О. І. ЦИЛЮРИК,
При цьому одним із найважливіших елементів технології вирощування та надійним фактором підвищення урожайності і конкурентоспроможності зерна є застосування раціонального обробітку ґрунту та удобрення, які мають бути спрямовані на відтворення і збереження ґрунтової родючості.
Загальновідомо, що одним із найбільш енерговитратних етапів механізованих робіт при вирощуванні пшениці озимої по чистому пару в зоні північного Степу є основний обробіток ґрунту, на який припадає до 50 % паливно-енергетичних витрат у рослинництві. Обробіток ґрунту є важливим заходом, який забезпечує оптимальні умови для росту й розвитку рослин пшениці озимої та сприяє реалізації позитивного впливу інших технологічних агрозаходів. Тому пошук раціональних способів обробітку ґрунту з точки зору забезпечення оптимальних умов для вирощування культури в посушливих умовах Степу, а також економії енергії та грошово-матеріальних витрат є надзвичайно актуальним, особливо за щорічного подорожчання матеріальних ресурсів, що в кінцевому рахунку призводить до зростання собівартості зерна та зниження рентабельності його виробництва.
Умови дослідження
Задля обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва зерна пшениці озимої у північному Степу України на основі запровадження ресурсо- та енергозберігаючих способів основного обробітку ґрунту було проведено дослідження.
Інформаційною базою економічного аналізу були результати експериментальних досліджень за 2012-2014 рр., що проводилися на базі державного підприємства дослідного господарства «Дніпро» Інституту сільського господарства степової зони НААН України.
Економічна оцінка технології вирощування пшениці озимої з різними варіантами обробітку ґрунту здійснювалася на основі застосування загальноприйнятої методики, яка дозволяє оцінити варіант технології за рівнем урожайності, собівартості виробництва одиниці продукції, прибутковості гектара посівної площі та рівнем рентабельності. Виробничі витрати розраховувалися на основі технологічних карт вирощування та діючих методичних рекомендацій. Ціни на зерно пшениці (без урахування ПДВ) були диференційовані відповідно до якості отриманого зерна. Вартісні показники розраховувалися, виходячи з цін на ресурси та зерно, що діяли в ІV кварталі 2014 року.
Протягом досліджень, проведених у 2012-2014 рр., вивчалася ефективність застосування трьох способів основного обробітку ґрунту при вирощуванні пшениці озимої по чистому пару:
- полицевий (включає 2-кратний обробіток ґрунту дисковими знаряддями на 6-8 та 8-10 см, оранку на 25-27 см восени, боронування пару навесні та наступні різноглибинні суцільні культивації КПС-4 на 10-12, 8-10 та 6-8 см);
- дисковий (трикратний різноглибинний обробіток ґрунту дисковими знаряддями на 6-8, 8-10 та 10-12 см влітку та восени, боронування пару навесні та наступні різноглибинні суцільні культивації КПС-4 на 10-12, 8-10 та 6-8 см);
- плоскорізний (ранній пар) (обробіток КР-4,5 на 12-14 см навесні з наступними різноглибинними суцільними культиваціями КПС-4 на 10-12, 8-10 та 6-8 см).
Отримані результати
Науково й практично доведено, що при полицевому обробітку ґрунту складаються найбільш сприятливі умови для росту й розвитку рослин пшениці озимої, що, як правило, обумовлює формування вищого біологічного рівня продуктивності зерна в порівнянні з іншими способами обробітку ґрунту. Проте проведені дослідження показали, що на ділянках, де застосовували оранку, в сприятливі за погодними умовами роки часто відбувалося переростання рослин пшениці озимої та вилягання посівів із наступним осипанням зерна в колосі.
Так, протягом останніх двох років недобір врожаю на ділянках із полицевим обробітком в порівнянні з найкращими варіантами, де застосовували дискування чи плоскорізний обробіток на полях з раннім паром, становив від 0,15-0,64 т/га в 2013 р. до 0,55-0,70 т/га в 2014 р. (табл. 1). Але в посушливих умовах 2012 р. полицевий обробіток ґрунту, навпаки, забезпечив кращі умови для росту й розвитку рослин пшениці озимої та дозволив отримати 2,52-2,69 т /га зерна, залежно від фону удобрення, що на 0,05-0,09 т/га перевищувало показники врожайності, отримані у варіантах із дисковим обробітком та на 0,26-0,30 т/га — у варіантах із весняним плоскорізним обробітком у ранньому пару.
