Використання біометану та біопалива в Україні за 2024 рік та плани на нинішній рік
2024 рік був більш-менш вдалим для біометану. Вдалося прийняти закон, який дозволив експорт біометану, внесені зміни до Митного кодексу, був прийнятий наказ Мінфіну, який прописав, як митно буде оформлювати біометан під час експорту.
Найближчим часом очікується, що розпочнеться експорт, і тоді в Україні буде повністю підтверджено весь цей ланцюжок від виробництва до експорту біометану. За 2025 р. очікується ще як мінімум чотири заводи, які завершують свою реконструкцію з біогазу та біометану, і теж підключаться. Згідно з недавніми результатами, перші дві компанії вже виробили 1млн кубів біометану і закачали в сховище.
Якщо у них все буде добре з експортом, складеться приваблина ціна, то за ними підуть наступні компанії і таких буде десятки. І в якийсь момент сотні компаній будуть виробляти біометан в Україні, тому що сировини багато, газова мережа розвинена, де можна підключитися і подавати біометан в мережу. Європейський ринок недалеко і там є попит на відновлюваний біометан.
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України
Основні проблеми та недоліки в галузі
Є проблема з теплотворною здатністю, тобто високі вимоги до теплотворної здатності газу для того, щоб закачувати його в мережу. І ці вимоги не можуть виконати ні українські виробники природного газу, ні українські виробники біометану. А самі ці стандарти залишилися ще з радянських часів, коли тут основним був російський газ, досить висококалорійний. Існують складності з підключенням до газових мереж. Мінімум 6 місяців йде підключення до мереж. Іноді і 8, і 9 місяців. Треба спрощувати цю процедуру. Один документ зараз узгоджений і затверджений регулятором – це технічні умови. Стандартні технічні умови на підключення – це вже легше. Але ще є технічна угода, яку теж треба спрощувати, тобто вирішувати проблеми підключення. Це основне щодо біометану.
Щодо питання виробництва «зеленої» електрики маємо більше проблем. По-перше, дія зеленого тарифу завершилася, тобто нові проєкти можуть йти тільки в ринок. По-друге, спалювання біомаси пов’язане з виробництвом електрики і, як правило, тепла.
Тобто воно вигідніше, якщо є куди тепло продати. Але тепло продовжується субсидуванням ціни газу для населення і ціни тепла для населення. І виходить, якщо тепло продати в систему централізованого теплопостачання, де основний споживач населення, і відповідно, вартість цього тепла досить низька.
І щодо електрики вже ринкові ціни, але по теплу фактично не ринкові ціни, якщо продавати населенню. І вони вдвічі, як мінімум, дешевші, ніж комерційні. І це впливає на економіку і багатьох зупиняє від таких проєктів. Є проблема, що електростанції, котельні на біомасі несправедливо обкладаються податком на СО2, тому що ніхто в світі не бере податку на такі об'єкти. Вважається, що біомаса спочатку уловлює СО2 з атмосфери, а потім, коли її спалюють, вона ту саму кількість СО2 викидає. І виходить, що СО2 нейтральна, вона не збільшує парниковий ефект. Але в Україні її обклали податком і це негативно впливає на котельні, на електростанції, на біогазові установки. Треба це теж вирішувати.
В першому читанні є закон, який це врегульовує, але вже більше півроку, як він прийнятий, і поки що його не виносять на друге читання. Також є проблема з ринком самої біомаси. Якщо побудувати котельню або електростанцію, треба десь знайти джерело біомаси, щоб спалювати її.
У світі, як правило, це робиться через електронну біржу, на якій можна купити необхідну кількість біомаси. В Україні такої біржі немає. Виходить такий собі стихійний ринок. Треба десь шукаєте по лісгоспах, щоб купити ту біомасу. Це така нецивілізована торгівля, тому краще біопаливна біржа, де можна, не виходячи з офісу, купити необхідну кількість біомаси. Коли це торгується через біржу, там встановлюються класи якості, встановлюється різна ціна для різних класів якості, встановлюється гарантія постачання цієї біомаси. Або якщо не постачається, то йдуть певні штрафні санкції. Це основне, що заважає зараз.
Як російсько-українська війна вплинула на бізнес
Якщо говорити про весь сектор біоенергетики України, то російсько-українська війна вплинула на виробництво тепла, електрики, біогазу, біоетанолу. Особливо по електриці помітно. Наприклад, сонячні станції, приблизно на 70% виявилися на окупованій території, то фактично сектор втратив 70%. Сонячна енергія – десь на 30%. Біоенергетика втратила не більше 5%. Є втрати в Маріуполі, у Волновасті, там була біогазова установка. В Чернігові були прильоти по установках, але в порівнянні з іншими секторами значно менші втрати.
Кристина Швець, студентка 2-го курсу групи ЖР-23-1-фмб_ifmc
кафедри журналістики, видавничої справи, поліграфії та
редагування Інституту філології та масових комунікацій
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА»
