Кожен власник аграрного бізнесу, а особливо великого, прагне, щоб його підприємство працювало з максимально великою віддачею. Саме тому один фермер оснащує техніку новими комп’ютерними системами, другий — впроваджує аграрний 1С, інший — технології GPS, а після цього вони чекають на значне підвищення ефективності виробництва. Проте воно, якщо і наступає, то є несуттєвим, адже всі ці вдосконалення є частковими, а система керування господарством вимагає комплексного підходу.
Зі слів Артема Бєлєнкова, директора з розвитку компанії «Панорама Консалтинг», що займається підвищенням ефективності агрохолдингів, можна виокремити такі проблеми в управлінні, як:
- Відсутність повноцінної системи контролю та обліку;
- Можливості для зловживання працівниками на місцях;
- Ручне керування бізнесом (коли власник сам керує всіма процесами);
- Непрозорий бізнес для потенційних інвесторів;
- Відсутність бюджетної облікової системи.
До цього додаються менш глобальні, проте не менш значущі проблеми:
- Невідповідність орендованої площі, тієї, яку реально обробляють;
- Низька якість операцій, що виконуються у полі;
- Приховування деякими агрономами проблем на полях;
- Крадіжка пально-мастильних матеріалів на всіх етапах (від АЗС до польової техніки) тощо.
До будування системи управління великим господарством, зокрема агрохолдингом, слід підходити принципово індивідуально. При цьому не треба забувати, що готова комплексна система має охоплювати такі сфери:
1. Земельно-юридичний департамент, який веде облік земельного банку, позиціонує його на мапі, відслідковує зміни, порівнює орендовані землі з тими, які реально обробляються;
2. Служба безпеки, яка контролює розкрадення активів компанії та зловживання;
3. Зовнішні користувачі, до яких належать аудитори та інвестори;
4. Транспортний департамент, який контролює парк техніки, витрату палива та диспетчерську службу. А також робить планування маршрутів і моніторинг змін;
5. Департамент виробництва, який веде електронні карти полів, робить їхню паспортизацію, аналізує ґрунти тощо;
6. Фінансовий департамент, який займається документообігом, підвищенням вартості бізнесу та покращенням умов фінансування.
Автоматизація процесів та інформаційний центр
Для виробництва продуктів використовується окремий тип операційної системи, яка включає: бізнес-процеси (операції в агрофірмі), інформаційні потоки (управління, облік та решта показників, які вимірюють діяльність), ІТ-системи (підтримають інформаційні потоки) та персонал.
Керівник групи консультаційних послуг для АПК в Україні компанії EY (Ernst&Young) Михайло Мішов зазначив, що для нормальної роботи підприємства необхідна гармонізація всіх зазначених підсистем, будь-який перекіс означає менш ефективну роботу компанії.
Для аграрних підприємств є 6 бізнес-процесів, на які потрібно звернути особливу увагу:
- Планування, що включає сівозміну, очікування від ринку, фінансовий та маркетинговий рік;
- Керування виробництвом;
- Логістика;
- Керування земельним фондом;
- Керування фінансами.
Зі слів Михайла Мішова, зазвичай в агросекторі автоматизація процесів розвинена дуже слабо, а дарма, оскільки цей крок дозволить значно підвищити продуктивність. Проте він зазначив: «Якщо є потреба автоматизувати систему, то спочатку необхідно зрозуміти місце цієї системи в компанії. Вам потрібно краще оптимізувати бізнес-процес, хоча б описати той цільовий стан, до якого треба прийти. Якщо цього не зробити, то з вірогідністю 90-95% всі інвестиції будуть даремні».
Дуже важливо, щоб в агрофірмі працював ефективний інформаційний центр, в якому реалізовані всі основні процеси, зокрема проводиться планування, реалізовані процеси логістики, купівлі, продажу, переміщення тощо. Зазвичай це дозволяє зробити програма 1С. Є й інші системи, але, з точки зору бізнесу, не має значення, яку саме систему ви оберете, важливо, щоб вона відповідала вимогам компанії та дозволяла їй рости у заданому керівництвом напрямку.
