З цієї нагоди в Сумському національному аграрному університеті пройшла науково-практична конференція «Тваринництво в системі продовольчої безпеки: роль генетичних ресурсів та харчових технологій». Захід проходив також на базі господарства ПСП «Комишанське» Охтирського району, яке очолює Володимир Іванович Зубко.
Окремої практичної уваги надали виводці-виставці корів лебединської породи – унікального національного генетичного ресурсу, яку організували спеціалісти господарства та науковці Сумського національного аграрного університету. Учасники мали змогу побачити кращих представниць цієї породи, оцінити їхні екстер’єр та продуктивні якості.
Під час конференції відзначені науковці та селекціонери, які тривалий час працювали з лебединською породою. Серед них Климович Ніна Андріївна (колишня начальник відділу селекційно-племінної роботи Сумського державного селекційного центру), Радченко Надія Павлівна (колишня завідувачка відділу тваринництва Сумського Інституту АПВ), Голдобін Борис Кузьмич (колишній головний зоотехнік племзаводу «Михайлівка»), Безкоровайний Микола Дмитрович (колишній головний зоотехнік племзаводу «Чупахівський»), Лисянська Лідія Миколаївна (зоотехнік-селекціонер ТДВ ПЗ «Михайлівка» Сумського району), Андрейчук Віра Іванівна (головний зоотехнік ПСП «Комишанське» Охтирського району Сумської області). Окремо відзначені керівники господарств, які сьогодні в складних умовах зберігають лебединську породу: Зубко Володимир Іванович – керівник ПСП «Комишанське» Охтирського району, Зеленський Микола Олексійович – керівник ТДВ ПЗ «Михайлівка», Соболь Віктор Володимирович – директор Сумського селекційного центру.
Заслухані наукові доповіді академіка НААН Жукорського Остапа Мирославовича, докторів сільськогосподарських наук Вечорки Вікторії Вікторівни, Скляренка Юрія Івановича, представників ФАО, науковців університетів та наукових установ України.
Лебединська порода, з дня затвердження якої щойно виповнилося 75 років (відповідно до постанови № 2647 від 18 червня 1950 року), утворена в результаті метизації місцевої, головним чином сірої української, з швіцькою породою, розведення метисів «в собі», що тривало понад 40 років. Колишній Лебединський повіт на Харківщині був першим і основним районом масової метизації місцевої худоби швіцами і наступного розведення метисів цієї породи на Україні.
Авторами породи стали: Яценко Олександр Єфимович, професор, заслужений діяч наук УРСР, лауреат державної премії СРСР за виведення і розповсюдження лебединської породи, науково-дослідницький інститут тваринництва Лісостепу та Полісся УРСР, Кириченко Григорій Афанасійович, заслужений зоотехнік УРСР, лауреат державної премії СРСР за виведення і розповсюдження лебединської породи, директор лебединської держплемстанції, Марія Харитонівна Савченко, заслужений працівник сільського господарства, двічі Герой Соціалістичної Праці, інші науковці та практики.
Про високий генетичний потенціал породи свідчать рекордистки, які були відомі всім селекціонерам, що займалися розведенням бурої худоби. Першими рекордистками стали корови: Лєнта 16 ХШ-212, за 300 днів лактації від неї отримано 12623 кг молока жирністю 4,2%. Роздоїла тварину доярка О. П. Щебина. Корова Дора 4 ХШ-220, від якої за 300 днів лактації отримали 10243 кг молока жирністю 4,1%. Роздоїла її доярка А. Г. Пігуль. Корова Зіна 4 ХШ-100, від якої за 300 днів лактації отримали 12051 кг молока жирністю 4,1%. Корова Віта 12 ХШ-217, за 300 днів лактації від неї отримали 11350 кг молока з вмістом жиру 4 %. Віта була всесоюзною рекордисткою з добового надою (69,5 кг). Роздоїла її доярка А. Г. Пігуль. Після затвердження породи (1950 рік) у лебединській породі були отримані нові рекордистки: Мережка 0410 СУЛ-4755, за 300 днів лактації дала 12349 кг молока з вмістом жиру 3.92%. Корова Леді 5379 СУЛ-4030, за сьому лактацію забезпечила надій 12889 кг молока з вмістом жиру 3,94%.
Висока продуктивність тварин лебединської породи зумовлює те, що в історичному аспекті вона значно вплинула на формування низки інших порід швіцького походження, зокрема, бурої в Казахстані, бурої кавказької у Вірменії. Зафіксовані спроби використання бугаїв-плідників лебединської породи для покращення бурої карпатської та алатауської порід.
Одним з випробувань стала евакуація худоби під час другої світової війни в 1941 році. Тоді одним з найбільш цінних було племінне стадо колгоспу «Червона зоря» Лебединського району. Колгоспну худобу супроводжували зоотехніки С. М. Гайдаш, Д. Найдьонов, Г. Калиниченко, доярка П. В. Клименко, ветфельдшер Н. Малико, скотар К. Звягільський, фуражир Т. Перегорода, голова колгоспу А. Рудецький, зоотехнік-селекціонер Г. О. Кириченко. А також доярка Марія Савченко, відзначена згодом за сумлінну працю двома золотими зірками Героя Соціалістичної Праці, орденом Леніна та іншими державними нагородами. В рідний край, на Сумщину, лебединці повернулися в червні 1944 року.
У Сумській області лебединська порода тривалий час була плановою, а її розведенням займалися в 13 районах. Частка цієї породи на Сумщині на кінець 70-х років складала більше 70%. Кількість племінних тварин дорівнювала майже 130 тисячам голів, у тому числі понад 65 тисяч корів. В Харківській області лебединську породу тривалий час розводили в Балаклейському та Ізюмському районах, а загальне поголів’я її перевищувало 75 тисяч, у тому числі понад 36 тисяч корів. У Чернігівській області частка тварин лебединської породи дорівнювала 6 % від загального поголів’я. Розведенням займались в господарствах Новгород-Сіверського та Коропського районах, де вона була плановою.
