Консультація в підкатегорії 120.01 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу: податкова відповідала на таке питання: «Чи є СГ, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом продукції тваринництва та птахівництва, платниками екологічного податку за розміщення відходів (гною та пташиного посліду)?» Спершу дивимося аргументи податкової.
Платники
Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання) (пп. 240.1.3 ПКУ).
Не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (пп. 240.5 ПКУ).
Що таке відходи
Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення, і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону «Про відходи» — Закон України від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР «Про відходи»).
Розміщення відходів
Розміщення відходів — постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (пп. 14.1.223 ПКУ).
Відведені місця чи об’єкти — місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (ст. 1 Закону «Про відходи»).
Екологічний податок: хто платить
Нарешті, висновок податкової: суб’єкти господарювання за обсяги відходів, які утворюються в процесі господарської діяльності, тимчасово розміщуються на території підприємства та в подальшому передаються для утилізації спеціалізованим підприємствам на підставі укладених договорів, не є платниками екологічного податку.
Узагальнено треба розуміти, що сільгосппідприємство тільки тоді не є платником екоподатку, якщо виконуються такі умови:
- відходи розміщуються на власній території тимчасово;
- такі відходи у подальшому передаються для утилізації спеціалізованим підприємствам.
З цього висновку також випливає, що якщо відходи розміщуються не тимчасово, а постійно, сільгосппідприємство буде платником екоподатку. Але ж в контексті ПКУ, що розуміти під розміщенням відходів?
Прочитавши в пп. 14.1.223 ПКУ щодо визначення поняття «розміщення відходів», робимо висновок, що сільгосппідприємство буде платником екоподатку, якщо відходи (пташиний послід) розміщуватиме на власній території постійно, у спеціально відведених місцях чи об’єктах, на які отримано дозвіл.
І звернемо увагу, що в ПКУ немає такої умови для несплати екоподатку, як передача відходів для утилізації спеціалізованим підприємствам. Тобто в цьому аспекті вважаємо, податкова перегнула палицю.
Наприклад, пташиний послід можуть компостувати для отримання добрива. Надалі це добриво використовується на власних земельних ділянках сільгосппідприємства або продається стороннім особам. Послід, використаний на добриво, з точки зору ПКУ, Закону «Про відходи», є вторинною сировиною.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про відходи», відходи — «вторинна сировина, для утилізації та переробки якої в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови».
Утилізація відходів — використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів (ст. 1 Закону України «Про відходи»).
Компостування і використання посліду в якості добрива — це і є утилізація відходів. Адже послід використали як вторинні матеріальні ресурси.
Стосовно відходів як вторинної сировини в ПКУ читаємо таке: «Суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) відходи як вторинну сировину, не є платниками екологічного податку» (див. пп. 240.1.3, п. 240.5, пп. 242.1.3 ПКУ).
А якщо сільгосппідприємство розмістило послід на власній території тимчасово, але це тимчасово розтягнулося на роки? У ПКУ не сказано, що в цій ситуації потрібно сплачувати екоподаток. В ПКУ прямо сказано, що сплачують тільки за розміщення відходів, тобто за постійне розміщення відходів на об’єктах, на які отримано дозвіл. Таким чином, ПКУ не містить підстав сплачувати екологічний податок у цій ситуації. Хоча можемо припустити, що податкова вважатиме інакше, й справа може дійти навіть до суду. Але ж ми навели аргументи, якими ви можете захищатися.
Послід на добрива: що каже податкова
В індивідуальній податковій консультації ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.07.2019 р. № 3582/ІПК/04–36–12–03–20 розглядається ситуація. У діяльності підприємства утворюється пташиний послід. Цей послід підприємство переробляє у компост і далі продає. Чи потрібно в цій ситуації сплачувати екологічний податок?
Власне, питання досить просте. І на підставі наведених нами вище норм законодавства випливає однозначна відповідь: підприємство не є платником екологічного податку. Тому що пташиний послід воно зберігає, по-перше, тимчасово, а не постійно, по-друге, послід використовується як вторинна сировина.
Але податкова навіть в такій простій однозначній ситуації знайшла смітинку в оці. Вона написала, що підприємство тільки тоді не буде платником екологічного податку, якщо виконуються такі умови:
1. Операції переробки повинні бути передбачені Технологічною картою виготовлення компосту, яка розроблена відповідно до ДСТУ 7527:2014 (ДСТУ 7527:2014 «Послід птиці. Технології біологічного переробляння. Загальні вимоги», затверджений наказом Мінекономіки від 23.10.2014 р. № 1257).
2. Підприємство повинно дотримуватися вимог ДСТУ 7527:2014 щодо підготовки до використання, обробляння, зберігання і знезараження посліду.
Підприємство зобов’язане забезпечити бухгалтерський облік операцій з реалізації компосту (УКТ ЗЕД 3101 00 00 00 «Добрива тваринного або рослинного походження, у суміші або ні, піддані хімічній обробці або ні; добрива, одержані у результаті змішування або хімічної обробки речовин тваринного або рослинного походження») в обсягах, що відповідають розробленій Технологічній карті виготовлення компосту.
У нас виникає питання: де такі умови написані в ПКУ? Де в ПКУ сказано про дотримання якихось норм ДСТУ 7527:2014?
Очевидно, що нічого подібного там немає. І всі ці умови — всього лише вільна творчість податкової.
Але мало того, що податкова висунула наведені умови. Вона ще й написала: «Відповідно до п. 246.4 ПКУ, за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, ставки податку, зазначені у пп. 246.1–246.3 ПКУ, збільшуються у 3 рази».
Тобто, не виконуючи висунутих податковою вимог, підприємство не тільки має сплачувати екологічний податок, а навіть сплачувати його у трикратному розмірі!
Фактично податкова застосувала норму ПКУ (п. 246.4), яка стосується звалищ, тобто місць постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів, на які отримано дозвіл. Але ніяк не місць компостування (переробки) посліду. То ж з вимогами податкової ми ніяк погодитися не можемо.
Не відходи?
Відповідно до пп. 6 ч. 1 ст. 12 Закону № 287 (Закон України від 07.04.15 р. № 287-VIII «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»), до побічних продуктів тваринного походження належать:
- гній,
- немінералізоване гуано,
- вміст травного тракту.
До слова, немінералізоване гуано — це і є свіжий пташиний послід. А відповідно до ст. 4 Закону «Про відходи», цей Закон не поширюється на відносини у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною. Це означає, що гній та пташиний послід не є відходами з позиції Закону «Про відходи». А отже, і не є відходами з метою оподаткування.
У цьому місці маємо зауважити: відповідно до Класифікатора відходів (Державний класифікатор України. Класифікатор відходів ДК 005–96, затверджений наказом Держстандарту України від 29.02.96 р. № 89), гній та пташиний послід включено до групи відходів — 01, класифікаційне угруповання — 012, код 0124.2.6.03 «Послід пташиний». Але Класифікатор відходів не враховує зміни, які набули чинності з 09.05.2016 р., до Закону «Про відходи». За цими змінами, пташиний послід вже не вважається відходами.
Таким чином, якщо у сільгосппідприємства будуть суперечки з податковою стосовно сплати екологічного збору за розміщення на власній території пташиного посліду, воно зможе захиститися проти сплати такого збору, користуючись аргументами, які ми навели в цій статті.
Сергій КРАТ, податковий консультант
спеціально для Агробізнесу Сьогодні
