Як подолати корупцію, але водночас не нашкодити галузі
«Не повторюйте наших помилок!», — маючи багаторічний досвід викорінення корупції, намагається застерегти колег-українців заступник міністра сільського господарства Грузії Гочі Тсопуралішвілі:
- В аграрній галузі боротися з корупцією набагато важче, аніж, наприклад, у податковій чи поліції. Працівників ДАІ одного дня вишикували на плацу, наказали повернутися праворуч і відправили додому. На той час підготували альтернативну службу з нових людей. Майже так само зробили з податковою адміністрацією — натомість ввели електронну систему, скоротили кількість податків, зробили їх простими та зрозумілими. Але так само рішуче адміністративно діяти в сільському господарстві — шкідливо, — переконаний пан Тсопуралішвілі.
- Реформи сільгоспгалузі розпочиналися в Грузії 2005 року лише скороченнями і ліквідаціями організацій, інститутів, лабораторій. «Ми наївно діяли за логікою: немає інспекторів — немає корупції», — розповідає Гочі Тсопуралішвілі. Але, наприклад, коли у 2008-2009 роках запланували прорив у тваринництві й вирішили закупити племінну худобу, виявилося, що немає фахівців, котрі правильно організують таку роботу. І проблеми не забарилися. Довелося знову нарощувати професійні м’язи у племінних, селекційних напрямках.
До речі, експерт визнає, що зараз у Грузії дуже цінуються українські спеціалісти, котрі свого часу організували тваринницький бізнес у цій країні.
- Такі ж проблеми виникли із фітосанітарною службою, начисто ліквідувавши яку, не подбали про альтернативу. Щоправда, позбулися людей, котрі звикли брати хабарі, а останніми роками встигли підготувати нове покоління працівників, позбавлених гену корупції.
- Не подбали у Грузії про субсидії та пільги для середніх і, особливо, дрібних сільгосптоваровиробників. Урешті з відкриттям ринків їм було непереливки без належної підтримки.
- Принциповою помилкою чиновник вважає закриття провідних сільськогосподарських інститутів, ветеринарної академії. Грузини пережили ейфорію, коли менеджери раптом стали вважати себе значно важливішими за науковців, за що поплатилися усі. «Якоюсь мірою наукові заклади треба скорочувати, але без науки сільгоспгалузь швидко потрапляє у безвихідь, — застерігає Гочі Тсопуралішвілі. — Тепер мусимо швидко надолужувати згаяне: створили центр науки, збираємо по крихтах базу, фахівців, яких колись зопалу позбулися. Фермери просять роз’яснити склад і якість добрив, у них по 10-12 років не було кому перевірити стан та структуру ґрунтів. Реформа сільгоспгалузі була для нас найневдалішою, тепер у надто стислі терміни все виправляємо. Поспішаємо застерегти українських колег: будьте хоч ви обережнішими!»
Що ж робити із худобою?
Експерт аграрних ринків Аліна Жарко намагалася бути оптимісткою, характеризуючи ситуацію у тваринницькій галузі і, зокрема, її молочний напрямок, який особливо лихоманить через втрати найбільших ринків збуту. Виробникам, котрі напряму питали, вирізати худобу чи все-таки зберігати поголів’я, спеціаліст наводила аргументи щодо реальної ситуації на ринку:
- Після заборони експорту молочної продукції, переважно сирів, до Росії відбулася диверсифікація ринку. Найактивніші виробники вже встигли перепрофілюватися, наприклад, на виробництво сухого молока та вершкового масла.
- Криза стала стимулом для підвищення якості продукції та пошуків виходу на нові ринки. Залишається діяти за класичним принципом: те, що не вбиває, робить нас сильнішими.
- Український ринок показує підвищення продуктивності корів. Якщо минулого року надої становили в середньому 4 850 кг на фуражну корову, то нинішнього цей показник фіксується на рівні 5 200 кг.
- У вересні-жовтні комісари ЄС інспектували молочну галузь України, надіслали зовсім мало зауважень. Тож ми очікуємо вже наступного року дозволу експортувати українську «молочку» на європейський ринок.
- У результаті переформатування тваринницького профілю позбуватимуться господарства, які й раніше не акцентували на ньому уваги, вважали другорядним. А ті, що візьмуть цю галузь за провідну, будуть нарощувати обсяги, адже молочний напрямок упевнено стає перспективним.
- Російські санкції призведуть до глобальних змін на міжнародному ринку. Росія імпортуватиме продукцію з інших країн, місце яких, своєю чергою, займуть інші гравці.
- На запитання виробників, а що ж, власне, робити з худобою, експерт радить працювати над збільшенням не поголів’я, а ефективності. Виходячи на європейські параметри ефективності, орієнтуватися як на експорт своєї продукції, так і на внутрішнє споживання: «Доки ще сумніваємося, як сприймуть нас на європейських ринках, мусимо змінювати і філософію внутрішнього споживання своєї продукції, — зазначає Аліна Жарко. — Справді, поки що констатуємо в Україні спад у споживанні, бо люди економлять. Скажімо, значно менше вони купують такі продукти, як йогурти, вважаючи їх делікатесними. Але це минеться, і населення буде готове споживати більше. Тому виробники мусять вловити цю тенденцію, інакше будемо мати великий попит всередині країни, але задовольнятиме його не наша продукція, а імпортна, постачальники якої вже точно не проґавлять влучних можливостей. Не будемо виробляти свого — уже невдовзі станемо хорошим ринком збуту для чужої продукції».
