Основне призначення водонапірної вежі в тому, що протягом періоду зменшеного водоспоживання насосною станцією в резервуар, що встановлений вище рівня споживачів, подається надлишок води. Вона накопичується, а в години збільшеного споживання, за рахунок звичайної сили земного тяжіння й закону сполучних судин, вода розподіляється за потребою. Звісно, фундаментальна кам’яна водонапірна вежа чи башта — це дороговартісна й інженерно складна конструкція. Деякі з них, зведені ще у XIX столітті, приваблюють туристів як архітектурні цікавинки. Такі є, наприклад, у Новгород-Сіверському, Маріуполі, Рівному, Глухові, Запоріжжі та інших містах.
Але наразі потреба у великій кількості води виникає як у містах, так і на тваринницьких комплексах, птахофабриках, у рослинницьких агрокомпаніях, що займаються штучним поливом великих територій. І там, де йде значне її споживання, але не постійне, з’являється необхідність регулювання нерівномірного водопостачання. Для цього встановлюються швидкозведені водонапірні вежі. Також вони потрібні там, де старий водогін не витримує тиску, необхідного для сучасних технологій, скажімо, для очищення тваринницьких приміщень чи елеваторів потужним водяним струменем. Також вежі знадобляться у місцевостях, де можливі перебої з електроживленням, що призводить до несталої подачі води за допомогою насосів. Як видно з цього переліку, такі потреби є у багатьох регіонах України, особливо на Півдні й на Сході.
Аграрні компанії дуже часто віддають перевагу металевим водонапірним вежам Рожновського. З них найменшою за розміром є водонапірна вежа «ВБР-15», обсяг бака якої — 15 м куб., її називають мінівежа. Такі використовуються на тваринницьких фермах, у рослинницьких господарствах зі штучним поливом, у садових товариствах, на великих переробних підприємствах.
Ця вежа є зварною металевою конструкцією, яка складається з циліндричної частини, що має конічний дах. Висота водонапірної вежі розраховується залежно від кількості водоспоживачів і рельєфу місцевості, зазвичай становить 25 м і менше.
Металева конструкція глухо закріплюється на залізобетонному міцному фундаменті за допомогою монтажних деталей. Тиск води, який створює водонапірна вежа, визначається її висотою, яка вираховується відповідно до потреб агрогосподарства. Вежа має також конструктивні особливості, які під час морозів запобігають замерзанню води в ній.
Це технологічно й конструктивно нескладне рішення проблеми накопичення води запропонував інженер Антон Рожновський ще у 1936 році. У СРСР їх називали не вежами, а баштами (слово походить з військово-інженерного лексикону, воно було більш притаманне мілітаристському духу радянської епохи). Літера «Б» у назві саме й означає башту. Хоча справедливіше називати їх саме вежами. Заслужений винахідник Рожновський працював співробітником Науково-дослідного інституту електрифікації сільського господарства, а також Інституту типового та експериментального проєктування тваринницьких комплексів. Займався масовим впровадженням винайдених ним суцільнометалевих водонапірних веж у сільське господарство. На відміну від багатьох радянських технічних фанаберій, башти Рожновського виявилися добре пристосованими до реальних потреб, що дозволило їм пережити свій час і зберегтися нині. Ми зустрічаємо їх по всій країні, вони стоять у селах, містечках і хуторах.
Сьогодні в нашій державі водонапірні вежі Рожновського можуть виготовити, транспортувати на місце призначення й встановити чимало компаній, наприклад «Укргазкомплект», «Укргідромонтаж» та ін. Цю споруду вони здатні побудувати швидко й недорого, про що свідчить такий свіжий факт. У 2019 р.Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), за фінансової підтримки уряду Німеччини, встановили водонапірну вежу Рожновського об’ємом 25 м куб. у прифронтовій зоні на Донбасі, у селищі Максимівка, що неподалік Мар’їнки. Ще однією важливою позитивною характеристикою мінівеж є те, що вони за необхідності легко демонтуються й перевозяться в інше місце.
Василь ЗАГАРНИЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