Сучасні світові тенденції в селекції великої рогатої худоби призвели до часткового перетворення лебединської породи на нову українську буру молочну породу та широкого використання голштинізованої худоби, що позначилося на суттєвому скороченні «лебединки».
На сьогодні масив лебединської породи утримується в наступних господарствах: ТДВ ПЗ «Михайлівка» - 54 корови, ПСП «Комишанське» - 295, ПСП «Рассвєт» - 41, СТОВ «Шевченка» - 182, ПП «Павлівське» 321 корова. В господарствах населення, які розміщені головним чином в трьох районах Сумської області, утримуються до 2 тисяч голів.
Лебединській породі притаманні низка унікальних господарсько-корисних ознак, серед яких закріплена століттями адаптованість до місцевих господарських та кормових умов, витривалість та стійкість проти захворювань, довготривале використання, селекційна пластичність, універсальна продуктивність.
Розведення лебединської породи великої рогатої худоби сприяє зміцненню здоров’ю населення; сталому розвитку сільських територій; самозайнятості селян; збереженню родючості ґрунту.
Науковці Сумського національного аграрного університету протягом 2017-2019 років виконували наукове завдання «Обґрунтування методології удосконалення і збереження популяції бурої худоби в умовах північно-східного регіону України». Результатом стала розроблена та практично реалізована схема генетичного поліпшення лебединської породи шляхом реципрокного схрещування.
За результатами науково-дослідної роботи «Методологія формування мікропопуляцій худоби з унікальними продуктивними властивостями за використання селекційних, генетичних та біотехнологічних методів», що виконувалася протягом 2020-2022 років, установлено, що структура маточного пологів´я лебединської породи (62% гомозигот А2А2 та 38% гетерозигот А1А2) дозволяє збільшення гомозиготності за бета-казеїном А2А2 у наступному поколінні, особливо при використанні гомозиготних бугаїв А2А2. Прискорене формування бажаних генетичних комбінацій у мікропопуляціях (стадах), за потреби переробної галузі, в першу чергу сироварів, можливе у популяції лебединської породи, що пов’язано з високою частотою генотипів ВВ за геном каппа-казеїну у тварин цієї породи. Такі мікропопуляції з бажаним гомозиготним генотипом ВВ за каппа-казеїном створюють передумови покращення якості молока, як сировини, для спеціалізованих молокопереробних підприємств з виробництва сиру. Стабілізації галузі молочного скотарства та її розвитку в Україну суттєво сприятиме ріст ціни на сировину(молоко), який можливий при продажу партій молока виключно з генотипами ВВ за каппа-казеїном для виробництва сирів. Завдяки вищій частоті генотипу ВВ у тварин лебединської породи є можливість її збереження та розповсюдження в господарствах регіону і України в цілому.
Нинішнього року розпочато спільний проект СНАУ та FAO, метою якого є розроблення цілей селекції та планів розведення й розвитку лебединської породи в Україні. Також важливим елементом її збереження вважаємо продовження співпраці з Європейськими колегами, а саме використання генетичного матеріалу оригінальної бурої німецької породи. Розпочата робота з розробки Програми селекції вітчизняної бурої худоби на основі Програми племінної роботи для оригінальної бурої німецької породи.
За результатами проведеного моніторингу сучасного стану в Сумському регіоні зроблені наступні висновки:
• сучасній популяції лебединської худоби характерний значний генетичний потенціал за господарсько-корисними ознаками (величина надою в племінних господарствах знаходиться в межах 4800-6176 кг);
• тварини лебединської породи можуть і повинні використовуватися для чистопородного розведення завдяки високій сиропридатності їх молока (особливо це стосується молочних ферм сімейного типу) та міжпородного схрещування з вітчизняними молочними породами, створеними за участі голштинської породи.
Реалізація таких напрямів використання тварин лебединської породи можлива за реалізації наступних заходів:
• збереження та розширення мережі племінних господарств з її розведення;
• створення банку генетичних ресурсів на станціях штучного осіменіння та наукових установах (з метою зберігання яйцеклітин, ембріонів, сім´я, епідидимальних сперміїв) (за прикладом роботи Інституту розведення і генетики тварин ім. М. В. Зубця НААН);
• розробка селекційної програми збереження оригінальних бурих (лебединської та бурої карпатської під егідою ФАО);
• внесення до порядків використання бюджетних коштів на підтримку тваринництва окремим рядком - дотація на утримання локальних та зникаючих порід великої рогатої худоби;
• проведення заходів з рекламування лебединської породи у засобах масової інформації;
• проведення наукових досліджень на актуальні теми з розведення лебединської породи;
• співпраця з європейськими профільними асоціаціями.
Реалізація спільних заходів науковців, селекціонерів та власників тварин дозволять, не зважаючи на військову агресію, продовжити необхідну роботу зі збереження лебединської породи.
Вікторія ВЕЧОРКА, декан біолого-технологічного факультету
Сумського НАУ, доктор сільськогосподарських наук, професор;
Володимир ЛАДИКА, радник ректора СНАУ, академік НААН,
доктор сільськогосподарських наук, професор;
Олександр МИХАЛКО, доцент, доктор філософії, СНАУ;
Тетяна КУЧКОВА, асистент, СНАУ;
Юрій СКЛЯРЕНКО, вчений секретар, доктор сільгоспнаук,
старший науковий співробітник
Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ;
Дар’я ГЕРМАН, головний зоотехнік-селекціонер
Сумського селекційного центру
