Окрім звичайних автолюбителів, мастила компанії з мушлею на логотипі обирають і сільгоспвиробники: з кожним роком вони поповнюють ряди клієнтів «Шелл». І хоча ця продукція - не найдешевша, кожен аграрій розуміє, що за справжню якість потрібно платити: якщо двигун традиційного трактора «економ-класу» МТ3 через певний термін експлуатації зможе працювати і на дешевому моторному мастилі, заливати сумнівний продукт у двигуни тракторів та комбайнів «бізнес-класу» - справжнє марнотратство. За таку «економію» потім доведеться заплатити занадто високу ціну. Скупий, як справедливо стверджує мудре народне прислів’я, завжди платить двічі. Від себе можна додати: а досвідчений - обирає надійне.
Приклад однієї компанії
Вітчизняні підприємства агропромислового комплексу все частіше використовують мастила «Шелл», що дозволяє заощаджувати кошти на ремонті дорогої сільгосптехніки та оптимізувати її роботу. І у цьому холдингова компанія «Українські Аграрні Інвестиції» (УАІ), яка займається обробітком землі та виробництвом сільгосппродукції,- не виняток.
УАІ добре відома на наших теренах. Ще б пак: холдинг має найбільший в Україні земельний банк, працює у 16 областях, в його структурі цілих 62 сільгосппідприємства та 5 елеваторних комплексів. Такому «аграрному велетню», одному з найбільших сільськогосподарських холдингів в усьому СНД, за свої 8 років існування залишитись непомітним просто неможливо. Хоча певний час не дуже відкрита інформаційна політика дозволяла розвиватись без зайвої уваги. Так продовжувалось до 2010-го року, поки Європейський банк реконструкції та розвитку не надав компанії, що володіє холдингом «Українські Аграрні Інвестиції», кредит обсягом у $20 млн. Після цього громадськість нарешті дізналась і про власника компанії, ним виявився «Ренесанс Груп» (головним виконавчим директор і співвласником є Стівен Дженнінгс). Залучене фінансування дало можливість значно розширити виробництво - холдинг засіяв і зібрав урожай зі 133 000 га та суттєво збільшив земельний банк. На сьогодні в УАІ працює більше 900 чоловік на постійній основі. Під час посівної кількість працівників може збільшуватись удвічі.
Дружба гігантів
Що може бути спільного між величезним українським аграрним холдингом та одним із найсильніших лідерів у сфері енергетики і нафтопереробної промисловості? Звичайно, плідна взаємовигідна співпраця. Як ми знаємо, в агропромисловому комплексі постійно оновлюються автопарки, а техніку обирають, віддаючи перевагу добре відомим, надійним, імпортним брендам. Там, де пропонуються найбільш прогресивні рішення, зустрічаються найсильніші, найпотужніші гравці, які знаходять шляхи для взаємовигідної співпраці, що цілком характеризує партнерські стосунки УАІ та «Шелл».
Три підприємства - одна земля
Нещодавно компанія «Шелл» та її дистриб’ютор «Invent Group» (ТОВ «Донбас Пром Ойл») провели прес-тур, під час якого журналісти завітали до підприємств на Черкащині: ТОВ «Айова» (м. Тальне), пріоритетним напрямом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур, ТОВ «Кочубій» та ТОВ «Агрофірма Кочубій», розташовані у селі Мокра Калигірка. Діяльність останніх - вирощування зернових та технічних культур, а також переробка і консервування овочів та фруктів. Варто зазначити, що всі ці підприємства, так би мовити, «три гілки одного кущика», входять до складу холдингової компанії «Українські Аграрні Інвестиції». Під час прес-конференції представники ЗМІ дізнались про досягнення підприємств, їхні особливості роботи з сільгосптехнікою, про плюси та мінуси, і звичайно, про спів-працю з компанією «Шелл».
Просто та вигідно
Як повідомив заступник директора об’єднання ТОВ «Айова» Петро Коршак, у цьому році найбільше було засіяно кукурудзи, що пояснюється дуже просто: її можна сіяти кілька років поспіль, на відміну від соняшнику. До того ж, ця культура захищена від ризиків.
«Кукурудза - прибуткова культура, невибаглива до погодних умов. Якщо рахувати, то тут малий ризик порівнюється з великими прибутками. Звісно, можна отримувати прибуток і від інших культур, але потрібно враховувати всі нюанси. Так, наприклад, ті ж самі озимі культури можуть повимерзати, існує ризик взагалі не одержати прибутки. А з кукурудзою все більш-менш ясно та стабільно»,- зазначив заступник директора.
