Новий п’ятизірковий «Фермонт Гранд Отель» на столичній набережній Дніпра справляє враження антикварного, ніби він тут стояв сто років: оформлення у стилі ампір, з амурами й кришталем, чемний персонал... Це той традиційний смак і вишкіл, яким зазвичай симпатизують консервативно налаштовані діячі аграрної сфери. Тут 6 грудня 2012 року пройшла ІV Міжнародна конференція «Ведення агробізнесу в Україні: перспективи 2013 року». Для представників аграрної галузі це звична вже щорічна платформа для спілкування, дискусій, підведення підсумків та налагодження ділових контактів. Участь у конференції взяли відомі діячі агропромислового комплексу - кількасот представників холдингів, фермерів, дилерів, журналістів, державних чиновників, освітян та науковців. У радіонавушниках лунав переклад - втім, усе більше сучасних аграріїв непогано розуміють англійську, тож багато хто обходився без допомоги тлумачів.
Організували форум Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) і агентство AgriEvent за підтримки генерального технічного спонсора - бренду John Deere й відомих фірм: Syngenta, Beiten Burkhardt, BASF, IMG Partners, Kuhn, «Василь Кисиль і партнери». Спонсорував цей захід також вітчизняний виробник вин компанія «Бахчисарай».
Конференцію «освятила» й підтримка Міністерства аграрної політики й продовольства України - від його імені виступив директор департаменту економічного розвитку аграрного ринку Мінагропроду Віталій Саблук. А от профільний міністр Микола Присяжнюк (вже у ранзі виконуючого обов’язки, бо уряд саме пішов у відставку) і Голова парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетнік, яких з надією чекали на конференції, саме у той час були у парламенті - там приймався бюджет країни…
Ну, а аграрники у «Фермонт Гранд Отелі» тим часом нещадно цей бюджет критикували - насамперед за відсутність належного сприяння щодо сільськогосподарського виробництва, за скасування умотивованих преференцій тваринництву, виноградарству, садівництву. Лунало й чимало інших критичних оцінок щодо того, як поводиться держава зі своїм сільським господарством - «дійною коровою економіки», наповнювачкою того-таки бюджету, єдиною галуззю, яка демонструє зростання, позитивне зовнішньоекономічне сальдо і, зрештою, у прямому сенсі годує країну.
Трохи позитива під мокрим снігом
Небо у цей день зустрічало учасників конференції лапатим снігом. Така погода у грудні для працівників сільського господарства - саме те, що треба. Мета конференції - створення комплексного уявлення про перспективи діяльності сільськогосподарських компаній у наступному 2013 році. Як виявилося, ще менше, ніж у чудеса бюджетотворення, вірять аграрії у кінець світу, напророчений астрологами на грудень.
Підсумки 2012 року оцінювалися як у цілому задовільні. Серед позитивних факторів представники агробізнесу зазначили, зокрема, порівняно високі ціни на деякі групи сільгосппродукції: наприклад, на зернові та олійні культури, хоча цього не можна стверджувати щодо гречки або цукрових буряків. Добрими виявилися деякі законодавчі зміни. Наприклад, впорядковано процедуру банкрутства аграрних підприємств. Скасовано необхідність «екзамену» на право займатися фермерством. Виросло виробництво молока, продуктивність корів, припинився спад поголів’я великої рогатої худоби.
Обговорювалося на конференції багато тем: від конкретних агротехнологій - до демографічних перспектив усього людства, від кон'юнктури ринків сільгосппродукції й сировини - до умов державної підтримки (або - нинішньої НЕпідтримки) виробників. Озвучувалися оптимістичні й масштабні плани. Наприклад, головний інженер із енергозбереження агрохолдингу «УкрЛендФармінг» Володимир Дмитерко повідомив, що його компанія має намір до 2015 року побудувати 30 біогазових заводів у 18 регіонах країни. А Інна Метельова, заступник голови правління агрохолдингу «Сварог Вест Груп», який господарює на Хмельниччині, повідомила, що її корпорація планує до 2014 року розширити свій банк земельних паїв до 120 тис. га (нині в обробітку - 75 тис. га). Зі слів пані Метельової, компанія також має намір збільшити свої потужності зберігання зерна з нинішніх 120 тис. т до 500 тис. т.
