Українські аграрії звикли, що сучасні технології із GPS-навігації та контролю дозволяють вести управління виробництвом аграрної продукції, контролюючи ситуацію у господарстві. Тобто контроль і прийняття рішення відбувається збоку фермера або власника агрокомпанії. Однак не все так просто і легко в тій Європі.
Зазначимо, що контроль за діяльності фермерів також постійний і суворий, адже вони отримують значні дотаційні виплати з місцевих бюджетів. В Україні поки що рівень підтримки державою аграріїв значно менший, відповідно, системи відслідковування та перевірок не такі суворі. Однак знати, що і як там працює, варто. Про практичний досвід контролю за діяльністю фермерів у ЄС нещодавно йшлося на конференції «GEO-UA 2018. Аерокосмічні спостереження в інтересах сталого розвитку та безпеки», що відбулася у Києві.
Одним із доповідачів цього заходу був Гвідо Лемойн, представник Європейської комісії JRC/EC, що виступив із доповіддю «Досвід Європейського Союзу з використання супутникових даних для реалізації спільної аграрної політики». Пан Лемойн, зокрема, наголосив, що заходи з підтримки територій для фермерів є частиною європейської програми «Спільна аграрна політика (ЄС–CAP)», що управляється та контролюється у межах обов’язкової інтеграції супутникових рішень в офіційні державні звіти. Для цього створена система управління та контролю (IACS), що веде постійний контроль фермерських ділянок (програма OTSC).
OTSC нині є найбільшим європейським споживачем комерційних супутникових знімків (використовується на ці цілі 7 млн євро/рік). Завдяки цій програмі відбувається фактично постійний та безперервний контроль за кожною фермерською ділянкою у ЄС, що отримує дотації. Цей безперервний моніторинг сільськогосподарської діяльності триває із використанням супутників «Коперник», «Сентінел-1» та «Сентінел-2». Причому сучасні можливості контролю за тим, що і як вирощується на фермерських полях, дозволяють говорити про знімки з точністю 1 х 1 метр! Оновлення даних відбувається раз на кілька днів. Тобто щось приховати неможливо, або якщо ділянка, навпаки, не засівається, то супутники це також красномовно підтвердять, і фермер буде пояснювати, чому це так.
Покриття цих супутників настільки потужне, що сьогодні вони можуть давати вичерпну інформацію і стосовно будь-якого господарства в Європі, зокрема і в Україні також. Відповідно українські державні структури, що надають фінансову допомогу фермерам або страхують сільськогосподарські посіви, можуть використовувати їх. Нині вже накопичено терабайти інформації у базах даних ЄС. Єдине питання, що доступ до неї надалі регулюватиметься відповідно до рішень єврокомісії, і це не завжди буде безкоштовним. Комерційні користувачі зі свого боку зможуть використовувати ці дані, але їхній доступ після 2020 року також може стати платним.
P. S. Загалом зазначимо, що розвиток систем супутникового контролю за земною поверхнею відбувається настільки стрімко та комплексно, що незабаром матимемо можливості відслідковувати вегетації вже окремих рослин на посівах сільськогосподарських культур. Це матиме позитивні наслідки в будь-якому випадку, адже ті агрокомпанії та фермери, які працюють відкрито і не «маніпулюють» зі звітами про свої посівні площі та зібрані врожаї зерна, матимуть надійне підтвердження прозорості своєї діяльності. Однак поки що в Україні не все так чесно. Як розповіла на цій же конференції інший доповідач Наталія Куссуль, представник Інституту космічних досліджень НАН України, під час моніторингу посівних площ у кількох областях нашої держави протягом останнього року виявилося, що різниця у посівних площах по кукурудзі і сої дуже значна у порівнянні зі статистичними звітами. Тобто офіційні та реальні дані сильно відрізняються. І супутники чітко це підтверджують.
Василь НАРІЗ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
