Багатопрофільне сільськогосподарське підприємство «Нібулон» відомо, мабуть, кожному аграрію. Людина, яка керує та задає темп розвитку цього підприємства — його засновник і генеральний директор Олексій Вадатурський. Він — Герой України, обіймає за статками 15-е місце в рейтингу української версії авторитетного ділового журналу Forbes. Свій бізнес із нинішнім оборотом у мільярди доларів США створив із нуля. Причому заробив гроші на очах у всіх. Номінувалися на Всесвітню продовольчу премію World Food Prize — це така «аграрна Нобелівка». У лютому Олексій Вадатурський взяв участь в Українському Зерновому саміті. Кореспондент «Агробізнесу Сьогодні» поспілкувався з видатним бізнесменом, діячем агропромислового комплексу. Пропонуємо ознайомитися з його думками.
Я часто кажу «Ми — перші». І не боюся видатися нескромним, бо так воно і є. Без перебільшень. Компанія «Нібулон» отримала сертифікат №1 члена Української зернової асоціації (УЗА). Це величезне багатопрофільне агропромислове підприємство. Хочу сказати, що сертифікат №1 Української зернової асоціації у нас недаремно. Ми — одні з ініціаторів створення УЗА ще 1999 року. Ми були ідеологами і практиками створення в Україні прозорого зернового ринку, не бандитського й тіньового, а цивілізованого. Завдяки цій нашій ініціативі ринок зерна в Україні нині — класний, конкурентний, навіть якщо порівнювати з Францією чи Америкою.
Компанія була створена ще за Радянського Союзу. Він розпався, а ми утворилися і постали. Я був свідком буремних 1990-х років. Ми пережили багато неординарних ситуацій. Іноді приїжджав до Донецька, і бачив різне. Одного разу на моїх очах розстріляли з гранатомета пост ДАІ. Багатьох бізнесменів тоді розстрілювали їхні конкуренти. У мене була невелика команда, ми їздили лише із газовими пістолетами. На нашу компанію пробували наїжджати рейдери… Коли починали, в нас працювало лише 7 працівників. А зараз — 7000 висококваліфікованих спеціалістів. За ті часи можна розповідати багато. Багато хто збанкрутував, а «Нібулон» вижив. Наприклад, тоді була гіперінфляція 1:10 000. Зараз, коли скаржаться на інфляцію 1:3, я лише посміхаюся. Для нас нові складнощі в Україні і в світі — це і нові можливості.
Коли я будував цей бізнес, то спочатку не розумів: як мені конкурувати з велетенськими транснаціональними корпораціями? У них за спиною — потужні держави, щедрі банки з низькими відсотками. Все класно у них. А в нас — нічого нема...
Компанія «Нібулон» першою в Україні — ще 1998 року! — отримала кредит Світового банку у розмірі 5 млн доларів терміном на 7 років. Найбільший на тоді міжнародний кредит. Коли я розповідав, як я отримував його, люди не вірили. Навіть у Міністерстві сільського господарства України дивувалися. До мене приїхав додому представник того банку із Вашингтону, США. Захотів подивитися на мою двокімнатну квартиру на шостому поверсі у панельці. На стару «Волгу», на мій офіс і сільгосптехніку, яку я тоді мав. Кажу їм: «Готовий вам все віддати в заставу!» А сам боюся, що одного дня прокинуся: а ти вже бомж! Нічого немає... Але представник Світового банку сказав: «Ми переглянули вашу кредитну історію і вирішили дати вам гроші без застави». Тоді я справді зрозумів, що таке чесна кредитна історія. А раніше ж «Нібулон» брав кредити під 160% чи навіть під 240 % річних. І завжди вчасно повертали до копійки.
Коли ми отримали кредит Світового банка, то одразу стали найбільшими покупцями техніки Fendt. Запросили мене тоді на агропромислову виставку в Ганновері. Й Fendt зібрав усіх своїх дилерів, показуючи мене: «Дивіться! Оце — найбільший фермер у світі, що полюбляє нашу техніку в такій кількості». Бо тоді я отримав 66 тракторів Fendt як кінцевий споживач.
