Саме ці теми стали лейтмотивом Третього національного конгресу «Ягідництво та кооперація», який проходив 19–20 вересня у файному місті Тернополі та був організований за сприяння Асоціації «Ягідництво України» й Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Підтримка аграрного та сільського розвитку».
«Подібний захід в Україні відбувається втретє. За ці роки він змінював місце проведення, — сказала президент Асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна. — Тернопіль ми вподобали з різних причин, але основна — це регіон, що займає друге місце в країні щодо створених сільськогосподарських кооперативів, зокрема плодово-ягідного спрямування, які розвинули галузь заморозки та переробки сировини. Цього разу ми вирішили внести зміни й у концепцію, скоротивши до мінімуму доповіді та максимум часу приділивши обговоренням та дискусіям. Будьмо відверті: багато хто в Україні мріє про власний бізнес, особливо на селі. Але перепоною цьому є корупція, яка зводить нанівець найблагородніші пориви та бажання. Більшість тих, хто хотів би займатися агробізнесом, не мають фахової освіти й часом не хочуть вчитись, сподіваючись на удачу, мовляв, земля і так вродить. Звичайно ж, може й вродити! Але чи захоче вашу продукцію хтось придбати? Чи окупляться ваші видатки на її виробництво? Тут без знань економічних, технологічних, сучасного законодавства, елементарної бухгалтерії ніяк не обійтися. Часом наш дрібний фермер подібний до людини, яка сподобала собі окремо піджак, кросівки, краватку, це все придбала, одягла — а вигляд ніякий! Тому ми зібрали дрібних фермерів з усіх куточків України, щоб надати їм актуальну інформацію з усіх питань, а головне — почути їх самих, організувавши майданчики для відвертого спілкування з фахівцями».
Ключовими темами першого дня конгресу були: ягідний ринок України, підсумки сезону, погода та хвороби, уроки сезону та методи запобігання, огляд основних ягідних культур від українських та зарубіжних розсадників.
Посадковий матеріал: чи варто платити більше?
На таку тему було проведено панельну дискусію під час заходу, у якій взяли участь представники розсадників та виробників. Модерував її експерт із розвитку ягідництва Андрій Галяс.
Після обміну думками запрошені прийшли до єдиного висновку: звичайно ж, на якісній розсаді економити не варто; раніше кращою за якостями була закордонна розсада, проте нині вітчизняні виробники мають відмінний, не заражений вірусами, посадковий матеріал за порівняно невелику ціну.
У той час є непоодинокі випадки, коли з Європи приходить матеріал низької якості. Благо, що європейські виробники ще якось реагують на рекламації, в той час, як інші, зокрема турецькі постачальники, м’яко кажучи, не завжди коректно поводять себе, коли українські покупці незадоволені якістю їхнього посадкового матеріалу та вимагають повернення грошей або якісної продукції.
Нішеві ягоди: великі перспективи чи ризики?
Незалежним консультантом виступила Світлана Луньова, яка свого часу пройшла шлях від власника колекційного одногектарного саду до керуючої органічним ягідником у 28 га.
«Нішеві ягоди в Україні знову набирають популярності в споживачів, — наголосила доповідачка. — Перш за все, цьому сприяє той факт, що більшість з них, зокрема жимолость та обліпиха, увійшли до переліку так званих «супер-фудів». Але чим саме може обернутися такий тренд для виробників, які роблять ставку на вирощування нішевих ягідних культур, та які особливості варто враховувати під час їх виробництва? Вирощування нішевих культур може стати як новими перспективами, так і додатковими проблемами. Перш за все, варто звернути увагу, що в більшості випадків краще одразу орієнтуватися на ринок переробки. Крім того, не слід забувати й про те, що більшість нішевих культур вступають у повноцінне плодоношення лише на 5–6 рік після посадки. Для порівняння, ті ж малина або порічки повноцінно плодоносять вже на третій рік. Отже, нішеві культури — більш довгостроковий бізнес-проект».
Диверсифікація важлива для невеликих господарств
«Одна з головних тез нашої події полягає в обґрунтуванні необхідності диверсифікації ягідного бізнесу для невеликих господарств. І одним з варіантів розширення каналів збуту для таких фермерів може стати саме виробництво крафтових товарів, популярність яких в українських споживачів, до речі, активно зростає. При цьому варіантів для такого бізнесу безліч: ягідні чаї, вина, пастила, джеми… Головне — трішки фантазії!» — сказала президент Асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна.
Варто зазначити, що крафтові ягідні продукти стали останнім часом справжнім трендом не тільки в Україні, але й в Європі. Покупців, як правило, приваблює унікальність такого продукту й більша користь для здоров’я, адже в процесі їх виготовлення використовуються переважно натуральні інгредієнти. Зокрема, ягідно-фруктова пастила вважається відмінною альтернативою традиційним ласощам, адже не містить цукру або штучних барвників, проте зберігає корисні мікроелементи.
Досвід кооперації
Олег Бачинський і Тарас Баландюк, які позиціонують себе як перший в Україні краудфандинговий проект в ягідництві. Краудфандинг (англ. Crowdfunding, crowd — «громада, гурт, юрба», funding — «фінансування», тобто «Фінансування громадою» — це співпраця людей, які добровільно об’єднують свої гроші чи інші ресурси разом, як правило, через інтернет, аби підтримати зусилля інших людей або організацій. Вони планують об’єднати 120-150 осіб, які закладуть промислову ягідну плантацію площею 20 га. На сьогодні 5 га малини вже засаджено, і 50 осіб вже є членами кооперативу.
Кластер чи кооперація
Про діяльність кластера як перспективної моделі бізнесу розповів засновник Agro Food Cluster Kharkiv Юрій Міхайлов. «На відміну від кооперативів, для повноцінного функціонування кластера треба залучати додатково навчально-дослідницькі заклади, які мають проводити регіональні дослідження в певних кліматичних умовах з відповідними сортами та готувати профільних фахівців; фінансові установи, які мають допомагати із залученням «дешевих грошей» для розвитку; органи влади, які мають розробити та затвердити відповідні програми кластерного розвитку, ну і, звісно, мають бути відповідні додаткові потужності, які зможуть переробити вирощену продукцію в межах цього кластеру», — наголосив Юрій Міхайлов.
Після виступів відбулася чергова панельна дискусія на тему: «Кооперативи чи кластери», модератором якої був Василь Мартюк — ініціатор відродження кооперативного руху на Тернопільщині. У 2018 році він отримав сертифікат дорадника та є одним із засновників ГО «Тернопільська Аграрна Дорадча Служба». Впродовж останніх трьох років Василь Мартюк ініціював створення понад 30 сільськогосподарських кооперативів та кооперативного об’єднання «Файні Ґазди». Ці структури об’єднують ОСГ, дрібні фермерські господарства та сімейні ферми. Створено близько тисячі робочих місць у ягідництві, овочівництві, бджільництві та інших нішевих напрямках.
«Кооперація є одним із рушіїв світової економіки, який суттєво впливає на комплексний розвиток сільських територій та держав загалом. Цей інструмент широко використовують практично усі розвинуті країни світу: Канада, США, Японія, Франція, Німеччина, Іспанія. Зокрема, завдяки кооперації, формується стійкий середній клас суспільства, який забезпечує стабільність для держави, — сказав Василь Мартюк. — Проте кожен має сам вибирати свою модель бізнесу. Буде це кооператив чи кластер — не важливо. Головне, щоб він працював стабільно, щоб люди в селі мали додатковий заробіток від землі — головного багатства українців».
Галина ЮРСА, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
