Досвід останніх років свідчить, що плодоовочівництво -- ефективна галузь сільського господарства за умови застосування новітніх технологій та правильного підходу до справи. Не останню роль у цьому відіграє і державна підтримка, яка, як доводить практика, не завжди працює на користь виробника. У цьому переконалися ті господарники, які, попри будь-які ризики (а їх в Україні чимало!), не бояться експериментувати і вкладають гроші у цей бізнес.
Сергій СИПКО, президент холдингу «Агроф’южн», який практикує виробництво томатної пасти в Україні, переконаний, що основними пріоритетами у плодоовочівництві є орієнтація на споживача, інтеграція у світову індустрію продуктів харчування, висока якість та безпечність продукції, дбайливе ставлення до природних ресурсів тощо. З його слів, нині в України з’явилася добра можливість виходу на нові ринки. Проте для цього необхідно виробляти конкурентоспроможну продукцію, яка б задовольняла світові потреби.
Одним із нагальних питань на сьогодні залишається відсутність сховищ плодоовочевої продукції, що автоматично знижує її якість та істотно впливає на ціноутворення. Про це наголосив у своєму виступі директор з розвитку «Індустріальної молочної компанії» Олег ТОДЧУК. Розвиваючи тему картоплярства, він зазначив, що вітчизняний ринок погано структурований. Картоплю вирощують потужні сільгосппідприємства та підсобні господарства. Бульба останніх суттєво поступається за якістю. Це пов’язано із недотриманням сівозміни, використанням не завжди якісного посівного матеріалу, внесенням потрібних засобів захисту рослин, недостатнім живленням, відсутністю сучасних технологій тощо. А саме це є складовими ефективного виробництва. Низька урожайність є свідченням недостатнього рівня агротехнологій.
Характеризуючи виробництво ягід в Україні, директор компанії «Фрутіка» Мартін ГАЛЛЕР виокремив позитивні і негативні аспекти галузі. Доступність землі, низька вартість робочої сили, дефіцит майже всіх видів ягід в Україні (на ринку свіжих та харчовій промисловості) є сприятливими чинниками для того, аби цією справою тут займатися. Проте це лише на перший погляд. Оскільки дренажна система в Україні застаріла, вода не завжди високої якості, імпорт рослин та ЗЗР є дорогим і дещо бюрократичним, нерозвинута структура ринків свіжих ягід, високий ціновий тиск з боку конкурентів, низька продуктивність. Власне, ці фактори і впливають на розвиток галузі в цілому. Тому, на думку пана Галлера, для успіху необхідні залучення інвестицій у поліпшення інфраструктури, впровадження системи субсидування виробництва, створення організації розвиту ринків свіжих продуктів, розвиток регіональних фруктових кластерів та акцент на якості продукції та послуг. Дотримуючись цих норм, Україна зможе нормально конкурувати на світовому ринку.
Сергій ГАВРИШЕВ, директор департаменту плодової продукції корпорації «Сварог Вест Груп», виступаючи перед присутніми, проаналізував ризики та можливості овочевої та фруктової продукції, зазначивши, що останніх в Україні більше, аніж ризиків.
Оксана ВАРОДІ, керівник проекту МФК «Розвиток фруктового сектору у Вінницькій області», охарактеризувала український ринок фруктів й окреслила тенденції розвитку. Зокрема, протягом останніх десяти років в Україні спостерігається інтенсифікація виробництва. Площа плодово-ягідних насаджень становить 35,5 тис. га. Оскільки в Європі відбувається зменшення обсягів виробництва фруктів (11%) та залишків на складах (14%), Україна має добру перспективу ввійти до числа лідерів країн-плодово-ягідних виробників. І перші успіхи у цьому напрямі уже помітні сьогодні: 8,9 тис. т яблук вирощено торік. Що стосується груш, то цінова кон’юнктура теж на боці України, позаяк ціни на цей фрукт зростають з одночасним скороченням виробництво у світі.