Ще наша компанія — перша в Україні, яка отримувала кредит ЄБРР під гарантії Євросоюзу. Я їздив у Брюссель, підписував угоду з європейцями. Ми брали участь також у програмі Світового банку, спрямовані на розвиток експорту. Бо всі наші технологічні операції прозорі. На всіх лініях технологічних операцій стоять відеокамери. Скільки зерна на митниці? Скільки вантажиться на судно? Яка його якість? Лабораторні аналізи теж можемо підтвердити в режимі онлайн. Інформацію про кожен наш день, кожен кілограм прийнятого нами зерна, яким автомобілем його доставлено — можемо продемонструвати Державній податковій службі України. «Нібулон» — абсолютно прозора компанія. Усе бачимо самі і можемо показати партнерам. І сам я усю цю інформацію можу отримати зі своєї квартири. Бо ми — компанія в смартфоні.
У нас нині 4000 постачальників зерна. Й 85 % його надходять безпосередньо від сільгоспвиробників, решта — від перевірених трейдерів, які теж купують лише у фермерів. Із тими, хто перекупляє в інших, з посередниками — не працюємо. Ми в Україні — найбільш доступний партнер для фермерів. Починалася наша компанія на Миколаївщині, потім розбудовувалася по всій Україні. Мені треба було шукати подальші ринки для збуту нашого зерна. Ми перші з України, хто відкрив для нашої вітчизняної продукції ринок Єгипту по кукурудзі. А це — третя країна в світі за обсягами купівлі зерна. Для Єгипту я став найбільшим закордонним товаропостачальником. Й таким чином «Нібулон» започаткував рух збільшення виробництва кукурудзи в Україні завдяки стрімкому зростанню її експорту.
Інтереси нашої компанії — майже по всій Україні, поки що за винятком окупованих районів. Ми змінюємо аграрну логістику України. Наприклад, майже все зерно із Запорізької і Дніпропетровської областей раніше ішло у порти Великої Одеси автомобільним транспортом. Ми ж перевели зернові товаропотоки на Дніпро. Елеватори розмістили безпосередньо біля сільгоспвиробників. Коли у нас виникла ідея перевозити зерно річками, суднобудівні заводи в Україні по черзі банкрутували. Їх в Україні взагалі 31. «Нібулон» замовляв баржі — а нас кидали: на одному заводі, на другому... Не будували суден, не повертали кошти. Тоді купили напівзруйнований завод. Тепер у «Нібулон» працює кожний п’ятий суднобудівник України. На цьому заводі задіяно близько 700 людей, а коли треба, переводимо туди спеціалістів — електронщиків та інженерів з елеваторів. І тоді працює у нашій суднобудівельній сфері на верфях близько 1000 людей.
Ми вже будуємо не тільки баржі, транспортні судна, а й пасажирські. А ще — зайнялися оборонною тематикою. Маємо найсучасніше підприємство річкової галузі. Мені приємно було отримати листа від Міністра оборони України, в якому вони просять «Нібулон» відремонтувати військовий корабель. На спуск нових суден на воду з нашої верфі до нас приходять як на свято жителі Миколаєва: до 10 тисяч чоловік гостей буває.
«Нібулон» збудував сучасний річковий флот — 81 судно, й усі ходять під українським прапором і працюють на них наші українці — 400 моряків. Раніше вони довго плавали на іноземних суднах, були найманцями під чужими прапорами. Працювали по кілька місяців в одній компанії, потім переходили в іншу… Я їх переконав, що можна і в одній судноплавній компанії працювати і два, і три, і п'ять років поспіль. Та ще й в білу, а не за готівку в конверті.
Країна біля моря повинна бути морською державою: вміти захищати свої водні рубежі, будувати вантажні і пасажирські судна. З Південного Бугу, з Дніпра ми веземо річками зерно і перевантажуємо його на морські великі суховантажні кораблі. До 40 тис. тонн зерна на добу ми здатні перевантажувати на рейді. Жоден портовий морський термінал України технічно не здатний виконати такі добові обсяги перевалки. Також без підтримки держави поглиблювали дно наших річок. Наприклад, поглибили 154 км Південного Бугу. Бо поставили за мету — перевозити цією річкою щороку 1 млн тонн вантажів. Ми вже перевезли річками 25 млн т вантажів, в основному — зерна.
