а де-факто — невідомо які. Наприклад, є програма підтримки новостворених фермерських господарств… Хтось створив нову юридичну особу — отримав кошти від держави. А фактично при великому господарстві зробили 5–6 малих фермерських. І не можна нікого звинуватити, що вони працюють поза правовим полем. Але й розвитком фермерства я б це не назвав. Це — певна хитрість. Бо потім це господарство-одноденка блиснуло, навіть зібрало врожай — і закрилося, нема. Натомість відкривається нове — і знову потрібна державна підтримка… Цього року ми проведемо звітно-виборчу конференцію асоціації фермерів і землевласників Черкащини, якщо не відбудеться якихось катаклізмів. Тоді уточнимо цифри. Я вже вісім років очолюю обласну асоціацію АФЗУ. Чимало — потрібно вже вливання свіжої керівної крові. У нас усе демократично — рішення ухвалює фермерська спільнота.
Віктор Гончаренко, голова Асоціації фермерів і землевласників Черкащини
• Як почуваються ваші озимі?
— Озимі перезимували добре. Думаю, великої загрози врожаю не буде. Але тут багато вирішує березень. Бо коли земля то замерзла, то розтанула, то знову мерзне — біда. Чим більші й частіші перепади температури, тим гірше для озимини. Станом на квітень усе буде зрозуміло чітко.
• Чи отримали фермери Вашої області 25% відшкодуванням на техніку вітчизняного виробництва?
— Це справді працює. Я придбав торік нашого вітчизняного оборотного плуга від компанії «Велес-Агро». Купив у листопаді, а відшкодування поступило не мої рахунки 26 грудня. І тут не відігравало ролі, що я — голова асоціації фермерів. Наші фермери купували ще вітчизняні трактори, обприскувачі, сільгоспмашини, причіпний інвентар… Перелік техніки є на сайті Міністерства агрополітики й у кожному банку, який фінансує аграріїв. Усі фермери, хто брав цю техніку в офіційних дилерів або у виробника, і хто подав на відшкодування — той його отримав.
• А дехто скаржиться, що не може повернути ці 25% — чули про таке?
— Звісно, якщо він правильно веде бухгалтерію, є сумлінним платником податків — питань і нарікань у нього не виникає. А якщо в когось є заборгованість по податках або ж кредиторська перед банком, йому не відшкодують. Розумієте, справа ще у звітності. Раніше фермер міг вести спрощену. А сьогодні схоже на те, що маленькі аграрії ведуть бухгалтерію мало не на рівні холдингів. Ще: по дрібних фермерах спостерігаємо блокування податкових накладних, і в багатьох випадках — безпідставно. Можливо, у звітності була якась неясність, двозначність… Вона трактується так, що фермер винний.
Із цим блокуванням накладних доходить до абсурду. Наприклад: «пред’явіть медичну довідку, що можете керувати вантажівкою». Причому тут фіскальна служба до правил дорожнього руху? Такі заковики придумують, що можна ноги поламати. А що таке заблокована податкова накладна? Фермеру за готову продукцію не доплатили 20% ПДВ, або зараз ставку знизили — 14%. Виходить, що аграрії недоотримають чесно зароблені кошти. Багато фермерів влізли через це в суди, і навіть вигравали справи. Але виконавчі дії — теж тяганина. Судитися з фіскальною службою держави — справа непроста і невдячна. Й за законами треба стежити, бо вони змінюються, як шкарпетки. Тримати руку на пульсі, бо будеш без вини винний. Кожен фермер — і агроном, і інженер, і менеджер… А ще треба бути бухгалтером і юристом. Чи не забагато як для однієї людини?
• Що торік дало в «серці України», як називають вашу область, найкращий прибуток? І які культури підвели?
— Флагманом була в нас кукурудза. Вона добре підходить до наших кліматичних умов. І може вирощуватися в монокультурі, а не так, як соняшник з обов’язковою сівозміною. Проте торік ми попали під роздачу сонячних променів! Постраждали від посухи: лівий берег Дніпра — більше, правий — менше… Тож багато хто скошував зернову кукурудзу на силос. Якось був я на одному форумі в Києві по боротьбі з глобальним потеплінням. Голландці переживають, що взагалі Нідерланди затопить розталими льодовиками… Є нині попит і ціна на сою. Її теж вирощуємо — не масово, але ж… У низинах десь — біля боліт, біля вологи — вона дає непоганий результат. Але через високу орендну плату багато культур стають нерентабельним. Круп’яні, наприклад. Ячмінь, овес у нас майже перестали вирощувати. Вже навіть пшениця — на межі окупності. Колись ми сіяли коноплі, льон, цукрові буряки… Тепер усе це майже відсутнє. Горох? На нього коли є попит, а коли немає. Він із підняттям спеки не добирає рентабельності. У нас його сіяли як кормову культуру для молочного скотарства. Мовляв, немає гороху — не буде й молока. Але на цьому етапі майже нема тваринництва!
• Як це? Ну, не зовсім же нема…
— У мене тваринництва немає, хоча планував завести. На сьогодні всі знайомі, хто його веде, скаржаться, розчаровуються. Я бачу по Золотоніському району, як скоротилося поголів’я великої рогатої худоби. В Україні в основному корівок приймають в особистих селянських господарствах. У нас на Черкащині ще картина не найгірша… Є в нас молочарські кооперативи. В часи прем’єрства Юлії Тимошенко на них уряд звернув особливу увагу. Держава допомогла купити молоковози, холодильники. Хто скористався тоді тими можливостями — вони до цього часу непогано працюють. Дуже болісне питання на сьогодні, що згортаються урядові програми підтримки тваринництва. Його уже звели до курей… Яловичини в нас бракує — звідкись з Аргентини імпортують, чи що. Будемо кусати лікті? Молочне скотарство — це сьогодні проблема. Тому в магазинах таке молоко продають, що його точніше було б називати молоковмісним продуктом.
• На минулорічному з’їзді вашої асоціації якраз звучала думка, що майбутнє фермерства — у кооперації. Як активно розвивається цей рух?
— Для дрібненьких господарів-одноосібників, для сімейних фермерських господарств, щоб добре хазяйнувати, вихід тільки такий — кооперуватися! У нас, на жаль, на сьогодні успішних кооперативів в області немає. Багато перешкод — це складний процес, але необхідний. Розумієте, хтось згадує недобрим словом колгоспи — отака вона, мовляв, була кооперація… Хоча ми бачимо, що кооперативи успішні по всій Європі.
• А про земельну реформу що скажете?
— Треба людям сказати, щоб не спішили продавати землю. А то й так — голі й босі, а то ще будуть голодними.
Розмовляв Ігор Петренко