Що чекають від нас міжнародні партнери?
Господар компанії-переробника томатів під торговою маркою «Інагро» Олексій Сипко чітко назвав позиції, засвоївши які, можна вийти на міжнародні ринки:
- Заснувавши фірму 2007 року, планували не просто вирощувати помідори, а одразу чітко сформулювали гасло-мету: «Ми вирощуємо томатну пасту».
- Зрозуміли, що працюємо не на українському і не на європейському ринку, а на глобальному ринку томатної пасти. Рахуємо загальними цифрами споживання, а воно збільшується слідом за ростом населення.
- Наші міжнародні партнери хочуть бачити постійну якість, зрозумілу ціну і бути впевненими у безпеці нашого продукту. Бути переконаними, що ми дотримуватимемось цих параметрів не тільки сьогодні, але й у майбутньому, постійно.
- Має бути достатньо виробничих потужностей, щоби задовольнити сталі потреби ринку. Бо споживач має знати, що закупить продукт щоденно, щомісячно, постійно. Європейський ринок цінує гарантовані довготривалі контракти.
- У нашій особі хочуть бачити партнерів, які готові до прогресу і зростання, демонструють розробку нових проектів та ідей, постійно прагнуть поліпшення смаку продуктів, які виробляють.
«Нічого не вдасться без інтегрованої комплексної системи, яка гарантує якість», — переконує Олексій Сипко. Господарство опікується 20 тис. га зрошених земель на півдні України, подбало про тепличні комплекси, переробні потужності, щоби переробляти 400 тис. тонн томатів у сезон. Обладнали сучасні очисні споруди, наполягають на розумному зберіганні та використанні води. Усі виробництва, переробні підприємства працюють за міжнародними стандартами якості. Без дотримання таких умов, наголошує пан Сипко, не вийшли б на європейські ринки, куди поставляють свою продукцію в 11 країн.
«У нас є часу тільки до 1 січня 2016 року»
Виступ Володимира Завадовського, який уже впродовж 15 років виробляє екологічно чисті соки в Прикарпатті, радше сприймався як попередження: «Наша близькість до європейського ринку не означає, що нас десь чекають. Насправді чекають, щоби прийти до нас. Мусимо поспішити, щоби захистити свого товаровиробника. І нам дали унікальний шанс це зробити впродовж наступного 2015 року. 1 січня 2016 заїдуть до магазинів чужі товари — сертифіковані, безпечні, у гарній обкладинці та упаковці. І витіснять вітчизняну продукцію, хай навіть якіснішу. Такі правила. Мені не страшно, моя продукція сетрифікована, зі мною сміливо працюватимуть великі торговельні мережі. А інших просто не допустять до полиць. Тому треба голосно кричати, бо самі себе знищимо».
Компанія Володимира Завадовського «Галс Лтд» починала роботу з одного виду продукції та спочатку експортувала її лише до Польщі, зараз розширила експорт до дев’яти країн.
Сам Завадовський визнає, що процес сертифікації на випуск органічної продукції давався компанії нелегко. Пішло в нього на це півтора роки, довелося суттєво змінити колектив, бо багато менеджерів не витримували відповідальності. Залишилися молоді, завзяті, кого динаміка і новизна справді зацікавлювали та захоплювали. «Зате захистилися від майбутніх викликів, — переконаний керівник, якого дуже дивує, що в державі немає широкої пропаганди, реклами, заохочення робити виробникам саме так. — Така система забезпечує повну простежуваність усього процесу виробництва, за 15 хвилин можна визначити, де і на якому етапі стався збій чи виникла проблема, щоб зліквідувати їх оперативно».
Переконався, що у європейців нині на перше місце вийшла безпека продуктів, тільки потім говорять про якість. Тому мусимо вловити момент, щоби заявити про свою, упевнений, на порядок вищу якість. Але для цього треба отримати для неї у супровід гарантії безпечності.
Охоче розповідає і про механізм, як прокладав своїм сокам шлях на європейські полиці:
- Регулярно відвідував 3-4 спеціалізовані виставки, проведення яких для Європи – чітка та усталена система. У перший рік до компанії просто приглядалися, мало довіряли. На другий рік почали з’являтися перші партнери. На третій уже були не просто партнери, а друзі. Можна приглядатися і до висококласних партнерів у якісніших нішах.
- Знайти споживачів у Європі не проблемно, якщо постійно відвідувати сайти міністерств, посольств та консульств країн ЄС, де в спеціальних розділах пропонують заповнити стандартну форму — що, куди і за якою ціною хочете поставляти.
