Під егідою асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) у Києві 15-18 вересня 2015 відбулася VІ Міжнародна конференція «Ефективне управління агрокомпаніями». Співорганізаторами виступили Інститут аграрного розвитку в Центральній і Східній Європі (ІАМО), Східний комітет німецької економіки (ОА) та агенція AgrіEvent.
Стратегія і логістика
Було, як і в попередні роки, велелюдно. У роботі конференції взяли активну участь більш ніж 300 представників відомих аграрних компаній України та світу, міжнародних громадських та наукових організацій. Виступали керівники й власники холдингів й аграрних компаній, які сукупно обробляють близько 5 млн га землі, валове виробництво сільгосппродукції цими суб’єктами господарювання становить більш як 18 млрд грн, а також представники міжнародних організацій, консалтингових й юридичних фірм, вітчизняних і закордонних ЗМІ.
Відкрили ж дебати два чинних міністри. Олексій Павленко, міністр аграрної політики і продовольства, зокрема, підкреслив: «Аграрний бізнес є фактором фінансово-економічної стабільності України. Його внесок у відновлення національної економіки визначальний. На сьогодні галузь забезпечує більше 35% експортного потенціалу держави». Чиновник висловив сподівання, що пошук ефективних моделей та прийомів менеджменту стане фактором подальшого успіху аграрної галузі.
Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський зазначив, що 2014-2015 маркетинговий рік був уперше за довгі часи вдалим щодо роботи залізниці: аграрна галузь не відчувала проблем із вчасним отриманням вагонів-зерновозів. Минулого маркетингового року галузь за рахунок чіткої логістики змогла упоратися із перевезеннями навіть у найскладніший піковий період — тобто у листопаді 2014-го. Нині для перевезення зернових «Укрзалізниця» готова надати 10 тис. зерновозів, що дозволить без проблем перевезти близько 2 млн т зерна. Причому замовлення вагонів тепер можна зробити через Інтернет без ускладнень. Також міністр інфраструктури розповів, що його відомство активно включається у міжнародні інтермодальні перевезення. Тобто такі, де участь у перевезенні беруть щонайменше два види транспорту.
Метою цього міжнародного форуму стало обговорення різноманітних проблем та аспектів кращого управління аграрним бізнесом, обмін досвідом у керуванні сільськогосподарськими компаніями. Основна конкретика дискусій на конференції стосувалася таких тем: завдання стратегічного менеджменту; ефективність і продуктивність аграрних компаній: роль технологій та інновацій у сільському господарстві; організаційна структура підприємств аграрного бізнесу. Аграрії, юристи, менеджери розглядали актуальні проблеми управління в аграрній справі. Наприклад, способи зменшення непрямих виробничих витрат, застосування інноваційних технологій, методи отримання максимальних урожаїв за мінімальних витрат.
Агрохолдинги на роздоріжжі?..
Протягом двох днів йшла відверта дискусія про виклики, які ставить життя перед аграрною політикою, та про перспективи для сільськогосподарських підприємств. Звісно, чимало говорилося про таку помітну й провідну нині форму організації агробізнесу, як аграрні холдинги. Зараз 70 найкрупніших українських агрохолдингів обробляють 5 млн га орної землі із приблизно 30 млн га, які є в Україні. Добре це чи погано? Що нас чекає у майбутньому — засилля великих господарств? А може, об’єднані кооперативи? Чи масове сімейне фермерство? Досвідом управління крупними фермерськими господарствами ділилися аграрії з інших країн — Індії, Аргентини, Бразилії, Сполучених Штатів Америки, Казахстану.
Президент Ассоціації УКАБ Алекс Ліссітса почав із цифр. Україна за останні 8 років демонструє вражаючі успіхи з темпів зростання урожайності багатьох культур. Скажімо, по пшениці зростання становило 142%, по кукурудзі — 149%. По індексу загальної продуктивності сільського господарства Україна за період 1991-2011 років входить у трійку країн світу, що найбільш швидко зростають, разом із Китаєм і Новою Зеландією. «Успіх пов’язаний з агрохолдингами, — переконаний Алекс Ліссітса. — Вони залучили багатомільярдні інвестиції, нові технології, техніку. Навчають по-новому працювати персонал. Холдинги — локомотив сільського господарства в Україні».
Однак генеральний директор УКАБу Тарас Висоцький був не такий однозначний в оцінках: «Агрохолдинги сьогодні перебувають на роздоріжжі. Або вони стануть високоефективними, конкурентними на світових ринках, будуть випускати продукцію з високою часткою доданої вартості, займатися розвитком інфраструктури й тих територій, на яких працюють, — або продовжать концентруватися на необґрунтованому нагромадженні банку землі, що у підсумку призведе до їхнього зникнення».