До того ж, існує велика кількість різноманітних модулів, які дозволяють вирішувати окремі питання (наприклад, система GPS дасть можливість вирішити деякі логістичні та картографічні питання), однак дуже важливо, щоб всі ці модулі не працювали окремо, а були зв’язані між собою в єдине ціле, тобто інтегрувалися в основну систему.
Щодо головних процесів, то перш за все слід звернути увагу на основну облікову систему, де робиться планування. Вона обов’язково має дозволяти вам планувати на довгий час: для аграрного господарства мінімальний час планування становить 9 місяців, але краще робити його на 3 сезони вперед, на 18 місяців.
Система управління земельним банком
Для того щоб отримати комплексну систему управління господарством, потрібно перш за все створити систему управління земельним банком. Вона будується на основі реєстрів договорів оренди, карт розпаювання земель сільських рад, даних кадастрових карт України та обмінних файлів у замовників.
Вся система в основі має три пункти: сховище документів (загальних та від сканованих), база реєстрів та єдина карта. Зв’язавши їх, ми отримаємо комплексну систему.
Єдина мапа полів — це одна з найголовніших складових у системі управління земельним банком. На неї нашаровуються всі можливі картографічні дані полів, потім йде їх прив’язка та створюється карта всіх земельних ділянок. Все це зв’язується і створюється умовний класифікатор: час оренди окремих полів, ділянки, на які оформлені договори, поля, що отримані за обміном тощо. На виході компанія має повну картину свого земельного банку, на якій оперативно відображуються всі зміни.
Весь блок управління земельним банком з блоком урахування договорів вже закриває велику прогалину та підвищує ефективність підприємства. Пан Белєнков зазначив: «Ми дуже часто запитуємо клієнтів: «За який проміжок часу ви зможете сказати, які поля у вас проблемні, а які ні?», «Де ви наступного року вже не будете обробляти?» Відповіді на ці питання іноді готуються тижнями, бо немає даних під рукою. А коли є така система — необхідна інформація доступна за п’ять хвилин».
Наступним кроком для будування комплексної системи є паспортизація полів та ведення технологічних карт. Вона створюється на основі реєстру полів, площі, підрозділу, хто обробляє ці поля. Фахівці з «Панорама Консалтинг» реалізовувати та використовувати цей блок радять у програмі 1С, адже в цьому випадку йде бюджетування, а також прив’язка конкретних даних до поля.
Найголовніше при створенні технологічних карт є обмірювання полів. Це є проблемою, адже при традиційному варіанті, коли агроном об’їжджає поля з агронометром, далеко не завжди можна отримати точні дані. Зі слів Артема Бєлєнкова, 95% таких обмірів не є якісними. Серед альтернатив є супутникова зйомка поля, а також повноцінний об’їзд окремої ділянки фахівцями, що мають спеціальне обладнання. Воно завдяки супутниковим сигналам та їхнім уточненням створює більш якісні контури поля. Але не слід забувати, що ця інформація змінюється, адже старі договори оренди землі завершуються, нові підписуються і саме тому важливо, щоб технологічні карти були пов’язані з системою управлінням земельного банку. Це дозволить оперативно вносити нові дані, зокрема, в систему GPS тракторів.
Для того щоб аналізувати дані щодо сівозміни та врожайності, необхідно вести паспортизацію полів, бо саме там ведеться аналіз поля, вносяться дані щодо агрохімічного складу, кислотності, врожайності, роблять картограми стосовно сівозміни тощо. Це важлива інформація для прийняття рішень та планування. Останнє, до того ж, треба робити для кожного виду роботи для кожного поля. Також система дозволить розбивати поля на ділянки відносно хімічного складу ґрунтів, завдяки чому можна будувати карту висіву, а також розуміти куди і скільки потрібно внести добрив.
