Комплексна механізація вирощування та збирання соняшнику

Як видно з таблиці 1, зібрана площа соняшнику за роки незалежності України збільшилась у 2,6 разу, а урожайність насіння навіть дещо зменшилась. Слід урахувати, що основним напрямом збільшення валових зборів соняшнику є впровадження інтенсивної технології його виробництва за рахунок підвищення урожайності до рівня провідних європейських країн (25-30 ц/га).

 

Таблиця 1. Динаміка виробництва насіння соняшнику в сільськогосподарських підприємствах України

Джерело: Державний комітет статистики

 

Важливими складовими цієї технології є сорти, місце в сівозміні, раціональне поєднання механічних і хімічних способів боротьби з бур’янами, науково обґрунтоване використання добрив, своєчасна сівба в якісно підготовлений грунт, боротьба зі шкідниками і хворобами рослин, передзбиральна десикація, своєчасне збирання, післязбиральне очищення і сушіння насіння, раціональне комплектування машинних агрегатів та ефективне використання комплексів машин.

Окрім закордонних, українські аграрії користуються комплексами вітчизняних машин загального і спеціального призначення для вирощування та збирання соняшнику за відповідними технологічними лініями: приготування і внесення добрив; основний обробіток грунту; передпосівний обробіток грунту і сівба; догляд за посівами; збирання і післязбиральна обробка врожаю.

Відомо, що до 50% приросту врожаїв сільськогосподарських культур отримують за рахунок внесення добрив. За даними наукових досліджень і передового досвіду, в господарствах зони Степу і Лісостепу України доцільно орієнтуватись такими нормами внесення мінеральних добрив під соняшник (за поживними речовинами, кг/га): азоту -- 40, фосфору -- 60, калію -- 50. Вони можуть коригуватися залежно від типу грунтів і забезпечення їх поживними речовинами. Винос їх із грунту соняшником у кілька разів більший, ніж кукурудзою.

Для внесення твердих мінеральних добрив можна скористатись як машинами вітчизняного виробництва МВД-900 і МВД-5 (ВАТ «Хмільниксільмаш»), МРД-4 «Галичанка» (ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»), МВУ-6, МВУ-8 і МВУ-12 (завод Кобзаренка, смт Липова Долина Сумської області), технікою ближнього РУ-1600, РУ-3000, РУ-7000 (ВАТ «Бобруйськагромаш», республіка Білорусь) чи дальнього зарубіжжя, зокрема, німецької фірми AMAZONE та групи компаній KUHN.

Рідкі комплексні добрива (РКД) і розчини КАС (сплави карбаміду і аміачної селітри) вносять машинами ПЖУ-9, ПЖУ-5 чи ПЖУ-2,5 (ВАТ «Завод Львівсільмаш») і заробляють у грунт. Підживлювач ПЖУ-2,5 може вносити РКД внутрішньогрунтово, що сприяє ефективному їх використанню. Основним органічним добривом для соняшнику є гній. У тонні якісного підстилкового гною міститься 5-6 кг азоту, 2-3 кг фосфору і 6-7 кг калію, а також значна кількість мікроорганізмів, що сприяє підвищенню родючості грунту.

Залежно від грунтово-кліматичних умов норма внесення напівперепрілого гною під соняшник або попередник у зоні Степу становить 20-30 т/га, Лісостепу -- 30-40, Полісся -- 40-50 т/га.

Для внесення твердих органічних добрив ВАТ «Ковельсільмаш» пропонує кузовні розкидачі моделі МТО вантажопідйомністю 3, 4, 7 і 12 т і моделі РТД -- 9 і 14 т. Також можна скористатись машинами ПРТ-7А, МТТ-9 або МТУ-13 ВАТ «Бобруйськагромаш».