Зворотний бік Місяця
Ознакою того, що не все так добре у холдингах, стало обговорення болючого питання безпеки й шахрайства усередині великих компаній, причому з боку не лише рядових співробітників, а й менеджменту. Участь у дискусії на цю тему взяли керуючий партнер міжнародної юридичної компанія Дмитро Александров, заступник голови правління корпорації «Сварог Вест Груп» Інна Метельова, генеральний директор бразильського холдингу SLC Agrіcola Ауреліо Павінато, власник агрофірми «Агродар» із Черкаської області Роман Лещенко та ін.
«Слід мінімізувати людський фактор, — вважає Інна Метельова. — Всі рішення із закупівлі товарів або послуг у «Сварог Вест Груп» приймає тендерний комітет, діяльність якого чітко регламентована, і можливість зловживань відсутня. Наступне: автоматизація всіх бізнес-процесів, а також моніторинг у режимі реального часу, що дозволяє здійснювати як оперативний облік використання товарів, робіт і послуг, отриманої товарної продукції, так і контроль їхніх витрат і надходження».
Втім, як не мінімізуй, той «фактор», а взагалі без людей навряд чи можна обійтися. Алекс Ліссітса доволі афористично сформулював суть проблеми у соціальному сенсі: «Чим бідніше населення — тим більше з його боку крадіжок і шахрайства». Загалом усі розуміли, що йдеться про вибудову правильних мотивацій для людей — причому не лише для робітників холдингів, а й для місцевих громад, на чиїх територіях працює те або інше агропідприємство.
Загалом VІ Міжнародна конференція «Ефективне управління агрокомпаніями» дала можливість ознайомитися з прогресивними тенденціями в аграрному господарюванні, а також із тими викликами, які стоять нині перед сільським господарством — із можливими відповідями на ці виклики, які кожне господарство усе-таки має шукати само.
Коментарі
Густаво ЛУНАРДІ, директор з розвитку бізнесу агрохолдингу SLC Agricola (Бразилія)
— У Бразилії є багато великих агрохолдингів. Зрозуміло, що у них є відокремлені підрозділи. Наш головний офіс має чітку координацію з такими підрозділами-кластерами. Шахраювання є, звісно, і у Бразилії також: ми оцінюємо втрати від крадіжок на рівні до 5% від доходу підприємства. Зустрічається, наприклад, таке явище як підміна продукції: за документами з підприємства вивозиться бавовна, а насправді — кукурудза. Питаннями безпеки ми займаємося, застосовуючи комп’ютерні технології і GPS-моніторинг. І ще хочу сказати. Для розвитку агробізнесу дуже важливі ті зусилля, які зараз застосовує «Український клуб аграрного бізнесу»: зустрічі з колегами, конференції, поїздки у передові господарства.
Дмитро СКОРНЯКОВ, генеральний директор HarvEast Holding (Донецька обл.)
— Років п’ять тому, коли тільки створювався наш холдинг, крадіжки в нас доходили до 30-40% від доходу. Скажімо, на енергоємних тракторах 30% палива йшло «наліво». Сьогодні крадіжки знижені до приблизно 7-8%. У нас добре налагоджена система безпеки. Ми думали ще запустити для контролю літаки-безпілотники над полями, але не зважилися: наші угіддя розташовані поблизу зони проведення АТО, отже, можуть неправильно зрозуміти.
Історично так склалося, що красти в сусіда — гріх, а в колгоспі — ніби й нормально, це не те ж саме злодійство. І коли колгоспи розпалися, звички не змінилися. Для декого цілком нормально піти в холдинг і «взяти» трохи люцерни для своєї корови. Це в селах не підлягає осуду. Не ведеться з боку держави виховна робота, щоб поміняти цю «колгоспну» звичку. Важливим чинником є рівень зарплат. Він у нас набагато вищий, ніж на будь-яких посадах у селі. І це — значна мотивація, щоб триматися за своє місце й не красти. А кращих працівників ми заохочуємо додатково: даруємо коштовні подарунки, піаримо. До крадіжок, я вважаю, завжди повинна бути нульова толерантність. Крадіжки — це злочин у будь-якому обсязі: вони аморальні, кримінальні тощо. Але ми розуміємо, що контроль і безпека теж коштують чималих грошей, тому в них є певні межі. Для мене ця межа — десь 5-6% крадіжок, а ще нижче дотискати — то вийде собі дорожче. Але це при нульовій толерантності. Якщо ж від початку орієнтуватися на 5%, то шахрайств матимемо на 10% і більше.
