Відповідно до абз. а) п. 185.1 ст. 185 ПКУ, операції з передачі права власності на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, є об’єктом оподаткування ПДВ. А відповідно до пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПКУ, під постачанням товару розуміється будь-яка передача розпорядження товарами як власник. Інших додаткових чи обмежуючих умов розділ «Податок на додану вартість» у частині таких операцій не містить, тому з норм податкового законодавства випливає, що як передача товарів у кредит, так і їх повернення власнику є постачанням товарів. Адже спочатку позикодавець передає товар у повну власність позичальнику (не у користування, оскільки продукцію буде спожито, а це означає, що позичальнику передаються всі ризики і вигоди - і від володіння, і від користування, і від розпорядження); при поверненні відбувається аналогічна передача ризиків і вигод, пов’язаних із продукцією, від позичальника до покупця.
Базою ж оподаткування ПДВ є договірна (контрактна) вартість товарів. Отже, про яку ціну домовляться підприємства - таку і слід застосовувати для цілей нарахування ПДВ. Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів визначається, виходячи з договірних цін (а для операцій з пов’язаними сторонами, перелік яких наведено у ст. 39 ПКУ, та з нерезидентами, з якими протягом року підприємство має оборот по товарообмінних операціях в сумі 50 млн грн і вище (обмеження стосується обох груп) - не нижче звичайних цін, визначених за методами, які передбачені тією ж ст. 39 ПКУ (такі операції в ПКУ мають статус контрольованих). До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. По суті, повернення таких же товарів через рік і є «вартістю матеріальних активів, що передаються як компенсація», тому податковий кредит при отриманні тих же запасів від позичальника слід визнавати за тією ж ціною, по якій було сформовано податкові зобов’язання. Виняток становлять контрольовані операції, визначені ст. 39 ПКУ. За рік ціни на продукцію на ринку можуть змінитися, і тому ціна, яка була зазначена у договорі рік тому для цілей нарахування податкових зобов’язань позичальником і податкового кредиту позикодавцем, може відрізнятися від «звичайних ринкових цін», визначених за правилами трансфертного ціноутворення.
Отже, висновок: при зворотній передачі продукції позичальником позикодавцю для сільськогосподарських підприємств, які не проводять контрольованих операцій, її ціна для цілей нарахування ПДВ буде дорівнювати ціні, по якій визнавалися податкові зобов’язання у позикодавця при наданні позики; якщо операції потрапляють під юрисдикцію ст. 39 ПКУ - ціна при поверненні повинна бути не нижчою, ніж звичайна на ринку у момент передачі.
Стосовно другого запитання - у яку декларацію слід заносити податкові зобов’язання та податковий кредит: якщо продукція, що надається у позику сільськогосподарським підприємством, відповідає переліку, встановленому п.209.7 ПКУ (а соняшник - товарна позиція 1206 00, що потрапляє у цей перелік), і є власно вирощеною сільськогосподарською продукцією - ПДВ при передачі її у позику потрапляє до «спецрежимної» декларації (при умові, якщо сільськогосподарське підприємство має право на такий спецрежим).
При отриманні соняшнику від позичальника податковий кредит на його вартість може бути визнаний у «спецрежимній» декларації лише в частині того насіння, яке надалі буде використане для сільськогосподарських потреб (адже лише в цій частині зерно відповідатиме статусу «виробничого фактора», що придбається сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідно до норм пп.209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПКУ). Та ж його частина, яка буде продана або використана в інший спосіб у діяльності, не пов’язаній із сільськогосподарським виробництвом, формує податковий кредит по загальній декларації. При подальшому продажу соняшнику податкові зобов’язання відображатимуться також у загальній декларації, оскільки ця продукція не відповідатиме п.209.7 ст. 209 ПКУ (адже, як зазначалося, не є вирощеною безпосередньо платником податку), а тому ПДВ з вартості подальших поставок такого соняшнику при розрахунку сільгоспчастки потрапить до несільськогосподарської діяльності.
Ще один момент: як відомо, до 1 січня 2014 р., відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, від оподаткування ПДВ звільняються операції із постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001–1008, а також технічних культур товарних позицій 1205–1206, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі культури у сільськогосподарських підприємств-виробників. Чи буде продовжено таке звільнення у 2014 році - невідомо, однак наразі ці норми діють (і у 2014 році її слід тримати «на пульсі», оскільки податківці запросто можуть продовжити термін її дії), і тому якщо в рамках товарної позики передається (або отримується від позичальника) власно вирощений або придбаний у виробника соняшник - операція з його поставки оподатковується ПДВ; якщо ж постачається соняшник, придбаний не у виробника або не у першого посередника - операції з такої передачі зерна у кредит або з його повернення оподатковуватися ПДВ не будуть.