Треба мати довіру до своїх працівників, до партнерів — іноземних і вітчизняних компаній, банків, до інших країн, з якими працюємо. На жаль, деякі наші люди якщо не вкрадуть, то не проживуть. «Нібулон» розробив схему, як боротися з крадіжками та з контрабандою палива на всіх ділянках виробництва: на суднах, на автомобільному транспорті тощо. Відстежуємо рух кожного свого судна, пройдений ним кілометраж і швидкість транспортного засобу, й також контролюємо стан руху навколо нього. У нас 200 автомобілів, і так само відстежуємо рух кожного з них по Україні. Такий контроль дозволив нам досягти 20% економії у витратах на паливо. Треба не лише мати активи, а й вміти їх контролювати.
Що заважає експорту зерна? Україна в плані культури агровиробництва знаходиться ще на вельми низькому рівні. У нас в Україні зустрічаються десь 28-30 карантинних шкідливих бур’янів, які неприйнятні у багатьох країнах світу. Багато наших компаній через наявність у зерні клопа — черепашки не могли експортувати свою пшеницю як продовольчу. А тільки як фуражне зерно — на корм верблюдам чи там слонам.
Нашому фермерові насамперед важливо, щоб була хороша ціна. А щодо якості зерна він дбає менше. Я виступав з цим питанням навіть на Кабміні — з ініціативою, як боротися з клопом — черепашкою в Україні. Ми розробили чіткий план, довели його до агровиробників. Й тепер відсоток продовольчої пшениці постійно збільшується. Держава повинна займатися цим на найвищому рівні. Покращувати культуру виробництва. Нам приємно, що «Нібулон» на міжнародному ринку позиціонується як представник України. І я вам скажу: ми завжди були націлені на те, щоб Україну знали у всьому світі.
Мене часто питають: що треба для того, щоб стати лідером по експорту? Скажу: вкласти 2,5 млрд доларів в розвиток інфраструктури: у будівництво елеваторів, портових терміналів, річкового флоту, суднобудування. Ще порахуйте фонд зарплати і 1 млрд гривень податків і зборів у держбюджет щороку. Уявляєте? Це ж не просто купив — продав, збарижив — і виграв. Мене інколи називають олігархом. Хоч я ніякого відношення до олігархату не маю. Коли наша компанія була мала, нам встромляли палиці в колеса районна адміністрація. Коли ми розрослися, нам почала заважати бюрократія на рівні області. А зараз вже проти нас інколи грає навіть Кабмін чи Верховна Рада. Не приймають потрібні закони на підтримку наших ініціатив. Хіба погано було б, якби таких компаній як «Нібулон» в Україні була не одна, а 20-30? Держава б від того тільки виграла. Мені доводилося спілкуватися з Президентами країн, прем’єр — міністрами, з головами комітетів парламенту, із міністрами. Нарешті мене починають чути. Зокрема, дякую міністру інфраструктури Олександрові Кубракову.
Ми за те, щоб були всім рівні умови на всіх рівнях. Наприклад, ми проти того, щоб нечистоти з кораблів зливалися у Дніпро, з якого п’є 80% населення України. Але зробили навпаки: флот під будь — якими прапорами може зливати помиї хоч у Києві біля пам’ятника Либіді. Я проти цього.
У мене, крім рослинництва і флоту, багато чого ще є. Тваринництво, звісно. Це насамперед — соціальний проєкт. Це працевлаштування багатьох людей. Ну, й не завадять також безкоштовні органічні добрива. Але будь — який проєкт повинен бути прибутковим. І у мене свинарство, молочарство є саме такими. Прибутки, щоправда, невеликі, але вони є.
Не зрідка мене запитають: в чому ж секрет успіху? Як досягти значних результатів у нашому непростому сьогоденні? Відповідь проста: впахувати 24/7/365 (цілодобово круглий рік — примітка редактора).
Спілкувався Ігор Петренко