Слід зазначити, що в країнах Західної Європи випускають як причіпні розкидачі органічних добрив, наприклад, PROTWIN SLINGER мод. 8100 (група компаній KUHN), JOSKIN вантажопідйомністю від 9 до 26 т (компанія АМАКО), ORION вантажопідйомністю від 2,5 до 8,9 т (компанія SIP, Словенія), так і високопродуктивні самохідні машини (нідерландська фірма «Аг-Хем Ейропе Б.В.» чи група компаній KUHN). Самохідні розкидачі в Україні наразі не користуються значною популярністю.

Ефективним органічним добривом є також гноївка, яку можна вносити машинами ЗЖВ-Ф-3,2, МЖТ-10 чи МЖТ-16, а також МЖТ-Ф-6 або МЖТ-Ф-11 (ВАТ «Бобруйськагромаш»). Гноївку необхідно негайно заробити в грунт дисковими або лемішними знаряддями.

Заслуговують на увагу комбіновані агрегати для одночасного внесення і заробки гноївки в грунт фірми JOSKIN.

Для забезпечення господарств власними кормами й органічними добривами на гектар ріллі доцільно мати одну корову (з телятами до двох місяців і молодняком для поповнення стада).

Значну ефективність органічного живлення соняшнику мають сидеральні культури (ріпак, люпин тощо), а також подрібнені рослинні рештки (солома, стебла кукурудзи, гичка буряків тощо). Для компенсації азоту при перепріванні на тонну рослинних решток необхідно додатково внести 10-15 кг діючої речовини азотних добрив.

Спосіб і терміни підготовки грунту під соняшник обирають диференційовано, залежно від попередника і наявності відповідних технічних засобів, використовуючи одну з трьох відомих технологій: класичну (традиційну), мінімальну чи нульову (No-Till).

Кращими попередниками соняшнику у більшості сільськогосподарських підприємств України є озима пшениця, зернобобові і кукурудза, а також ярові колосові культури. Проте кукурудза незручна тим, що вона залишає великі кореневі рештки, які перешкоджають сівбі соняшнику після мінімальної чи нульової технологій підготовки грунту. Потім поле дискують важкими боронами та орють, бажано ярусними плугами типу ПНЯ-4-42. Зважаючи на значне висушування грунту соняшником, наявністю хвороб і шкідників, повторне його вирощування на полі дозволяється не раніше, ніж через 8-9 років.

Сучасні системи землеробства дають можливість виключити енергоємні операції, зокрема оранку, залишити на поверхні грунту більше рослинних решток, попередити його ерозію й зекономити паливо. Останнім часом такі технології (мінімальна і нульова) все ширше впроваджуються у господарствах, зокрема, при вирощуванні соняшнику.

У разі потреби можна скористатись мульчувачами рослинних решток, які подрібнюють валки соломи, пожнивні рештки грубостебельних культур (наприклад, кукурудзи) тощо. Відомі мульчувачі вітчизняного виробництва ПП-2,0, ПН-2,0 і ПН-4,0 (Білоцерківський завод сільськогосподарських машин), а також далекого зарубіжжя, зокрема, моделей ВК (ширина захвату 2,3; 2,8 і 3,2 м), RM (ширина -- 1, 2-4 м), NK (ширина -- 2,80; 3,20; 4,05 і 4,95 м) групи компаній KUHN, моделей RC (ширина захвату -- 3,66; 4,57; 5,49; 6,10 і 7,62м) компанії RHINO (США) тощо.

Операції основного мінімального обробітку грунту доцільно виконувати за один прохід агрегату, використовуючи комбіновані машини АКШ-5,6, АКШ-3,6 (ВАТ «Хмільниксільмаш»), КШН-6 «Резидент», АГРО-3 (ВАТ «Галещина, машзавод»), АГ і УДА (Білоцерківський завод сільськогосподарських машин), Smaragd або Heliodor (LEMKEN), MIXTER (група компаній KUHN), Centaur (AMAZONE) тощо.

