У червні в Королівстві Нідерланди пройшла 7-ма Міжнародна олімпіада наукових проектів з екології та сталого розвитку INE SPO-2015. У конкурсі брали участь 300 учасників із 49 країн, які представили загалом 112 проектів. Кожен проект пройшов як мінімум 12 експертиз. Міжнародне журі в складі 37 чоловік підбило підсумки, за його результатами школярка Валентина Пугач із села Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області отримала четверте місце. Відзначено її наукову роботу «Вивчення стану популяцій первоцвітів з метою їх збереження у природних угрупуваннях околиць села Великі Сорочинці».
Поїздку талановитої старшокласниці за кордон уможливила, зокрема, допомога земляка — директора аграрного приватного підприємства «Великосорочинське» Михайла ХАРЧЕНКА. Ми розпитали пана Михайла про цю подію.
— У нас у школі у Великих Сорочинцях вчаться 300 дітей — велика школа, — розповідає директор господарства. — І от звернулися до мене директор навчального закладу з ученицею Валентиною Пугач. Я їх знав, звісно, добре. Ще раніше у Києві проходив Всеукраїнський конкурс Intel Eko Україна. І от за результатами його учениця 11 класу школи Валя Пугач зайняла друге місце і виборола право представляти Україну на Міжнародній олімпіаді екологічних проектів вже у Нідерландах.
Але ж хто проплатить квиток на літак та все інше?.. Ми допомогли. Отже, вона поїхала. І зайняла там 4 місце вже на рівні Європі! А її науковий керівник — це звичайний вчитель біології нашої Великосорочинської середньої школи Наталія Василівна Іщенко. Під її керівництвом наша школярка досягла таких високих результатів.
У дитини вражень — море! Ми цим пишаємося теж. Закінчилася офіційна частина Конкурсу церемонією нагородження переможців у Королівському концертному залі, де майорів і державний стяг України.
Зараз як? Багато хто з агровиробників каже: «Нащо нам ті практиканти? Ще комерційні таємниці вивідають». Керівники, фермери хочуть брати на роботу спеціаліста вже готового, а практиканта готувати — ні. Я ж собі сказав: жодному практикантові не відмовлю! Коли я приїздив у село на виробничу практику після третього курсу, мене приймали радо й охоче. І завтрашнього тракториста, і агронома, і бухгалтера — приймаю всіх. Бо у мене є й свої діти — їх же теж на практику хтось брав.
Зараз рідкісною культурою став горох. А у нас він є. Я із задоволенням дивлюся, як він цвіте, як зав’язуються боби. Це відмінний попередник під різні культури, а ще — гарний корм для молочних корів, розумієте? Ну, й пшеницю, ячмінь, вирощуємо, також сою, соняшник… Обробляємо 3,5 тис. га землі, утримуємо 600 корів.
Я нутром — економіст. Рахую, бачу вигоду…Сам родом з хутора, що у Гадяцькому районі, це 20 км від Великих Сорочинець. Але давно вже живу тут, і діти мої тут народилися. Не є вузьким фахівцем, хоч у мене економічна освіта. Закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут, нині це Полтавська державна аграрна академія. Але я віддаю право на вирішення (яку технологію застосовувати, що вносити) своїм агрономам. Я їм довіряю — вони добросовісні.
Сіємо раз на рік, без чернеток. Не посіяв як слід — не збереш. Це звіт паперовий можна переписати, а помилка хлібороба дорого коштує.
А це наше дослідне поле під Великими Сорочинцями — близько 50 га. Ми умовно розділили його на 7 ділянок. І домовилися з дуже відомою у світі агрохімічною компанією, які культури де сіємо, як обробляємо. Наша земля, наше насіння й обробіток. Від партнерів — поради: вносьте те й те, тоді й тоді. Ми повністю, до ідеалу, витримуємо ту технологію, яку вони рекомендують. Потім дивимося… Ось тут поруч вагова. Зважуємо, рахуємо. Якщо підсумки нас влаштовують, економіка позитивна, переносимо цю ж технологію на великі площі.
