Час і місце свого зібрання визнали символічним. Кажуть, навіть повітря буквально просякнуте боротьбою: у сусідстві з орендованим для зустрічі приміщенням ледь вщухали справжні бої. Тому не дивувалися, що не всі запрошені відважилися прийти. «Так і в нашій галузі триває боротьба старого і нового, а точніше - неправильного нового заради перспективного майбутнього», - сформулювали своє надзавдання.
Майданчик для професіоналів
Нова громадська організація хоче стати майданчиком, де збираються фахівці, щоб озвучувати больові точки галузі, її проблеми та негаразди, а головне - подумати не просто про їх подолання, а про чітку стратегію розвитку насінництва як такого.
«Усі відчувають, що потрібні негайні зміни. Професіонали усвідомлюють, що їх робити можна тільки спільними зусиллями людей, яким болить ця галузь, - висловила думку ініціаторів виробничник-практик Наталія Сущенко. - Сфера потребує синергії, творчості людей, причетних до системи насінництва у країні. Ми спробуємо акумулювати їх прагнення».
Ініціатори Клубу - професіонали різних напрямів, котрі бачать насінництво України цілісною системою. Спонсорство об’єднання взяли на себе Асоціація виробників і ремонтників сільськогосподарської техніки «ВИРОБНИК» (генеральний директор Наталія Сущенко), Асоціація «Ліга машинобудівників та роботодавців «Укрмашбуд» (голова Ради Володимир Саченко), Насіннєва асоціація України (виконавчий директор Валерій Хаджиматов). Активно приєднуються науковці профільних інститутів НААН України, Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, Українського інституту експертизи сортів рослин, працівники Випробувальної лабораторії якості насіння, Міністерства аграрної політики та продовольства, Державної інспекції cільського господарства України, представники агрохолдингів, страхових компаній, системи органічного землеробства.
Усі вони чітко розуміють, що Україна має перспективні можливості для власного насіння, відповідні технології, потенціал вітчизняного машинобудування. Поки що є і фахівці з колосальним досвідом та бажанням працювати саме на цій землі і в цій країні. Хоча часто вони залишені сам на сам з проблемами і безсистемністю галузі, кинутої напризволяще. Клуб хоче допомогти ентузіастам-фахівцям самореалізуватися за ключовими напрямами, серед яких: розробка і впровадження нових сортів, ощадні енергозберігаючі технології, органічне землеробство.
«Ми озвучуємо проблему, доносимо до професійного загалу для обговорення, вирішуємо, кого залучити до активних дій для її розв’язання, - сказала у вступному слові Наталя Сущенко. - Усе починається із простої народної істини: що посієш - те й пожнеш. Тільки з якісним насінням отримаємо кінцевий результат. Статистика ж ввезення насіння в Україну змушує бити на сполох. Маємо власний потенціал українського насіння, здатного розродитися врожаями на наших полях. Та нам завозять чужих дітей. Чужі діти добрі, але ж не свої. Багато хто називає 2014 рік форпостом: коли не народжуємо дітей - нація вимирає, коли зникають вітчизняні сорти - галузь знищується».
Не упустити шанс перейти на новітні технології
Один із головних співорганізаторів Клубу насінництва, конструктор, селекціонер і виробничник Леонід Фадєєв нагадав про унікальність умов для розвитку сільського господарства саме в Україні. Адже тільки в Україні практично 67 % територій придатні для активного землеробства. Для порівняння: Сполучені Штати можуть похвалитися лише 12 % родючих грунтів, Канада - 37 %, Франція - 54 %.
«Якщо не отримаємо максимальну вигоду з такого багатства - беззаперечно, матимемо справу з тими, хто такого шансу точно не упустить, і вже не упускає, - застерігає пан Фадєєв. - Нині завойовувати території силою непотрібно, достатньо чітко відпрацьованих економічних прийомів. Наприклад, для того аби оволодіти сільськогосподарською галуззю, перетворити країну на агроплантацію, достатньо під корінь знищити її селекцію. І все - подальший контроль вже в руках, решта потягнеться, ніби на гачку. Тому ми й взялися за відправну точку агросфери - насінництво».
