Час діяти рішучіше
У своєму вступному слові міністр Ігор Швайка наголосив, що розвиток свинарства в Україні є невід’ємним від світових тенденцій та вимагає рішучих кроків і кропіткої праці з дерегуляції галузі. Звучить гарно. А що насправді робиться для цього?
Нещодавно призначений заступник міністра Андрій Дикун жваво ділився своїми враженнями на посаді чиновника. Перше, що найбільше вразило його, — корупція, яка настільки вкоренилася у державницькій системі, що масштаби її просто шокують. І зламати одним днем цей стиль роботи не можна. Та й із професійними кадрами у нас, виявляється, також проблема — робити немає кому, зауважив пан Дикун. Виникає риторичне питання: а на кого ж тоді виділялися з бюджету такі величезні кошти?! Проїдають, просиджують усе…
«Всі розуміють, що треба міняти, але як це робити — алгоритму такого не має, — говорить заступник очільника відомства. — Міністр на сьогодні поставив завдання — відкрити двері для бізнесу. Однак, на жаль, основна маса виробників свинини нині стоїть збоку і спостерігає. Думаєте, що хтось за нас виконає нашу ж роботу?! Цього не буде! Мене надзвичайно дивують білоруси, поляки, які так активно лобіюють свої інтереси і намагаються усе більше потрапити на наш ринок. Польський бізнес, зокрема, дуже згуртований, який змушує у прямому сенсі цього слова владу працювати. Хто сьогодні нас змушує? Відверто скажу, ніхто. Як на мене, повинен бути шалений тиск знизу. Нам не вистачає конструктивних пропозицій і реальних дій з боку виробників».
З позитивного хочеться відмітити, що уже два місяці працює група зі свинарства, таке собі експортне агентство, завдання якого полягає у вивченні нових ринків збуту, проведенні зустрічей із посольствами тих країн, які нам цікаві для експорту м’яса. У липні в Україну приїдуть єврокомісари з метою інспектування підприємств для того, щоб отримати дозвіл на ввезення продукції у ЄС.
Не варто розраховувати вітчизняним свинарям і на державні дотації. Позиція міністерства чітка: бізнес має бути бізнесом. І якщо хтось сподівається, що держава регулюватиме ціни на ячмінь, кукурудзу, реалізаційні ціни на м'ясо, то таке регулювання, на думку Андрія Дикуна, добром не закінчиться. Яскравим прикладом цьому є втручання чиновників у виробництво молока, цукру.
Тому треба вдовольнятися тим, що маємо. А що ж у нас є? На сьогодні діють спецрежими з ПДВ і фіксований сільськогосподарський податок. Цього, на думку заступника міністра, достатньо, аби ефективно працювати. Хоча і тут є деякі нюанси, які викликають тривогу. Ні для кого не секрет, що МВФ, даючи кредити, висуває свої вимоги. Окрім підняття тарифів для населення на газ тощо, вимагає ще й відміну ФСП. А це ставить наших виробників та їхніх колег з-за кордону у нерівні умови, оскільки останні отримують від держави дотації. «Позиція міністерства у цьому питанні чітка — ми будемо стояти до кінця та відстоюватимемо цей податок. Я вважаю, що це підтримка галузі, і досить таки суттєва».
Час, звісно, покаже, як воно буде далі. Але, послухавши профільних чиновників, дуже хочеться вірити, що ситуація поволі буде змінюватися у кращий бік. Та й самі виробники нарешті займуть позицію нападаючого, а не пасивного глядача. Пам’ятаймо: хто стукає — тому відчиняють.
Свинячий бізнес у світі
Експерти виділяють певні тренди, які, власне, обумовлюють тенденцію розвитку галузі у всьому світі. Серед них:
- стрімке зростання населення. Прогнозується, що за 20 років воно збільшиться на 1,2 млрд людей;
- урбанізація — до 2030 року 4,9 млрд осіб житиме у містах;
- проблеми з водними ресурсами;
- покращуватиметься якість харчування (мається на увазі калорійність на душу населення на добу);
- зростають вимоги до безпеки харчування.
Зі слів президента Асоціації свинарів України Артура Лози, до 2019 року прогнозується суттєве збільшення виробництва свинини до 126 млн т, щороку по 2 %. Крім того, за останні 5 років зросли й обсяги споживання свинини зі 100 млн т до 109.

Якщо говорити про ЄС, то лідерами європейського виробництва є Німеччина, Іспанія, Франція, Данія, Нідерланди, Польща, Італія. За рівнем виробництва перше місце посідає Німеччина, потім Іспанія, Франція, Польща.
