Торік, під час конференції у Києві, пан Фолькмар Хербст, аграрний консультант, експерт у галузях землеволодіння, кадастр та інноваційні технології, розповів про те, як рішення точного землеробства працюють у Німеччині.
Зі слів експерта, діджиталізація даних в агросекторі — не нова тема для ФРН: ці технології активно розвиваються як мінімум 15 років, а тому не дивно, що за цей час вони стали невід’ємною складовою у державному адмініструванні, в управлінні господарством, під час виробництва продукції рослинництва, в переробній галузі тощо.
Державний рівень
На цьому етапі діджиталізація інформації, зокрема географічних даних, відбувається доволі інтенсивно. «Ця сфера сильно пов’язана з питанням дотацій фермерам від Європейського Союзу, — зазначає Фолькмар Хербст. — Після реформи 2005 року ці заявки почали подавати в цифровому форматі. Для цього було створено систему ідентифікації земельних ділянок — єдину в Німеччині базу даних, що містить детальну інформацію про кожне поле з прив’язкою до державного кадастру. Завдяки цьому ми (агроконсультанти — ред.) надаємо рекомендації господарствам щодо родючості культур, програм живлення, модернізацій тощо. Також аграрії щороку вносять у систему великий масив актуальної інформації: всі дані про поля, культури, технології вирощування, дотримання екологічних норм тощо. Правдивість перевіряють профільні установи».
Ця система охоплює всю Німеччину, але підтримка її роботи, оновлення та модернізація — питання федеральних земель, кожна з яких відповідає за це самостійно.
«Інформація у систему вноситься через різні в кожній федеральній землі програмні забезпечення (ПЗ), — додає пан Фолькмар. — Перші такі програми нормально не функціонували: постійно зривались і закривались. Працювати було неможливо. Ситуація була складною і через те, що в ФРН дуже різна структура сільгосппідприємств, зокрема є низка особливостей, пов’язаних із Східною Німеччиною… Тож 2005 року ми надали дуже багато консультацій господарствам. Водночас, частині фермерів було непросто прийняти ці нововведення. Але все змінюється: ПЗ стало зручним для користування, та й у господарствах або змирились і навчились працювати з новими технологіями, або просто змінилось покоління, яке краще пристосоване до роботи з цифровими рішеннями».
При цьому профільні державні установи мають гарні інформаційно-довідкові бази даних щодо якісних характеристик ґрунтів, рельєфу, ортофотографії, кадастр, картування, водоохоронні зони, захист від ерозії тощо.
«Всі служби управління земельними ресурсами мають ці дані і надають доступ до них. Але ці процеси відбуваються по-різному в федеральних землях: десь повністю безкоштовно, десь за певну інформацію треба платити», — зазначає Фолькмар Хербст.
Цифровий інструментарій німецького фермера
Зі слів німецького експерта, кожне сільгосппідприємство має програмне забезпечення з управління господарством, або, як їх ще називають, аналітичні платформи. Це обумовлене тим, що саме через них господарі вносять інформацію до державної бази даних.
Функціонал різноманітний, як і варіанти ПЗ, що випускають на ринок чимала кількість великих і малих компаній-розробників. Такі платформи знайомі в Україні: вони дозволяють вести історію полів та електронну документацію, аналізувати рентабельність тощо. У Німеччині вони представлені сервісами: agricircle. de, 365farmnet.com, agrar-info. com, app.ackerchef. de, agriport.net, agro-sat.de, nextfarming.de, bac. myyara.com та ін.
Згідно з наведеною паном Фолькмаром актуальною статистикою, у 90% великих господарств ФРН (площа від 400 га, зазвичай сімейні ферми та сільгоспоб’єднання у Східній Німеччині) ПЗ використовується для аналітики та збереження даних, але інформацію у нього вносить людина; у 20% — залучають ПЗ, яке автоматично документує окремі масиви даних: дані щодо результатів роботи ISOBUS-техніки на певному полі автоматично трансформуються та заносяться на ПК господаря;
«На ринку є технології, які надають автоматичну допомогу в прийнятті рішень. Але цей сегмент не дуже розвинутий: фермери прагнуть самостійно приймати рішення, тому не сприймають і загалом скептично ставляться до них», — додає агроконсультант.