Виконані нами розрахунки виробничої ефективності свідчать, що мінімальний обробіток грунту з подрібненням рослинних решток чи без нього порівняно з традиційним (плужним) має переваги за витратою палива відповідно у 2-3 рази, витратами праці і матеріалоємкістю -- 1,4-2,5 разу. До цього ж значно зменшується також вплив водної і вітрової ерозії на стан грунту.

Проте концентрація поживних речовин у верхньому шарі грунту при мінімальній і нульовій технологіях обробітку негативно впливає на соняшник, коренева система якого проникає на глибину понад 3 м. До того ж за цих технологій ущільнюються нижні шари грунту, в результаті чого погіршується їх водно-повітряний режим, а отже, як свідчить практика, на 10-15% зменшується урожайність насіння. При мінімальній і нульовій технологіях для боротьби з бур’янами необхідно додатково внести гербіцид суцільної дії типу Раундап Класік.

Зважаючи на це, перевагу слід надавати комбінованій системі основного обробітку грунту з інтервалом між оранками у 4-5 років у сівозміні, насамперед, під просапні культури з глибоким розміщенням кореневої системи (соняшник, кукурудза, цукрові буряки). Комбінована система акумулює переваги й недоліки всіх способів обробітку грунту, і на сучасному етапі розвитку землеробства, на думку багатьох учених, є найбільш прийнятною.

Передпосівний обробіток грунту за класичною (традиційною) технологією під соняшник може виконуватись як одноопераційними машинами-вирівнювачами (ВП-8Б, ВПН-5,6), культиваторами (КГ-4, КПСН-4, КПС-8, КШУ-12) і котками (3КВГ-1,4; 3ККШ-6; К-10; КПП-6, КВГ-3), а також за один прохід комбінованими агрегатами типу «Європак» вітчизняного виробництва: АП-6 (ВАТ «Уманьферммаш»), АПБ-6 (ВАТ «Шепетівський завод культиваторів), АГ-6, АГ-3 і АГ-1,5 (ВАТ «Борекс»), АКГМ-3,6 (ВАТ «Корнінагрореммаш»); та іноземних фірм: «Європак» Б622 (ББГ, ФРН), К600PS, К800, К930 (Фармет, Чехія), Компактор і Система Корунд (Лемкен, ФРН) тощо.

Урожайність соняшнику значною мірою залежить також від якості посівного матеріалу. Останнім часом поруч із всесвітньо відомими сортами зарубіжних концернів Сенгента (Швейцарія) і Монсанто (США) Всеукраїнським науковим інститутом селекції створено і впроваджено вітчизняні гібриди соняшнику (Українське сонечко, Заграва, Український скоростиглий) з потенціалом урожайності до 48 ц/га.

Сівба -- одна з найвідповідальніших операцій вирощування соняшнику. Від її своєчасності і якості значною мірою залежить доля урожаю. Соняшник сіють, коли температура грунту на глибині 10 см становить +10-12⁰С. Щоб своєчасно одержати дружні сходи, насіння висівають у вологий шар грунту на глибину 5-6 см, а при висиханні верхнього шару -- на 7-8 см.

Сіють культуру слідом за передпосівним обробітком вітчизняними сівалками СУПН-12, СУПН-8А-02, СУПН-6А-02, УПС-6, УПС-8, УПС-12, Клен-5,6, СТВТ-12/8М, СТВТ-8М, СТВТ-6М, а також зарубіжними -- MF 555, JOHN DEERE 1780, ОПТІМА, Planter (KUHN) тощо. В результаті оцінки посівної техніки для сівби соняшнику та інших просапних культур можемо дійти висновку, що сівалки іноземного виробництва відрізняються універсальністю та надійністю у роботі, можуть використовуватись за різних технологій (традиційна, мінімальна, нульова). Проте ці агрегати значно дорожчі, а тому потребують підвищеного (не менш ніж вдвічі) обсягу робіт.

