• Подейкували, що Ви — «останній самурай», себто ексочільниця аграрного міністерства, яке йде під ліквідацію. Ніби й справді це відомство розчинилося в Кабміні… Але от через якийсь рік — знову його реанімують. Як Ви до цього ставитеся?
— Сам факт відродження міністерства я вітаю однозначно. Але!.. Я не можу бути цілком задоволеною, бо воно «реанімується» не повністю. Не у тому форматі й вигляді, у якому функціонувало до його ліквідації. Цей урізаний функціонал — не те, що має бути для такого потужного сектору, як агросфера в Україні. Не йдуть на користь, скажімо, оті дискусії: кому має підпорядковуватися Держспоживслужба? Ви, мабуть, пам’ятаєте, що в мою каденцію роботи аграрним міністром ми мали постійне зростання агропромислового експорту. Бо це була командна робота — зокрема разом із Міністерством економіки, Міністерством закордонних справ. Це має повернутися. Ті проблеми, що ми на нинішньому форумі обговорювали, — селекція насіння, обіг засобів агрохімії, реєстрація ГМО, — у всіх цих питаннях має проявлятися лідерська позиція активного державного органу. Не тільки земля має бути в полі його зацікавленості. Держава регулює відносини бізнесу і соціуму. Я дуже сподіваюся, що Міністерство агрополітики відродиться у його повноцінному вигляді.
• Нинішня ж Ваша посада — голова правління Асамблеї аграрних палат України. Це щось на кшталт біржі? От торгова палата України зорієнтована на експорт. Аграрні палати, може, теж?..
— Ні. Аграрні палати — це громадські об’єднання, що працюють на регіональному рівні. Такі палати дуже розвинені у Євросоюзі. Вони зазвичай являють собою осередки дорадництва, надання послуг юридичного характеру. Сприяють підвищенню кваліфікації — наприклад, фермерів. Також консультують орендарів, що здають свої земельні ділянки. Аграрні палати мають доволі широкий функціонал. В Україні на сьогодні ці структури не дуже розвинені. Однак на місцях можуть допомогти і нашому профільному міністерству, і загалом державі. Сприятимуть, зокрема, розвитку сільських територій, аграрних кооперативів.
• Такі собі професійно-творчі спілки аграріїв?
— Мабуть, можна сказати й так.
• Пані Ольго, які Ваші враження від форуму зернової та елеваторної галузі Grain Storage Forum Elevator — 2021?
— Чудові! Мені здається, що ми всі скучили за подібними заходами й дуже раді бачити один одного наживо, а не на екранах моніторів. Захід добре організований, тут багато фахових гарячих дискусій, крутий контент і склад доповідачів. Іноді бракувало мікрофонів для охочих висловитися!.. Це жарт. Цікава й виставкова зона. Мені приємно було побачити тут експозицію нових технологій — зокрема, сподобалися дрони. Український АПК стає дедалі більш технологічним.
• Які виклики для аграрної сфери нині Ви вбачаєте найактуальнішими?
— Лишається викликом для нас переформатування глобальних ринків. Маю на увазі відносини між основними його гравцями — такими як США, Євросоюз і Китай. Не забуваймо і про наближення «зеленого курсу», про що нині дбає Євросоюз. Це теж впливатиме на наш аграрний експорт. Ми повинні думати, як до цього пристосовуватися. Бо ми ж пов’язані з Євросоюзом угодами про асоціацію і вільну торгівлю. Постковідна, так би мовити, реальність вимагатиме від нас подальшої активізації роботи з відкриття нових експортних ринків і збереження тих, що ми вже маємо. Однозначно буде дедалі важливішим питанням якості нашої продукції. Це — копітка робота. Все, що пов’язано з якістю, набуватиме дедалі більшого значення.
Вирощування, зберігання, транспортування, експорт — на кожному з усіх етапів важливий контроль за якістю. Усе актуальнішим для українських виробників є розуміння концепції «від лану — до столу». Тобто питання простежуваності процесу виробництва агропродукції — від селекції насіння, від обробітку землі й далі, як це виростає, яким чином збирається та транспортується — аж до тарілки споживача. Це не лише прибуток аграрія, а й авторитет держави. Важливим є — і про це ми багато дискутували на форумі — питання взаємодії держави та бізнесу. На сьогодні агробізнес до держави ставиться лояльно, бо й влада до бізнесу доволі ліберальна. У такому складному секторі, як AПК, я вважаю, має бути розумна регуляція. Наприклад, у питаннях якості, продовольчої безпеки чи відкриття зовнішніх ринків. Тут держава однозначно відіграє серйозну роль. Якщо на все ці виклики реагувати правильним чином, можна отримати вигоду.
• А про що ми найбільше дбатимемо вже завтра?
— У нас планується непоганий урожай — відповідно, буде потужний експорт. Ефективність українського агробізнесу зростає. Україна буде виробляти більше зерна і, відповідно, все більше його експортувати. Але, з іншого боку, постає питання: а чи маємо ми більше звертати увагу на глибоку переробку, на продукти з доданою вартістю? І яким чином ми маємо вибудовувати бізнес у цій площині? Нам треба дивитися на глобальні тренди: як змінюється споживання тієї або іншої продукції? Де наше місце? Ми маємо дивитися на ринки збуту, на глобальну торгівлю, маємо находити свою нішу і йти до неї. Ми маємо прораховувати, на чому можемо заробити. А все ж надзвичайно динамічно змінюється… Нова реальність у світі та в нас — це проблема дефіциту води, необхідності систем зрошування. Надзвичайно важливим стає питання сталої продовольчої безпеки. Екологізація аграрних політик, зокрема у Європейському Союзі, теж стає все важливішою темою. Ще на майбутнє я б задумалася про технологію блокчейну для агро, про біткоїни — чому ні? Я вже бачу чимало аграріїв, які придбали біткоїни. Тож нам треба спільно працювати на випередження проблем і викликів. І хай у нас усе буде агро!
Розмовляв Ігор ПЕТРЕНКО