Таблиця 1. Урожайність пшениці озимої по чистому пару,
залежно від способу основного обробітку ґрунту та фону
мінерального живлення (2012-2014 рр.)
Усереднення даних про врожайність пшениці озимої, вирощуваної по чистому пару, дає підстави для визнання переваг дискового та весняного плоскорізного способів обробітку ґрунту порівняно з полицевим (табл. 1, 2). Так, перевищення урожайності пшениці озимої на ділянках, де застосовували дисковий обробіток, в порівнянні з оранкою становило від 0,15 т/га на неудобрених ділянках до 0,32 т/га на фоні N60P30K30. Приріст продуктивності зерна у варіантах із весняним плоскорізним обробітком був нижчий і становив відповідно 0,10 та 0,25 т/га.
Економічний аналіз показав, що збільшення виробничих витрат, пов’язаних із проведенням оранки, протягом досліджуваного періоду у більшості випадків не окупалося відповідним зростанням рівня урожайності. При цьому найбільший економічний ефект забезпечувався на фоні дискового та весняного плоскорізного обробітку ґрунту (ранній пар), застосування яких дозволяло економити кошти не лише в розрахунку на 1 га, але й на тонну продукції на всіх досліджуваних фонах удобрення.
Таблиця 2. Ефективність вирощування пшениці озимої по чистому пару,
залежно від способу основного обробітку ґрунту та
фону мінерального живлення (2012-2014 рр.)
Так, застосування дискового способу обробітку при вирощуванні пшениці озимої, в порівнянні з полицевим, дозволяло зменшити виробничі витрати на гектар посіву на 6,1-8,6 %, а плоскорізного — на 10,0-13,1 % залежно від фону мінерального живлення. При цьому собівартість виробництва 1 т зерна у варіанті, де застосовували дисковий обробіток ґрунту, знижувалася на 11,3 % при вирощуванні без добрив та на 11,1-11,8 % — при додатковому внесенні мінеральних добрив згідно зі схемою досліду. Аналогічні показники зниження собівартості при застосуванні весняного плоскорізного обробітку ґрунту (ранній пар) становили: 14,9 % на фоні без добрив та 14,1-14,3 % — на удобреному фоні.
Порівнюючи дисковий та весняний плоскорізний способи обробітку ґрунту, слід зазначити, що за показниками окупності витрат очевидні переваги на всіх фонах мінерального живлення мав дисковий спосіб обробітку ґрунту. Перевищення рівня рентабельності при застосуванні дискового способу в порівнянні з плоскорізним становило від 9,8 п. п. на фоні без добрив до 15,9 та 10,6 п. п. на удобрених фонах. За сумою чистого доходу з гектару посіву плоскорізний спосіб обробітку ґрунту також істотно поступався дисковому (на 669-1047 грн/га), незважаючи на те, що собівартість виробництва 1 т зерна на ділянках, де застосовувався плоскорізний спосіб, була нижчою на 2,8-4,0 %. Головна причина у тому, що на ділянках, де пар обробляли плоскорізними знаряддями (КР-4,5), отримували зерно з якісними показниками, які були на порядок нижчі в порівнянні з рештою варіантів. Наприклад, на фоні без добрив тут отримали зерно VI класу, і лише у варіанті з найбільшими дозами мінеральних добрив (N60P30K30) якість продукції наближалася до показників продовольчого зерна, що дозволило підвищити прибутковість гектару на 1,64 тис. грн, а рівень рентабельності — на 9,9 п. п.
Порівняння фонів живлення за показниками врожайності показало перевагу помірного фону, де вносили N30P30K30. Проте дослідженнями встановлено, що при вирощуванні пшениці озимої по чистому пару без внесення мінеральних добрив у достатній кількості отримання продовольчого зерна є проблематичним незалежно від способу обробітку ґрунту. Так, подальше нарощування доз мінеральних добрив до N60P30K30 позитивно впливало на показники якості зерна, зберігаючи тенденцію переваги дискового способу обробітку ґрунту в порівнянні з іншими варіантами.
Отже, за результатами проведених досліджень оптимальним варіантом, який забезпечує отримання найкращих економічних показників, визнано застосування дискового способу обробітку ґрунту на фоні N60P30K30, де за врожайності зерна ІІІ класу на рівні
5,32 т/га отримано 7,20 тис. грн чистого доходу в розрахунку на 1 га посіву та 1,36 грн — на 1 грн витрачених коштів.
