Аби ситуацію не загострювати, науковці пропонують поважати будь-яку точку зору, головне, свою позицію підкріплювати знаннями, конкретними фактами та логікою.
Нещодавно вийшли друком результати дослідження «Потенційний економічний та екологічний ефект від впровадження сучасних ГМ культур у сільськогосподарське виробництво України». Над виданням працювали академік НАН України Ярослав Блюм, котрий очолює Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України, і Грехем Брукс із ПіДжіЕкономікс, Велика Британія. Науковці досліджували можливий економічний та екологічний ефект від використання сучасних комерційних сільськогосподарських біотехнологій в Україні.
Аби докладно дізнатися про результати цього дослідження, а також поговорити про життя ГМО, ми звернулися до академіка Ярослава БЛЮМА.
- Пане Ярославе, ваше дослідження можна назвати революційним. Адже мало хто сьогодні наважується говорити про переваги ГМО…
Нікуди правду діти. Ми оперуємо лише фактами, які свідчать, що впровадження ГМ культур матиме для сільського господарства України низку ключових переваг. По-перше, це економічні переваги для виробників сільгосппродукції, по-друге, покращення стану навколишнього середовища у порівнянні з використанням традиційних технологій.
- Які ж економічні наслідки може мати використання ГМО в сільському господарстві?
Ми досліджували чотири культури - кукурудзу, сою, ріпак та цукрові буряки. У 2010–2011 МР вітчизняні аграрії витратили на засоби захисту кукурудзи приблизно $100 млн 95 % - це гербіциди. Решта - інсектициди.
Як відомо, один з основних шкідників на кукурудзі - кукурудзяний метелик. Його активність, звичайно, варіює від регіону вирощування, року, кліматичних умов, використання інсектицидів і часу посадки. Як правило, від 0,4 до 0,5 млн га посівів кукурудзи щороку потерпає від цього шкідника. Найбільше в Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Полтавській, Тернопільській та Чернівецькій областях.
Аграрії, які вирощують кукурудзу, як правило, використовують один із трьох підходів до вирішення проблеми з цим метеликом. Перший - відсутність активних дій, оскільки шкідливий вплив із року в рік змінюється, тож шкода може бути обмежена. Другий та третій підходи пов’язані або з використанням інсектицидів, або з біологічними методами боротьби. Вартість обробки змінюється від певного інсектициду і способу його застосування. Приміром, у 2011–2012 МР вартість обробки перебувала в діапазоні від $12/га до $25/га (включаючи вартість розпилення) і близько $25/га - для трихограми.
Бур’яни є не менш важливою проблемою для сільгоспвиробництва. Найбільш поширена форма боротьби - застосування гербіцидів. Близько 90 % загального обсягу посівів зазнає принаймні однієї гербіцидної обробки. Середня кількість обробок за посів становить від 1,3 до 1,4. Середні витрати на гербіциди на гектар, приміром, у 2010–2011 МР становили від $33 до 36/га, при цьому на гербіциди, як правило, відводиться 90–95 % загальних витрат на засоби захисту рослин.
Способи захисту ріпаку включають використання гербіцидів для боротьби з бур’янами, фунгіцидів для боротьби з грибками та інсектицидів - зі шкідниками. Фунгіциди та гербіциди відповідають за 35 % загальної площі, обробленої ЗЗР, при цьому фунгіциди сягають близько 20 % загального використання.
Майже 80 % загального обсягу посівів зазвичай зазнає принаймні однієї гербіцидної обробки протягом року, причому до решти 20 % посівів ще застосовується механічне прополювання. Середня кількість обробок за посів становить від 1 до 1,1. Середні витрати на гербіциди на гектар у 2010–2011 МР коливалися у межах від 27 до 31 дол./га, при цьому на гербіциди, як правило, припадає лише 30 % загальної суми витрат на ЗЗР, найбільш питому частку становлять інсектициди.
Щодо сої, то 80 % посівів зазвичай зазнає бодай однієї гербіцидної обробки. Середні витрати на гербіциди в 2010–2011 МР становили приблизно 38 дол./га, при цьому на них припало 95 % загальних витрат на ЗЗР.
Майже всі посіви цукрових буряків хоча б один раз обробляються гербіцидами. На них припадає 90 % загальних витрат на ЗЗР. Середні витрати у 2010–2011 МР становили 130–150 дол./га, хоча було і 250 дол./га.
У разі, якщо вітчизняні фермери отримають доступ до технологій генної модифікації на цих чотирьох культурах, то відповідно до нашого дослідження, вони, по-перше, збільшать їх прибутковість, що пов’язано передусім із вищою врожайністю, яка потенційно зросте в межах 0,9–3,2 млн т, або на 1,5–9,5 % від загального річного виробництва згаданих культур. При цьому загальний обсяг застосування гербіцидів для їх обробки скоротиться на 4,4–7,8 %, а це, в свою чергу, дозволить щороку заощадити від 780 тис. до 1,56 млн л пального.