Як позитив минулого року генеральний директор УКАБ Володимир Лапа охарактеризував діяльність Аграрного фонду й електронної аграрної біржі - передусім за прозорість їхньої роботи і публічність, не дуже на загал притаманну держструктурам. Доброю новиною є також те, що Євросоюз відкрив кордон для нашого м’яса птиці й яєць. Відновився експорт цукру (у Таджикистан, Туркменістан і далі на Схід). В цілому доповідачі зазначали, що за минулий рік сільське господарство України зробило крок уперед у плані підвищення продуктивності й технологічності виробництва. Збільшувалася урожайність багатьох культур (кукурудзи, сої, соняшнику, цукрових буряків).
І в унісон із першим снігом, який ліг на українські поля, звучали стримано оптимістичні оцінки про добрий стан озимих культур під урожай 2013 року. Втім, сніг на вулиці швидко почав танути, й думки аграріїв теж потроху переходили в мінорний регістр.
Знову зима тривоги нашої
Підсумовуючи рік минулий, аграрії хоч не сумували, але й не надто раділи. Посуха, фінансовий голод через завеликі кредитні ставки банків, гострий брак вагонів-зерновозів - нарікати було на що. Президент Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса щодо нездійснених надій на 2012 рік (інвестиції, прибутки тощо) висловився афористично: «Думали, що припливуть мільярди доларів, а вони не припливли, на жаль».
Сільгоспвиробники визначили й вірогідні ризики на 2013 рік. Відповідно до результатів опитування, проведеного УКАБ, приблизно 70 % керівників та власників українських агропідприємств оцінюють перспективи 2013 року із занепокоєнням. Серед факторів тривоги перераховувалися такі:
- відсутність розуміння аграріями (та й усіма взагалі) перспектив упровадження в Україні ринку землі і незрозумілий «туман» щодо умов роботи на орендованих угіддях;
- вже хронічний брак доступного фінансування й кредитування;
- неясні перспективи оподаткування агропромислового виробництва на 2013 рік. Що придумає (скасує або введе?) наш новий парламент - спрогнозувати годі й Нострадамусу. Є побоювання, що у законодавстві може вигулькнути якесь рішення, набагато неприємніше, ніж згаданий іграшковий «кінець світу».
Деякі з цих питань - «вічні», принаймні багаторічні, а інші - можливо, тимчасові. Хоча у нас, як відомо, немає нічого більш сталого, ніж тимчасові труднощі. Серед проблем, що наразі турбують агробізнес, обговорювалися й такі:
- неухильне зростання цін на засоби виробництва. Чи будуть ресурси (пальне, добриво, насіння) дорожчати далі?
- але разом з тим держава штучно стримує ціни на реалізацію багатьох видів аграрної продукції. Чи можна цьому запобігти і як?
- вірогідна нестача в наступному році добротного насіннєвого матеріалу;
- кадровий голод на селі. Наприклад, щоб знайти кваліфікованого агронома, треба походити й попошукати у середньому цілий рік (хтось шукає й довше). Молодь тікає у міста. Як цьому зарадити?
- нестача залізничних вагонів під час масових відвантажень урожаю зерна, шроту та іншої продукції. Аграрії добалакалися навіть до такого, що «у 2017 році вагонів під зерно не залишиться жодного».
- держава хоче контролювати сівозміну у приватних виробників. Що з цим подіяти?
Як наздогнати голландців?
Якщо верблюдові закортить будяка -
він витягне шию.