Про те, що система цієї стратегічної галузі перебуває у досить плачевному стані, говорило більшість учасників. Наводили, зокрема, приклади ганебних умов, у яких працюють районні насіннєві лабораторії. Більшість з них ущільнені, переселені у непристосовані приміщення, часто без елементарних зручностей. Специ високої кваліфікації, з якими можна безкінечно і захоплено говорити про особливості сортів та гібридів, кутаються від холоду, напружено підтримують дорогоцінне обладнання і досиджують до пенсії за жебрацьку зарплатню.
«Ми говоримо і про акцент на принципово нових технологіях підготовки насіння, загалом про оновлену філософію ставлення до насіння, - підкреслює Леонід Фадєєв. - У чому різниця старих технологій і тих, які впроваджуватимуться у 21 ст.? У тому, що всі традиційні заводи, які закодовані на традиційну технологію, не передбачають розділення насіння за розміром. Навіть стандарти не передбачені для цього. На наступному етапі маємо виділити важкі насінини для сівби. Але на пневмовібрастолі з невирівняного за розміром насіння не отримати важкі насінини, бо ви засипали різнокаліберний матеріал. Щільністю знехтувано. І ось важкі та крупні насінини опиняються разом в одному місці з дрібними і легкими. Це - технологія минулого. У нас є шанс першими кардинально змінити її».
Перспектива - в іншому. Останніми роками дослідно перевірена і успішно впроваджена в багатьох господарствах нова технологія за двома ключовими моментами. «По-перше, машини не повинні травмувати зерно. Це принципово, - наголошує Леонід Фадєєв. - Досі уся аграрна техніка, обладнання у взаємодії із зерном розглядає його як сипучий матеріал. Ніби це те саме, що річковий пісок! Ніхто з творців машин не думає, що кожна насінина - це живе вагітне єство. І природою їй відведена єдина функція - відтворити собі подібне у наступному сезоні. Іншої функції нема. Натомість насінину, диво природи, нещадно волочать, б’ють, ушкоджують під час завантаження, транспортування тощо. Ми створили цілий комплекс машин, які не травмують зерно. Виробляємо їх і продаємо. Жодного повернення не було від клієнтів. Люди побачили різницю на конкретних результатах урожаїв».
По-друге, експерти наполягають на застосуванні пофракційних технологій. На запатентованих ними ситах відбувається калібрування насіння за об’ємом. Насінина, тільки потрапивши на лінію, комфортно обертається і приміряється найменшим боком. Так виявляють наявність поживних речовин кількісно, в самій насінині. Теж принципове рішення. Воно дозволяє стверджувати, що на сьогодні пофракційна щадна технологія є технологією майбутнього у виробництві насіння.
Селекціонери, які життя положили на новий варіант культури і вклали в них певні ознаки, без таких технологій не можуть отримати повноцінний результат, досягнути максимуму. Починаючи від селекціонера і закінчуючи товарним варіантом посіву, іде зниження потенціалу, закладеного на початках. Створимо можливість виробництва насіння високого потенціалу на сучасному рівні - тоді підніметься і сама планка якості.
Виробник нових технологічних ліній ТОВ «Спецелеватормлинмаш» спільно з науковцями Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН запровадили цього року експеримент, щоб отримати порівняльну картину застосування різних технологій. Зокрема, висіяно три варіанти насіння: перший - безпосередньо з-під комбайна і після обробки за щадливою пофракційною технологією; другий - після імпортного заводу; третій - після імпортного заводу, але з повторною сепарацією за розміром і щільністю на нашій технології. Цього сезону експериментується озиме тритикале. Спостереження та аналіз вже ведуться. Навесні буде висіяно за такою ж схемою насіння ячменю. Вже сьогодні видно, що іде розшарування. Але, зрозуміло, основний результат покаже урожай. Тоді й поділимося підсумками.
Сьогодні у нас є шанс дуже непогано закріпити успіх - поставляти новітні вітчизняні насіннєві комплекси у господарства, показувати їх ефективність, оснастити ними наукові центри. Принаймні, науковці не будуть змушені через брак обладнання звертатися по допомогу в агрохолдинги, зарубіжні компанії, щоб завершити підготовку насіння високої репродукції.
Варто зрозуміти усім: якщо ми сьогодні селекційні центри не забезпечимо сучасними технологіями, то доведемо до скону українську селекцію.
Селекцію - державі чи бізнесу?