Застосування українськими аграріями відповідних сучасних новітніх технологій змогло б уже протягом першого року після їх впровадження забезпечити чисте зростання рівня рентабельності господарств на понад 4 млрд грн на рік. Всі охоплені нашим дослідженням ГМ культури мають високий потенціал для вирощування в Україні.
- На сьогодні Україна є одним із провідних експортерів сільгосп-продукції у світі. Якщо припустити можливість використання ГМ культур на нашій землі, чи не послабить це її позиції?
Навпаки. Такий крок збільшить експортний потенціал країни. До головних складових аграрного експорту України входять пшениця, кукурудза, ячмінь, цукор, ріпакова та соняшникова олія і навіть соя. Саме через призму структури цих експортних позицій та можливостей запровадження ГМ культур в Україні слід розглядати привабливість різних ринків для нас. Кукурудза, наскільки ми бачимо, є чи не найважливішою з точки зору застосування ГМ технологій, і світові ринки загалом позитивно ставляться до цього. Навіть ринок ЄС, який має жорсткі вимоги до квотування сільськогосподарського імпорту, відкритий для таких ГМ культур, як кукурудза, соя та ріпак.
- Про переваги зрозуміло. Однак реальність така, що вирощувати ГМО культури в Україні наразі заборонено законодавством. Щоправда, чи не кожний аграрій знає, що вони десь є. Так є чи немає у нашій країні ГМО сільгоспкультури?
Офіційно ГМ культур у нас не зареєстровано: ані для вирощування, ані для споживання. Це нагадує ситуацію зі страусом, який сховав голову в пісок. Начебто в нас нічого немає, але всі розуміють, що в нас «щось» є. Найчастіше у цьому контексті згадується соя, яка, до речі, з’явилася в Україні не від «Монсанто», а із сусідньої Румунії, яка вирощувала цю культуру навіть на своєму острові поряд з українською Венецією - Вилково. Як ви думаєте, на персональному рівні важко було домовитися про постачання?
Інша справа - кукурудза, стійка до гербіцидів чи до комах. Офіційно її не завозять. На нашому ринку кукурудза - це гібридне насіння, для створення якого ніхто не використовує генетично модифікованого матеріалу батьківських ліній. Жодна серйозна компанія не дозволить цього собі робити. Але коли завозять великі партії кормового зерна, то, звісно, там може бути і відсоток модифікованого, який хтось із фермерів посіє на один сезон.
На сьогодні жодний нормативний акт не забороняє ГМО, просто у нас нічого не зареєстровано і нікому не відмовлено. Можна зареєструвати і дозволити або можна розглянути заявку такого виробника і вмотивовано не дозволити. У нас немає ані першого, ані другого.
Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» передбачається процедура державної реєстрації, виходячи з оцінки безпеки для навколишнього середовища та здоров’я людини трансгенних продуктів, зокрема сільськогосподарських рослин. Проте, по суті, цей Закон не працює у силу різних обставин. По-перше, він був прийнятий наспіх, коли Україна приєднувалась до СОТ, це було однією з вимог вступу задля забезпечення рівності конкуренції. Одну версію прийняли у першому читанні, вона була кращою, але через певні політичні обставини ситуація не рушила з місця. Після першого читання цей Закон «висів» у парламенті чотири роки. А потім, у так званий день СОТ, коли розблокували парламент на один день, аби проголосувати закони для вступу в цю організацію, за 5 хвилин проголосували, але не ту версію, що готували, а іншу, нову, щоправда, вона була побудована на скелеті першої, але готувалася другими відомствами і відповідно враховувала інші, корпоративні інтереси. Закон сповнений дисбалансу і суперечностей. Хоча на сьогодні до нього розроблено купу нормативних актів, він не працює, при цьому всі на нього посилаються.
Відповідно до цього законодавчого акта заявник має подати заявку на якусь ГМ культуру, котру відповідний орган повинен розглянути і прийняте рішення: або відмовити в силу певних обставин, або дозволити випробування на відкритих площах. Дотепер жодного такого випадку історія не знає.
Натомість нелегальна історія знає більше: у нас вирощуються ГМ культури.
Перш за все йдеться про сою. Кілька років тому ми за власною ініціативою перевіряли, чи є у нас стійка до раундапу соя. Звичайно, ми її знайшли. Про масштаби говорити складно, але за різними оцінками від 30 до 50 % посівів сої в Україні - трансгенні. Головний мотив і рушійна сила поширення ГМ сої - економічна вигода. Тож соя є і її очевидно багато. Це велика проблема для виробників сої.
Друга культура - кукурудза. Думаю, її небагато. Як вона потрапляє до нас? Ми імпортуємо зерно кукурудзи не тільки насіннєве, а як кормову сировину. Там немає суворого контролю щодо цього. Можна завезти під виглядом кормової насіннєву.
Трансгенних соняшнику і пшениці у нас, як і в інших країнах, немає. Наразі триває робота з їх створення та випробувань (пшениця, стійка до посухи, у США та Австралії). Для пшениці важливим є питання зимостійкості та посухостійко-сті, для соняшнику - стійкості до грибкових хвороб.