Вірменська приказка
На скільки країни світу використовують свій аграрний потенціал? Доктор Рууд Хюрне, директор аграрного департаменту Rabobank Group (Нідерланди), надав такі цифри: Африка в середньому - на 20%, Росія - 30%, Євросоюз - 65%, Нідерланди - приблизно на 80%. Ця маленька за територією й велика за технологіями країна живе переважно із сільського господарства. Саме тому, що добре хазяйнує навіть на насипних землях, відвойованих у моря. А ми, українці? Загубилися десь між Африкою й Росією…
Цікаво виступили директор з продажів техніки John Deere у країнах СНД Дірк Штратманн, керівник відділу реалізації технологічних проектів з рослинництва ТОВ «Агро-Союз Проекти» Наталія Скоробагата, заступник голови «Укрсиббанку» BNP Parіbas Group Жан Люк Дегель. Зокрема, пан Дегель порівняв умови кредитування українських банків з тими, які практикують офшорні фінансові установи. Виглядало так, що ані ті, ані інші сьогодні не є надто привабливими насамперед за відсотковими ставками. Проблема й у тому, що західні банки готові, як і раніше, кредитувати лише у доларах або євро, не беручи на себе ризики щодо стабільності нашої гривні. Тому їхніми послугами можуть скористатися хіба що експортери сільгосппродукції - ті, що мають дохід у іноземній валюті.
Широке коло актуальних питань зачепив Джон Шморгун, президент агрохолдингу Harmelia (обробляє 75 тис. га на Харківщині): це і проблеми «людського фактора», мотивації працівників, і роль фінансових показників у житті господарства. Голова фермерського господарства «Журавель» з Полтавщини Олександр Журавель зацікавив спільноту неординарними, але вистражданими поглядами на такі фактори господарювання, як кредити, страхування, способи обробітку землі та ін. Він має в користуванні всього 600 га, але господарювали на землі його батько й дід, тож пан Олександр знає аграрну справу не за чутками. Його вислови неодноразово переривалися оплесками, бо звучали майже афористично: «Наша земля родить за будь-яких технологій. І підвищувати врожайність ми можемо за рахунок їх покращення, а не через масштабування розмірів господарства… А найкращий спосіб страхування - коли ти нікому нічого не винен».
Критикував фермер великі компанії - за бездумне нарощування орендованих гектарів, за «життя у кредит» і антисоціальну поведінку. «Корупція у нас асоціюється із чиновниками. Але крадіжки і корупція є й у крупних компаніях, навіть у їхніх центральних офісах. І це вбиває ефективність», - вважає фермер.
Ракета класу «земля-земля»
Земля - хлібодарка і медоносиця.
Андрій Малишко
Звісно, чимало дискусій точилося навколо мораторію на продаж землі. Звучали обґрунтовані прогнози, що мораторій до 2016 року не протримається і його скасують. Алекс Ліссітса навіть провів імпровізований плебісцит - хто вірить у мораторій до 2016 року? Аграрії проголосували підняттям рук. «За» (тобто «віруючих») виявилося лише п’ятеро, проти - кількадесят, основна ж маса учасників конференції певної думки не висловила. Але було очевидно, що це рішення парламенту «під завісу» його каденції не сприймається як стабільно-остаточне. Звучала з вуст речників УКАБ і вже звична критика щодо нераціональності обмежень покупців і орендаторів землі певною кількістю гектарів. У багатьох розвинених країнах (наприклад, у Німеччині) немає закону на продаж землі іноземцям, казав Володимир Лапа. Так само як і обмежень на розмір орендованих угідь. А там, де вони встановлені законодавчо, - це результат довгої еволюції й, вірогідно, архаїчних уявлень про аграрну діяльність.
В цілому ж земля є нашою, образно кажучи, «ракетою», яка може витягти всю економіку країни до нових висот. Однак сільськогосподарською громадськістю все-таки із розумінням прийнято було продовження мораторію на продаж земель, адже більш ніж 70% фермерів і приблизно така ж частка сільгосппідприємств стабільно налаштовані проти запровадження земельного ринку до того часу, коли буде відпрацьована система кадастру і зрозумілої реєстрації прав власності.
