Приблизно третина всіх рослин, які споживають люди, прямо або опосередковано залежить від запилення — це величезна частина світового продовольства. Навіть деякі рослини, які їдять ВРХ і свині, потребують запилення. І якщо невеликі поля, оточені дикоросами та дикими комахами, можуть запилюватися ними, то в умовах сучасного фермерства з великими монокультурними полями потрібно впроваджувати додаткове запилення.
США: за 1 дол. на меду — 9 дол. на запиленні
У багатьох країнах надання послуг із запилення сільськогосподарських культур вже стало окремим напрямом діяльності пасічників, тоді як в Україні їх практикують одиниці. Бджільництво у нас сприймають виключно як індустрію для виготовлення меду, тоді як у США, наприклад, обсяг ринку запилення становить 29 млрд доларів щорічно. За даними Міністерства сільського господарства США, загальна цінність бджіл від запилення у 100 разів більша за цінність меду.
Щодо перспектив України, то, за даними експерта кооперативної консультаційної служби Північної Кароліни (США) Вільяма Лорда, у 2018 році обсяг виробництва меду в Україні був оцінений у 98,2 млн доларів, а оцінювальний економічний ефект запилення на економіку України — 862,4 млн доларів. «Справжня цінність бджіл — у запиленні. Для бджолярів це нові можливості заробітку. Для фермерів — підвищення врожайності та якості культур, — зазначив експерт. — Українські бджолярі можуть у декілька разів більше заробляти, надаючи послуги із запилення, аніж лише продаючи мед. У США так і є. Заробляючи 1 дол. на меді, бджоляр із тими ж ресурсами може заробити 9 дол. на послугах із запилення. Я особисто паралельно займаюся і виробництвом меду, і надаю послуги із запилення, тому порівнюю із власного досвіду».
Науковці Департаменту сільського господарства США в Аризоні нещодавно дійшли висновку, що 80–90% зав’язі плодів у яблуневих та мигдалевих садах формується не тому, що окрема бджола збирає пилок із рослини запилювача та безпосередньо доставляє його на квітку основної культури, а завдяки перенесенню пилку всередині самого рою, коли бджоли, які працювали з квітами різних видів рослин, труться одна об одну
Вільям Лорд зазначив, що не варто думати, що послуга запилення полягає лише в тому, щоб випустити бджіл на потрібну ділянку. До неї варто ставитися як до окремого напряму діяльності, беручи до уваги можливі ризики, інвестуючи, налагоджуючи партнерство між пасічниками та фермерами — лише тоді можна сподіватися на заробіток і ефективну систему роботи.
До прикладу: бджоляр повинен інвестувати у справний транспорт, яким можна швидко та якісно перевезти бджіл, у паливо, робочу силу для завантаження і розвантаження вуликів. Також варто врахувати можливу втрату бджоломаток під час перевезення сімей (орієнтовно 10% бджоломаток гинуть під час транспортування), зношення вуликів та вартість підгодівлі бджіл за несприятливої погоди чи для забезпечення приросту. Вільям Лорд до важливих умов якісного надання послуг із запилення відніс також забезпечення потрібного розміру бджолиних сімей, дотримання графіка їх перевезення та оптимальне розміщення на ділянці. Американський пасічник радить не забувати, що у бджіл є крила і вони можуть літати, на відміну від людей, тому не варто розміщувати по одному вулику кожні декілька метрів, краще розмістити їх групами через більшу відстань — це економить витрати часу і робочої сили на організацію запилення.
Водночас фермер, насадження якого запилюють, також повинен розділяти відповідальність за бджіл і процес запилення загалом. Зокрема, аграрію слід подбати про захист бджіл від пестицидів впродовж періоду запилення, забезпечити доступ до полів та садів, надавати бджоляру необхідну інформацію щодо цвітіння культури і, звісно, вчасно оплачувати послугу.
Практичний досвід садівника: яблука
Основна перевага запилення — краща урожайність та вища якість плодів. Навіть самозапильні сорти краще родять після запилення бджолами. Такі спостереження проводили у США на яблунях: використовували бджіл на самозапильних сортах. Результатом стала краща зав’язуваність плодів, відповідно, більша урожайність.