Приміром, пшениця, за моїми оцінками, з’явиться на ринку не раніше, ніж за 4–5 років. Коли ж засоби масової інформації показують Бессарабський ринок, який переповнений трансгенними огірками та помідорами, то це дешева сенсація, цього немає.
- Як регулюється обіг ГМО в країнах ЄС та Америці?
В Європі сільське господарство дотаційне, відповідно це і визначає ті обмеження, які спільнота використовує, аби захистити ринок своїх виробників. Натомість у США політика інша, вони сприяють посиленню свого експорту. За рахунок цього періодично виникають конкурентні суперечності.
Світові масштаби вирощування трансгенних культур у 2013 році
Європа, виходячи з цих обставин, не забороняє використання сортів трансгенних рослин, але дуже прискіпливо ставиться до їх вирощування. Крім того, є певні правила допуску на ринок. Приміром, коли йдеться про сою та кукурудзу, то ми маємо розуміти, що це харчовий та кормовий білок. Коли існує дефіцит такого білка чи кормів, то його, звичайно, імпортують з інших країн. Європа офіційно дозволяє для використання більш ніж 30 ГМ продуктів рослинного походження: сою, кукурудзу, цикорій, гвоздику тощо.
Єврокомісія останнім часом досягла значного прогресу в регуляції генномодифікованих продуктів, розвинувши і обновивши законодавство. Європейська агенція (EFSA), яка відстежує безпечність харчових продуктів, - одна з кращих у світі. Проте, врешті-решт, питання вирощування ГМ культур кожна країна в ЄС вирішує сама. Португалія і Іспанія - вирощують, у Франції змінився президент і змінилися правила: тепер не вирощують. Румунії після вступу до ЄС було відмовлено у вирощуванні через відсутність належного законодавства та консолідованої політики ЄС щодо вирощування тих чи інших культур. Однак останнім часом через економічну вигоду цей процес планують відновити. Чехія та Словаччина також дивляться на прибутковість ГМ кукурудзи і йдуть цим шляхом.
В Канаді визнають сорти генномодифікованих рослин як сорти з новими характеристиками, вони вважають, що генна інженерія забезпечує якійсь нові генетичні ознаки, але їх також можна вносити і шляхом традиційної селекції. Проте діє система контролю, відповідно все, що виходить на ринок, проходить однакову систему конт-ролю як для традиційних сортів, так і генномодифікованих, плюс Міністерство охорони здоров’я також контролює з точки зору здоров’я для населення.
У США регуляторна система розділена між окремими відомствами, там немає централізованої дозвільної системи. Міністерство сільського господарства приймає рішення дозволити вирощувати чи ні. Впродовж 5–10 років така культура перебуває під контролем, і якщо за цей час питань не виникає, культура себе добре зарекомендувала, вони знімають обмеження і не контролюють цей процес. Крім того, Агентство з захисту навколишнього середовища переймається тими продуктами сільського господарства, які мають відношення до сільського господарства, зокрема, стійкі до пестицидів, вплив на живі організмі і дають дозвіл. Структура (FDA) при Міністерстві охорони здоров’я оцінює вплив на здоров’я людини.
- Скільки на сьогодні в Україні лабораторій реально можуть дослідити вміст ГМО у продукції?
У нашому Інституті харчової біотехнології та геноміки перш за все - на базі лабораторії детекції ГМО і біобезпеки. Ми почали працювати з розробки методів якісного визначення ГМО за кошти НАН України з 2004 року. Попри всі складнощі ще тоді комплектували лабораторію, закуповували обладнання, навчали фахівців. Через рік перейшли до методів кількісного визначення. Систематично й послідовно. Сьогодні наша лабораторія обладнана за європейськими стандартами, вона повноцінно функціонує, всі методики, як-то кажуть, на ходу. Вдосконалюємо експертизу, адже методи повсякчас змінюються. Іншими словами, працюємо самі на себе, щоб бути в добрій «спортивній формі», і вирішуємо назрілі наукові проблеми. Саме тому ми уповноважені Урядом України на виконання функцій референтної лабораторії - це цікаво професійно, це робота на розвиток і можливість імплементувати власні розробки на користь суспільству.
Добрі можливості має Національний університет біоресурсів і природокористування, хоча там перевіряють обмежену кількість культур. У Національній академії аграрних наук лише Селекційно-генетичний інститут в Одесі має таку експертизу, проте нестача необхідного обладнання дається взнаки. У Міністерстві охорони здоров’я є свої спеціалізовані лабораторії, колишньому Держспоживстандарті та Мінагропромі. У системі Національної академії медичних наук Інститут екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя - найбільш просунутий у прикладному плані. Є мережа лабораторій у санепідемстанціях, де можна використовувати невеликі потужності…
Але питання знову ж таки зводиться до того, наскільки професійно кожен володіє необхідними знаннями, наскільки адекватно застосовують методи і наскільки відповідно якісною буде оцінка.
