Українським аграріям, фермерам та інженерам вже більше 15 років добре відома продукція інноваційної машинобудівної компанії AMAZONE. Вона виготовляє якісні ґрунтообробні агрегати, сівалки, розподільники добрив й обприскувачі, а також комунальні машини для догляду за зеленими насадженнями. Логотип цього підприємства зображує амазонку — жінку верхи на коні, а машини й інструменти пофарбовані в зелений і жовтогарячий кольори.
Наш кореспондент побував на двох заводах у Німеччині. Ми поспілкувалися також із співвласником цієї сімейної компанії у четвертому поколінні паном Крістіаном Драйєром. Він, крім того, також є президентом підприємства Amazonen-Werke, тобто здійснює оперативне адміністративне керування компанією, відповідаючи за фінанси, маркетинг та експорт.
- Дозвольте розпочати з проблеми, яка дуже хвилює нині українських агровиробників. Ваша компанія з нею, напевно, теж колись стикалися, бо AMAZONE працює вже 150 років у десятках країн світу. Ця проблема — інфляція. Чи є у вас стратегія, як її подолати?
– Дійсно, якщо заглибитися в історію AMAZONE, ми подібні речі теж переживали. У Німеччині колись вирувала навіть не інфляція, а гіперінфляція. І ми отримали досвід, як це пережити. Наш прадід мав проблеми зі знеціненням рейхсмарки. Тоді він заходився продавати свої машини за золоті марки й за долари, тобто пішов у міцнішу валюту.
Під час інфляції втрачають цінність гроші, але не товар. Наприклад, в Україні зараз, думаю, більше проблем у тих, у кого лежать на рахунках гривні, ніж у тих, хто має на складах свій урожай.
Якщо ви щось виробляєте, то все-таки найбільше страждаєте від інфляції не ви. Не виробник, а — хтось інший. Це стосується не лише машинобудівників, а й будь-кого, хто пропонує якісні товари чи послуги. Під час інфляції, звісно, зростають ціни, у тому числі й на техніку. Але ж ростуть вони й на сільгосппродукцію теж. Тут головне завдання: коли й що слід зробити, щоб не опинитися у збитках. Коли слід виробити, коли купити, продати, отримати кошти?.. Діяти треба у правильній послідовності — і вчасно.
- Українські машинобудівники теж виробляють сівалки, розкидачі, ґрунтообробну техніку, подібну до вашої… Що ви можете про неї сказати? Чи вважаєте їх своїми конкурентами?
– Будь-яка країна світу, яка серйозно займається сільським господарством, зазвичай має й власне агромашинобудування. Ми знаємо, наприклад, ваш кіровоградський завод «Червона зірка» як виробника сівалок. Вони, між іншим, купують деякі наші комплектуючі.
Чи вдалі зусилля наших українських колег? Вони б просто не займалися цією справою, якби не мали свого сегменту ринку. Й не наше завдання — вирішувати за конкурентів, що і як їм робити. Ми усі рівні перед покупцем: кожен пропонує фермерові свої знаряддя, а той вже обирає.
- Пане Крістіане, в аграріїв України є чимала потреба в таких машинах, які виробляються вами. Чи не розглядали ви перспективи створення спільного українсько-німецького виробництва, типу заводу «Євротехніка», збудованого вами у Самарі (Росія)?
– Бажання у нас таке є. Ми завжди відкриті до співробітництва, й підприємство у Самарі — це лише один із багатьох подібних прикладів нашої співпраці з місцевими виробниками. Причому у тій-таки Самарі на нашому заводі працюють здебільшого російські громадяни, тобто тамтешній персонал. Хоча задля більшого взаєморозуміння німецькі співробітники компанії AMAZONE їздять туди у відрядження доволі часто — щотижня, мабуть. Звісно, такий варіант співробітництва цілком можливий і в Україні. Однак при створенні виробництва перше ж питання, яке постає — це необхідність чималих інвестицій. Щоб впевнено інвестувати, треба зрозуміти обсяг потреб у нашій продукції на довгий час — скажімо, на 30 років.