Сучасне землеробство вимагає оперативної реєстрації факту. Наприклад, оперативна реєстрація реальних строків виконання робіт, реальної кількості внесених добрив тощо. До того ж, потрібні нові джерела інформації. Так, ви оснащуєте агронома мобільними додатками, в які він вносить всю інформацію щодо поля. По поверненні агронома додатки синхронізуються з основною системою, що дає змогу не тільки вести історію, а ще здійснювати оперативний контроль за станом полів та роботою агронома. Є інший варіант, коли агроном пише звіти після кожного відвідування поля, до яких додаються знімки необхідних ділянок. Вони завантажуються в головну систему завдяки GPS, а відтак, ви отримуєте картину стану ділянок, координати проблемних місць, а також здійснюєте контроль за роботою агронома.
Важливо отримувати інформацію щодо фактично обробленої землі. Система повинна повноцінно намалювати якість обробки поля, враховуючи обмеження по максимальній технологічній швидкості для цієї операції. Якщо швидкість перевищена, то система бере порушення на облік.
Не останнім за важливістю є блок обліку палива, адже пально-мастильні матеріали крадуть на всіх етапах: на заправках, з бензовозів, при заправленні польової техніки. Важливо, щоб система дозволяла вносити фактичні дані витрати палива та порівнювати їх з запланованими. При правильній побудові вона здатна зекономити вам 20-30% витрат і це лише за перший рік.
Об’єднавши все це ми отримуємо комплексну систему, яка дозволить значно підвищити ефективність виробництва. Проте варто зауважити, що тут вкрай важливий правильний підхід до створення системи, знання постачальників тих чи інших програм або обладнання, а тому краще звернутися до фахівців, які побудують вам ефективну систему управління.
Загальні поради
Підвищити ефективність господарства можна не тільки шляхом впровадження нових систем, варто ще грамотно планувати свою діяльність. Так, голова правління Асоціації сприяння бізнес-співробітництва України та ЄС Юрій Когут визначив проблеми, на які аграрію слід звернути окрему увагу:
1. Гроші (варто розібратися: де брати кошти ще до того як вони вкладені);
2. Політичні ризики (їх слід добре прораховувати, адже чергова політична структура, яка приходить до влади, намагається отримати підтримку керівників в аграрному секторі. Як зазначив Юрій Когут:«Перед тим, як заманюватись, потрібно зрозуміти, що буде завтра. В іншому випадку можна зіштовхнутися з тим, що ризики не виправдаються»);
3. Вихід на українські та закордонні ринки (проблема полягає у великій кількості посередників. Тут варто добре подумати, як, оминувши посередників, створити дієву систему продажів продукції, не втрачаючи при цьому велику частину прибутків).
Зараз нам, як ніколи раніше, потрібно виходити на закордонні ринки, зокрема ринки ЄС. Саме тому, на думку Юрія Когута, в системі агрохолдингу необхідно створити робоче місце для маркетолога, який повинен розібратися із виходом на ринок будь-якої країни. «Розібратися хто там працює, хто найбільший виробник тощо. Дешевих грошей в Україні ми не отримаємо — гроші ми зможемо одержати лише на Заході», — додав Юрій Когут. А для виходу на західні ринки потрібно додати до загальної системи агрохолдингу маленький аналітичний центр, персонал якого буде займатися виключно ринком. «В іншому випадку решту ризиків вам доведеться аналізувати самостійно», — наголосив голова правління асоціації.
Моніторинг полів
Для того щоб господарство працювало максимально ефективно, потрібно відстежувати стан полів та посівів. Це можна зробити двома шляхами: завдяки аерофотозйомкам та супутниковим знімкам.
Супутниковий агромоніторинг є сьогоденням в усьому світі. Вже 20 років в Європі функціонує система агромоніторингу MARS, а в світі активно розвивається глобальна система GEOS. У нашій державі діє Інститут космічних досліджень НАНУ та Державного космічного агентства України, який, співпрацюючи напряму з закордонними колегами, адаптує їхні технології до наших реалій, а також впроваджує нові розробки в галузь супутникового агромоніторингу.