Виступ начальника відділу із придбання земельних активів російського агрохолдингу «Розгуляй» Віталія Бочкова зацікавив тих, хто збирається розширювати свої орендовані угіддя - у «Розгуляя» є аж 420 тис. га (третє місце у Росії за обсягом земельного банку паїв), тож він може повчити екстенсивному розширенню. Навів росіянин цікаві цифри щодо фактичної ціни на землю у Російській Федерації. Наприклад, на Кубані (дуже близької нам ментально і з точки зору багатьох факторів господарювання) вартість землі доходила у деякі моменти до $3 тис. за гектар, на Воронежчині - до $500-600/га. І притому розповів пан Бочков про деякі проблемні нюанси у небезхмарних стосунках між орендодавцями й агрохолдингами.
Хоча у доповідях аграріїв-практиків (фермера Олександра Журавля, а також Василя Голубинки, генерального директора ТОВ СПГ «Ім. Воловікова») звучали й інші думки - що слід пам’ятати про відповідальність у відносинах із пайовиками, а деяким агровиробникам варто й зупинитися у своїх експансіоністських намірах і замість екстенсивних методів господарювання переходити на інтенсивні.
«Наш фундамент - це земельні паї. Виважена, соціально відповідальна політика щодо своїх пайовиків, - це передумова нашого зростання», - вважає фермер Олександр Журавель.
Обговорювали аграрії й банкіри також проблеми ресурсного й фінансового забезпечення діяльності сільськогосподарських виробників, і тут активно пропонував свою підтримку новий на наших теренах банк аграрного спрямування Rabobank (Нідерланди).
Отакі теми й оцінки звучали на IV Міжнародній конференції «Ведення агробізнесу в Україні: перспективи 2013 року». Президент УКАБ закликав усіх «не відсиджуватися у кукурудзі» й об’єднувати зусилля аграрних кіл задля цивілізованого й потужного тиску на уряд і Верховну Раду, зрештою, заради процвітання не тільки сільського господарства, а й усієї економіки країни.
Думка учасника
Джон ШМОРГУН, президент агрохолдингу Harmelia (Харківська область, 75 тис. га в обробітку)
- Ми чули багато сьогодні про технології. У зв’язку з погодними умовами на Харківщині (обмаль дощів) ми обробляємо ґрунт не за традиційними технологіями, а по міні-тілу. До ноу-тілу нам ще далеко - є у нього плюси, є й мінуси для нас. Але я глибоко переконаний, що успішність агрокомпаній чи фермерських господарств залежить насамперед від людей. У нас працює приблизно 1100 осіб. Якщо рядовий обліковець не вміє правильно передавати первинні дані, якщо йде неякісна інформація у системі, тоді менеджмент не знає, що реально відбувається у господарстві. Можу сказати: коли людина на найнижчому рівні розуміє, що від неї очікується, тоді система починає функціонувати. Тому ми постійно працюємо з людьми: головний інженер - з інженерами, головний агроном - з агрономами, головний бухгалтер - з бухгалтерами підрозділів. Показники для впровадження мають бути зрозумілими - чи це операційні витрати, чи центнери врожайності, чи кількість техніки на тисячу гектарів.
Щодо агротехніки - ми прийшли до висновку, що вона має бути «одного кольору» - від одного виробника, щоб не ускладнювати проблеми з ремонтом. Зараз у нас уся техніка від CNH.
Чули ми сьогодні також про прецизійні (дуже точні - Ред.) системи агровиробництва, про GPS-керування машинами від представника компанії John Deere. Прецизійне землеробство - це для усіх нас мрія. Але є й людський фактор. Якщо люди безвідповідальні - говорити про GPS трішки зарано. Персонал - це є проблема №1. А земля - проблема №2. І ще - фінансовий контроль, оптимізація витрат, гроші. Наразі є великі сумніви щодо державних коштів на підтримку сільського господарства, але побачимо. Втім, нині можна успішно працювати в аграрній галузі й навіть розширюватися.