Відкрию напівтаємницю: ми вже замислювалися над такою ідеєю ще у 1990-х роках. Але тоді виявилося, що умови для інвестування в Україні не надто сприятливі. Таке підприємства має бути вигідне усім: фермерам, також нашому парнерові-машинобудівникові… Ну, й, звісно, нам також.
- AMAZONE, як ми довідалися, присутня навіть у Африці. У яких країнах і що саме там купують?
– У Мозамбіку, Замбії, Марокко, ПАР, Єгипті, Тунісі… Та майже по всьому африканському континенту ми присутні. Й там працює уся наша техніка. В Африці є стандартні ринки, де ми діємо так само, як і в будь-якій іншій зарубіжній країні: представництво, продажі, технічний сервіс. А є місця, де ми лише обережно беремо участь у якихось проектах. Ну, й пригальмували ми співпрацю з тими країнами, де поширився вірус лихоманки Ебола.
- Ви також маєте заводи у Франції, Китаї, інших країнах. Як ви координуєте роботу компанії на стількох дуже різних ринках?
– Ви праві — завдання непросте. У нас є керуюча група, й кожен відповідає за своє. Усе, що робиться на наших зарубіжних підприємствах, звісно, узгоджується із власниками AMAZONE. Й кожен зарубіжний завод пов’язаний з головним офісом тут у Німеччині за допомогою електронних засобів зв’язку — цілодобово. Актуальні рішення передаються миттєво: скажімо, щойно з’явилася нова програма для станків — ми її пересилаємо на іноземні заводи. День і ніч не припиняється взаємна комунікація.
- Ну а як, скажімо, ви знаходите спільну мову з тими ж китайцями?
– Там заводом керує китаєць з європейським корінням, який розуміє нас, а ми — його. Також китайці проходять вишкіл у нас на підприємствах у Німеччині. Вони бачать, як ми мислимо й дихаємо.
- За 2014-ий рік фірмі AMAZONE вдалося продати техніки на € 468 млн. Хто вирішує, як їх витрачати кошти далі, куди інвестувати? Наприклад, як ви розпорядилися здобутками минулого року і які інвестиційні плани маєте на цей рік?
– У нас є група керівників, куди входять мій батько, мій дядько, троюрідний брат і я. Це — чотири співвласники, у нас сімейна фірма. Плюс іще двоє провідних менеджерів нашого підприємства теж входять у цей колектив. І ми колегіально приймаємо усі рішення. Минулого року, скажімо, ми розпорядилися інвестувати € 20 млн у капітальне будівництво. Звели нове складське приміщення, конструкторський центр. AMAZONE послідовно збільшує свої виробничі, сервісні й адміністративні потужності. Були нами здійснені інвестиції в устаткування для нанесення порошкових покриттів, а також у нові виробничі й складські павільйони. Ми модернізували ділянки фарбування, термічної обробки. Добудовували деякі цехи. Й цього року, мабуть, інвестуємо у будівництво приблизно такі ж кошти. Словом, ми рухаємося вперед.- Пане Крістіане, чи плануєте ви розвивати нові для компанії напрями — скажімо, випускати техніку зеленої лінійки, чи, може, трактори?
– Ми — справді спеціалісти в своїй сфері. Це, як ви знаєте, ґрунтообробна техніка, сівалки, обприскувачі, розкидачі добрив. Усім цим ми займаємося дуже давно й ретельно, й тому AMAZONE є провідним світовим виробником. У цих напрямах ми займаємо провідні позиції і хочемо надалі їх зберігати. На нас чекає чималий обсяг робіт по розвитку електронного начиння у рамках інтелектуального землеробства, який ми сповідуємо. І бачимо: нам є куди розвиватися у вже означених межах, тут ще й по сьогодні існує дуже багато незаповнених ніш. Тож ми хочемо якнайповніше використовувати наші численні ноу-хау. Конструктори компанії AMAZONE щодня придумують щось нове. Тому братися за додаткові напрями — трактори, збиральні комбайни, кормороздавачі абощо — поки що не плануємо. Конкуренція є всюди, у будь-якому сегменті техніки. Й кожен повинен займатися тим, у чому він є фахівцем, спеціалістом.
Розмовляв Ігор Петренко