У 50% господарств використовують ПЗ із функцією менеджменту полів, яка дозволяє управляти земельним банком, спрощуючи складні відносини (зокрема орендної плати) у цій площині. Особливо, якщо врахувати випадки, коли ділянкою землі одночасно володіють кілька осіб. «Траплялось і 10 власників», — згадує спікер.
«Критичним моментом усіх програм для документації є те, що їм треба узгоджувати документування з різними системами, — звертає увагу Фолькмар Хербст. — Компанії-розробники дійшли певних меж: ПЗ не може враховувати всі аспекти сільського господарства, тому використовуються різні системи. Вибір є, але єдині стандарти та зведення даних в одну систему обліку відсутні».
Елементи точного землеробства
Серед найбільш поширених — технології паралельного водіння, які використовуються у близько 80% великих сільгосппідприємств; RTK-станції — у 50%; системи автоматичного управління секціями освоїли 40%; постійні технологічні колії тільки починають впроваджуватись, а тому працюють у 5% великих підприємств.
«Цікавою темою є сенсори для рослинництва, але ставлення до них дуже різне, — розповідає Фолькмар Хербст. — Так, елементи, які визначають обсяг хлорофілу в рослинах та біомасу посівів, є найбільш популярними. Ультразвукові сенсори, які корегують положення штанг відносно оброблювальної поверхні, чомусь не прижились, хоч зараз стали доступнішими для господарств. Розвивається сфера оптичних сенсорів: камери фіксують рослину, ПЗ серед культурних рослин вирізняє бур’ян, класифікує його та визначає найефективніше рішення проти нього. Є багато таких розробок, і вони працюють, але ще дуже дорогі, аби підприємства могли їх використовувати».
Внесення добрив
Зі слів експерта, господарства ФРН, переважно невеликі та середні, самостійно не вносять добрива: завдання виконують компанії, які займаються цим на професійному рівні. «Спочатку спеціальним сканером вони вимірюють гетерогенність ґрунту, на основі цього визначаються точки відбору зразків. Після лабораторного аналізу виявляються проблеми, розраховуються норми живлення та створюються рекомендації щодо оптимальних для цього поля варіантів добрив. Карти-завдання може створити як компанія-постачальник, так і господарство», — пояснює агроконсультант.
На думку спікера, точну ефективність добрив, як і низки інших інвестицій, також можуть порахувати у профільних компаніях. Наприклад, для визначення ефективності різних типів/норм N-добрив експерти створюють карти засвоєного живлення, порівнюють її із картами фактично внесеного, а після цього визначають той тип/норму, які забезпечили найкращий результат.
Ринок
«Тут усе дуже неоднорідно, адже кожен учасник ринку проводить свою діджиталізацію, — каже Фолькмар Хербст. — Є приклади ініціатив для обміну даними, зокрема платформа для сертифікації господарств, які працюють за органічною технологією вирощування культур. Великі гравці створюють власні системи, на яких споживачі їхньої продукції бачать повну інформацію про продукт. Все залежить від розміру окремого учасника ринку».
Висновки
Звичайно, діджиталізація має і зворотній бік. Серед актуальних питань, які стоять перед галуззю у Німеччині, експерт назвав брак інформації щодо захисту даних, права власності та безпеки загалом у сільському господарстві, неповну технічну підтримку рішень, недостатнє розуміння специфіки аграрної сфери компаніями-розробниками ПЗ, нові технології, які є дуже дорогими, і через це не затримуються на ринку, технологічні розробки інститутів, які не застосовуються практично тощо. Є над чим працювати, але загальні тенденції подальшого розвитку цифрових рішень непогані.
«Діджиталізація даних у сільському господарстві вже розпочалась. Це тривалий процес, що вимагає кооперативної роботи між практиками, науковцями, дослідниками та IT-спеціалістами, але він має продовжуватись», — резюмує Фолькмар Хербст.
Дмитро РАДІОНОВ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