Заступник директора з наукової роботи цієї інстанції Наталія Куссуль повідомила, що використання супутникових технологій для моніторингу та контролю виробництва в півтора рази підвищує ефективність праці, а всі нові розробки перевіряються на полігонах по всьому світі. Зокрема, в Україні є тестова мережа таких полігонів у Київській та Львівській областях, що має назву Jecam.
Загалом супутникові знімки дозволяють контролювати: правильність дотримання сівозміни, аномалії розвитку рослинності, робити прогноз урожайності, створювати карти родючості ґрунтів, а також оцінювати площі сільськогосподарських культур.
Супутникові знімки бувають двох типів: високого та середнього розрізнення. Щодо перших, то їх не обов’язково робити постійно, до того ж, ціна таких знімків зависока. Щодо других, то у таких знімках в одній точці міститься ділянка території 30*10 м, відповідно є вся інтегральна інформація про вирощування культури в цій точці. Але варто розуміти, що градацію можна побачити лише за умови регулярного отримання знімків.
Інформація із супутника не потрапляє до споживача напряму, оскільки потребує більшого осмислення, грамотності при її використанні. Саме тому першими її споживачами є агроконсалтингові компанії, які об’єктивно оцінюють картину та надають інформацію щодо планування сівозмін та інших операцій виробникам сільськогосподарської продукції.
Супутникові знімки можуть надати інформацію щодо правильного дотримання сівозміни. Його можна побачити шляхом аналізу супутникових знімків окремої території у різних час. Завдяки їм фахівці з Інституту космічних досліджень також можуть зробити карту аномалій розвитку рослинності. Наталія Куссуль зазначила: «Ми будуємо карти стану рослинності загально для всієї країни. На них показані відхилення розвитку рослинності в кращий та гірший боки».
Завдяки супутниковому агромоніторингу можна робити прогнозування потенційної урожайності. Вона представляє собою максимально можливу врожайність, яку можна досягти на полі. Прогноз враховує склад ґрунту, метеорологічні умови та сорт насіння. Також оцінюється реальна врожайність. «Наприклад, в одному проекті на господарстві потенційна врожайність становить 3337 кг/га, при цьому база даних цього підприємства показує, що середня врожайність становить 1200 кг/га», — повідомила Наталія Куссуль. В такому випадку фермеру треба знайти причину цього явища.
На основі супутникових знімків можна оцінювати врожайність, а також бачити загальну площу сільськогосподарських культур. Все це дозволяє зробити той факт, що з 2000 року вся територія світу фотографується супутниками. Відповідно, по всьому світі можемо дивитися, де більш родючі поля. Така інформація є важливою для страхових компаній, адже вони повинні розуміти ризики, зернотрейдерів, щоб оцінити майбутні показники розвитку врожайності, а також для тих, хто збирається купувати землю.
Звичайно, що є періоди, коли цей тип в силу певних причин недоступний (наприклад, засніжені поля чи висока хмарність), проте супутники дають безцінну інформацію щодо проблем, а значить і час для оперативного реагування на них.
Безпілотники. Та що робити в ситуації, коли через погодні умови або з інших причин неможливо отримати супутникові дані? Відповідь — використовувати безпілотні платформи. Сьогодні ця технологія швидко набирає популярності в Україні. За всіма прогнозами до 2020 року безпілотники будуть особливо запитаними в аграрній галузі. Чому?
При обході поля агрономи не бачать ситуацію всередині ділянки, яка може різко відрізнятися від ситуації по боках поля. Безпілотні ж платформи злітають на висоту 200 м, з якої чудово проглядається будь-яка локація. Наступною перевагою є те, що завдяки цим апаратам ви зможете здійснювати контроль за роботою техніки та загальним ходом виконання аграрних робіт, стежити за станом посівів тощо. А також ця технологія є універсальною: її можуть використовувати як великі агрохолдинги, так і середні й малі господарства.