У загальному підсумку щодо площ цього року засіяно озимою пшеницею 482 га, озимим ріпаком - 394 га, соняшником - 434 га, цукровими буряками - 166 га, кукурудзою - 771 га. Усього у трьох зазначених структурах налічується 15 тис. га, з яких кукурудзи збирають приблизно 5 тис. т, соняшнику - близько 2 тис. т.
Техніка: особливості
Всі три підприємства мають свою техніку, але комбайни для буряків наймають: для 166 га тримати окремий парк особливого сенсу немає. До того ж, буряками почали займатись нещодавно, 2 роки тому.
«Взагалі ми самі сіємо, самі обробляємо, для всього іншого техніка є. Буряковими сівалками ми сіємо ще ріпак та кукурудзу. Після соняшнику зазвичай сіємо пшеницю, хоча буває і кукурудзу»,- розповідає Коршак. Щодо використання техніки - тут є багато особливостей, і чимало залежить від землі. А місцевий чорнозем - важкий та масний.
Спочатку підприємства мали 2 комбайни Case та трактори John Deere, комбінувати які, на думку аграрія, дуже цікаво. У цьому році планувалось закупати Claas. Що ж стосується втрат на полі, тут все залежить від конкретних умов: погоди та врожаю. З його слів, коли Case на схилі працює із кукурудзою, втрати невисокі. А ось із жатками все значно складніше: їх правильний вибір потрібно робити залежно від урожаю. Як розказали представники підприємства під час прес-конференції, у 2012-му на кукурудзі добре спрацювали Лімак та Moresil, на відміну від Фонтіні. Хоча до цієї техніки все одно нарікань немає: просто потрібно спостерігати, робити правильні висновки і, звичайно, постійно вчитись, інколи навіть на власних помилках.
«Для маленьких качанчиків, дрібної кукурудзи - це занадто агресивна жатка, роком раніше, коли стебло було 3 метри і качани великі - питань нема, вона чудово впоралася із завданням»,- розповідає Петро Коршак.
ТОВ «Айова» та обидва «Кочубія» мають у своєму розпорядженні чимало техніки: тільки комбайнів на обслуговуванні налічується 10 одиниць. Але такого, як за радянських часів, коли у колгоспі була постійна тракторна бригада, 20 тракторів, 8 комбайнів - нема, ця практика залишилась у минулому. Тепер «у тренді» мобільність польової техніки: регіональні керівники керуючої компанії постійно збирають інформацію, а потім вже видають директиви, куди направляти трактори, комбайни або жатки.
«Деякі МТЗ - «айовівські», всі комбайни - «Української Аграрної Інвестиції», вони здаються в оренду. John Deere - також. Тобто трактори прикріплені в оренді. Як тільки змолотили пшеницю на півдні - техніка рухається на північ, по мірі дозрівання, або за необхідністю, як було у минулому році: тоді південь почав молотити пізніше, ніж центр»,- розповідає аграрій.
Усі три підприємства використовують продукцію компанії «Шелл»: ці мастила значно подовжують функціонування техніки за рахунок меншого зносу, покращують її ефективність та експлуатаційну надійність. Аграрії згодні - краще трохи дорожче заплатити, ніж потім витрачатись на капітальний ремонт. Для тракторів John Deere підприємства спочатку використовували тільки рідні, «фірмові» мастила, бо компанія того вимагала. З осені минулого року, із закінченням гарантійного терміну для техніки, перейшли на «Шелл». Ніяких проблем у зв’язку з цим не виникло, адже відомо, що обидві згадані компанії цілком дружелюбно відносяться одна до одної, що свідчить як про їхню авторитетність, так і про взаємоповагу.
Широкий асортимент (оливи задля забезпечення економії пального, для підвищення захисту двигунів та зменшення викидів тощо), а також висока якість продукції «Шелл» цілком влаштовує аграріїв. За їхніми підрахунками, за сезон на двигун потрібно провести 6 замін по 30 л, або 200 л оливи. Як зазначив Володимир Білик, головний механізатор «Кочубія», запас якості олив «Шелл» для двигуна дозволяє їх потім використовувати і для гідравліки деяких тракторів, наприклад РТЗ. Зі слів працівника підприємства, одного разу він вирішив спробувати на власному автомобілі мастила конкурентів - Castrol, але пошкодував, оскільки вони не виїжджають моторесурсу і швидко чорніють.
«Цінова політика визначається керівництвом холдингу. Усі угоди складаються через центральний офіс. Організаційно співпраця із «Шелл» нас також влаштовує: закупляємо на 2–3 заміни наперед, такий собі стратегічний запас робимо. Раніше працювали інакше, як-то кажуть, «із коліс», хоча це і ризиковано. Зараз все більш-менш стабільно»,- резюмував заступник директора підприємств Петро Коршак.
