Ледь не щороку південні, східні й значною мірою центральні області України потерпають від посушливих погодних умов весни та початку літа. Посівну доводиться провадити ледь не в ритмі «Формули-1» через те, що дорогоцінна волога на очах випаровується із верхніх шарів ґрунту. За таких умов нерідко вологи бракує навіть для того, щоб проросло насіння, не кажучи про те, аби розчинити і повністю засвоїти мінеральні гранули, внесені при сівбі. Як наслідок, азот зі складу недешевих твердих добрив фактично не доходить за призначенням. Відповідно, можуть не дати очікуваного ефекту ані сучасна сівалка із можливістю одночасного внесення мінеральних гранул, ані якісний розкидач добрив.
Розглянемо переваги внесення безводного аміаку в ґрунт як основного азотного добрива.
Спосіб внесення
Масовий перехід до стрічкового внесення рідких азотних добрив започаткували ще фермери з Канади та США. І це при тому, що вони не можуть поскаржитися на брак вологи в ґрунті. Низка дослідів, проведених ще три-чотири десятиріччя тому, засвідчила, що відмова від розкидного способу внесення і заміна його стрічковим підґрунтовим внесенням азотних добрив дає змогу суттєво підвищити врожаї зернових культур — до 3,5 ц на 1 га пшениці. Поєднання такого способу внесення з одночасним підживленням фосфорними добривами давало змогу додатково отримати до 10 ц/га і більше.
Також читайте: Обережно: азотний розчин!
Стрічковий спосіб внесення рідких азотних добрив на сьогодні є оптимальним способом підживлення посівів. Властивості безводного аміаку дають змогу провадити цю операцію пізньої осені, навіть за умови перезволоження ґрунту. В такому разі культурні рослини отримають азот у потрібному шарі ґрунту, у достатній кількості та в легкозасвоюваній формі. Зазвичай безводний аміак вноситься за допомогою спеціальних культиваторів як після основного обробітку ґрунту, так і під час нього. Найкраще, коли добриво спрямовується на глибину від 10 до 15 см у важких ґрунтах, та від 15 до 18 см — у легких піщаних. Воно обов’язково повинно бути присипане землею. Безводний аміак у такому разі «закипає» та швидко зв’язується із ґрунтом. Завдяки цьому унеможливлюються втрати активної речовини в ґрунті (у крайньому разі вони не перевищують 5%), а сама вона поступово розповсюджується на глибину до 60 см.
Навесні посіяна насінина пускає коріння і протягом лічених днів сягає шару (10-15 см вглиб), куди був внесений з осені безводний аміак. Враховуючи те, що в цьому шарі міститься значно більше вологи, аніж на поверхні, рослина отримує фактично оптимальне середовище для розвитку. У рослини є лише 15-20 днів для того, щоб «відшукати» добриво. У випадку зі стрічковим внесенням рідкого аміаку, протягом проростання кореня вглиб, рослина стабільно отримуватиме азотну підтримку, завдяки тому, що внесений з осені аміак встиг просякнути ґрунт щонайменше на півметра вглиб.
Одним із ключових позитивних наслідків такого підходу є рівномірність розподілу активної речовини в ґрунті — кожна рослина отримує стільки азоту, скільки їй потрібно для нормального росту. На відміну від підходу з розкиданням добрив, коли гранули, залежно від якості техніки та правильності її налаштування, розподіляються за принципом «то густо, то пусто».
Для порівняння: внесення гранульованих добрив при сівбі дасть лише короткостроковий ефект на самому початку розвитку рослини. Натомість основною функцією азоту є синтез білків, який відбувається протягом усього періоду вегетації. І, як уже зазначалося, за умови достатнього зволоження шару, в якому знаходиться насінина.
Також читайте: Проблема азотного живлення рослин
І навпаки — внесення безводного аміаку на поверхню є неприпустимим, оскільки це дуже летка та токсична речовина. На відкритому ґрунті він швидко закипить та випарується. Малоефективним буде і поверхневе внесення твердих гранульованих добрив — воно призведе лишень до забур’янення посівних площ, піджививши насіння злісних бур’янів, що міститься у верхньому шарі ґрунту.
Ефективність та економічність
Безводний аміак містить 82,3% азоту — більше, аніж будь-яке інше добриво. Давно підраховано, що саме це добриво є лідером за економічною ефективністю. Собівартість виробництва 1 кг активної речовини безводного аміаку в середньому в 1,5 рази є нижчою, аніж таких популярних твердих добрив, як карбамід та селітра. Справа в тому, що в процесі його виробництва є непотрібною ціла низка процесів, необхідних для виробництва гранул. Зрозуміло, що безводний аміак — речовина токсична і становить небезпеку для здоров’я людини, потребуючи особливих умов для зберігання, транспортування та внесення. Тим не менш, економіка — річ уперта. За різними підрахунками, внесення безводного аміаку порівняно з традиційними твердими добривами обійдеться дешевше від 35 до 55%! Адже при цьому практично не застосовується ручна праця і заощаджуються паливно-мастильні матеріали. Тим більше, коли для осіннього внесення використовуються сучасні культиватори Case IН.
Слід враховувати і додаткові переваги внесення безводного аміаку. Передусім, пригнічення росту бур’янів, що досягається завдяки створенню несприятливого для них середовища. Це дає змогу скоротити кількість заходів боротьби із забур’яненістю посівів та в окремих випадках заощадити на гербіцидах. Так само нещадно безводний аміак у ґрунті розправляється зі шкідниками, личинки яких живуть у ґрунті.
Ще один важливий аспект — безводний аміак, перетворившись на газ після потрапляння в ґрунт, сприяє утворенню рухомих форм фосфору, калію та інших мікроелементів, що полегшує їх засвоєння рослинами. Саме тому існують рекомендації щодо внесення безводного аміаку разом із фосфорними добривами.
Протягом останніх років в Україні водночас із зростанням популярності використання рідких азотних добрив та, зокрема, безводного аміаку, з’явилася ціла галузь, котра пропонує послуги зі внесення його в ґрунт. Адже безводний аміак потребує спеціального обладнання як для транспортування та зберігання, так і для роботи в полі. Зазвичай, немає потреби самотужки купувати таке устаткування — найчастіше економічно вигідніше скористатися послугами сертифікованої організації. Врахуймо також, що для внесення твердих гранульованих добрив необхідне придбання спеціальних розкидачів, що робить їх використання суттєво дорожчим.
