Кролівництво у світі давно вийшло за межі нішевого сегмента. За оцінками галузевих організацій, глобальне виробництво кролятини становить близько 1 млн тонн на рік. Абсолютним лідером є Китай, на який припадає понад половину світового виробництва, тоді як країни Європейського Союзу формують другий за значенням центр галузі з обсягом близько 400–500 тис. тонн щороку. Причому той же близький нам європейський ринок має чітку структуру: промислові ферми, стандартизовані технології, контрольовані ланцюги постачання.
На цьому тлі Україна виглядає як ринок із потенціалом, який поки що реалізований лише дуже частково. В Україні кролятина залишається майже непомітною у структурі споживання м’яса: менше 0,5 кг на особу на рік проти 25–27 кг курятини та 15–20 кг свинини. Навіть яловичина, яка традиційно вважається дорожчим продуктом, споживається у 10–20 разів більше.
Точні дані з виробництва теж фрагментарні, значна частина кролятини в Україні не потрапляє до офіційної статистики. Але очевидно, що більшість виробництв зосереджені у малих і середніх господарствах. Тоді як частка промислового вирощування залишається доволі обмеженою. Внутрішнє споживання також значно нижче, ніж у країнах ЄС, де кролятина є звичним елементом раціону.
Водночас окремі підприємства демонструють іншу модель — індустріальну, технологічну, інтегровану в повний виробничий цикл. Українська компанія «Кролікофф» — один із таких прикладів. Про масштаби, економіку та обмеження розвитку галузі — у розмові з керуючим директором ТОВ «Кролікофф Плюс» Володимиром Яровим.
Володимир Яровий, керуючий директор ТОВ «Кролікофф Плюс»
? Розкажіть, будь ласка, що сьогодні являє собою ваше господарство як виробнича система?
— Насправді ми говоримо не про окрему ферму, а про цілісну виробничу модель. Структурно це дві компанії: ТОВ «Ферма Кролікофф», яка займається вирощуванням, і ТОВ «Кролікофф Плюс», де відбувається забій, переробка та підготовка продукції до реалізації. Але по суті це єдиний замкнутий цикл.
На сьогодні, навіть попри війну, економічні обмеження та нестабільність ринку, ми зберегли виробничий потенціал і продовжуємо працювати. Це важливо, тому що кролівництво — галузь, яка дуже залежить від безперервності процесів. Тут не можна просто «поставити на паузу» і потім швидко відновитися.
Якщо говорити про масштаби, то наше маточне поголів’я становить близько 98 тисяч кролів. Це дозволяє нам виробляти 35–40 тонн м’яса щомісяця. Але важливо навіть не це, а те, що всі процеси — від народження тварини до потрапляння продукції на полицю — у нас інтегровані в єдину систему управління.
? Якщо говорити про економічний вимір, наскільки сьогодні це рентабельний бізнес?
— У нинішніх умовах коректніше говорити не про рентабельність у класичному розумінні, а про здатність утримувати виробництво. Більшість підприємств у тваринництві сьогодні працюють у режимі «вийти в нуль» або мінімізувати збитки.
При цьому ми забезпечуємо роботою близько 140 людей, стабільно сплачуємо податки, підтримуємо армію, передаємо продукцію на потреби військових. Тобто підприємство виконує не лише економічну, а й соціальну функцію.
Основний тиск на собівартість створюють енергоносії, паливно-мастильні матеріали, логістика. Всі ці компоненти є нестабільними і суттєво впливають на фінансовий результат. У таких умовах ключове завдання — не втратити технологічний рівень і зберегти виробництво.
? Ви згадали технології. Наскільки кролівництво сьогодні залежить від них?
— Повністю. Якщо говорити відверто, без технологій промислового кролівництва не існує. Ми з самого початку будували виробництво на європейській моделі. Працюємо з гібридом французької селекції, який впровадили ще у 2006 році. Це дає прогнозовану продуктивність, контрольовані показники росту і стабільну якість м’яса. Генетика — це база, без якої далі нічого не працює.
Другий елемент — це обладнання. Ми використовуємо рішення європейських виробників: Gómez y Crespo (Іспанія), Chabauty, Eurolab, Grimaud Sélection. Саме такі системи дозволяють утримувати велике поголів’я з дотриманням усіх ветеринарних і технологічних норм.
На жаль, українських аналогів такого рівня наразі немає. І це одна з причин, чому галузь розвивається повільніше, ніж могла б.
Дуже важливий елемент технологій вирощування кролів у промисловому обсягу – ветеринарне забезпечення. Без застосування вчасних професійних щеплень поголів’я цих тварин просто втратить здатність захищати власний імунітет, можуть бути значні втрати поголів’я. Професійними партнерами компанії тут виступають компанії BIOVETA UKRAINE та Сумська біологічна фабрика. Завдяки їх підтримці великі поголів’я тварин у промислових масштабах захищаються від хвороб.
? Наскільки важливою є кормова база?
— Це критично важливо. Кріль — дуже чутлива тварина, і якість корму безпосередньо впливає на все: приріст, здоров’я, конверсію, виживаність.
Саме тому у нас є власний комбікормовий завод, який виробляє понад 400 тонн корму щомісяця. Ми використовуємо власні рецептури, адаптовані під нашу генетику і технологію вирощування.
Фактично це ще один елемент замкнутого циклу. Ми не залежимо від зовнішніх постачальників і можемо контролювати якість на всіх
етапах.
? Якщо говорити про саму модель виробництва — що її відрізняє від дрібного фермерського підходу?
— Головна різниця — у контрольованості процесів. У нас контрольована годівля, контрольоване освітлення, контрольований мікроклімат. Це не окремі елементи, а система, де кожен параметр впливає на результат.
Наприклад, якщо в невеликих господарствах зазвичай отримують до чотирьох циклів на рік, то ми працюємо в режимі семи циклів. Це інтенсивна модель, яка вимагає високої точності.
Ми також використовуємо штучне запліднення. Це дозволяє формувати чіткі циклограми і забезпечувати безперервність виробництва. У результаті ми маємо стабільний щотижневий вихід продукції.
Тобто це вже не «вирощування тварин», а виробничий процес із чіткою логікою і ритмом.
? Які ключові обмеження для розвитку кролівництва в Україні?
— Основне обмеження — це відсутність системного підходу. Кролівництво часто сприймається як щось просте, але насправді це високотехнологічна галузь. Щоб вона працювала на промисловому рівні, потрібні інвестиції в генетику, обладнання, кормову базу, автоматизацію. Без цього результату не буде.
Другий фактор — це ринок. Він ще не повністю сформований. Споживання кролятини в Україні значно нижче, ніж у Європі, і це теж впливає на економіку.
І третє — це загальна нестабільність. У таких умовах інвестори поводяться обережно, а без інвестицій галузь розвивається повільніше.
? А в чому ви бачите перспективи розвитку?
— Так, безумовно. Кролівництво має потенціал стати повноцінною частиною промислового тваринництва в Україні. Але для цього потрібно змінити підхід. Це має бути не додатковий напрям, а окрема галузь із власною логікою, технологіями і стандартами.
Якщо говорити коротко, кролівництво — це не «простий бізнес». Це складна, технологічна система. Але якщо вона побудована правильно, вона дає стабільний і передбачуваний результат.
І саме в цьому — її головна цінність.