Під час презентаційного засідання Клубу «Насінництво України» розгорнулися і перші дискусії. Зокрема, щодо того, у чиїх руках і під чиєю опікою - держави чи бізнесу - повинна перебувати вітчизняна селекція.
Скажімо, Володимир Паламарчук, агроном-практик із досвідом роботи у профільному науково-дослідному інституті, переконаний, що перший етап селекції насінництва повинен бути у держави, яка і фінансуватиме, і відповідно контролюватиме всю систему. Саме у розвалі системи насінництва бачить він усі біди. «Маємо хаос, незрозумілі речі. Є селекційні інститути, інститути землеробства. Змішена система. Якщо інститут селекційний, то має займатися тільки селекцією. Не розумію порядку, коли приїздиш брати насіння у дослідному господарстві, яке має 200–300 га землі, і воно дає на реалізацію 6 сортів озимої пшениці супереліти, цього ж сорту - еліти і першої репродукції. Далі так само і жито, ще інші культури. Агрономи розуміють, що таке кинути на один майданчик 3 сорти, очистити і їх не змішати. Як можна у дослідному господарстві отримати 16 сортів озимої пшениці, очистити, не змішати і продати за відповідною ціною? Реалізація насіння має бути на найвищому рівні. Якщо ти продаєш сорт - змішування там неможливе, - категорично заявляє фахівець. - Навіщо плодити помилку і неповагу до сортів, до селекції, якщо професіонали ще пам’ятають колишню непогану державну систему, за якою існувала державна установа, котра вирощує сорт - еліту чи супереліту. Наступна ланка - елітні господарства з функцією вирощувати і розмножувати тільки елітне зерно. Далі - господарства першої групи, що готують до посіву товарне зерно».
Ми порушили усю систему впровадження сортів. Угробили селекційні господарства, елітні, першої групи. Замість того дозволили тим, хто хоче вирощувати сорт і продавати, оформляти на це ліцензії, заплативши гроші. «Маю з цього приводу гіркий досвід, - продовжує мову Володимир Паламарчук. - Колись в інституті механізації, де були належні умови, земля, ми вирішили брати сорти, вирощувати й реалізовувати. Не дай Боже, зіткнутися із такою системою ліцензування! А потім побачив фірми, які взагалі не мають ні гектарчика землі, ані очисної техніки, але отримали такі ліцензії. Десь якесь зерно буцімто вирощують, запаковують у мішечок, ліплять суперлейбл і продають за захмарними цінами, більше, ніж сам той, хто вивів цей сорт… Теперішня система насінництва не дає результатів. Не уявляю селекціонера, якщо він перейшов на комерційні рейки. Не треба плутати агротехніку з бізнесом».
Директор компанії «Органік стандарт» Сергій Галашевський має іншу точку зору: «Не впевнений, що держава здатна впорядкувати і тим паче розвивати процес селекції. Сам працював у державних насіннєвих лабораторіях і у профільних інститутах. Висновок один: перспективи у них під державним крилом немає. Там зовсім нема що робити молодим кадрам, які справді хочуть рухати селекцію, науку. Згоден: знищили швидко, але тепер відродити ефективну систему практично неможливо. Аграрна наука животіє, багато хто переписує старі книжки з новими помилками. Вважаю, треба взяти європейський досвід, за яким селекція є бізнесом, і сама заробляє на себе. Забезпечує державу і державних клієнтів. Така система стимулюватиме молодих професіоналів, які не повинні ходити похмурими академічними коридорами, а рити землю, працювати на межі можливостей, щоби рухати науку і досягати очевидних практичних результатів».
Врешті висновок після першого засідання Клубу «Насінництво України» викристалізувався досить чітко: потрібні системні підходи щодо впорядкування галузі насінництва - стратегічної для усього аграрного сектору. Учасники цього нового фахового майданчика готові зосередитись і працювати над комплексними програмами, що складаються з таких напрямів, як, зокрема: стан насінництва, новітні технології, популяризація досягнень виробників, юридичні та економічні аспекти функціонування насінницької галузі, екологічні напрями отримання і використання насіння тощо.
Зрештою, професійна спільнота бере на себе відповідальність за те, чи стане плодовитим вітчизняне насінництво, а чи принизливо перейде на штучні запліднення від закордонних батьків.