Соняшник дає найвищі врожаї у разі, коли перед збиранням густота рослин, наприклад у південному Степу, становить 30-35 тис./га, центральному -- 40-45, північному -- 45-50, Лісостепу -- 50-60, Поліссі -- 60-65 тис./га. Враховуючи польову схожість і пошкодження рослин, висівають насіння на 30-40% більше за рекомендовану густоту. Орієнтовна норма висіву насіння залежно від агрокліматичної зони України становить 4-8 кг/га. Насіння продається у посівних одиницях.

Після сівби поле прикочують для поліпшення контакту насіння із грунтом і прискорення появи сходів. За умови передпосівного обробітку грунту комбінованими агрегатами цю операцію виключають.

Інтенсивна технологія вирощування соняшнику дозволяє значно скоротити кількість операцій догляду за посівами, але не виключає їх застосування у разі потреби. Якщо на посівах з’являються бур’яни, їх знищують, поєднуючи хімічні й механічні способи.

Так, внесення гербіцидів значно послаблює ріст бур’янів у захисних зонах рядків, а використання полицевих загортачів КРН-52А (лівий) і КРН-53А (правий) на культиваторах КРН-4,2А, КРН-5,6А або КРН-8,4 для присипання бур’янів землею при висоті соняшнику 35-40 см призводить до повного їх знищення.

Для боротьби з бур’янами застосовують також голчасті диски КЛТ-28, прополювальні борінки КЛТ-38 і загортачі дискового типу, виготовлені у господарствах з описаних дисків лущильників.

При потребі одночасно з рихленням міжрядь рослини підживлюють наведеними культиваторами типу КРН або КРНВ-4,2-04 чи КРНВ-5,6-04.

Операції захисту рослин соняшнику від бур’янів, хвороб і шкідників виконують як вітчизняними обприскувачами ОПШ-2000, ОПШ-2000А, ОПШ-3524 (ВАТ «Львівагромашпроект»), ЕКО-2000-18, ЕКО-600-12 (ЗАТ «Екотехніка»), Степ 2000/18, Степ 2500/18, так і зарубіжними -- Hardi Twin (Данія), Spra -- Coupe (Нідерланди), PORTER і TOPRIDER (група компаній  KUHN), PRIMUS (LEMKEN), TSF 1090 і TSF 1290 (Great Plains) тощо. Для захисту соняшнику використовують препарати, дозволені до використання в Україні.

Через 40-45 днів після масового цвітіння при вологості насіння 25-30% посіви обробляють авіаційно розчином десиканту (бастою 150 або реглоном супер) з метою обмеження розповсюдження хвороб, підсушування і прискорення дозрівання соняшнику.

Через 5-6 днів після десикації приступають до збирання урожаю. Перед початком основного збирання обкошують посіви, збирають поворотні смуги, розбивають поля на загінки, прокошують транспортно-розвантажувальні магістралі.

Для збирання соняшнику застосовують приставки, зокрема вітчизняні, ПС-4, ПС-5 і ПС-6 до зернозбиральних комбайнів СК-5А «Нива», «Єнісей-1200», Дон-1500Б, КЗС-9 «Славутич»; ПС-6 і ПС-7 -- до комбайнів далекого зарубіжжя (ВАТ «Бердянські жатки» і ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія»), ПЗС-8 різних модифікацій для агрегатування з вітчизняними і зарубіжними комбайнами (ВАТ «Херсонський машинобудівний завод»), а також зарубіжних фірм: Carl Geringhoff (мод. SF 800 і SF 1200В -- відповідно 8- і 12-рядні, моделей RD, РСА і MS, кожна з яких 6-, 8- і 12-рядна), Linamar Hungaru (OROS типу UN 6, 8 і 12-рядні), CLAAS (типу SUNSPEED 8- і 12-рядні) тощо.

Інтенсивна технологія виробництва соняшнику передбачає потокове проведення обмолоту і післязбиральної обробки вороху збирально-транспортним комплексом.