Основними видами безпілотних літальних апаратів, що використовуються у сільському господарстві, є платформи літакового та роторного типів. Перевага перших полягає у тому, що вони можуть знаходитися в повітрі довше за роторні платформи. Залежно від модифікації, цей час становить від 60 до 120 хв. Але разом з тим другий тип платформ здатний нести на собі більшу вагу.
В основі платформи лежить легкий каркас із системою живлення, на який можна встановлювати модулі передачі сигналу, систему GPS, різноманітні камери тощо.
Щодо систем живлення, то вона буває двох видів: електричною та бензиновою. В першому випадку платформа отримає енергію від батарей, які є великими, ємними та дорогими. При виборі такої платформи слід тримати баланс між енергоспоживанням та ємністю батарей, в іншому випадку час польоту скоротиться. Безпілотники, обладнані двигуном внутрішнього згорання можуть значно довше знаходитись у повітрі.
Процес польоту агрегату проходить в автоматичному режимі. Безпілотник рухається по сітці заданих координат. В екстрених ситуаціях в платформі спрацьовує механізм повернення на домашню точку.
Проте, як зазначив Валерій Яковенко, співзасновник компанії Drone.ua, що надає послуги безпілотної аерофотозйомки,: «Важливо не тільки літати, а ще й правильно збирати дані». А даних не мало: окрім інформації з бортових показників та відстані до землі, безпілотник передає на наземну станцію ще й цифрові дані з камер, на деяких видах можлива навіть передача відео. При цьому є два моменти: ширина та відстань передачі даних. Зараз громадянська безпілотна платформа здатна передавати сигнал на десятки кілометрів. Цю відстань можна подовжити, але обладнання буде коштувати від 3 тис. дол.
Зараз технологія безпілотних апаратів швидко розвивається. Однак при цьому створення «скелету» платформи стоїть на останньому місці. Головні новації відбуваються на ринку підвісного обладнання. Наприклад, встановлення на безпілотник камери, яка донедавна використовувалась лише на літаках і важила декілька сотень кілограмів. Платформу можна оздобити термокамерами, якщо потрібно патрулювати велику територію, різноманітні радари, сканери і.т.п.
За допомогою цього апарату можна будувати точні карти полів, створити їхню історію за сівозміною та врожайністю, дивитися щільність посіву, з великою точністю оцінювати кількість зеленої біомаси, аналізувати проблемні ділянки тощо. Великою перевагою безпілотних апаратів є точність, з якою вони передають дані. Так, він дає знімок роздільною здатністю 4-5 см/піксель. Для порівняння: супутникові знімки дають 40-50 см/піксель. Проте з метою отримання комплексної картини важливо зберігати дані з великою періодичністю.
За допомогою мультиспектральної камери можна оцінювати вегетаційні індекси, а з багатоканальними камерами кількість індексів можливо збільшити до 25.
Всі дані необхідно прив’язувати до сітки координат. Це можна зробити двома шляхами: або після польоту зрівняти дані з прив’язкою до наземних контрольних точок, або використовувати обладнання, яке передає дані на наземну станцію. В обох випадках апарат передає координати з точністю до метра.
Але треба розуміти, що повноцінною альтернативою супутникам безпілотники не стануть. «Якщо господарство велике, то один супутниковий знімок може охопити 10 полів. Щоб зробити знімки тієї самої площі, безпілотник має злетіти 10 разів… Краще використовувати безпілотник там, де немає супутникових знімків», — додав Валерій Яковенко.
Щодо законодавчих вимог, то для безпілотних апаратів вагою до 20 кг немає обов’язкового ліцензування, вимог ставити на облік чи реєстрація. Але при цьому важливо виконувати правила безпеки: літати в межах неконтрольованого повітряного простору — в Україні це 300 м, літати в зоні візуального контакту подалі від аеропортів, об’єктів спеціального призначення та чужих полів.