Садівник із США Майкл Рендел, який використовує бджіл для запилення яблучних садів, поділився своїм досвідом: «Вулики в саду найкраще розставляти в сонячних місцях групами по 8–12 штук із розрахунку 2 вулики на гектар. Хоча виробники яблук сорту Делішес та його похідних встановлюють навіть до 4 вуликів на гектар, бо ці сорти важче запилюються через форму цвіту. Місця завантаження контейнерів краще обирати відкритими та просторими для зручності завантаження і розвантаження. Процес запилення проходить якісніше, якщо встановити вулики на підвищеннях, наприклад, на перевернутих ящиках, — у такому разі бджоли літають активніше і вже зранку починають збирати нектар».
Майк Рендел також зазначив, що яблуня дає найкращий урожай за перехресного запилення між різними сортами, а бджіл найоптимальніше завозити в середині періоду цвітіння найбільш раннього сорту, коли починають розкриватися квіти наступного сорту. Зазвичай 2–3 дні сприятливої для польотів погоди достатньо для зав’язування хорошого плоду, але інколи це може зайняти тиждень і більше. До речі, садівник із власного досвіду має приклади, коли доводилося проріджувати яблуневі зав’язі, бо їх було надто багато після якісного запилення.
Каліфорнійський мигдаль та перспективи української черешні
Садівники США мають чималий досвід у використанні бджіл для запилення мигдалю, однієї з найбільших запилювальних культур у країні. Штат Каліфорнія є найбільшим світовим виробником мигдалю — 2019 року там виготовили 77% світового обсягу мигдалю. Запилення каліфорнійського мигдалю сьогодні генерує більше третини загального прибутку пасічників США. Для нього щорічно у лютому-березні у Каліфорнію привозять понад 2 млн вуликів із медоносними бджолами.
Вільям Лорд розповів, що середня вартість вулика для запилення мигдалю вища, аніж його вартість для запилення інших культур. Подекуди суттєво вища, наприклад, навесні 2017 року американські пасічники отримували втричі більше за вулик бджіл, які запилювали мигдаль, як порівняти з іншими культурами. «У середньому один вулик для запилення мигдалю коштує 170 дол. Я знаю бджоляра, який позаторік здав 150 вуликів по 200 дол. за кожен, отримавши, відповідно, 300 тис. доларів виручки лише у період цвітіння мигдалю. Однак третину з цих коштів він раніше вклав у якість надання послуги, та все одно заробіток отримав дуже високий».
Для України мигдаль поки фактично є нішевим, тому американський досвід із запилення цієї культури більш теоретичний для наших пасічників та садівників. Однак в українських садах вирощують іншу культуру, урожайність якої напряму залежить від запилення, — черешню. Саме на наданні послуг із запилення черешні наші бджолярі можуть отримувати високі прибутки, а садівники — високі врожаї.
На відміну від яблунь, серед яких є самоплідні сорти, усі черешні потребують перехресного запилення. Дослідження, проведене в австралійському штаті Вікторія, показало, що медоносні бджоли є основними запилювачами черешні та суттєво збільшують її урожайність. Там частину насаджень захистили від діяльності бджіл у період цвітіння, частину залишили доступною для них. Відтак у захищених від бджіл дерев зав’язалося тільки 2% плодів, тоді як у дерев, що не були захищені від діяльності медоносних бджіл, цей показник становив майже 36%. Урожайність захищених дерев становила в середньому 1,9 кг/дерево, а незахищених — 35,2 кг/дерево.
В Україні зараз великі перспективи організувати, по суті, новий ринок надання послуг із запилення. І як свідчить досвід країн, де цей ринок вже успішно функціонує, він вигідний як бджолярам, так і аграріям, однак важливо вже з початку будувати партнерські стосунки між обома сторонами і орієнтуватися на співпрацю та побудову стратегічних робочих взаємин, а не отримання одноразової вигоди.
Наталя КУЗЬО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
Матеріал підготовлено за інформаційного
сприяння проєкту USAID «Агросільрозвиток»