Основу комплексу становить комбайно-транспортна ланка, в яку входить від 2 до 5 комбайнів і відповідна кількість транспортних засобів. З метою усунення простоїв комбайнів до складу ланки доцільно включити накопичувально-перевантажувальні засоби зерна на базі тракторних причепів, зокрема, ПБН-20/1 і ПБН-16/2 (завод Кобзаренка, смт Липова Долина Сумської обл.), LMR вантажопідйомністю від 14 до 24 т (фірма LMR Azеne («Ригасільмаш») тощо.

Транспортні засоби закріплюють не за окремими комбайнами, а за ланкою загалом. Цим зменшується потреба в них на 15-20%. Роботу організовують так, аби кожний комбайн працював в окремій загінці, а насіння вивантажував у транспортні засоби знеособлено.

Найбільш ефективні на збиранні соняшнику роторні комбайни (JOHN DEERE 9880 SТS, NEW HOLLAND CR 9080, MASSEY FERGUSON MF 9885 тощо). За даними випробувань зернозбиральних комбайнів у НДІПВТ ім. Л. Погорілого і використання у сільськогосподарських підприємствах України встановлено, що перевагами цього типу комбайнів порівняно з класичними (барабанними) є значно менше дроблення і мікропошкодження зерна. Вони добре зарекомендували себе на збиранні соняшнику, кукурудзи і сої. До недоліків можна віднести дещо більшу (на 10-20%) витрату палива і вартість агрегату.

Післязбиральну обробку товарного насіння соняшнику раціональніше проводити на зерноочисно-сушильних комплексах типу КЗС. У тих господарствах, де ця олійна культура займає відносно невеликі площі, використовують пересувні ворохоочисні машини ОВП-20А, ОВС-25, МС-4,5, висока продуктивність яких досягається за умови роботи в комплексі з пересувними навантажувачами типу ЗПС-100 або ЗМ-60.

Відповідно до наведеного технологічного процесу нами обґрунтовано перспективні склади комплексів машин для виробництва зерна соняшнику в зоні Лісостепу України. Розрахунки виконано за програмою і методикою кафедри технічного сервісу та інженерного менеджменту НУБіП України. На кожній операції механізованого процесу використовувалось до 10 конкуруючих агрегатів. Критеріями вибору складу машинних агрегатів прийнято мінімум наведених витрат робочого часу (праці). Експлуатаційний склад комплексів машин для виробництва зерна соняшнику подано в табл. 2, а економічні показники їх використання -- у табл. 3.

Як видно з даних табл. 2, до складу комплексу машин, які характеризується мінімумом витрат робочого часу, належить іноземна техніка, а за критерієм мінімуму наведених витрат -- вітчизняна і країн ближнього зарубіжжя. Іноземна сільськогосподарська техніка порівняно з українською є продуктивнішою і надійнішою, проте у 3-4 разу дорожчою.

Комплекс машин зарубіжного виробництва має переваги за витратами робочого часу (на 41% менше) і розходом палива (на 11%), проте потребує більше коштів: капітальних вкладень -- у 2,3 разу, наведених витрат -- у 1,8 разу та прямих експлуатаційних -- у 1,6 разу (табл. 3).

Отже, залежно від обсягу виробництва і фінансових можливостей кожне сільськогосподарське підприємство може вибрати відповідну технологію і технічні засоби, які забезпечать комплексну механізацію вирощування та збирання соняшнику.

 

Таблиця 2. Проектований склад комплексів машин для вирощування та збирання соняшнику на площі 1000 га. Урожайність насіння 2,5 т/га

Примітка: 1 -- завантажувальний шнек ЗШ-3 монтується на задньому борту автомобіля-самоскида ГАЗ-3309 або напівпричепа ПСТ-6; 2 -- на 25% площі; 3 -- машини ЗЖВ-Ф-3,2 і РЖТ-4 використовуються для доставки води до обприскувачів

 

Таблиця 3. Економічні показники використання комплексів машин для вирощування та збирання соняшнику

Примітка: розрахунки виконано за курсу умовної одиниці 7,5 грн