Що ж впливає на розвиток свинарського бізнесу? Передусім це африканська чума свиней, яка розгулювала по Росії, спалахи виникали у Польщі та Україні.
У Росії попри Африканську чуму свиней відбувається зростання виробництва з 2004 року. Домашні та фермерські господарства суттєво зменшуються, однак нарощують потужності промислові підприємства. У них є чимала фінансова підтримка на регіональному рівні. З минулого року Росія стала членом ВТО. Однак через спалахи чуми ринок прикрився, і зараз там відчувається суттєвий дефіцит свинини, а відтак, збільшилися закупівельні ціни на свинину до 140 руб/кг (35–38 грн/кг) живої ваги.
Свинарство по-українськи
Зі зростанням популярності серед українців м’яса птиці на цьому фоні знижується споживання свинини, яловичини і телятини. У 2011–2012 рр. було значне підвищення попиту на свинину, потім обсяги дещо зменшилися. Торік виробили майже на 30 тис. т свинини більше — 765 тис. т. Спожили 990 тис. т, імпортували 234 тис. т.
Дефіцит заповнюється імпортом. Найбільше м’яса до нас іде з Бразилії, Німеччини, США і Канади, потіснивши Польщу на 6 позицію. Український експорт практично обвалився. Поки ми продаємо свою свинину тільки у Росію. Проте у зв’язку з останніми подіями обсяги суттєво скоротилися: якщо у 2012 році експортували понад 25 тис. т, то торік всього лиш 6 тис. т.
Однак приємно констатувати, що попри все виробництво вітчизняне продовжує зростати.
Цінова політика особливих змін з минулого року майже не зазнала. Свині І категорії, м’ясні, які мають найвищі показники, купувалися по 18–22 грн/кг живої ваги. У 2014 році ціна утримується на рівні з незначними коливаннями, наразі вона становить 22–24 грн/кг.
Аналізуючи складову ринку, Артур Лоза визначив, що остання залежить від вартості зернових, соєвих продуктів; співвідношення ціни на свинину до вартості комбікорму. «Нині відбувається падіння прибутковості свинарського бізнесу, але з другої половини 2015 року знову почнеться позитивна динаміка ринку виробництва свинини», — зауважив експерт.

Якщо розглянути структуру виробництва галузі свинарства, то маємо наступну картину: 148 підприємств утримує поголів’я від 5 тис. і більше; 410 — від 1 до 5 тис. голів, і велика кількість тих, які мають від 100 і до тисячі голів. 1 % займають підприємства, що мають до 99 свиней; і повна протилежність їм 20 господарств, які вирощують наразі понад 20 тис. голів. Беззаперечним лідером є «АПК-Інвест» (майже 280 тис. свиней), другу позицію займає «Глобино» (близько 150 тис.), далі йдуть «Даноша» (127 тис.), «Агропромислова компанія» (112 тис.) і завершує п’ятірку лідерів «Нива Переяславщини» із понад 100 тис. свиней.
За регіональним розподілом перше місце за кількістю поголів’я займає Донецька, Дніпропетровська, Черкаська, Київська та Полтавська області. А за обсягами виробництва лідирують Донеччина, Київщина, Дніпропетровщина, Полтавщина та Львівщина.
Що ж, власне, необхідно для подальшого нормального розвитку галузі? Перейнявшись цим питанням, Артур Лоза зауважив: «Є два шляхи розвитку подій у свинарстві: або ми чекатимемо, поки міністерство запропонує варіанти нормативного розвитку підтримки галузі, або ми об’єднуємося і напрацьовуємо власне бачення, пропонуємо реальні кроки і, таким чином, впливаємо на розвиток галузі в цілому». Схоже, дієвий вихід в останньому. Власне, про це й говорив Андрій Дикун, закликаючи виробників займати активну позицію і тісно співпрацювати з міністерством. Лише тоді результат може приємно порадувати. У нагоді корисним може стати і досвід сусідів-поляків.
А наразі важливо зосередитися на тих напрямах розвитку, які сприятимуть покращенню ситуації в галузі. Йдеться про подальшу модернізацію промислового свинарства, інтенсифікацію, збереження енергоносіїв, відновлення розвитку племінного свинарства, дерегуляцію, розбудову експортних каналів тощо. Якщо ці складові будуть напрацьовуватися постійно й динамічно — успіх гарантований.