Клуб «Насінництво України» планує збиратися регулярно кожної четвертої п’ятниці щомісяця у приміщенні Фонду культури на вулиці Липській, 16 у Києві.
Коментарі
Валерій ХАДЖИМАТОВ, виконавчий директор Насіннєвої асоціації України
- Насінництвом в останні роки ніхто системно не займався. Воно рухалося невідомо яким курсом. Пробувало самотужки випливати. Зрештою, фактично на сьогодні маємо експансію іноземного насіння. А розвиток національної селекції, того, що мало би розвиватися і заробляти ще й валюту на експорті - призупинено. Єдиний вихід для порятунку - створити об’єднання професіоналів. Сподівань на те, що на таку дію відреагує держава, мало. Треба самотужки об’єднувати людей і робити все, щоб на ринку був розподіл певних функцій та обов’язків між учасниками ринку. За рахунок чого можна стимулювати розвиток насінництва? Передусім через стимулювання нових напрямів селекції і розвиток машинобудування - все зав’язане у спільну систему.
Я переконаний, що селекціонер не є бізнесменом, і він не може продавати. Його завдання і покликання - займатися виробництвом свого сорту чи гібриду. Варто взяти приклад організації європейських селекційних центрів, які кардинально відрізняються від наших. Селекція має бути спрямована у практичну площину. Світовий досвід показує, що вона може бути досить прибутковою галуззю. І якщо правильно її сформувати, організувати саме економічні відносини на цьому ринку, виграють усі. Починаючи від споживача, бо він отримає якісний продукт, і до селекціонера, щоб він мав за рахунок чого вести подальші дослідження і пропонувати новий продукт.
Мені надзвичайно цікава ідея створення нового Клубу. В її основі - стереобачення розвитку різних напрямів, поєднання сільськогосподарської науки і машинобудування, розвитку технологічного обладнання, нових засобів захисту рослин і т. д. Ми будемо брати безпосередню участь у роботі Клубу, продукувати ідеї. Таке об’єднання здатне рухати вперед галузь.
Володимир КОНОНЮК, заступник академіка-секретаря відділу рослинництва НААН України
- 25–30 % приросту продукції досягається за рахунок селекції рослинництва. Тому всюди у світі така увага приділяється цій галузі. Україна - традиційно країна із розвинутою наукою у сфері селекції рослинництва. Вітчизняними науковцями ведеться селекція майже всіх культур, які вирощуються в Україні.
Упродовж останніх 20 років відбулася помітна зміна кон’юнктури ринку, зміна клімату. Зокрема, посіви кукурудзи збільшилися з 1,2 млн га до 5 млн соняшнику - з 1,6 до 5 млн в 11 разів зросли посіви озимого ріпаку, помітно збільшено площі під соєю. Вітчизняне насінництво не могло забезпечити такі великі площі власним насінням, нам допомогли іноземні фірми, які прийшли та працюють на нашому ринку. Науковці мають можливість порівняти іноземні сорти і гібриди з власними.
Маємо успіхи в зернових колосових. Площі під пшеницею, ячменем, гречкою, просом практично всі засіваються нашим вітчизняним насінням. Але є відставання за гібридним насінням кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків.
Під час роботи над вітчизняними гібридами суттєво відстаємо від світових практик за фінансуванням, а отже, і відсутністю належного обладнання, машин, приладів. Один тільки селекційний комбайн коштує 100–150 тис. дол.
Світова селекція працює у системі, коли може заробити гроші за власні винаходи. У нас селекція - державна, а насінництво у приватних руках. Є великі проблеми з авторськими правами, захистом інтелектуальної власності. Часто дуже проблемно отримати за сорти належну винагороду. По суті, селекціонер мало захищений законом і самотужки мусить дбати, щоб йому сплатили роялті.
Науці, зокрема, і у нас в академії, стає все важче втримати високопрофесійні кадри. Традиційні школи виховали гарну зміну молодих спеціалістів. Кадри поки що є, але нема обладнання і техніки під їх перспективу. Кращі вертаються після навчання за кордоном, але працевлаштовуються у зарубіжні компанії.
Якщо загубимо селекцію, станемо банановою республікою. А ми ж аграрна країна, яка славилися найпотужнішою наукою на світовому рівні.
